Ухвала

від 28.03.2014 по справі 190/82/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3232/14 Справа № 190/82/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Митошоп В. М. Доповідач - Романюк М.М. Категорія 45

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :

головуючого Романюк М.М.

суддів Котушенко С.П., Петренко І.О.

при секретарі Солод О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Комунар" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом 15 січня 2014 року. В обґрунтування заявлених та уточнених вимог посилався на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02 липня 2013 року, після смерті ОСОБА_3, він є власником земельної ділянки площею 6,96 га, яка розташована на території Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області. Між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма "Комунар" 15 травня 2009 року був укладений договір оренди земельної ділянки, який того ж дня зареєстрований у Жовтоводському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр ДЗК". Оскільки вказаний договір не містить таких істотних умов, як індексація орендної плати, порядку внесення орендної плати, умов збереження стану об'єкта оренди та до договору не додані документи передбачені ч.4 ст.15 ЗУ "Про оренду землі", позивач вважає, що зазначене є підставою для визнання договору недійсним у зв'язку з чим просить визнати його недійсним, повернути земельну ділянку та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2014 року в задоволені заявлених позовних вимого відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволені заявлених позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх не доведеності та не обґрунтованості.

З даним висновком судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, після смерті ОСОБА_3, в порядку спадкування є власником земельної ділянки площею 6,96 га, яка розташована на території Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області.

15 травня 2009 року між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма "Комунар" укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, який зареєстровано 15 травня 2009 року у Жовтоводському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" за №040913801612.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1, 2 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до Закону.

Як вбачається з укладеного між сторонами договору оренди в ньому зазначені всі істотні умови оренди земельної ділянки, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволені позовних вимог.

Посилання апелянта щодо не чинності договору оренди у зв'язку з відсутністю в ньому умов збереження орендарем стану об'єкта оренди та заходів які він має вчиняти для збереження цього стану не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до п.14 орендар несе відповідальність за збереження об'єкта оренди та згідно п.17 після припинення договору, повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, а з Акту приймання - передачі земельної ділянки від 15 травня 2009 року вбачається, що земельна ділянка не має недоліків, які можуть перешкоджати її ефективному використанню, земля придатна для сільськогосподарського використання.

Твердження позивача щодо не чинності договору оренди у зв'язку з відсутністю в ньому індексації орендної плати, форм платежу орендної плати та порядку його внесення не заслуговують на увагу, оскільки договір відповідає вимогам закону: пройшов державну реєстрацію, розмір орендної плати був узгоджений сторонами, не суперечив вимогам ст.ст.21,30 Закону України "Про оренду землі", не був меншим від розміру, встановленого чинним Законодавством, а індексація орендної плати, форми платежу та порядку його внесення передбачені умовами договору оренди, зокрема п.8-11.

Посилання ОСОБА_2 на відсутність не від'ємних частин договору передбачених ст.15 ЗУ "Про оренду землі", не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються текстом договору оренди, прикінцевими положеннями, до того ж оспорюваний договір був укладений на підставі відомостей державного акту, який містить план та опис зовнішніх меж земельної ділянки, місце розташування ділянки, її розмір та цільове призначення.

Доводи апелянта, щодо визнання договору недійсним, з тих підстав, що на сьогодні він є власником земельної ділянки, а оспорюваний договір порушує його права на володіння і користування землею, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки такої правової підстави не було заявлено у позовних вимогам та відповідно не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Крім того, спірний договір було укладено у 2009 році, ОСОБА_3 померла на при кінці 2012 року і за життя вона не мала жодних сумнівів щодо дійсності договору і питання про визнання його недійсним не ставила.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: