Ухвала

від 20.03.2014 по справі 825/4494/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/4494/13-а( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Ніжинський хліб" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ферко» за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 97/22-00381054 від 09.08.2013 року, в якому встановлено порушення п.п. 198.3 ст. 198, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 518 017 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000082200 від 21 серпня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 777 025,50 грн., в тому числі за основним платежем - 518 017 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 259 008, 50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Ферко" (продавець) та ПАТ "Ніжинський хліб" (покупець) укладено договір поставки № 25012 від 25.01.2013 року, додаток №1 до договору поставки № 25012 від 25.01.2013 року, додаток № 2 від 08.02.2013 року до договору поставки № 25012 від 25.01.2013 року, додаток № 3 від 29.03.2013 року до договору поставки № 25012 від 25.01.2013 року, додаток № 4 від 29.03.2013 року до договору поставки № 25012 від 25.01.2013 року.

На підтвердження виконання умов договорів, позивачем надано до суду першої інстанції рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, акти прийому-передачі, на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкового кредиту.

Судом першої інстанції було встановлено, що придбання позивачем у ТОВ "Ферко" олії соняшникової, нерафінованої та соєвих бобів було здійснено з метою їх подальшого використання в господарській діяльності ПАТ "Ніжинський хліб". Як встановлено вище, придбаний товар у ТОВ "Ферко" позивачем було реалізовано на експорт за допомогою ТОВ "Вторметекспорт", на підтвердження чого позивачем було надано договір комісії від 25.01.2013 року № К01252 та всі необхідні первинні документи до нього, а також відповідні контракти, що відповідають вимогам статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є або придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, або сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у позивача наявні всі первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Ферко», що підтверджує реальність господарських операцій. Дані первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ТОВ «Ферко» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та мало індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Ферко», яке на момент здійснення господарської діяльності було зареєстровано як платник податку на додану вартість, то податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.