Рішення

від 18.03.2014 по справі 908/54/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/2/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2014 Справа № 908/54/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СПП ЛАНА" (72040, Запорізька обл., Михайлівський район, с. Плодородне, вул. Генкіна, 30)

до відповідача: Приватного підприємства "Агро-трейд-2" (72003, Запорізька обл., смт. Михайлівка, вул. Коноваленко, буд. 43-А)

про стягнення суми 800000 грн.

Суддя Боєва О.С.

За участю представників:

Від позивача: Греков Д.В. (дов. № б/н від 30.12.13)

Від відповідача: Морозов О.О. (дов. № б/н від 01.03.14)

Державний реєстратор: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 800000 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.01.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/54/14, судове засідання призначено на 28.01.2014р. Ухвалою суду від 28.01.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 12.02.2014р., потім - на 04.03.2014р. та на 11.03.2014р. Ухвалою суду від 11.03.2014р. на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду спору у справі продовжено на п'ятнадцять днів - до 26.03.2014р., в порядку ст. 30 ГПК України у судове засідання викликано Державного реєстратора Реєстраційної служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області, розгляд справи відкладено на 18.03.2014р.

18.03.2014р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

04.03.2014р. до господарського суду від відповідача надійшло письмове клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи і зупинення провадження у справі № 908/54/14. Мотивуючи клопотання, відповідач зазначив, що договір позики підписаний не директором ПП «Агро-трейд-2» І.В. Пановим, а іншою невідомою особою.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлене клопотання.

Представник позивача проти клопотання заперечив.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд відмовив у його задоволенні у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 3.1., п. 3.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998р. (у редакції наказу від 26.12.2012р. № 1950/5), експертиза проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та цієї Інструкції.. До експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта), об'єкти, зразки для порівняльного дослідження та, за клопотанням експерта, - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо).

Відповідно ж до п. 1.3., п. 1.5., п. 1.8. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998р. для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів. Вільні зразки по змозі повинні відповідати об'єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням.

Із змісту Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23.03.2012р. слідує, що господарський суду у вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) повинен, зокрема, визначити обсяг необхідних та достатніх для експертного дослідження матеріалів (п. 5, п. 11). Згідно з пунктом 2.3.2 Інструкції експерту заборонено самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

В пункті 12 Постанови зазначено, що господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Ухвалою господарського суду від 04.03.2014р. у відповідача були, зокрема, витребувані вільні зразки підпису Панова І.В. за період з липня 2010р. по липень 2011р. (6-8 документів), ухвалою суду від 11.03.2014р. відповідача зобов'язано виконати вимоги суду, викладені у попередніх ухвалах.

Проте, відповідач вимоги суду щодо надання вільних зразків підпису Панова І.В. не виконав, вільні зразки підпису не надав. Ненадання вільних зразків підпису Панова І.В. унеможливлює проведення експертного дослідження.

У зв'язку з чим, враховуючи викладені вище положення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, зазначивши, зокрема, про наступне. 01.01.2011р. між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу позику в розмірі 800000 грн. Передачу грошей було здійснено до підписання договору. Зазначену суму позики відповідач повинен був повернути у період з 01.06.2013р. по 01.12.2013р. Однак, станом не день подачі позову до суду, відповідач свого зобов'язання за договором не виконав, суму 800000 грн. позивачу не повернув. У зв'язку з чим, позивач на підставі ст.ст. 11, 526, 610, 612, 625, 629, 1056, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 193 ГК України просить стягнути з відповідача суму 800000 грн.

У судовому засіданні 18.03.2014р. представник позивача в усній формі зазначив, що письмове пояснення нормативно-правової та фактичної обґрунтованості позовних вимог разом з додатками, яке надійшло до суду 11.03.2014р., було подано позивачем помилково. Зазначені в ньому обставини та додані докази (копії видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних, довіреностей, товарно-транспортних накладних) не стосуються предмету спору у даній справі, а свідчать про наявні між сторонами інші цивільно-правові відносини. Підтримує позовні вимоги викладені у позовній заяві та на підставах зазначених у ній.

Вказані доводи представника позивача прийняті судом до уваги.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 18.03.2014р., зазначивши, зокрема, про наступне. По-перше, позивач стверджує, що він за договором позики від 01.01.2011р. передав відповідачу 800000 грн. Проте, доказів, які б підтверджували передачу грошових коштів - ані розписки, ані безготівкового переказу позивачем не надано. По-друге, на договорі позики від 01.01.2011р. міститься підпис Панова І.В., як директора ПП «Агро-трейд-2». Однак станом на 01.01.2011р. керівником ПП «Агро-трейд-2» виступав ОСОБА_1. Панова І.В. на той час не було ні фактично, ні юридично на ПП «Агро-трейд-2». Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Державний реєстратор у судове засідання 18.03.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не представив.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011р. між ТОВ "СПП ЛАНА" (позикодавець, позивач у справі) та ПП "Агро-трейд-2" (позичальник, відповідачу справі), був укладений договір позики, відповідно до умов якого, з метою фінансової стабілізації позичальника позикодавець надає позичальникові позику на суму 800000 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві зазначену суму позики в обумовлений строк (п. 1.).

В пункті 1 договору також визначено, що передачу грошей було здійснено до підписання цього договору.

Відповідно до п. 2. договору зазначену суму позики позичальник повертає позикодавцю в період з 01.06.2013р. по 01.12.2013р.

Згідно з п. 10 договір набуває чинності з моменту його підписання.

Договір позики від 01.11.2011р. підписаний з боку ТОВ "СПП ЛАНА" - директором Верещагою Л.І., з боку ПП "Агро-трейд-2" - директором Пановим І.В., та скріплений печатками сторін.

Як свідчать матеріали справи відповідач своє зобов'язання за договором не виконав, суму 800000 грн. позики в обумовлений строк позивачу не повернув.

20.12.2013р. позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 375 від 20.12.2013р. про виконання взятих на себе обов'язків за договором позики від 01.01.2011р. Претензія була залишена відповідачем без відповіді, сума позики неповернута.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками .

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів належного виконання зобов'язання не надав.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача суми 800000 грн. боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються викладеним вище, а також наступним. По-перше, щодо твердження відповідача, що позивачем не доведено факту передачі грошей ПП "Агро-трейд-2", слід зазначити про наступне. Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Тобто в разі відсутності письмової форми договору позики, на підтвердження укладення договору позики може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми.

Письмова ж форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Крім того, в договорі позики від 01.01.2011р. сторони визначили, що передачу грошей було здійснено до підписання цього договору.

Щодо твердження відповідача про те, що станом на 01.01.2011р. згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців керівником ПП «Агро-трейд-2» виступав ОСОБА_1, слід зазначити про наступне.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до довідки від 17.03.2014р. Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Михайлівського районного управління юстиції у Запорізької області, останнім зареєстровано смерть громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що зроблено актовий запис № 17 від 31.01.2009р.

Отже доводи відповідача, що станом на 01.11.2011р. директором ПП "Агро-трейд-2" був ОСОБА_1 спростовуються в повному обсязі.

Слід зазначити, що договір позики від 01.11.2011р. підписаний з боку ТОВ "СПП ЛАНА" - директором Верещагою Л.І., з боку ПП "Агро-трейд-2" - директором Пановим І.В., та скріплений печатками сторін.

Статтею ж 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину. Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач зазначив, що надані ним документи на підтвердження своїх доводів в достатній мірі свідчать про те, що станом на 01.01.2011р. директором ПП «Агро-трейд-2» виступав саме Панов І.В.

Згідно ж з ч. 3 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Доводи відповідача про відсутність оригіналу договору позики від 01.01.2011р. також спростовуються, оскільки представником позивача на виконання вимог суду, у судових засіданнях 12.02.2014р. та 11.03.2014р. був наданий суду для огляду оригінал договору позики від 01.01.2011р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Агро-трейд-2" (72003, Запорізька область, смт. Михайлівка, вул. Коноваленка, буд. 43-А; код ЄДРПОУ 31828444) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПП ЛАНА" (72040, Запорізька обл., Михайлівський район, с. Плодородне, вул. Генкіна, 30; код ЄДРПОУ 20476578) суму 800000 (вісімсот тисяч) грн. боргу за договором позики від 01.01.2011р., суму 16000 (шістнадцять тисяч) грн. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 25.03.2014р.