Рішення

від 26.03.2014 по справі 914/784/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2014 р. Справа № 914/784/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі: Львівської міської ради в особі: Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (м. Львів)

до відповідача: Приватного підприємства «Садова» (м. Львів)

про: стягнення 33395,55 грн. суми основного боргу, 272,96 грн. - пені, 62,99 грн. - 3% річних, 72,41 грн. інфляційних втрат

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від прокурора: Леонтьєва Н.Т. - ст. прокурор прокуратури м. Львова, посвідчення №005508 від 24.09.2012 року.

від позивача: Терех-Лагодюк О.М. - довіреність №10-02 від 05.03.2014 року.

від відповідача: Філь І.М. - довіреність від 25.03.3014 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі: Львівської міської ради в особі: Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (м. Львів) до Приватного підприємства «Садова» (м. Львів) про стягнення 33395,55 грн. суми основного боргу, 272,96 грн. - пені, 62,99 грн. - 3% річних, 72,41 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.03.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 19.03.2014 року. Ухвалою суду від 19.03.2014 року розгляд справи відкладено до 25.03.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду у судовому засіданні оголошено перерву до 26.03.2014 року, згідно клопотання відповідача.

Прокурор вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.03.2014 року, про відкладення від 19.03.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.03.2014 року, про відкладення від 19.03.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

19.03.2014 року за вх.№11833/14 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.03.2014 року, про відкладення від 19.03.2014 року не виконав, явку повноважного представника забезпечив.

18.03.2014 року за вх.№11541/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

25.03.2014 року за вх.№12840/14 відповідач подав клопотання про оголошення перерви.

26.03.2014 року за вх.№13138/14 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги щодо стягнення 33395,55 грн. суми основного боргу, 272,96 грн. - пені, 62,99 грн. - 3% річних, 72,41 грн. інфляційних втрат визнав у повному обсязі.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 26.03.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, прокуратурою м. Львова встановлено, що між ЛКП «Залізничнетеплоенерго» (надалі - позивач) та Приватним підприємством «Садова» (надалі - відповідач) укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №1806 від 01.10.2005 року (надалі - Договір).

Прокурор зазначає, що за умовами Договору, енергопостачальна організація здійснює постачання споживачеві теплової енергії в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені Договором.

Прокурор наголошує, що, відповідно до п. п. 6.3 Договору, споживач до 25 числа місяця, наступного за звітним сплачує енергопостачальній організації - позивачу вартість фактично спожитої теплової енергії.

Однак, за твердженням прокурора, всупереч умовам Договору, відповідач свої зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним вище договором за період з 01.08.2013 року по 01.02.2014 року у розмірі 33 395,55 грн.

Прокурор зазначає, що, у відповідності до п.7.2.3 Договору, відповідачу нарахована пеня за несвоєчасне виконання розрахунків за виконані роботи в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а на момент подання позовної заяви розмір пені становить 272,96 грн.

Окрім того, прокурор звертає увагу на те, що, відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідачу підлягає до нарахування 3% річних від простроченої суми, що становить 62,99 грн. а також відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, що відповідно до розрахунку, становить 72,41 грн.

Таким чином, за твердженням прокурора, загальна сума боргу, з врахуванням вище перерахованих нарахувань становить 33803,91 грн.

Позивач позицію прокурора, що викладена у позовній заяві, підтримує повністю, просить суд позов задоволити в повному обсязі.

Крім того, сторонами в судовому засіданні долучено до матеріалів справи оригінал Акту звірки взаємних розрахунків станом на 26.03.2014 року, що підписаний уповноваженими представниками сторін, в якому вони погодили борг відповідача перед позивачем в сумі 33803,91 грн.

26.03.2014 року за вх.№13138/14 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги щодо стягнення 33395,55 грн. суми основного боргу, 272,96 грн. - пені, 62,99 грн. - 3% річних, 72,41 грн. інфляційних втрат визнав у повному обсязі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладено обов»язок представляти інтереси держави в суді. Право на звернення прокурора до господарського суду в інтересах держави передбачено ст. 20 п.6 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 2 ГПК України. Враховуючи те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, керуючись вимогами ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави. Згідно з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року, прокурори та їх заступники вправі звертатись до господарського суду з позовними заявами виключно в інтересах держави в особі органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, яким законом надано повноваження органів виконавчої влади. Львівська міська рада у відповідності до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду м.Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.

Оскільки ЛКП «Залізничнетеплоенерго» належить до комунальної власності, його доходи являються суттєвим джерелом надходжень як в місцевий бюджет, так і бюджет України. Кошти, які надходять від споживачів на рахунки ЛКП «Залізничнетеплоенерго», підприємство спрямовує на виплату податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів різних рівнів, внесків до Пенсійного фонду України, оплату заробітної плати, сплату коштів за спожитий природний газ, тощо.

Несвоєчасне виконання та невиконання відповідачем умов вищевказаних договорів призводить до зменшення фінансових надходжень в бюджети різних рівнів, що веде до заподіяння шкоди інтересам держави, а також призводить до зниження якості послуг, що надаються ЛКП „Залізничнетеплоенерго", що в свою чергу порушує права та законні інтереси громадян. Крім того, несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію призводить до виникнення та збільшення в ЛКП «Залізничнетеплоенерго» заборгованості за спожитий природний газ, що заподіює істотну шкоду економічним інтересам держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів господарювання, яку закріплено в законах та інших нормативно-правових актах.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, прокуратурою м. Львова встановлено, що між ЛКП «Залізничнетеплоенерго» (надалі - позивач) та Приватним підприємством «Садова» (надалі - відповідач) укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №1806 від 01.10.2005 року (надалі - Договір).

За умовами Договору, енергопостачальна організація здійснює постачання споживачеві теплової енергії в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до п. п. 6.3 Договору, споживач до 25 числа місяця, наступного за звітним сплачує енергопостачальній організації - позивачу вартість фактично спожитої теплової енергії.

Однак, всупереч умовам Договору, відповідач свої зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним вище договором за період з 01.08.2013 року по 01.02.2014 року у розмірі 33 395,55 грн.

У відповідності до п.7.2.3 Договору, відповідачу нарахована пеня за несвоєчасне виконання розрахунків за отримані послуги в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а на момент подання позовної заяви розмір пені становить 272,96 грн.

Окрім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, підлягає до стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми, що становить 62,99 грн. а також відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, що, відповідно до розрахунку, становить 72,41 грн.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

26.03.2014 року за вх.№13138/14 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги щодо стягнення 33395,55 грн. суми основного боргу, 272,96 грн. - пені, 62,99 грн. - 3% річних, 72,41 грн. інфляційних втрат визнав у повному обсязі, а у суду відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Отже, судом встановлено, що, станом на день подання позовної заяви до суду, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 33395,55 грн. суми основного боргу, 272,96 грн. - пені, 62,99 грн. - 3% річних, 72,41 грн. інфляційних втрат, що підтверджується, крім поданих позивачем первинних бухгалтерських документів, оригіналом Акту звірки взаємних розрахунків станом на 26.03.2014 року, що підписаний уповноваженими представниками сторін, про що свідчать оригінали відтисків належних печаток сторін, та відзивом відповідача, в якому він повністю визнає позовні вимоги.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги визав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Враховуючи, що прокурором представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження позовних вимог, а відповідач позовні вимоги визнав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі: Львівської міської ради в особі: Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (м. Львів) до Приватного підприємства «Садова» (м. Львів) про стягнення 33395,55 грн. суми основного боргу, 272,96 грн. - пені, 62,99 грн. - 3% річних, 72,41 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід стягнути з відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 78, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов - задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Садова» (79021, м. Львів, вул. Садова, 25, код ЄДРПОУ 33359402, р/р 26008000003512 в ВАТ «Електрон-банк», МФО 325213) на користь Львівського комунального підприємства «Залізничтеплоенерго» (79054, м. Львів, вул. С.Петлюри, 4а, код ЄДРПОУ 20784943, р/р №26001709049713 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 33395 (тридцять три тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 55 коп. суми основного боргу, 272 (двісті сімдесят дві) грн. 96 коп. - пені, 62 (шістдесят дві) грн. 99 коп. - 3% річних та 72 (сімдесят дві) грн. 41 коп. - інфляційних втрат.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Садова» (79021, м. Львів, вул. Садова, 25, код ЄДРПОУ 33359402, р/р 26008000003512 в ВАТ «Електрон-банк», МФО 325213) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007620, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО): 825014, рахунок отримувача: 31215206783006, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлення та підписано 28.03.2014 року