Рішення

від 27.03.2014 по справі 922/296/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2014 р.Справа № 922/296/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Харківського національного медичного університету, м. Харків до Дочірнього підприємства "Студіо Ітекс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський Агрошляхбуд", м. Харків про стягнення 131027,76грн. за участю представників:

Представник позивача - Ніколаєва О.В., дов № 114 від 25.11.2013р.

Представник відповідача - Лугова Г.А. ДОВ №б/н від 19.03.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Харківський національний медичний університет, позивач, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Дочірнього підприємства «Студіо Ітекс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснокутський Агрошляхбуд», відповідача, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку за користування майном - 130 516,60 грн. та відшкодування комунальних витрат - 511,16 грн., а також судовий збір у розмірі 2 620,56 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятим на себе зобов'язань за договором оренди № 37 від 31.12.2003.

Представник позивача в судовому засіданні 27.03.2014 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі , за вх.№10195 від 26.03.2014 року через канцелярію господарського суду звернувся з клопотанням щодо залучення до матеріалів справи документів в підтвердження заявлених позовних вимог .

Представник відповідача в судовому засіданні 27.03.2014 року заперечує проти заявлених позовних вимог , через канцелярію господарського суду ( вх.№10196 від 26.03.2014 року ) надав відзив на позовну заяву , в якому посилається на те, що відповідач тривалий час до моменту припинення дії договору оренди №37,а саме , з початку 2010 року , приміщення за адресою : м.Харків,вул.Тринклера,6, загальною площею 128,694 кв.м.) не займав та не використовував , господарської діяльності в даному приміщенні не здійснював, у зв'язку із цим, на думку відповідача , вимоги позивача про стягнення вищевказаних грошових коштів, є необґрунтованими, крім того, відповідач посилається нате, що відповідачем не надано суду доказів щодо власника вищевказаного приміщення , тобто , як вважає відповідач, у позивача відсутні будь - які правові підстави для звернення до суду з відповідним позовом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

31.12.2003 Державним підприємством «Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці та професійних захворювань» було укладено договір оренди № 37 із Дочірнім підприємством «Студіо Ітекс» про тимчасове, платне користування (оренду) нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Тринклера, 6, загальною площею 128,694 мІ терміном дії до 31.12.2010 р.

Передача майна за договором відбулася за актом приймання-передачі майна від 01.06.2004 р.

У зв'язку з реорганізацією шляхом приєднання НДІ ГП та ПЗ до Харківського державного медичного університету на правах структурного підрозділу, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України № 189-0 від 12.10.2006, а також у зв'язку з наданням Харківському державному медичному університету статусу національного, який надалі іменовано Харківським національним медичним університетом відповідно до Указу Президента України № 1135/2007 від 22.11.2007 та наказу Міністерства охорони здоров'я України № 784 від 05.12.2007, тому саме Харківський національний медичний університет (далі - ХНМУ) є правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Орендодавця.

Протягом дії договору оренди № 37 від 31.12.2003 сторони уклали п'ять додаткових угод до нього, в тому числі додаткову угоду № 2 від 20.01.2007 р. Цією угодою сторони підтвердили факт заміни сторони орендодавця у зобов'язанні на Харківський національний медичний університет з Харківського науково-дослідного інституту гігієни праці та профзахворювань, у зв'язку з реорганізацією останнього.

Додатковою угодою № 4 від 24.12.2007 р. сторони додали п.4.2. договору та визначили, що орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди за грудень 2006 р. складає 5 457,05 грн. Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком - січень 2007 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень 2007 р. (місяць, рік).

Додатковою угодою № 5 від 01.03.2008 р. до договору оренди № 37 від 31.12.2003 р. сторони внесли зміни до п. 4.3. де визначили, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним відповідно до вимог діючої методики, у наступному порядку: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органам у розмірі 50% та на рахунок, визначений балансоутримувачем у розмірі 50%.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.07.2011 р. по справі 29/108-10 було задоволено позов Харківського національного медичного університету до ДП «Студіо Ітекс ТОВ «Краснокутський Агрошляхбуд», зобов'язано відповідача звільнити та повернути по акту приймання-передачі державне майно, що передане йому по договору оренди № 37 від 31.12.2003 р. Підставою задоволення цих позовних вимог, крім іншого став встановлений судом факт припинення дії договору оренди № 37 від 31.12.2003 р.

Зазначене рішення залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2011 р. вказані рішення та постанова залишені без змін.

Рішенням Господарського суду Харківської області по справі № 922/684/13-г позов Харківського національного медичного університету до ДП «Студіо Ітекс ТОВ «Краснокутський Агрошляхбуд» задоволено повністю та встановлено, що позивач сплачував комунальні послуги за спірне приміщення у період, коли відповідач займав це приміщення без правових підстав.

Частиною 2 статті 35 ГПК України передбачено, що факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказ подаються сторонами та іншими сторонами судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно положень ст. 238 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При цьому суд зазначає, що Вищим господарським судом України у інформаційному листі № 01-06/735/2012 «Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України» від 29.05.2012 р. вказується, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним ( Постанова Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі № 40/117).

Враховуючи вищевикладене господарський суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 130 516,60 грн., сплачених позивачем за час користування орендованого відповідачем нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Тринклера, 6, загальною площею 128,694 мІ після закінчення строку дії договору оренди № 37 від 31.12.2003 за період з 01.05.2013 р. по 30.08.2013 р.

Обов'язок відповідача відшкодовувати позивачеві вартість комунальних послуг та експлуатаційних витрат, спожитих внаслідок використання нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Тринклера, 6, загальною площею 128,694 мІ після закінчення строку дії договору оренди № 37 від 31.12.2003 випливає з положень статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», статті 1212 Цивільного кодексу України, а також встановлений рішенням Господарського суду Харківської області від 29.09.2010 р. по справі № 05/153, рішенням Господарського суду Харківської області від 29.06.2011 р. по справі № 5023/4309/11, рішенням Господарського суду Харківської області від 29.07.2011 р. по справі № 29/108-10 та рішенням Господарського суду Харківської області від 11.04.2013 р. по справі № 922/684/13-г.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Суд вбачає доведеним наявність обов'язку відповідача по сплаті вказаних сум. Натомість доказів їх оплати чи інших заперечень стосовно відшкодування комунальних послуг та експлуатаційних витрат відповідачем не надано.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зважаючи на те, що позивач сплачував комунальні послуги та експлуатаційні витрати за спірний приміщення у період (з 01.05.2013 р. по 30.08.2013 р.), коли відповідач займав це приміщення без правових підстав, відповідачем безпідставно збережено за рахунок позивача грошові кошти у розмірі 511,16 грн., які підлягають перерахуванню позивачеві.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що позивні вимоги позивача підтверджуються необхідними конкретними доказами, вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Господарський суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача щодо відсутності у позивача права власності чи господарського відання або оперативного управління на передане, оскільки належність цих приміщень позивачеві і наявність у нього прав вимоги за договором оренди № 37 від 31.12.2010 р. встановлена рішенням Господарського суду Харківської області від 29.09.2010 у справі № 05/153-09 та рішенням Господарського суду Харківської області від 18.07.2012 у справі № 5023/2442/12, в яких брали участь ті самі сторони і тому згідно ч.2 ст. 35 ГПК України не потребує доказування, крім спростовуються як фактом визнання відповідачем належною стороною в договорі оренди (Додаткова угода № 2 від 20.01.2007 р.) та іншими наявними доказами у справі.

Суд враховує, що рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 р. у справі «Совтрансавто-Халдинг» проти України», яке є в силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, визначено, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 параграф 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав - учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило у законну силу, не може бути поставлено під сумнів («Брумареску проти Румунії», параграф 61)».

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до ст. 49 ГПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 2 620,56 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49,75, 82-85 ГПК України, суд ->

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Студіо Ітекс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснокутський Агрошляхбуд» (61022, м. Харків, просп. Правди, буд. 5 під. 8, Код ЄДРПОУ 31827273) на користь Харківського національного медичного університету (61022, м. Харків, просп. Леніна, буд. 4, р/р. №31252202301549 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 01896866) - неустойку у розмірі 130 516,60 грн. за користування майном, відшкодування комунальних послуг в розмірі 511,16 грн. за період з 01.05.2013 р. по 30.08.2013 р. та судовий збір у сумі 2 620,56 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.03.2014 р.

Суддя О.О. Присяжнюк