Рішення

від 25.03.2014 по справі 909/184/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 р. Справа № 909/184/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Атаманчук І. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Крол-ІФ", вул. Зразкова, буд. 2А,м. Івано-Франківськ,76018

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 4535, 68 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шведов В.О. - представник, (довіреність № 09-17/14 від 25.03.14);

від позивача: ОСОБА_3 - представник, (довіреність № 04-17/14 від 10.02.14);

від відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Крол-ІФ" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4535,68грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов"язання щодо поставки оплаченого позивачем товару та обґрунтовано положеннями ст.11, 536, 625 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, хоча про час, місце та дату судового розгляду повідомлений належним чином ухвалами суду від 25.02.14 та 11.03.14 , що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень №3012686 та № 3033460 (вручено відповідачу відповідно 01.03.14 та 15.03.14), відзиву на позов не подав.

На час винесення рішення судом заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представників позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога товариства з обмеженою відповідальністю "Крол-ІФ" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення попередньої плати та стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму 4535,68грн.

Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього ж Кодексу встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом(ст.639 Цивільного кодексу України).

Господарським судом встановлено, що згідно платіжного доручення №241 від 15.06.12, копія якого знаходиться в матеріалах справи, позивачем перераховано на рахунок відповідача 4300,00грн., підстава платежу - за жалюзі згідно рахунку №24 від 15.06.12. Відповідачем обумовлений сторонами товар поставлено не було.

12.11.13 позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою щодо повернення суми попередньої оплати, яка залишена останнім без відповіді та задоволення. Факт отримання відповідачем зазначеної претензії підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Доказів поставки товару на спірну суму або повернення коштів відповідачем суду не подано.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент винесення судом рішення становить 4300,00грн.

Керуючись нормами ст.625 Цивільного кодексу, позивачем нараховано відповідачу 214,18грн. 3% річних та 21,50грн. втрат від інфляції.

За змістом ч.2ст.642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж норми Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Дана норма кореспондується з приписами статті 265 Господарського кодексу України: за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Наявність зобов'язання у відповідача щодо поставки товару позивачу випливає зі змісту частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно п.1.30 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить письмове доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Розрахунки за допомогою платіжних доручень використовуються для здійснення широкого кола платежів за товарними і нетоварними платежами: за відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги); у порядку попередньої оплати; для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств; для перерахування підприємствами сум, що належать фізичним особам, на їх рахунки в банках; для сплати податків і зборів тощо.

Отже, для підтвердження факту здійснення будь-якої господарської операції необхідна наявність документів, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі укладено усний правочин, про що свідчить виписаний відповідачем рахунок №24 від 15.06.12 на попередню оплату товару та платіжне доручення №241 від 15.06.12, за яким позивачем сплачено суму попередньої оплати, які, у свою чергу, підтверджують здійснення сторонами господарських операцій з приводу поставки (отримання) товару.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства(ст.530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи претензію позивача та дату отримання її відповідачем, граничний строк повернення відповідачем суми попередньої оплати -21.11.13.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ч. 1 статті 33 ГПК України).

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ст.129 Конституції України та ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (п. 2 ст. 614 ЦК України). Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості суду не подав.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятого на себе зобов"язання, вимога про стягнення 4300,00грн. є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 214,18грн. 3% річних та 21,50грн. втрат від інфляції станом на 10.02.14.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахованих позивачем сум та задоволено 3% річних частково, на суму 28,63грн., оскільки позивачем невірно визначено період нарахування. Інфляційні втрати в розмірі 21,50грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача з огляду на правильність їх нарахування.

В контексті вищенаведеного, позов підлягає до задоволення частково.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124, 129 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.11, 202, 205, 530, 625, 639, 642, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.193, 265 Господарського кодексу України, керуючись ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Крол-ІФ" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4535,68грн. задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця в ЄДР НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Крол-ІФ"(м.Івано-Франківськ, вул. Зразкова, 2А, код ЄДРПОУ 37183571) 4300,00(чотири тисячі триста гривень) основного боргу, 21,50(двадцять одну гривню п"ятдесят копійок) інфляційних втрат, 28,63(двадцять вісім гривень шістдесят три копійки) 3% річних та 1752,25(одну тисячу сімсот п"ятдесят дві гривні двадцять п"ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.03.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"