Рішення

від 26.03.2014 по справі 914/363/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2014 р. Справа № 914/363/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Приватного підприємства «Захід-Хліб-Збут-2002» (м. Тернопіль)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БОЗЕКО» (м. Львів)

про: стягнення 12000,00 грн. суми основного боргу, 1922,13 грн. - пені, 506,39 грн. - 3% річних, 30000,00 грн. - штрафу.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від позивача: Іванців Ю.С. - довіреність б/н від 01.01.2014 року.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Захід-Хліб-Збут-2002» (м. Тернопіль) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОЗЕКО» (м. Львів) про стягнення 12000,00 грн. суми основного боргу, 1922,13 грн. - пені, 506,39 грн. - 3% річних, 30000,00 грн. - штрафу.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.02.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 11.02.2014 року. Ухвалою суду від 11.02.2014 року розгляд справи відкладено до 20.02.014 року, у зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 20.02.2014 року розгляд справи відкладено до 05.03.014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 05.03.2014 року розгляд справи відкладено до 19.03.014 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 19.03.2014 року розгляд справи відкладено до 26.03.014 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.02.2014 року, про відкладення від 11.02.2014 року, від 20.02.2014 року, від 05.03.2014 року, від 19.03.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

17.02.2014 року за вх.№6925/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

17.02.2014 року за вх.№6926/14 позивач подав пояснення по суті спору.

17.02.2014 року за вх.№760/14 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, а саме: стягнути з ТзОВ «Бозеко» 11250,00 грн. - основного боргу, 1671,48 грн. - пені, 27000,00 грн. - штрафу, 541,75 грн. - 3% річних.

18.02.2014 року за вх.№7060/14 позивач подав обгрунтування щодо розрахунку суми боргу та штрафних санкцій, стягнення яких є предметом спору.

20.02.2014 року за вх.№7288/14 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

05.03.2014 року за вх.№9407/14 позивач подав пояснення по справі.

05.03.2014 року за вх.№9556/14 позивач подав клопотання про описку в поясненнях.

17.03.2014 року за вх.№11289/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

19.03.2014 року за вх.№11664/14 позивач подав пояснення по суті позовних вимог.

26.03.2014 року за вх.№1581/14 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, а саме: стягнути з ТзОВ «Бозеко» 11250,00 грн. - основного боргу, 753,75 грн. - пені, 9000,00 грн. - штрафу, 541,75 грн. - 3% річних.

26.03.2014 року за вх.№13021/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

26.03.2014 року за вх.№13022/14 позивач подав клопотання про повернення оригіналів документів, наданих суду для огляду.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.02.2014 року, про відкладення від 11.02.2014 року, від 20.02.2014 року, від 05.03.2014 року, від 19.03.2014 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи.

Згідно п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 19.03.2014 р. про відкладення розгляду справи на 26.03.2014 р. є наявна в матеріалах справи копія Реєстру № 309 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 19.03.2014 р.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.02.2014 р. за №790717 наданого представником позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «БОЗЕКО» знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 79069, м.Львів, вул. Величковського, 56, кв.7.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 26.03.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, між ПП «Захід-Хліб-Збут 2002» (надалі - Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БОЗЕКО» (надалі - Покупець, відповідач) 01.08.2012 р. укладено Договір поставки №010208 (надалі - Договір). Відповідно до підпунктів 1.1 та 1.2 даного Договору, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачати (передавати у власність) Покупця продукцію, яка визначена цим Договором (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується приймати Товар та своєчасно здійснювати його оплату. Предметом цього Договору є борошно пшеничне вищого та першого ґатунку.

Позивач зазначає, що пунктом 4.4. Договору встановлено, що оплата вартості кожної окремої партії Товару здійснюється Покупцем шляхом 100% передоплати. З урахуванням вимог цього пункту договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату за №195 від 06.08.2012 р. та №3 від 02.01.2013 р.

Позивач звертає увагу на те, що, незважаючи на те, що відповідач не здійснив передоплати за поставлене борошно, позивач, на виконання умов Договору від 01.08.2012 р., поставив, а Покупець прийняв борошно вищого ґатунку, що визначені у супровідних документах, на загальну суму 60 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 06.08.2012 р. №962 та від 02.01.2013 р. №3. Згадані вище поставки борошна, також підтверджені податковими накладними за №20 від 06.08.2012 р. та №4 від 02.01.2013 р., а також товаро-транспортними накладними від 06.08.2012 р. №3/06 та від 02.01.2013 р. №4/02 та довіреністю від 06.08.2012 р. №8.

Відтак, на думку позивача, в порушення існуючих домовленостей, відповідач, незважаючи на неодноразові нагадування та вимоги позивача, здійснив лише часткову оплату за вже отримане борошно в сумі 48 000,00 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, станом на 30.01.2014 р. по Договору від 01.08.2012 р. відповідач допустив заборгованість в загальній сумі 12 000,00 грн., наявність якої позивач розцінює як невиконання відповідачем взятих на себе по Договору грошових зобов'язань.

Позивач зазначає, що пунктом 6.2 Договору від 01.08.2012 р. встановлено, що у випадку прострочення оплати партії Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день прострочення. Відповідно до Розрахунку за прострочення оплати отриманого Товару, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі 1922,13 грн.

Позивач наголошує, що у п.п.6.3 Договору сторони прийшли до згоди у тому, що, у випадку прострочення оплати Товару більше, ніж на 14 календарних днів із дня закінчення граничного терміну оплати, Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми вартості поставленої партії товару. Відтак, згідно до Розрахунку штрафу за прострочення оплати отриманого Товару відповідач має сплатити на користь позивача штраф у розмірі 6000,00 грн..

Крім того, позивач зазначає, що учасники даного спору, у п. 6.4 Договору узгодили те, що, у разі невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання по оплаті понад календарний місяць із дня закінчення граничного терміну оплати, він додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми вартості поставленої партії товару за кожен наступний календарний місяць. Згідно до Розрахунку штрафу за прострочення оплати отриманого Товару, відповідач має сплатити на користь позивача штраф у розмірі 24 000,00 грн.

Позивач наголошує, що, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. В той же час, згідно до ч.2 даної норми, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, позивач зауважує, що приписи вказаної норми, щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, застосовується незалежно від того чи передбачені її приписи у договорі, оскільки їх застосування є способом захисту кредитора свого майнового права, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. З огляду на прострочення грошового зобов'язання відповідачем по Договору від 01.08.2012 р., останній зобов'язаний, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплатити на користь позивача 3% річних від простроченої суми, що розрахунково становить 506,39 грн.

Таким чином, на думку позивача, вимоги ПП «Захід-Хліб-Збут 2002» щодо стягнення з ТОВ «БОЗЕКО» 1922,13 грн. пені, обчисленої станом на 24.12.2013р., 6000,00 грн. штрафу, обчисленого згідно до п.6.3 договору станом на 24.12.2013р., 24 000,00 грн. штрафу, обчисленого згідно до п. 6.4 Договору станом на 24.12.2013р., а також 506,39 грн. 3% річних, обчислених станом на 24.12.2013р., є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач повідомляє, що при підготовці позову про стягнення з ТОВ «БОЗЕКО» заборгованості в сумі 44 428,52 грн., не було враховано того факту, що відповідачем 29.01.2014 р. сплачено 750,00 грн. в рахунок погашення заборгованості. Проведена відповідачем оплата є підставою для зменшення суми позову, як в частині стягнення суми основного боргу, так і шляхом перерахунку пені, штрафу та 3% річних.

Відтак, враховуючи викладене, керуючись ст.22 та ст.80 ГПК України, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, а саме основного боргу у сумі 750,00 грн., ПП «Захід - хліб - збут - 2002» зменшує позовні вимоги та просить суд припинити провадження у справі, в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 750,00 грн. у зв'язку з його добровільною сплатою ще до пред'явлення позову.

Позивач зазначає, що штраф, згідно до п.6.3 Договору, не розраховувався з огляду на збіг строку позовної давності.

26.03.2014 року за вх.№1581/14 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, а саме: стягнути з ТзОВ «Бозеко» 11250,00 грн. - основного боргу, 753,75 грн. - пені, 9000,00 грн. - штрафу, 541,75 грн. - 3% річних.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями статей 662, 692 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. В той же час, згідно до ч.2 даної норми, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, приписи вказаної норми, щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, застосовується незалежно від того чи передбачені її приписи у договорі, оскільки їх застосування є способом захисту кредитора свого майнового права, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, між ПП «Захід-Хліб-Збут 2002» (надалі - Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БОЗЕКО» (надалі - Покупець, відповідач) 01.08.2012 р. укладено Договір поставки №010208 (надалі - Договір). Відповідно до підпунктів 1.1 та 1.2 даного Договору, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим Договором постачати (передавати у власність) Покупця продукцію, яка визначена цим Договором (надалі Товар), а Покупець зобов'язується приймати Товар та своєчасно здійснювати його оплату. Предметом цього Договору є борошно пшеничне вищого та першого ґатунку.

Пунктом 4.4. Договору встановлено, що оплата вартості кожної окремої партії Товару здійснюється Покупцем шляхом 100% передоплати. З урахуванням вимог цього пункту договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату за №195 від 06.08.2012 р. та №3 від 02.01.2013 р.

Незважаючи на те, що відповідач не здійснив передоплати за поставлене борошно, позивач, на виконання умов Договору від 01.08.2012 р., поставив, а Покупець прийняв борошно вищого ґатунку у кількості, що визначена у супровідних документах, на загальну суму 60 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 06.08.2012 р. №962 та від 02.01.2013 р. №3. Згадані вище поставки борошна, також підтверджені податковими накладними за №20 від 06.08.2012 р. та №4 від 02.01.2013 р., а також товаро-транспортними накладними від 06.08.2012 р. №3/06 та від 02.01.2013 р. №4/02 та довіреністю від 06.08.2012 р. №8.

Відтак, в порушення існуючих домовленостей, відповідач, в порушення вимог ст. 692 ЦК України, незважаючи на неодноразові нагадування та вимоги позивача, здійснив лише часткову оплату за вже отримане борошно в сумі 48 000,00 грн.

Пунктом 6.2 Договору від 01.08.2012 р. встановлено, що у випадку прострочення оплати партії Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день прострочення, що, згідно розрахунку, становить 753,75 грн.

Крім того, учасники даного спору, у п. 6.4 Договору узгодили те, що, у разі невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання по оплаті понад календарний місяць із дня закінчення граничного терміну оплати, він додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми вартості поставленої партії товару за кожен наступний календарний місяць. Згідно до Розрахунку штрафу за прострочення оплати отриманого Товару, відповідач має сплатити на користь позивача штраф у розмірі 9000,00 грн.

Також, у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, згідно розрахунку, підлягає до стягнення з нього 3% річних в сумі 541,75 грн.

26.03.2014 року за вх.№1581/14 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, а саме: стягнути з ТзОВ «Бозеко» 11250,00 грн. - основного боргу, 753,75 грн. - пені, 9000,00 грн. - штрафу, 541,75 грн. - 3% річних.

Отже, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 11250,00 грн. - основного боргу, 753,75 грн. - пені, 9000,00 грн. - штрафу, 541,75 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, уточнені (зменшені) позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідач уточнені (зменшені) позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Приватного підприємства «Захід-Хліб-Збут-2002» (м. Тернопіль) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОЗЕКО» (м. Львів) про стягнення 11250,00 грн. - основного боргу, 753,75 грн. - пені, 9000,00 грн. - штрафу та 541,75 грн. - 3% річних є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №78 від 31.01.2014 року на суму 1827,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БОЗЕКО» (79069, м. Львів, вул. Величковського 56/7, код ЄДРПОУ 37741181, р/р 26006310053101 в АБ «Південний», МФО 385532) на користь Приватного підприємства «Захід-Хліб-Збут-2002» (46008, м. Тернопіль, вул. Гайова, 44 а, код ЄДРПОУ 31914381, р/р 2600901168456 в ТВ ЦФ ПАТ «Кредобанк», МФО 325365) суму основного боргу в розмірі - 11250 (одинадцять тисяч двісті пятдесят) грн. 00 коп., пеню в розмірі - 753 (сімсот п'ятдесят три) грн.75 коп., штраф в розмірі - 9000 (девять тисяч) грн. 00 коп., 3% рісних в розмірі 541 (п'ятсот сорок одна) грн. 75 коп. та судовий збір в розмірі - 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлення та підписано 28.03.2014 року