Рішення

від 19.03.2014 по справі 905/444/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.2014 Справа № 905/444/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «ВИП-ТОРГ», м.Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Саува», м.Краматорськ, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 17 198,68грн., пені у сумі 1 329,96грн.

за участю:

від позивача: Кирилова С.В. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «ВИП-ТОРГ», м.Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саува», м.Краматорськ, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 17 198,68грн., пені у сумі 1 329,96грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №229 від 20.04.2012р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №229 від 20.04.2012р., додатку №1 до договору, видаткових накладних, претензії до договору, акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох Сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 31.07.2013р. складає 28 320,25грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1-2, 12 Господарського процесуального кодексу України.

18.02.2014р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Приватного підприємства «ВИП-ТОРГ», акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та засвідчено печатками з боку обох Сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 31.07.2013р. складає 28 320,25грн., виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Саува», податкових накладних та довідку за підписом директора від 17.02.2014р., яка свідчить, що між Приватним підприємством «ВИП-ТОРГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Саува» відсутні будь-які договірні правовідносини з постачання товару, в тому числі укладені у спрощений спосіб, окрім договору №229/К від 20.04.2014р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 18.02.2014р. справу передано на розгляд судді Довгалюк В.О.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 03.03.2014р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

19.03.2014р. Позивачем через канцелярію суду надані письмові пояснення по справі від 18.03.2014р. в яких зазначає, що оскільки, здійснюючи оплати ТОВ «Саува» в призначенні платежів посилався не на конкретну накладну, а не договір поставки, за яким здійснювалося постачання товару, а саме №229 від 20.04.2012р., то відповідно до бухгалтерського обліку ПП «ВИП-ТОРГ» здійснені оплати враховувались в порядку черговості поставок, тобто спочатку перекривався борг за більш ранніми поставками товару. Таким чином, заборгованість у сумі 17 198,67грн. виникла за накладними №КБ-3015/03 від 25.07.2013р. на суму 12 166,30грн. та №КБ-3019/03 від 25.07.2013р. на суму 5032,38грн., які так і залишились неоплаченими.

Заявою від 18.03.2014р. №б/н Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму пені у розмірі 1 028,13грн. інша частина позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 17 198,68грн. залишилася незмінною.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 18.03.2014р. №б/н, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог. Суд приймає вказане зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

Представник Позивача у судове засідання 19.03.2014р. з'явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 18.03.2014р. №б/н.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 84302, м.Краматорськ, вул.Союзна, б.16А;

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2012 року між Приватним підприємством «ВИП-ТОРГ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Саува» (Покупець) було укладено договір поставки №229, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах, встановлених даним Договором, продовольчу продукцію та алкогольні напої (надалі-Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати Товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору.

Згідно п.1.2 договору асортимент та загальна кількість Товару, який поставляється згідно даного Договору, визначається у видаткових накладних. Підписання Специфікацій до даного Договору Сторони визначають необов'язковим, але за бажанням Покупця Сторони оформляють на весь асортимент Товару.

У розділі 2 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни товару та умов оплати:

- загальна ціна договору становить загальну вартість Товару, поставленого протягом дії даного Договору (п.2.1 Договору);

- Покупець зобов'язується оплачувати кожну конкретну партію Товару протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки Товару на склад Покупця та підписання Сторонами товарних накладних (п.2.2 Договору);

- форма оплати Товару - безготівковий розрахунок на банківські реквізити Постачальника, або готівковий розрахунок грошовими коштами у касу Постачальника з оформленням усіх прибутково-касових документів (п.2.3 Договору);

Згідно п.5.1 договору у випадку несвоєчасної оплати отриманого Товару Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У пункті 7.1 договору встановлено, що даний договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2013 року. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє Сторони від зобов'язань, що виникли протягом його дії. В разі закінчення строку дії Договору, якщо одна Сторона в письмовому вигляді не повідомить іншу Сторону про розірвання Договору, Договір вважається подовженим на тих самих умовах, строком на один рік.

У додатку 1 до договору надано зразки підписів матеріально-відповідальних осіб та зразки відтисків печаток (штампів) Покупця Товариства з обмеженою відповідальністю «Саува».

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 17 198,68грн., що підтверджується видатковими накладними №КБ-3019/03 від 25.07.2013р. на суму 5 032,38грн., №КБ-3015/03 від 25.07.2013р. на суму 12 166,30грн. Вказані накладні підписано та засвідчено печатками з боку обох Сторін без зауважень.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати, не було здійснено оплату за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 17 198,68грн.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію від 18.10.2013р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар у сумі 17 198,68грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №229 від 20.04.2012р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 17 744,27грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар у повному обсязі.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 17 198,68грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 17 198,68грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Саува».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.1 договору у випадку несвоєчасної оплати отриманого Товару Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені дійшов висновку щодо задоволення пені у розмірі заявленому Позивачем, а саме у сумі 1 028,13грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «ВИП-ТОРГ», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саува», м.Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 17 198,68грн., пені у сумі 1 028,13грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Саува» (84302, м.Краматорськ, вул.Союзна, б.16А, ЄДРПОУ 37944207, р/р 26008301416 у відділенні №2865 Ощадбанка, МФО 394222,ЄДРПОУ 37944207) на користь Приватного підприємства «ВИП-ТОРГ» (83007, м.Донецьк, вул.Еременко, 15, ЄДРПОУ 32152470, р/р 26005001318903 в АО «ОТП Банк» в м.Київ, МФО 300528 ) заборгованість у розмірі 17 198,68грн., пеню у сумі 1 028,13, судовий збір у розмірі 1 797,24грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 19.03.14р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 24.03.14р.