Постанова

від 13.03.2014 по справі 826/1727/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 березня 2014 року № 826/1727/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним і повністю скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 13 листопада 2013 року № 0000962204 за платежем - податок на додану вартість, яким була визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 1 346 102 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 897 401 грн. 00 коп. і за штрафними санкціями 448 701 грн. 00 коп.

- визнати протиправним і повністю скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 13 листопада 2013 року № 0000952204 за платежем - податок на прибуток приватних підприємств, яким була визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 1 413 407 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 942 271 грн. 00 коп. і за штрафними санкціями 471 136 грн. 00 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог покликався на те, що факти викладені в акті перевірки щодо заниження податку на додану вартість за травень-червень 2012 на суму 897 401 грн. 00 коп. та податку на прибуток за І півріччя 2012 року на загальну суму 942 271 грн. не відповідають дійсності, а винесені на його підставі податкові повідомлення - рішення не відповідають нормам законодавства, а відтак підлягають скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності. В обґрунтування своєї позиції позивач покликався на те, що господарські правовідносини позивача з контрагентами - ТОВ «ДП «МАГНУМ» та ТОВ «Пожежні справи» у перевіряємлму періоді здійсненні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ ДП «Магнум» (код за ЄДРПОУ 36405278) за травень 2012 року та по взаємовідносинам з ТОВ «Пожежні справи» (код за ЄДРПОУ 33107806) за травень-червень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 29 жовтня 2013 року №1077/26-53-22-04-21/31350429.

Не погоджуючись із висновками, викладеними податковим органом у акті перевірки, позивач надав відповідачу Заперечення до акту перевірки від 29.10.2013 року № 1077/26-53-22-04-21/31350429.

Розглянувши заперечення, відповідач листом від 12.11.2013 року № 9834/10/26-53-22-04-11 повідомив позивача, що залишає висновки акту перевірки без змін.

В подальшому, відповідачем 13 листопада 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000962204 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 1 346 102 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 897 401 грн. 00 коп. і за штрафними санкціями 448 701 грн. 00 коп.;

- № 0000952204 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 413 407 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 942 271 грн. 00 коп. і за штрафними санкціями 471 136 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із правомірністю спірних податкових повідомлень рішень позивач звернувся до Головного Управління Міндоходів у м. Києві із скаргами про перегляд податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2013 року №0000962204 і №0000952204.

ГУ Міадоходів у м. Києві рішенням про результат розгляду первинних скарг від 16.01.2014 р. за № 429/10/26-15-10-04-15 залишив без задоволення скарги позивача, а спірні податкові повідомлення - рішення без змін.

Позивач, не погоджуючись із висновками ГУ Міндоходів у м. Києві, викладеними у Рішенні про результат розгляду первинних скарг, 23 січня 2014 року звернувся до Міністерства доходів і зборів України.

Міністерство доходів і зборів України Рішенням про результат розгляду скарг від 03.02.2014 р. за № 1838/6/99-99-10-01-15 залишив без розгляду скаргу позивача.

Позивач вважаючи що відповідачем прийняттям податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2013 року № 0000962204 і № 0000952204, які суперечать чинному податковому та цивільному законодавству, були порушені право позивача на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом а також економічні свободи та інтереси позивача оскаржив спірні податкові повідомлення - рішення до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 44 Податкового кодексу України встановлений перелік документів визначений цим Кодексом, які необхідні для ведення з метою оподаткування, а саме: для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем до перевірки були надані передбаченні чинним законодавством первинні документи, зокрема, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товару ТОВ ДП «Магнум» і ТОВ «Пожежні Справи» на користь ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» та банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» поставленого товару

Разом з тим, первинні документи оформлені з дотриманням вимог ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Крім того, в акті перевірки не має жодного зауваження до оформлення первинних документів які підтверджують факт поставки товару від ТОВ ДП «Магнум» і ТОВ «Пожежні Справи» на користь позивача.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. В ході судового розгляду справи підтверджено, що первинна документація позивача, складена за наслідками здійснення фінансово господарських операцій контрагентами у перевіряємому періоді оформлена відповідно до приписів законодавства, а відтак у відповідності до положень п.201.10 ПКУ є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Згідно з статтею 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів податкової служби передбачені в статті 20 ПК України. Але ПК України, як і будь-яким іншим законом не передбачене право органів державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В ході судового розгляду справи підтверджено реальність фінансово - господарських операцій, оскільки відбулось фактичне постачання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджено необхідними первинними та звітними документами; позивачем отримано прибуток, нараховано податкові зобов'язання та сплачено позивачем з вказаних операцій всі передбачені чинним законодавством податки.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи підтверджено, що на момент здійснення фінансово господарських правовідносин, контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Так згідно з Свідоцтвом про державну реєстрацію, ТОВ ДП «Магнум» зареєстроване 26.03.2009 року. Свідоцтво платника ПДВ було видане 03.04.2009 року. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Пожежні Справи» було видане 06.09.2004 року.

Крім того, ст. 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При цьому, у відповідності до п. 201.6. ПК України, Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

При поданні податкової звітності позивачем було подано Декларації про податок на додану вартість з додатком №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів», а також Реєстри виданих та отриманих податкових накладних, і у податкових органів не було жодних зауважень щодо контрагента ТОВ ДП

«Магнум» і ТОВ «Пожежні Справи».

В ході судового розгляду справи підтверджено, що операції купівлі-продажу ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» по взаємовідносинам з ДП «Магнум» і ТОВ «Пожежні Справи» відповідають вимогам Цивільного і Господарського кодексів України; позивач здійснював операції з купівлі та отримував товар від ТОВ ДП «Магнум» і ТОВ «Пожежні Справи» та здійснював подальший продаж отриманих товарів, що підтверджується належним чином оформленою первинною документацією, оформленою за наслідками операцій з купівлі і продажу товарів та враховуючи той факт, що чинним законодавством не передбачене право органів державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях суд прийшов до висновку про невідповідність спірних податкових повідомлень - рішень нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірного податного повідомлення - рішення. Водночас, доводи викладені відповідачем у письмових запереченнях проти позову спростовані імперативними приписами чинного законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і повністю скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 13 листопада 2013 року №0000962204 за платежем - податок на додану вартість, яким була визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 1 346 102 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 897 401 грн. 00 коп. і за штрафними санкціями 448 701 грн. 00 коп.

Визнати протиправним і повністю скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 13 листопада 2013 року №0000952204 за платежем - податок на прибуток приватних підприємств, яким була визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 1 413 407 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 942 271 грн. 00 коп. і за штрафними санкціями 471 136 грн. 00 коп.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 487, 20 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур