Рішення

від 24.03.2014 по справі 902/255/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 березня 2014 р. Справа № 902/255/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А. , при секретарі судового засідання Віннік О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Молочна Країна" 04060, м.Київ, вул.Ольжича, 29

до : ФОП ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про стягнення 54824,35 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача: Меленець Р.А. - за довіреністю;

відповідача: не з''явився.

В С Т А Н О В И В :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Молочна Країна" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 54824,35 грн. заборгованості за поставлений товар, з яких: 53010,00 грн. основного боргу, 896,54 грн. пені, 416,03 грн. 3% річних за користування чужими коштами та 501,78 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 11.03.14 р. порушено провадження за вказаним позовом та призначено засідання на 24.03.14 р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з''явилась, причини неявки суду не повідомила, незважаючи на те, що про дату, час та місце проведення судового засідання остання була повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення вх.№1646 від 20.03.14 р., яке знаходиться в матеріалах справи.

При цьому, будь - яких клопотань та /або заяв від останньої не надходило.

Враховуючи вказане, справа розглядається за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як слідує із матеріалів справи, 04.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Молочна країна" (далі - Позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Відповідач) укладено Договір №58 (далі - Договір), відповідно якого позивач зобов'язався постачати, а відповідач прийняти та сплатити товар в кількості та асортименті, які обумовлені в договорі.

Пунктом 1.2. договору сторони погодили товар, який підлягав поставці, зокрема, сухе молоко, суху молочну сироватку, масло вершкове, спред вершковий, інші продукти переробки молока.

Конкретне найменування товару, його кількість, асортимент та ціна кожної конкретної партії поставки зазначаються зокрема у видаткових накладних, за якими здійснюється відпуск відповідної партії товару (п.1.3 Договору).

П.1.4 Договору сторони обумовили, якщо не укладено окремого письмового договору, то всі поставки реалізовані протягом дії Договору вважаються здійсненими за умовами даного Договору.

На виконання положень договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар (сухе молоко та масло вершкове) за видатковими накладними на загальну суму 454397,50 грн.

Згідно п.2.6 Договору на оплату товару Відповідачу надається відстрочка у 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки (відвантаження) товару.

Відповідачем проводились часткові розрахунки вартості сухого молока та масла вершкового у розмірі 401387,50 грн.

В п.2.8 Договору передбачено, що при наявності у відповідача простроченої заборгованості за раніше придбаний товар, незалежно від причин її утворення, кошти які надходять від покупця, в першу чергу зараховуються позивачем на погашення існуючої заборгованості за попередньо поставлений товар.

Згідно акту звірки термін оплати за останньою поставкою закінчився 15.11.2013р., станом на дату звернення до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 53 010,00 грн., що складає різницю між 454397,50 грн. вартості поставленого товару та 401387,50 грн. здійснених оплат.

Тому факт неоплати 53 010,00 грн. в узгоджений строк, на думку позивача, є порушенням зобов'язання з боку відповідача.

Крім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 896,54 грн. пені, 416,03 грн. 3% річних за користування чужими коштами та 501,78 грн. інфляційних втрат.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічне положення містить і ст.173 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки відповідач не надав суду належних доказів проведення з позивачем розрахунків за отриманий товар у сумі 53010,00 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 896,54 грн. пені, 416,03 грн. 3% річних за користування чужими коштами та 501,78 грн. інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.н

Сторони погодили, що за прострочення зобов'язання з оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню за кожен день прострочення виконання зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 5.1. Договору).

В силу ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу ч.1 ст.530, ст. ЦК України та ч.1 ст. 692, вбачається, що відповідач вважається таким, що порушив строк виконання грошового зобов'язання по оплаті товару.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення сум, судом помилок не виявлено, що і підлягає до стягнення.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвали суду від 11.03.14 р. відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, річних та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, з відшкодуванням судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Молочна Країна" (04060, м.Київ, вул.Ольжича, 29, код ЄДРПОУ 38567705) 53010,00 грн. основного боргу, 896,54 грн. пені, 416,03 грн. 3% річних за користування чужими коштами, 501,78 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. - відшкодування витрат на судовий збір.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 28 березня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу 04060, м.Київ, вул.Ольжича, 29; 03065, м.Київ, а/с 57

4,5 - відповідачу АДРЕСА_1; АДРЕСА_2