Рішення

від 29.12.2008 по справі 10/117-08-4283

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" грудня 2008 р.

Справа  № 10/117-08-4283

за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1     

до відповідачів  1) Одеської залізниці

                             2) Приватного

підприємства «Рост»

про

стягнення 1995,50 грн.

                                                    Суддя         Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився

від відповідача (1): не з'явився

від відповідача (2): не з'явився  

        Суть спору:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського  суду Одеської області з позовом про стягнення

з Одеської залізниці та ПП «Рост»вартості недостачі вантажу у вагоні №60631322

в сумі 1995,50 грн.

Відповідач (1)  просить суд відмовити у задоволені позовних

вимог, з підстав, викладених у відзиві на позов, який 27.10.2008р. залучений

судом до справи, та згідно з яким, відповідач посилається на те, що відповідно

до вимог п. а ст.111 Статуту залізниць України підстави для відповідальності

залізниці відсутні, оскільки записи у залізничній накладній і комерційному акті

свідчать, що навантаження вантажу здійснювалося 

на підприємстві вантажовідправника, його силами та засобами, без участі

представника залізниці. Залізниця прийняла цей вантаж до перевезення і видала

його у схоронному стані. Окрім того, згідно розділу 8 п.27 Правил перевезення

вантажів залізничним транспортом України при видачі вантажів, маса яких

унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума

норми природної втрати  та граничного розходження

визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної у перевізних документах

вантажі рідкі або здані до перевезення у сирому або вологому стані. Окрім того,

у судовому засіданні представник відповідача (1) заявив клопотання про

витребування у позивача рахунку або іншого документу відповідача, який

підтверджує вартість відправленого вугілля, яке задоволено господарським судом.

Відповідач (2) у судове засідання

не з'явився відзив на позов та витребувані судом документи не надав. При цьому

судові ухвали, що надіслані відповідачу (2) на адресу, яка зазначена у позові,

повернуті до суду  органами зв'язку з

позначками «за вказаною адресою не зареєстроване». Більш того, згідно з

довідкою Головного управління статистки в Одеській області від 26.11.2008р. за

вх.№2445,  в базі даних ЄДРПОУ по м.

Одесі та Одеської області відсутнє ПП «Рост» (код 30701996).

28.11.2008р. за вих. №2503

господарським судом Одеської області здійснений запит до Головного управління

статистики в Донецькій області щодо знаходження у ЄДРПОУ ПП «Рост», який

одержаний Головним управлінням статистики в Донецькій області 08.12.2008р., що

підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.  Але станом на 29.12.2008р. відповіді на запит

суду від Головного управління статистки в Донецькій області до боспорського

суду не надійшло.

Ухвалою заступника голови суду від

28.11.2008р. строк вирішення спору по даній справі продовжений на один місяць

до 06.01.2009р. 

Відповідно до ст.85 ГПК України у

судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та

заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

23.06.2008р. зі станції

відправлення Пелагеевський Донецької залізниці 

ПП «Рост»(відправник, відповідач-2) на адресу ФОП ОСОБА_1(одержувач,

позивач) у вагоні №60631322 відправлений вантаж, а саме антрацит у кількості

68000, що  підтверджується залізничною

накладною №50798734. 

Відповідні відмітки у вказаній

накладній свідчать, що антрацит завантажений у 

піввагон засобами відправника (відповідач-2), навалом, нижче бортів.

Вантаж розміщено і закріплено згідно з Р 2 параграф 3-5 пил. 14 СМГС; гл.1

п.3,4,8 ТУ, вантаж маркований вапном.  

Також господарським судом

встановлено, що в процесі перевезення цього вантажу на станції Чаплине 24.06.2008р.

складений акт загальної форми №1858, згідно з яким, у  вагоні №60631322 виявлені поглиблення над 1

люком довжиною 1,5 м, шириною на всю довжину вагону, глибиною 0,4 м, маркування

відсутнє. На залишковій площині вагону завантаження рівномірне нижче бортів

10-20 см, вантаж маркований рівномірно вапном білого кольору. Двері люка

закриті. Теча вантажу відсутня. Згідно з актом загальної форми, який

26.06.2008р. складений на станції Снигірьовка, у зв'язку з відсутністю

маневрового локомотиву вагон №60631322 очікує перевантаження з 26.06.2008р.

12:30. Вагон поданий на перевантаження 27.06.2008р. 10:30.

Після комісійного перевантаження

вантажу у вагоні №60631322 на станції Снигірьовка 27.06.2008р. складений

комерційний акт №045700/20, згідно з яким, встановлено недостачу вантажу у

кількості 3750 кг, а також виявлено, що завантаження у вагон рівномірне, нижче

бортів 10-20 см, вантаж маркований, окрім поглиблень над 1 люками довжиною 1,5

м, шириною -по ширині вагону, глибиною 0,4 (розміри поглиблення вказані від

рівня завантаження). Вагон технічно справний, глуходверні люка щільно закриті,

в комерційному відношенні згідно акту загальної форми №1858 ст. Чаплине.

Вантажовідправник у накладній вказав, що вантаж завантажений нижче бортів, але

розміри не вказав. Вантажовідправником не вижиті заходи від видування та

просипання вантажу на шляху слідування, порушення ТУ р.2 і р.15 п.15 ППВ. Вагон

з моменту прибуття і до перевантаження знаходився у парку станції під охороною

наряду воєнізованої охорони.

Після одержання вантажу одержувачем

(позивач), останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з

перевізника (відповідач-1) та відправника (відповідач-2) вартості недостачі

вантажу в сумі 1995,50 грн.

При цьому господарським судом

встановлено, що розрахунок вартості недостачі вантажу здійснений позивачем за

ціною 650 грн. з ПДВ за 1 тону, із врахуванням норми недостачі 1% маси вантажу.

Така ціна антрациту визначена у накладній №40 від 23.06.2008р., згідно з якою,

продавцем антрациту є ТОВ «Торгово-дистриб'юторська компанія «ОРРУС», а

покупцем -ФОП ОСОБА_2,  між якими  укладений відповідний договір поставки №10

від 10.05.2008р.

09.06.2008р. вугілля, що поставлене

ТОВ «Торгово-дистриб'юторська компанія «ОРРУС»на підставі укладеного з ФОП

ОСОБА_2 договору поставки оплачене останнім, що підтверджується платіжним

дорученням №2.

До того ж, господарським судом

встановлено, що  між ФОП ОСОБА_2 і

позивачем укладений договір про надання послуг з прийняття вантажів від

05.01.2006р. №2, згідно з яким, ФОП ОСОБА_2(замовник) по мірі необхідності

звертається до ФОП ОСОБА_1(виконавець), а остання надає послуги по прийманню на

своє ім'я вугільної продукції, що транспортується залізницею України.

Умовами п.2.1. договору передбачено

також зобов'язання виконавця у випадку спорів, що виникають з недостачі,

крадіжки, порчі вантажу з вини вантажовідправника або залізниці приймати участь

у складенні комерційних актів, направляти претензії, позовні заяви та інше

згідно Статуту залізниць України і ГПК України на праві вантажовідправника.

Проаналізувавши наявні у справі

докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд виходить з наступного.

В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України,

ч.2 ст.307 ГК України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи

залізнична накладна свідчить про укладення між відповідачем-2

(вантажовідправник) і відповідачем-1 

(перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача

(вантажоодержувач).  

Вказана залізнична накладна

свідчить, що завантаження вантажу у піввагон №60631322  здійснювалося відправником, а відповідно до

вимог ч.3 ст.308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК

України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з

урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в

процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника

підготувати вантаж   до перевезення

містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених

Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в

Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.

При цьому в силу вимог ч.1 ст.918

ЦК України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку,

встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами

(статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються

відповідно до них. У ст.32 Статуту залізниць України встановлено, що відправник

зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час

транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

          Як вище

встановлено господарським судом, вантаж 

розміщувався і закріплювався  

вантажовідправником  відповідно до

розділу 2 параграфів 3-5 Технічних умов, що підтверджується відповідними

відмітками самого відправника у залізничній накладній.

          У параграфах 3-5 розділу 2 «Технічних

умов розміщення і кріплення вантажів на відкритому рухому складі»містяться  умови щодо 

розрівняння та ущільнення вантажів дрібних  фракцій, а також умови щодо захисту сипучих

вантажів від просипання  у зазори кузову

піввагону.

          Окрім того, відмітки

вантажовідправника у залізничній накладній свідчать також, що відправником

вжиті заходи щодо маркування вантажу. 

Вжиття таких заходів  передбачено

положеннями параграфу 9 розділу 2 ТУ, згідно з яким, при завантаженні вантажів

мілких фракцій на відкритий рухомий склад відправник зобов'язаний прийняти

міри, які запобігають видуванню мілких частин вантажу в процесі

перевезення,  а також вимогами п.6  Правил перевезення вантажів у вагонах

відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №542 та

зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, згідно з яким,  з метою забезпечення збереженості всіх

вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню

відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою

(емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

          Разом з тим, відмітка відповідача-1

на вагонному листі «Вантаж завантажений і закріплений правильно»свідчить, що

перевізником здійснений контроль за дотриманням вантажовідправником Технічних

умов завантаження і кріплення вантажу шляхом огляду завантаженого вагону, що

передбачено умовами параграфу 19 розділу 1 Технічних умов.  При цьому жодних зауважень щодо

неправильностей цього завантаження і кріплення вантажу, а тим більш щодо

відсутності його маркування, 

відповідачем -1 не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення.

          Таким чином встановлені обставини

справи свідчать, що при завантаженні вантажу у вагон вантажовідправником вжиті

заходи щодо забезпечення 

транспортабельності та схоронності вантажу в процесі його перевезення,

які передбачені вимогами Технічний умов та вимогами Правил перевезення вантажів

у вагонах відкритого типу, а тому господарський 

суд звільняє вантажовідправника (відповідач-2) від відповідальності за

недостачу вантажу у вагоні №60631322.

          Відповідно до ст. 110  Статуту залізниць України  залізниця несе відповідальність за збереження

вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі

одержувачу.  Водночас у ст.111 Статуту

залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю

від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому

складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування

або пошкодження вантажу під час його перевезення.

          Між тим, як свідчать матеріали

справи, при прибутті вагону з вантажем на станцію призначення залізницею складений

комерційний акт, в якому встановлені обставини  

щодо недостачі вантажу у вагоні №60631322 у кількості 3750 кг, а також

обставини щодо наявності поглиблень у вантажу. Такі обставини в силу вимог

ст.ст.110, 111 Статуту залізниць України є підставою для покладення           відповідальності за недостачу

вантажу у вагоні №60631322 на перевізника (відповідач-1).

          Згідно з розрахунком вартості

недостачі вантажу, який здійснений позивачем із врахуванням норми недостачі 1%

маси вантажу,  маса відповідальної

недостачі становить 3070 кг, а її вартість 650 грн. за 1тону з ПДВ.           При цьому як вище встановлено

господарським судом, вартість вугілля, яке вантажовідправник відправив позивачу

у вагоні  №60631322 визначена останнім на

підставі накладної №40 від 23.06.2008р. згідно з якою, продавцем антрациту є

ТОВ «Торгово-дистриб'юторська компанія «ОРРУС», а покупцем -ФОП ОСОБА_2,  між якими 

укладений відповідний договір поставки №10 від 10.05.2008р. 

Відповідно до ч.1 ст.115 Статуту

залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми

рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість

відправленого вантажу.

З огляду на вищевикладені вимоги

Статуту залізниць України, а також виходячи з того, що вартість вантажу

визначена позивачем на підставі документу посередника (накладна №40 від

23.06.2008р.), господарський суд задовольнив клопотання відповідача (1) та

зобов'язав позивача надати до суду документи, що засвідчують кількість і

вартість відправленого ПП «Рост» вантажу (антрацит) по залізничній накладній

№50798734, як це передбачено вимогами ст.115 Статуту залізниць України, про що

28.11.2008р. та 12.12.2008р. виніс відповідні ухвали.

Вказані судові ухвали позивачем

одержані, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових

відправлень. Але, позивач у судові засідання не з'явився та  витребуваних судом доказів не надав.  

Між тим за відсутністю витребуваних

у позивача документів (рахунок або інший документ відправника про вартість відправленого

вантажу), вирішення даного спору по суті щодо стягнення з перевізника вартості

недостачі вантажу є неможливим, оскільки відповідно до ст.ст.114,115 Статуту

залізниць України залізниця несе обмежену відповідальність виходячи з вартості

вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника, а тому документи

посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть

визнаватися належними доказами вартості та ціни відвантаженої продукції.  Аналогічна позиція викладена і у п.2.7.

Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 «Про внесення змін та

доповнень до роз'яснення   президії ВГСУ

від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що

виникають з перевезення вантажів залізницею».

За таких обставин господарський суд

дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог про стягнення вартості

недостачі вантажу з ПП «Рост»слід відмовити, а позов в частині вимог до

Одеської залізниці залишити без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України,

згідно з якою, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без

поважних причин не подав витребувані господарським  судом матеріали, необхідні для вирішення

спору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.5 ч.1

ст.81, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И

В:

1.У задоволені позовних вимог до

Приватного підприємства «Рост» відмовити.

2. Позов в частині вимог до

Одеської  залізниці залишити без

розгляду.

Рішення господарського суду набирає

законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

        Рішення підписане 30 грудня 2008 року.

Суддя                                                                                      

Смелянець Г.Є.