Постанова

від 17.03.2014 по справі 816/304/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/304/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Серги С.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представників позивача - Зоценко З.В., Плахотника Л.М.,

представника відповідача - Давиденко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтоцентр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень- рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21 січня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецавтоцентр" (далі - позивач, ТОВ "Спецавтоцентр") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень- рішень № 0007822301/942, № 0007832301/943 від 25.12.2013, № 0004471702/80 від 22.07.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність донарахувань податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки судово-економічною експертизою встановлено, що висновки акту перевірки № 3135/23-209/24389936 від 20.05.2011 в частині донарахувань податку на прибуток не підтверджені, а в частині заниження податку на додану вартість документально підтверджуються лише у розмірі 476083,67 грн, у зв'язку з чим головою правління ОСОБА_16 сплачений податок на додану вартість у розмірі 476083,67 грн. Вказував на помилковість висновків про заниження податку з доходів фізичних осіб, оскільки позивачем правомірно застосовано соціальну пільгу при нарахуванні заробітної плати працівникам за трудовою угодою, а використання роумінгу зумовлено комерційною необхідністю - веденням переговорів, зокрема з Угандою, для чого направлено у відрядження працівника ОСОБА_4. Крім того, посилався на порушення відповідачем строку винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію неправомірним віднесенням позивачем до валових витрат видатків у сумі 2922750,00 грн та до складу податкового кредиту - сум податку на додану вартість у розмірі 476833,33 грн, сплачених на підставі виписаних ПП "Ажур-М" та ТОВ "Вел-Маркет" податкових накладних, з огляду на відсутність їх документального підтвердження. Посилався на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28.02.2012, відповідно до якої матеріалами кримінальної справи та повним визнанням головою правління ОСОБА_16 своєї вини доведено незаконне формування ТОВ "Спецавтоцентр" податкового кредиту шляхом документального проведення по бухгалтерському та податковому обліку неіснуючих господарських операцій з ПП "Ажур-М" та ТОВ "Вел - Маркет", за якими не здійснювалося фактичного постачання товарно-матеріальних цінностей. Також вказував, що ТОВ "Спецавтоцентр" як податковим агентом не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб при перерахуванні коштів за користування роумінгом працівниками підприємства, адже ці кошти є додатковим благом для працівників, тому що міжнародні дзвінки не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю, працівники у відрядженнях не перебували, зовнішньо - економічну діяльність позивач не здійснював. Зазначав про безпідставне обчислення позивачем соціальної пільги, оскільки така пільга не застосовується до доходів, інших ніж заробітна плата.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Спецавтоцентр" є правонаступником Акціонерного товариства закритого типу "Спецавтоцентр" (а.с. 11-12 Т.1) та зареєстровано платником податку на додану вартість (а.с. 21 Т.1).

Кременчуцькою ОДПІ в строк з 04.05.2011 по 13.05.2011 на підставі наказів № 2261 від 04.05.2011, № 2394 від 12.05.2011 проведено виїзну позапланову перевірку Акціонерного товариства закритого типу "Спецавтоцентр" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2011.

За результатами перевірки складено акт № 3135/23-209/24389936 від 20.05.2011 (а.с. 33- 85 Т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині заниження податку на прибуток в сумі 1655533,24 грн; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1324426,00 грн; підпункту 169.2.3 пункту 169.2 статті 169 Податкового кодексу України щодо невірного перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі 522,64 грн, абз. "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, абз. «а» пункту 19.2 статі 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб з 01.01.2008 по 31.12.2010 в сумі 465,85 грн.

На підставі акту перевірки № 3135/23-209/24389936 винесено податкові повідомлення - рішення (а.с. 22-28 Т.1):

№ 0004471702/80 від 22.07.2013, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 673,12 грн, в тому числі, основний платіж - 642,22 грн, штрафні санкції - 30,90 грн;

№ 0004712301/74 від 22.07.2013, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 1274518,75 грн;

№ 0004702301/73 від 22.07.2013, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1702522,31 грн.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги від 12.12.2013 № 17406/6/99-99-10-01-15 (а.с. 120 - 126 Т.1) податкове повідомлення - рішення № 0004471702/80 від 22.07.2013 (а.с. 27-28 Т.1) залишено без змін, податкові повідомлення - рішення № 0004712301/74 від 22.07.2013, № 0004702301/73 від 22.07.2013 скасовані в частині донарахованого перевіркою податку на прибуток та податку на додану вартість за рахунок зменшення податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах АТЗТ "Спецавтоцентр" з ПП "Калісто", ПП "Стройзаказ", ПП "Градко", ТОВ "Креміньтрансбіт", ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс-10", ТОВ "ТД "Автомеханіка", ПП "Поліцентрсервіс", ПП "Октант", ТОВ "Веста Транс", ТОВ "Континенталь - Меркурій", ТОВ "Трансодеталь - 2", ПП "Авіссістемз".

За наслідками адміністративного оскарження Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення (а.с. 29-32 Т.1):

№ 0007822301/942 від 25.12.2013, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 913360,00 грн (за основним платежем - 730688,00 грн, за штрафними санкціями - 182672,00 грн), в тому числі за 9 місяців 2010 року за основним платежем - 669625,00 грн, за штрафними санкціями - 167406,25 грн; за 2010 рік за основним платежем - 61063,00 грн, за штрафними санкціями - 15265,75 грн;

№ 0007832301/943 від 25.12.2013, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за червень - жовтень 2010 року на загальну суму - 730687,50 грн, в тому числі, за основним платежем - 584550,00 грн, за штрафними санкціями - 146137,50 грн.

Оцінюючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла станом на дату проведення перевірки та набрання законної сили постановою Автозаводського районного суду м. Кременчук від 28.02.2012) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Судом встановлено, що виїзна позапланова перевірка ТОВ "Спецавтоцентр" проведена Кременчуцькою ОДПІ на підставі наказу № 2261 від 04.05.2011 (а.с.233 Т.1) у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Полтавській області від 14.04.2011, винесеної по кримінальній справі № 11131009007 (а.с. 232 Т.1).

Постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука від 28.02.2012, прийняту за наслідками судового розгляду кримінальної справи № 11131009007, отримано Кременчуцькою ОДПІ 08.07.2013, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на супровідному листі (а.с. 231 Т.1).

Отже, за результатами позапланової перевірки ТОВ "Спецавтоцентр" відповідач не мав права приймати податкові повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Граничні строки, протягом яких податковий орган зобов'язаний був після набрання законної сили рішенням суду винести податкові повідомлення-рішення, вказаної нормою встановлені не були.

З огляду на наведене, при прийнятті податкового повідомлення- рішення № 0004471702/80 від 22.07.2013 відповідач діяв з дотриманням вимог пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції закону від 02.12.2010 N 2755-VI).

Податкові повідомлення-рішення № 0007822301/942, № 0007832301/943 від 25.12.2013 винесені відповідачем пізніше, за результатами адміністративного оскарження позивачем податкових повідомлень - рішень № 0004712301/74 від 22.07.2013, № 0004702301/73 від 22.07.2013, які не є предметом позову.

Доводи представника позивача про порушення Кременчуцькою ОДПІ 10-денного строку винесення податкових повідомлень-рішень суд вважає помилковими, оскільки зміни до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, за якими податкове повідомлення-рішення повинно прийматися контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення, що набрало законної сили, внесені Законом України від 20.11.2012 № 5503-VI, який набрав чинності з 04.01.2013.

Відповідно до підпунктів 54.3.2, 54.3.4 пункту 54.3 статті 53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

Наведена норма не містить застережень стосовно невинесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень у випадку сплати сум податків під час розслідування або судового розгляду кримінальних справ, а тому посилання представника позивача на сплату головою правління ОСОБА_16 податку на додану вартість у розмірі 476083,67 грн є неспроможним.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення- рішення № 0007832301/943 від 25.12.2013, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пункту 3.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 N 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте вимоги цих норм позивачем не дотримано. На підтвердження правильності формування податкового кредиту у розмірі 476833,33 грн від операцій з ПП "Ажур-М" та у розмірі 107716,67 грн від операцій з ТОВ "Вел - Маркет" позивачем представлені лише копії податкових накладних (а.с. 32 -39 Т.2), видаткових накладних (а.с. 40-44 Т.2) та банківські виписки (а.с. 185-201 Т.1).

При цьому, договори, акти приймання-передачі товару, довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні та інші документи, які б свідчили про фактичне виконання господарських операцій між ТОВ "Спецавтоцентр" та ПП "Ажур-М" та ТОВ "Вел - Маркет" та слугували б підставою для бухгалтерського та податкового обліків таких операцій, позивачем не надано.

Представник позивача в ході судового розгляду зазначив про надання копій всіх документів, які складалися під час здійснення господарських операцій та були вилучені в ході розслідування кримінальної справи № 11131009007. Копії долучених до справи документів зроблені представниками позивача з тих, що знаходяться в матеріалах кримінальної справи № 11131009007.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про ненадання позивачем належних доказів, які б підтверджували придбання ТОВ "Спецавтоцентр" автомобілів КрАЗ, послуг по капітальному ремонту автомобіля ЗИЛ 131В саме у ПП "Ажур-М" та ТОВ "Вел-Маркет".

Крім того судом враховано, що відповідно до постанови Автозаводського районного суда м.Кременчука від 28.02.2012, винесеної за результатами судового розгляду кримінальної справи № 11131009007, матеріалами кримінальної справи та повним визнанням головою правління ОСОБА_16 своєї вини доведено незаконне формування головою правління Акціонерного товариства закритого типу "Спецавтоцентр" ОСОБА_16 податкового кредиту на підставі податкових накладних № 2005 від 24.06.2010, №2121 від 01.07.2010, № 2734 від 04.08.2010, № 2101 від 30.06.2010, складених від імені ПП "Ажур-М", та податкових накладних № 341 від 01.09.2010, № 336 від 16.09.2010, № 337 від 16.09.2010, № 1344 від 15.10.2010, виписаних від імені ТОВ "Вел- маркет", шляхом документального проведення по бухгалтерському та податковому обліку неіснуючих господарських операцій з цими контрагентами, за якими не здійснювалось фактичного постачання товарно-матеріальних цінностей, послуг (а.с.104-106 Т.1).

Таким чином, не представлення позивачем суду належних первинних бухгалтерських документів, які б вказували на правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за операціями з придбання товару та послуг у ПП "Ажур-М" та ТОВ "Вел-Маркет", та доведення в ході судового розгляд кримінальної справи факту документального проведення по бухгалтерському та податковому обліку неіснуючих господарських операцій з цими контрагентами, свідчить про правильність висновків відповідача щодо заниження ТОВ "Спецавтоцентр" суми податку на додану вартість у розмірі 584550,00 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Таким чином, Кременчуцькою ОДПІ правомірно визначені позивачеві грошове зобов'язання з податку на додану вартість за червень - жовтень 2010 року на загальну суму - 730687,50 грн, а тому позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007832301/943 від 25.12.2013 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення № 0007822301/942 від 25.12.2013, судом враховано наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР вказано, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У зв'язку зі встановленням в ході судового розгляду факту відсутності належних первинних бухгалтерських документів за операціями з придбання товару та послуг у ПП "Ажур-М" та ТОВ "Вел-Маркет", та визнанням головою правління Акціонерного товариства закритого типу "Спецавтоцентр" ОСОБА_16 під час розгляду кримінальної справи своєї вини по незаконному формуванню податкового кредиту на підставі податкових накладних № 2005 від 24.06.2010, №2121 від 01.07.2010, № 2734 від 04.08.2010, № 2101 від 30.06.2010, складених від імені ПП "Ажур-М", та податкових накладних № 341 від 01.09.2010, № 336 від 16.09.2010, № 337 від 16.09.2010, № 1344 від 15.10.2010, виписаних від імені ТОВ "Вел-Маркет" шляхом документального проведення по бухгалтерському та податковому обліку неіснуючих господарських операцій з цими контрагентами, за якими не здійснювалося фактичного постачання товарно-матеріальних цінностей, суд вважає безпідставним віднесенням до складу валових витрат видатків по оплаті товарів та послуг цих контрагентів на загальну суму 2922750,00 грн.

Посилання представника позивача на висновок судово-економічної експертизи № 44 по кримінальній справи № 11131009007, відповідно до якого висновки акту перевірки від 20.05.2011 в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 165533,34 грн не підтвердились, як на підставу скасування податкового повідомлення - рішення № 0004471702/80 від 22.07.2013 суд вважає помилковими з огляду на необхідність критичної оцінки цього висновку експерта.

Так експерт, вказуючи у частини ІІ "Дослідження" висновку експертизи № 44 (а.с. 108, зворот) на застосування методів документальної перевірки та порівняння даних, зазначених у звітних документах бухгалтерського і податкового обліку, зіставлення цих документів, враховує при дослідженні також і інші документи, які не є документами бухгалтерського і податкового обліку, а саме, протоколи допиту певних свідків, що є невідповідним тим методам, які наведені у висновку.

При цьому, експерт за одними і тими ж операціями позивача з ПП "Ажур-М" та ТОВ "Вел-Маркет", з урахуванням одних і тих же первинних документів, приходить до протилежних висновків з питань правильності формування ТОВ "Спецавтоцентр" валових витрат та податкового кредиту: вважає, що донараховані за актом перевірки суми податку на прибуток документально не підтверджуються, а заниження податку на додану вартість підтверджується за операціями з ПП "Ажур-М" та ТОВ "Вел-Маркет" на суму 476083,67 грн. Причини такої невідповідності у висновку експертизи не висвітлені та в ході судового розгляду під час допиту експерта як свідка не пояснені.

Крім того, експерт, констатуючи у дослідницькій частині висновку відображення позивачем в бухгалтерському і податковому обліку фінансово-господарських операцій, які фактично не проводились, конкретизує цих контрагентів лише у ІІІ "Висновки" розділі експертизи.

Також експертом допущено помилку в дослідницькій частині висновку при зазначенні обов'язкових реквізитів видаткової накладної за № 2734 від 04.08.2010 (а.с. 108, зворот), таких як "кількість товару", "ціна без ПДВ", "ціна з ПДВ" (накладна - а.с. 41 Т.2, акт перевірки - а.с. 38 Т.1), що вплинуло на обчислення суми заниження податку.

Отже, внаслідок неузгодженості дослідницької та підсумкової частин висновку, його невідповідності іншим доказам у справі, висновок експертизи підлягає критичній оцінці.

З урахуванням наведеного суд вважає, що висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 730688,00 грн є вірним.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Таким чином, Кременчуцькою ОДПІ правомірно визначено позивачеві грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 913360,00 грн, а тому позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007822301/942 від 25.12.2013 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оцінюючи правомірність податкового повідомлення - рішення № 0004471702/80 від 22.07.2013, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що підставою для донарахування податку на доходи з фізичних осіб став висновок Кременчуцької ОДПІ про безпідставне застосування податкової соціальної пільги при нарахуванні винагороди за виконану роботу найманим ТОВ "Спецавтоцентр" за цивільно-правовими договорами, що є порушенням підпункту 169.2.3 пункту 169.2 статті 169 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 522,64 грн, та висновок про перерахування підприємством коштів за користування працівниками роумінгом, що є додатковим благом для працівників, оскільки телефонні розмови не пов'язані з фінансового-господарською діяльністю ТОВ "Спецавтоцентр", що призвело до заниження податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 119,58 грн за період з 31.07.2010 по 01.12.2010.

Відповідно до підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет на 2011 рік" визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 941 грн.

Отже, граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги за розрахунком згідно з підпунктом 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України, не може перевищувати 1320 грн.

Судом встановлено, що наказом ТОВ "Спецавтоцентр" № 3/08В від 29.11.2010 прийнято на роботу на конкурсній основі з випробувальним строком автослюсарів (а.с.99 Т.2).

Наказом ТОВ "Спецавтоцентр" № 3/09В від 30.11.2010 у зв'язку з погіршенням погодних умов та немвизнано таким, що не вступив у законну силу, та запропоновано автослюсарям укласти трудову угоду з графіком роботи, що залежить від умов погоди, із зазначенням обсягу роботи та відповідної суми оплати праці (а.с.100 Т. 2).

Між позивачем та гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 укладено трудові угоди (а.с.101-107 Т.2).

Відповідно до пункту 3 актів здачі-прийняття робіт (а.с.108-114 Т.2) та платіжної відомості (а.с.122 Т.2) наймані працівники отримали заробітну плату.

Отже, при дослідженні змісту вказаних документів суд дійшов висновку про здійснення позивачем гр.ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11 виплат за угодами трудового найму. Розмір плати становив менше 1320 грн, а тому були наявні підстави для застосування соціальної пільги до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата.

Згідно з підпунктом 169.2.2 пункту 169.2 статті 169 Податкового кодексу України платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги). Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Відповідно до пункту 4 Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1227, підставою для отримання (застосування) платником податку (якщо розмір нарахованого (отриманого) місячного доходу у вигляді заробітної плати не перевищує суми, визначеної відповідно до підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Кодексу) пільги у розмірі, встановленому підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Кодексу, є заява про застосування пільги.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 подано заяви про застосування податкової соціальної пільги (а.с.115-121 Т.2), на підставі яких позивачем застосовано податкові соціальні пільги.

Застосування податкових соціальних пільг відображено ТОВ Спецавтоцентр" у податковому розрахунку сум доходів, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум, утриманого з них податку за 1 квартал 2011 року (а.с. 123 Т.2).

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про правомірне застосування позивачем податкової соціальної пільги при нарахуванні оплати за договорами трудового найму з працівниками ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.

У зв'язку з цим донарахування ТОВ Спецавтоцентр" податку на доходи фізичних осіб у розмірі 522,64 грн є необгрунтованим.

Підставою для донарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб за період з 31.07.2010 по 01.12.2010 у розмірі 119,58 грн стало те, що позивачем, який є податковим агентом, в порушення норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не було нараховано та утримано податок з доходу, отриманого найманими працівниками, у вигляді вартості послуг мобільного роумінгу.

Пунктом 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Абзацем "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Пунктом 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Отже, на ТОВ Спецавтоцентр" як на податкового агента покладено обов'язок своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку.

Відповідно до підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

За визначенням, наведеним у пункті 1.1 статті 1 цього ж Закону, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

За приписами наведених норм позивач, який є податковим агентом, зобов'язаний включати до складу загального місячного оподаткованого доходу працівників безоплатно отримані ними кошти, послуги.

Судом встановлено, що в період з 31.07.2010 по 01.12.2010 ТОВ "Спецавтоцентр" сплатило на користь ЗАТ "Київстар Жд.Ес.Ем", ВАТ "Укртелеком", ЗАТ "Український мобільний зв'язок" кошти за користування працівниками роумінгом послугами зв'язку.

Відповідно до наказу № 2/01 від 04.01.2010 (а.с.216 Т.2) номера телефонів, за якими здійснювалися послуги з надання роумінгу, закріплені за працівниками підприємства ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_15, проте у вказаних працівників закордонні відрядження відсутні, що не спростовувалося представником позивача.

Докази користування послугами роумінгу та здійснення міжнародних дзвінків у зв'язку з фінансово-господарською діяльністю підприємства в матеріалах справи відсутні.

Отже, сума коштів, сплачених ТОВ "Спецавтоцентр" за користування працівниками роумінгом без підтвердження використання цих послуг у господарській діяльності товариства, є додатковим благом працівників. Доказів на підтвердження утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 31.07. 2010 по 01.12.2010 у розмірі 119,58 грн позивачем не надано.

В судовому засіданні представники позивача не заперечували, що податок з доходів фізичних осіб у розмірі 119,58 грн не утримувався, оскільки використання послуг роумінгу та міжнародних дзвінків у період з 31.07.2010 по 01.12.2010 було зумовлено комерційною необхідністю веденням переговорів, зокрема з Угандою, для чого направлено у відрядження працівника ОСОБА_4.

Проте при дослідженні змісту зошиту про користування телефонами та звітів про користування судом не встановлено здійснення міжнародних дзвінків до Уганди з виробничих потреб у спірний період (а.с. 217-227 Т.2).

З огляду на викладене, ТОВ "Спецавтоцентр" безпідставно не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 119,58 грн.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Отже, Кременчуцькою ОДПІ правомірно донараховано податок з фізичних осіб у розмірі 119,58 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0004471702/80 від 22.07.2013 є протиправним (з виходом за межі позовних вимог згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України) та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 523,64 грн, в тому числі 522,64 грн- за основним платежем, 1 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Підпунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір, який становить 10% від визначеної законом суми за подання позову майнового характеру (4872 грн) у розмірі 487,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 13.01.2014 (а.с. 3 Т.1).

У зв'язку з частковим задоволенням адміністративного позову з ТОВ "Спецавтоцентр" до Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір за подання позову майнового характеру у розмірі 4383,30 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтоцентр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області № 0004471702/80 від 22 липня 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 523 гривні 64 копійки, в тому числі - 522 гривні 64 копійки - за основним платежем, 1 гривня - за штрафними (фінансовими) санкціями визнати протиправним та скасувати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтоцентр" (ідентифікаційний код 24389936, юридична адреса: вулиця Московська, 10а, місто Кременчук, Полтавська область, 39623) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4383 (чотири тисячі триста вісімдесят три) гривні 30 (тридцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 24 березня 2014 року.

Суддя С.М. Серга