Постанова

від 26.03.2014 по справі 826/2247/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2014 року 15:00 № 826/2247/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Керхер» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керхер» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) з урахуванням уточнених позовних вимог про визнання протиправними дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Керхер» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ЕМА» за період з 01.01.2012р. по 30.04.2012р. та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.09.2013р. №0004412204 та №0004402204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевірка проведена неправомірно та незаконно, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно.

В судовому засіданні 19.03.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75, п. 78.4. статті 78, п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято наказ №544 від 20.08.2013р. про призначення документальної невиїзної перевірки.

На підставі наказу №544 від 20.08.2013р. відповідачем проведено перевірку ТОВ «Керхер» за результатами якої 27.08.2013р. складено акт №746/22-04/34003237 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЕМА» (код ЄДРПОУ 37076342) за період з 01.01.2012р. по 30.04.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.3, 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті на суму 72 405,98грн. за період січень-квітень 2012 року, п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток за період 1 півріччя 2012 року на суму 77 027грн.

На підставі встановлених порушень 11.09.2013р. прийняті податкові-повідомлення рішення №0004402204, яким збільшено суму грошового зобов№0004402204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 96 284грн., в тому числі основний платіж - 77 027грн. та штрафні санкції - 19 257грн. та №0004412204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 90 508грн., в тому числі основний платіж - 72 406грн. та штрафні санкції - 18 102грн.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з п. 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

На порушення вимог п.78.4 ст.78 та п. 79.2 ст.79 ПК України відповідачем надано бухгалтеру ТОВ «Керхер» повідомлення про призначення документальної позапланової перевірки в день проведення такої перевірки.

Відповідно до п.2.2.3 ч. 2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», що затверджений наказом ДПА України №395 від 14.03.2013р. вступна частина акта документальної перевірки повинна містити, зокрема, підстави для проведення перевірки - відповідно до Податкового кодексу та інших законодавчих актів.

Як вбачається зі змісту вступної частини акту перевірки, податковим органом не зазначено підстав для проведення перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано порядку та умов проведення перевірки ТОВ «Керхер», а отже вона є неправомірною.

Як встановлено судом, в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ЕМА», так між ними укладено договір поставки рекламної продукції №10-01/12 від 10.01.2012р.,згідно умов якого ТОВ «ЕМА»(виконавець) зобов'язується за завданням ТОВ «Керхер» (замовник) виконувати роботу зазначену у п.1.2 цього договору, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати виконану роботу.

Згідно п.1.2 Договору виконавець здійснює поетапне виготовлення кожного виду поліграфічної або сувенірної продукції, вид, кількість та ціна якої визначається згідно Рахунка-Фактури.

На виконання умов договору ТОВ «ЕМА» виписано:

податкові накладні №25 від 15.03.2012р. на суму 9 614,02грн. (в т.ч. ПДВ 1602,34грн.), №33 від 20.04.2012р. на суму 847,44грн. (в т.ч. ПДВ 141,24грн.), №35 від 25.04.2012р. на суму 620,16грн.(в т.ч. ПДВ 103.36грн.), №29 від 11.04.2012р. (в т.ч. ПДВ 510грн.), №30 від 11.04.2012р. на суму 26 100грн.(в т.ч. ПДВ 4 350грн.), №28 від 06.04.2012р. на суму 3 100,8грн.(в т.ч. ПДВ 516,80грн.), №32 від 20.04.2012р. на суму 780,48грн.(в т.ч. ПДВ 130,08грн.), №31 від 20.04.2012р. на суму 905,52грн.(в т.ч. ПДВ 150,92грн.), №20 від 06.03.2012р. на суму 1 528,8грн. (в т.ч. ПДВ 254,8грн.), №2 від 18.01.2012р. на суму 8 172грн. (в т.ч. ПДВ 1 362грн.), №3 від 18.02.2012р. на суму 7 806грн. (в т.ч. ПДВ 1 301грн.), №6 від 27.01.2012р. на суму 24 060грн. (в т.ч. ПДВ 4 010грн.), №21 від 06.03.2012р. на суму 5 259,17грн. (в т.ч. ПДВ 876,53грн.), №7 від 27.01.2012р. на суму 4 266,72грн. (в т.ч. ПДВ 711,12грн.), №17 від 02.03.2012р. на суму 10 701грн. (в т.ч. 1783,5грн.), №8 від 08.02.2012р. на суму 45 392,3грн. (в т.ч. ПДВ 7 565,38грн.), №15 від 22.02.2012р. на суму 28 500грн. (в т.ч. ПДВ 4 750грн.), №9 від 08.02.2012р. на суму 1 981,5грн. (в т.ч. ПДВ 330,25грн.), №13 від 10.02.2012р. на суму 4 253,28грн. (в т.ч. ПДВ 708,88грн.), №11 від10.02.2012р. на суму 44 900грн. (в т.ч. ПДВ 7 483,33грн.), №14 від 10.02.2012р. на суму 4 296грн. (в т.ч. ПДВ 716грн.), №10 від 09.09.2012р. на суму 7 116,12грн. (в т.ч. ПДВ 1 186,02грн.), №22 від 07.03.2012р. на суму 12 600грн. (в т.ч. ПДВ 2 100грн.), №16 від 23.02.2012р. на суму 8 280грн. (в т.ч. ПДВ 1 380грн.), №18 від 02.03.2012р. на суму 12 600грн. (в т.ч. ПДВ 2100грн.), №26 від 21.03.2012р. на суму 1 711,8грн. (в т.ч. ПДВ 285,3грн.), №19 від 06.03.2012р. на суму 6 748,56грн. (в т.ч. ПДВ 1 124,76грн.), №23 від 07.03.2012р. на суму 45 060грн. (в т.ч. ПДВ 7 510грн.), №19 від 06.03.2012р. на суму 6 478,56грн. (в т.ч. ПДВ 1 124,76грн.), №34 від 20.04.2012р. на суму 7 694,23грн. (в т.ч. ПДВ 1 282,37грн.), №4 від 18.01.2012р. на суму 57 888грн. (в т.ч. ПДВ 9 648грн.);

видаткові накладні №РН-0000033 від 04.05.2012р. на суму 7 694грн. (в т.ч. ПДВ 1 282,37грн.), №РН-0000022 від 13.03.2012р. на суму 7 158грн. (в т.ч. ПДВ 1193грн.), №РН-0000025 від 04.04.2012р. на суму 1085,28грн. (в т.ч. ПДВ 180,88грн.), №РН-0000011 від 13.02.2012р. на суму 4 296грн. (в т.ч. ПДВ 716грн.), №РН-0000024 від 03.04.2012р. на суму 1 711,8грн.(в т.ч. ПДВ 285,3грн.), №РН-0000023 від 02.04.2012р. на суму 9 614,02грн. (в т.ч. ПДВ 1 602,34грн.), №РН-0000004 від 09.02.2012р. на суму 96 480грн. (в т.ч. ПДВ 16 080грн.), №РН-0000003 від 09.02.2012р. на суму 24 060грн. (в т.ч. ПДВ 4 010грн.), №РН-0000017 від 07.03.2012р. на суму 12 600грн. (в т.ч. ПДВ 2100грн.), №РН-0000016 від 06.03.2012р. на суму 5 259,17грн. (в т.ч. ПДВ 876,53грн.), №РН-0000015 від 06.03.2012р. на суму 1 528грн. (в т.ч. ПДВ 254,8грн.), №РН-0000014 від 06.03.2012р. на суму 6 748,56грн. (в т.ч. ПДВ 1 124,76грн.), №РН-0000013 від 02.03.2012р. на суму 12 600грн. (в т.ч. ПДВ 2 100грн.), №РН-0000012 від 23.02.2012р. на суму 8 280грн. (в т.ч. ПДВ 1 380грн.), №РН-0000021 від 13.03.2012р. на суму 8 172грн. (в т.ч. ПДВ 1 362грн.), №РН-0000020 від 12.03.2012р. на суму 28 500грн. (в т.ч. ПДВ 4 750грн.), №РН-0000019 від 12.03.2012р. на суму 10 701грн. (в т.ч. ПДВ 1 783,5грн.), №РН-0000018 від 07.03.2012р. на суму 45 060грн. (в т.ч. ПДВ 7 510грн.), №РН-0000032від 26.04.2012р. на суму 620,16грн. (в т.ч. ПДВ 103,36грн.), №РН-0000031 від 26.04.2012р. на суму 780,48грн. (в т.ч. ПДВ 130,08грн.), №РН-0000029 від 26.04.2012р. на суму 3 100,8грн. (в т.ч. ПДВ 516,8грн.), №РН-0000030 від 26.04.2012р. на суму 905,52грн. (в т.ч. ПДВ 150,92грн.), №РН-0000002 від 19.01.2012р. на суму 7 806грн. (в т.ч. ПДВ 1 301грн.), №РН-0000028 від 26.04.2012р. на суму 847,44грн. (в т.ч. ПДВ 141,24грн.), №РН-0000027 від 26.04.2012р. на суму 3 060грн. (в т.ч. ПДВ 510грн.), №РН-0000026 від 26.04.2012р. на суму 26 100грн. (в т.ч. ПДВ 4 350грн.), №РН-0000005 від 09.02.2012р. на суму 45 392,3грн. (в т.ч. ПДВ 7 565,38грн.), №РН-0000006 від 10.02.2012р. на суму 1 981,5грн. (в т.ч. ПДВ 330,25грн.), №РН-0000007 від 13.02.2012р. на суму 4 266,72грн. (в т.ч. ПДВ 711,12грн.), №РН-0000008 від 13.02.2012р. на суму 7 116,12грн. (в т.ч. ПДВ 1 186,02грн.), №РН-0000009 від 13.02.2012р. на суму 4 253,28грн. (в т.ч. ПДВ 708,88грн.), №РН-0000010 від 13.02.2012р. на суму 44 900грн. (в т.ч. ПДВ 7 483,33грн.).

16 січня 2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ «ЕМА» (виконавець) укладено договір №16-01/12, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по виготовленню та монтажу вивіски «Керхер».

На виконання умов договору ТОВ «ЕМА» виписано податкову накладну №12 від 10.02.2012р. на суму 38 592грн. (в т.ч. ПДВ 6 432грн.).

Оплата проводилась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями №8980 від 24.04.2012р. №8905, №8906, №8908, №8907 від 19.04.2012р., №8731, №8732 від 10.04.2012р., №8675 від 05.04.2012р., №8401 від 22.03.2012р., №8339 від 21.03.2012р., №8234, №8235 від 15.03.2012р., №8207, №8208 від 13.03.2012р., №8140, №8141, №8142 від 06.03.2012р., №8068, №8069 від 01.03.2012р., №7862 від 21.02.2012р., №7719, №7720, №7721, №7722 від 09.02.2012р., №7659, №7660, №7677 від 08.02.2012р., №7498 від 27.01.2012р., №7492, №7493 від 26.01.2012р., №7341 від 18.01.2012р., №7330 від 17.01.2012р., №7328 відс17.01.2012р.

На підтвердження фактичного здійснення господарської операції за договорами №10-01/12 від 10.01.2012р. та №16-01/12 від 16.01.2012р. позивачем надано візуальне доповнення затверджених макетів для виробництва рекламних матеріалів, фотозображення вивіски «Керхер».

На підставі вказаних податкових накладних позивачем задекларовано податковий кредит з ПДВ та валові витрати.

Про висновки викладені в Акті перевірки податковий орган дійшов з тих підстав, що згідно витягу з довідки Ірпінського ОДПІ ГУ Міндоходів у Києво-Святошинському районі від 16.04.2013р. №129/22-4/37076342 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕМА» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та підприємствами-покупцями ТОВ «Асканія Фуд Сервіс» та ТОВ «Керхер» їх реальності та повноти відображення обліку за період з 01.01.2012р.по 30.04.2012р., не встановлено факту реального здійснення господарської операції при придбанні послуг від постачальника ТОВ «ЕМА» з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна.

Проте, з даними висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. .

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «ЕМА» зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Судом не приймаються посилання відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності угод між позивачем та ТОВ «ЕМА» з висновків актів перевірки вищезазначених підприємств, якими встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «ЕМА», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «ЕМА» з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2013р. по справі №810/3872/13-а позов ТОВ «ЕМА» задоволено частково.

Визнано незаконною проведену Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області зустрічну звірку ТОВ «ЕМА».

Визнано протиправними дії Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕМА».

Визнано протиправними дії Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо викладення в довідці від 16.04.2013 № 129/22-4/37076342 висновків про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «ЕМА» та контрагентами, та про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Ема» та контрагентами.

Зобов'язано Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області вилучити з ІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію, внесену на підставі довідки від 16.04.2013 № 129/22-4/37076342.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Крім того, судом в якості свідка по справі допитано директора ТОВ «ЕМА», який в судовому засіданні підтвердив факт реальності укладених з позивачем договорів.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «ЕМА» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення 11.09.2013р. №0004402204 та №0004412204 є безпідставними та неправомірними, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Керхер» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Керхер» задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Керхер» за результатами якої складено акт №746/22-04/34003237 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЕМА» (код ЄДРПОУ 37076342) за період з 01.01.2012р. по 30.04.2012р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0004412204 від 11.09.2013р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0004402204 від 11.09.2013р.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.В. Амельохін