Ухвала

від 21.03.2014 по справі 11-кп/796/194/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/194/2013 Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1

Категорія: ч.5 ст.191 КК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в інтересах ОСОБА_8 ), обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року у кримінальному провадженні № 12013110080008642 щодо обвинуваченої

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Ярошівка, Катеринопільського району, Черкаської області, громадянки України, освіта вища, заміжньої, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючої головним бухгалтером ТОВ «Агромат-Схід», проживаючої в АДРЕСА_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_10 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

предст. цив. позив. ОСОБА_11 ,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191 КК України та призначено їй покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 (трьох) років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Запобіжний захід тримання під вартою з 11.07.2013 року.

Цивільний позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ТОВ «Агромат-Схід», адреса: 03115, м. Київ, пр. Перемоги, 89-А (ЄДРПОУ 30368828 р/р НОМЕР_1 в ПАТ «ВТБ Банк» МФО 321767 ІАН 303688226570, свідоцтво № НОМЕР_2 ), на відшкодування завданої матеріальної шкоди, кошти у розмірі 1467028 гривень 15 копійок.

По справі вирішено питання речових доказів.

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 вчинила кримінальне правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТОВ «Агромат-Схід» (код ЄДРПОУ 35417130) згідно наказу «Про прийняття на роботу за сумісництвом» від 14 січня 2008 року, при виконанні своїх посадових обов`язків на займаній посаді, будучи матеріально відповідальною особою за ввірене їй майно, діючи умисно, з корисливих мотивів, привласнила чуже майно, яке було ввірене останній, в особливо великих розмірах, яке належало ТОВ «Агромат-Схід».

Так, ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на привласнення чужого майна, яке ввірене останній, в період часу з 31.08.2011 року по 20.06.2013 в денний час доби, перебуваючи за місцем роботи в офісі ТОВ «Агромат-Схід» за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 89-А, маючи доступ до електронного ключа доступу системи «Клієнт-банк» по поточним рахункам ТОВ «Агромат-Схід», незаконно здійснила перерахування грошових коштів з рахунку ТОВ «Агромат-Схід» № НОМЕР_3 , який відкритий в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805 в м. Києві, за призначенням платежів, які не підтверджувались первинними бухгалтерськими документами ТОВ «Агромат-Схід», без відома керівництва ТОВ «Агромат-Схід», на картковий рахунок № НОМЕР_4 , який відкритий на ім`я ОСОБА_8 , в ПАТ (Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805 в м. Києві, на загальну суму 1 859 028 гривень 15 копійок. Таким чином ОСОБА_8 , незаконно заволоділа грошовими коштами, у вищезазначеному розмірі, та розпорядилась ними на власний розсуд, чим завдала матеріальну шкоду ТОВ «Агромат-Схід» у особливо великих розмірах, що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, на загальну суму 1 859 028 гривень 15 копійок,

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в інтересах ОСОБА_8 ) та обвинувачена ОСОБА_8 подали апеляційні скарги, в яких:

Обвинувачена ОСОБА_8 не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій, просить вирок суду першої інстанції скасувати та застосувати до неї вимоги ст.69, 75 КК України і призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, а призначити покарання з випробуванням. При цьому зазначає, що суд призначаючи вид покарання не врахував тяжкість вчиненого злочину, не повністю врахував особу обвинуваченої, збіг обставин, що передували вчиненню злочину та обставини, що пом`якшують її вину. Судом не враховано ті обставини, що вона вчинила злочин вперше, скоєний злочин не призвів до тяжких наслідків, щиро розкаялась у скоєному, активно сприяла слідству та сприяла розкриттю злочину, завданий збиток був частково відшкодований. На утриманні має малолітню дитину та батьків пенсійного віку. Крім того, хворіє на хронічні захворювання.

Захисник ОСОБА_7 (в інтересах ОСОБА_8 ) просить ухвалити судове рішення, яким вирок Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року щодо ОСОБА_8 скасувати, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, та застосувати до неї положення ст.75 КК України, звільнивши від призначеного покарання з випробуванням, поклавши на неї обов`язки передбачені ст.76 КК України. При цьому захисник зазначає, що призначаючи покарання ОСОБА_8 судом не враховано особу обвинуваченої, яка раніше не судима, заміжня, працює, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, хворіє на хронічні захворювання, щиро розкаялась у скоєному, активно сприяла розкриттю злочину та частково відшкодувала завдану матеріальну шкоду в розмірі 392000 грн.

Адвокат ОСОБА_6 (в інтересах ОСОБА_8 ) не оспорюючи кваліфікацію дій та фактичні обставини справи просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року відносно ОСОБА_8 , засудженої за ч.5 ст.191 КК України змінити, застосувати до ОСОБА_8 вимоги ст.69 КК України та призначити їй покарання нижче, від найнижчої межі, встановленого санкцією ч.5 ст.191 КК України та застосувати до ОСОБА_8 вимоги ст. 75 КК України, звільнити її від відбування покарання з випробуванням. При цьому посилається на аналогічні доводи та підстави зазначені захисником ОСОБА_7 в поданій ним апеляційній скарзі. В доповненнях до апеляційної скарги захисник просить виключити з вироку суду вказівку про залишення на зберігання ОСОБА_12 до вирішення питання відкриття виконавчого провадження та відшкодування завданої шкоди відповідно до цивільного позову транспортного засобу марки «Хюндай», модель «Гетс», номер кузова НОМЕР_5 та транспортний засіб марки «Тойота», модель «Венза», номер кузова НОМЕР_6 , на які накладено арешт. Вказує, що ці автомобілі вже реалізовані потерпілою стороною, а виручені від продажу кошти зараховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Агромат-Схід».

Заслухавши доповідь судді, доводи захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та обвинуваченої ОСОБА_8 , які підтримали подані ними та один одним апеляційні скарги, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченої, захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , представника цивільного позивача, яка вважала вирок суду законним і обґрунтованим, провівши судові дебати, надавши обвинуваченій останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченої, захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції, щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і докази стосовно яких не досліджувались.

З матеріалів справи вбачається, що обвинувачена ОСОБА_8 не оспорює висновки суду про доведеність вини та юридичну кваліфікацію її дій, тому апеляційний суд не перевіряє законність вироку суду першої інстанції в цій частині та вважає, що дії останньої за ст.191 ч.5 КК України кваліфіковані вірно.

Згідно ст. 65 КК України, суд, призначаючи покарання обвинуваченому, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Ці вимоги закону суд першої інстанції виконав в повному об`ємі.

Так, суд першої інстанції, призначаючи вид і міру покарання обвинуваченій ОСОБА_8 врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, заміжня, працює, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченій, суд визнав її щире каяття у вчиненому та часткове відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_8 , суд не встановив.

За таких обставин, суд дійшов висновку, про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.5 ст.191КК України.

З огляду на вищевикладене, призначене ОСОБА_8 покарання, колегія суддів вважає справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів і підстав для його пом`якшення, як про це йдеться в апеляційних скаргах обвинуваченої та її захисників, не знаходить.

Доводи викладені в апеляційній скарзі обвинуваченою ОСОБА_8 про вчинення нею кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, а саме хвороби доньки, колегія суддів до уваги не приймає. В матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про витрати обвинуваченою привласнених нею коштів на лікування дитини. Натомість, з пояснень обвинуваченої та матеріалів справи вбачається, що привласнені кошти вона витрачала на придбання земельної ділянки, двох автомобілів, ювелірних прикрас, ноутбуку, відео та фотокамер, побудову будинку та іншого.

Відсутність будь-яких обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій та з огляду на вищевикладене, на думку колегії суддів, не дають підстав для пом`якшення покарання чи застосування, щодо неї, положень ст.ст. 75, 76 КК України враховуючи характер та тяжкість вчиненого злочину.

Питання, порушені в апеляційній скарзі захисником ОСОБА_13 , щодо речових доказів по справі, підлягають вирішенню в порядку виконання вироку.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість вироку суду й підстав для його зміни, як про це йдеться в апеляційній скарзі захисника, не вбачає.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б зумовлювали зміну чи скасування вироку, у справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_8 , захисників ОСОБА_7

та ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року у кримінальному провадженні № 12013110080008642, щодо обвинуваченої ОСОБА_8 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців здня її проголошення, а обвинуваченою ОСОБА_8 - в той же строк, з дня вручення їй копії ухвали.

С У Д Д І:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4