Постанова

від 25.03.2014 по справі 5002-24/3327-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа № 5002-24/3327-2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А.- головуючого, Дунаєвської Н.Г., Самусенко С.С. (доповідач),

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 січня 2013 року у справі№ 5002-24/3327-2011 господарського судуАвтономної Республіки Крим за позовомЗаступника прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до 1. Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, 2. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Промкерам", 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Левада", 3. Федерація професійних спілок України, 4. Дочірнє підприємство "Санаторій "Лівадія" Приватного акціонерного товариства лікувально- оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" провизнання недійсним рішення та спонукання до повернення майна за участю представників: від позивача: Лірніченко О.А., від третьої особи-3: Хоменко А.В., від прокуратури: Гудименко Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м.Ялта звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України із позовом до виконавчого комітету Ялтинської міської ради та ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради №307 (6) від 27.07.2001.

Позовні вимоги мотивовано, зокрема, тим, що при прийнятті рішення виконавчим комітетом Ялтинської міської ради порушено законодавство, а також майнові права та інтереси держави, оскільки курзал літ.А, площею 1185,0 кв. м та метеостанція (біокліматична станція) літ.Б, площею 30 кв. м, що розташовані за адресою: м.Ялта, смт.Лівадія, вул..Батуріна, 12-а, є державною власністю.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.10.2011 (суддя Колосова Г.Г.) у справі №5002-24/3327-2011 позовні вимоги задоволено, визнано недійсним рішення виконкому Ялтинської міської ради №307 (6) від 27.07.2001 "Про оформлення права власності на курзал та метеостанцію санаторію "Лівадія" по пров. Батуріна, 12а, літ. А,В, в смт. Лівадія".

Суд послався на те, що санаторно-курортні заклади, які передано у відання профспілкам згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960, є державною (загальнодержавною) власністю. При цьому суд першої інстанції послався на Постанову Верховної Ради Української PCP "Про захист суверенних прав власності Української PCP" від 29.11.1990 №506, Указ Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 №1452-XII "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Закон України від 10.09.1991 № 1540-XII "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", згідно з яким майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території країни, є державною власністю України, а укладені після 29.11.1990 майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними. При цьому, єдиним органом уповноваженим державою управляти майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, суд вказав Фонд державного майна України.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 (судді: Сікорська Н.І., Воронцова Н.В., Євдокімов І.В.) у справі № 5002-24/3327-2011 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позову відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що держава не є власником спірного майна, а тому оскаржуване рішення виконавчого комітету прийнято у відповідності з нормами законодавства.

Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції заступник прокурора Автономної республіки Крим звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 13.02.2014 №08.03-04/143 у зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В. призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи № 5002-24/3327-2011, за результатами якого доповідачем у справі визначено суддю Самусенко С.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.2014 касаційну скаргу у справі №5002-24/3327-2011 прийнято до провадження.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2014 розгляд касаційної скарги у справі №5002-24/3327-2011 відкладено.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 21.03.2014 у справі №5002-24/3327-2011 у зв'язку з перебуванням судді Кочерової Н.О. у відпустці та виходом з лікарняного судді Плюшка І.А. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С. (доповідач).

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, третьої особи-3 та прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.07.2001 виконавчим комітетом Ялтинської міської ради прийнято рішення №307 (6), яким вирішено оформити право власності на курзал і метеостанцію (біокліматична станція) санаторію "Лівадія" по пров. Батуріна, 12а, літ. А. і Б в смт. Лівадія за ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця", правонаступником якого є ПАТ лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця", і видати свідоцтво про право власності.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд першої інстанції встановив, що спірне майно мало статус державної (загальнодержавної) власності.

За статтею 33 Закону України "Про власність" в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, управління державним майном від імені народу здійснюють відповідно Верховна Рада України і місцеві Ради народних депутатів України, а також уповноважені ними державні органи.

Місцевий господарський суд встановив, що уповноваженим органом держави щодо розпорядження належного їй майна є саме Фонд державного майна України, волевиявлення якого носить обов'язковий характер для відчуження державного майна.

З огляду на це, господарський суд першої інстанції дійшов до висновку, що спірне рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради не відповідає положенням чинного на момент його прийняття законодавства та порушує права держави на спірне майно.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності та захистив порушене право.

Висновки апеляційного господарського суду з приводу того, що спірне майно не належить до державної власності, є помилковими з огляду на встановлені у рішенні місцевого господарського суду обставини.

За ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що апеляційний господарський суд дав неправильну правову оцінку встановленим обставинам справи, висновки та мотиви застосування норм матеріального права є помилковими, тому оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення господарського суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 у справі №5002-24/3327-2011 скасувати.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.10.2011 у справі №5002-24/3327-2011 залишити в силі.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Дунаєвська

С. Самусенко