Постанова

від 12.07.2006 по справі 109/16-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

109/16-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

01032, м.Київ - 32, вул. Комінтерну, 16.тел. 230-31-77

І м е н е м     України

ПОСТАНОВА

"12" липня 2006 р.                                                              Справа № 109/16-2006          

Господарський суд Київської області  у складі  судді  Христенко О.О.  розглянув

позов    Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ  

до          Відкритого акціонерного товариства „Агропрогрес”, смт. Гребінки

про        стягнення 6 449,00 грн.

Секретар судового засідання Богдан О.М.  

за участю представників сторін:

від позивача –Пуш Н.М., довіреність № 03-222/465 від 31.05.2006 р.;

від відповідача –Борисенко А.М., довіреність № 33 від 12.06.2006 р.

Суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Київського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Київ до Відкритого акціонерного товариства „Агропрогрес”, смт. Гребінки про стягнення 6 405,00 грн. адміністративно-господарської санкції та 44,00 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції.

Позивач просить суд задовольнити позов, оскільки відповідач в порушення вимог ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не сплатив адміністративно-господарські санкції за 2005 рік до Фонду України соціального захисту інвалідів у встановленому законом порядку та розмірі.

           Представник відповідача надав відзив на позовну заяву від 05.07.2006 р., в якому позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві, а саме, що позивач не є органом владних повноважень, а тому даний позов не може розглядатися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України; у відповідача наявні місця для працевлаштування інвалідів, але відповідач не зобов‘язаний проводити таке працевлаштування, бо законодавством передбачені органи, які здійснюють працевлаштування інвалідів; за таких обставин у позивача не має підстав проводити стягнення санкцій; відповідно до акту позивача по контролю за виконанням нормативу для працевлаштування інвалідів, своєчасним та повним надходженням штрафних санкцій до Державного бюджету від 22.03.2006 р. сума штрафних санкцій становить 5 604,00 грн.

В судовому засіданні 05.07.2006 р. відповідно до ст. 150 КАС України оголошувалась перерва до 12.07.2006 р. о 12 год. 45 хв.

Після перерви в засідання 12.07.2006 р. представник позивача не з‘явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника позивача на бланку оголошення перерви.  

В судовому засіданні 12.07.2006 р. представник відповідача звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду у справі № 109/16-2006 строком на 6 місяців у зв‘язку з неможливістю сплатити всю суму одноразово через скрутне фінансове становище відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судових засіданнях, розглянувши матеріали справи в їх сукупності, господарський суд  

встановив:

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форма № 10-П І, затверджена наказом Держкомстату України № 49 від 10.01.2002 р.) копія в матеріалах справи, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2005 рік ВАТ „Агропрогрес” становить 63 працівники.

Як вбачається із звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, за невиконання встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2005 році, за вказаний період відповідачем не було працевлаштовано одного інваліда при необхідному нормативі 3 особи.

Відповідальність за незабезпечення нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідно до ч. 10 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.91 р. (з подальшими змінами), покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати адміністративно-господарської санкцій, сума якої визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом (ч. 1 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, сума адміністративно-господарської санкцій, яку необхідно перерахувати за незайняте робоче місце інвалідом у зв‘язку з невиконанням встановленого нормативу, визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом і становить для відповідача (як зазначено відповідачем у звіті) 6 405,00 грн. за 1 незайняте робоче місце інваліда в 2005 році.

Однак, 22.03.2006 р. представниками позивача було здійснено перевірку відповідача щодо виконання нормативу для працевлаштування інвалідів, своєчасного та  повного надходження коштів до Державного бюджету. За результатами перевірки складено акт, у якому зазначено, що середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві відповідача становить 5 604,00 грн., а не 6 405,00 грн., як зазначив у звіті сам відповідач. Тому сума нарахованих штрафних санкцій становить 5 604,00 грн. У судовому засіданні 05.07.2006 р. представник позивача не заперечував проти зазначеного.    

Згідно п. 4 Порядку сплати підприємствами (об‘єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001 р., штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним (тобто до 15.04.2006 р.).  

Доказів сплати адміністративно-господарської санкції у сумі 5 604,00 грн. на час вирішення спору відповідачем до суду не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за  собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за 22 дні прострочки сплати адміністративно-господарської санкції в сумі 44,00 грн., нарахованої на суму адміністративно-господарської санкції 6 405,00 грн. Перерахунку пені у зв‘язку з тим, що сума адміністративно-господарської становить 5 604,00 грн. позивачем до суду не подано.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції, яка діяла у 2005 році, працевлаштування інвалідів  здійснюється центральними органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.2002 р., зазначено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Згідно п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідачем не надано доказів того, що ВАТ „Агропрогрес” у 2005 році інформувало про вільне робоче місце для інваліда органи, на які Законом покладено обов‘язок щодо працевлаштування інвалідів.

За таких обставин господарським судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково: адміністративно-господарська санкція за 2005 рік за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів в сумі 5 604,00 грн.

Відповідач звернувся до суду із заявою від 12.07.2006 р. щодо розстрочення виконання судового рішення у справі № 109/16-2006 строком на 6 місяців у зв‘язку з неможливістю сплатити всю суму одноразово через скрутне фінансове становище відповідача, яке пов‘язано з тим, що відповідач ремонтує сільськогосподарську техніку та комплектуючі до неї, а сільськогосподарський сектор не має змоги активно розвиватися.  

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем - фізична чи юридична  особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.          

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 157, 158, 161, 162, п. 3 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд  

постановив:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Агропрогрес”, що знаходиться за адресою: 08665, Київська обл., Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Київська, 186, ідет. код 03563324 на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, що знаходиться за адресою: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72 (ідент. код. 19023989)  5 604 (п‘ять тисяч шістсот чотири) грн. 00 коп. адміністративно-господарської санкції.

3. В решті позову відмовити.     

4. Розстрочити виконання постанови господарського суду Київської області від 12.07.2006 р. у справі № 109/16-2006 строком на шість місяців з дати набрання постановою законної сили із стягненням щомісячно рівними частинами 934 (дев‘ятсот тридцять чотири) грн. 00 коп.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова можу бути оскаржена в апеляційному порядку: заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України).

     Суддя                                                                                                О.О.Христенко