Рішення

від 24.03.2014 по справі 910/16554/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16554/13 24.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім Тім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" про стягнення 20210,47 грн. Судді Васильченко Т.В. (головуючий) Ломака В.С.

Любченко М.О.

в присутності представників сторін: від позивача:Закревський А.Ю., довіреність № 87 від 13.01.2014; від відповідача:не з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрім Тім" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" про стягнення заборгованості у сумі 20210,47 грн., з якої 15070,74 грн. основний борг, 3579,81 грн. пеня, 715,96 грн. 3 % річних та 843,96 грн. інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказуває на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 26.09.2013.

20.09.2013 позивач через відділ діловодства суду подав додаткові документи у справі, а також письмові пояснення, відповідно до яких зазначає, що відповідач у відповідності до п. 6.1 договору повинен був 1 раз на місяць надавати письмову інформацію про залишки нереалізованого товару, а оскільки така інформація жодного разу від відповідача не надходила, на думку позивача, відповідний товар є повністю реалізованим і підлягає оплаті.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 26.09.2013 справу №910/16554/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2013, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/16554/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

27.09.2013 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, вказуючи на те, що сторони встановили строк виконання грошового зобов'язання за договором з урахуванням відкладальної обставини, а тому застосуванню підлягають норми ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.10.2013 справу №910/16554/13 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2013, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/16554/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 18.11.2013, у відповідності до ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 25.11.3013.

25.11.2013 відповідач подав письмові пояснення, в яких звертає увагу на те, що стосовно суми основного боргу строк виконання не настав, а пропозицію відповідача про повернення нереалізованого товару позивачем проігноровано.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2013 продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи.

В судовому засіданні 16.12.2013, в зв'язку зі складністю справи, суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду даної справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 16.12.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 910/16554/13 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2013 справу №910/16554/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Любченко М.О. та призначено справу до розгляду.

24.01.14 позивач через відділ діловодства суду подав письмові пояснення, в яких вказав, що 03.12.2013 відповідно до умов п.5.8 договору направив відповідачу вимогу про повернення нереалізованого товару на суму 15070,74 грн., однак відповіді не отримав. Крім того в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач жодного разу не повідомив про залишки нереалізованого товару, а отже вказана обставина підтверджує факт його реалізації.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.02.2014 справу №910/16554/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Босий В.П., судді: Ломака В.С., Любченко М.О. у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В.(головуючий) на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2014 справу №910/16554/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Босий В.П., судді: Ломака В.С., Любченко М.О. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.02.2014 справу №910/16554/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Любченко М.О., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2014 справу №910/16554/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Любченко М.О. та призначено справу до розгляду на 24.03.2014.

Позивач в судовому засідання 24.03.2014 подав клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 3579,81 грн. В іншій частині підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання своїх представників не направив, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином; про причини неявки представників суд не повідомив, клопотань або заяв до суду не надіслав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 24.03.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2010 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № NF 4600029809, відповідно до п. 1.1 якого, в редакції протоколу розбіжностей, постачальник зобов'язався поставляти товари по цінах і в асортименті вказаними в специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем та підтверджених постачальником замовлень, а покупець зобов'язався приймати такі товари і оплачувати (в 30-дений термін з моменту реалізації).

Згідно з п. 2.1 договору ціни на товар визначаються у специфікаціях і товарних накладних, які з моменту їх підписання є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 6.1 договору, в редакції протоколу розбіжностей, сторони погодили, що при наданні постачальником всіх належним чином оформлених накладних і товаросупровідних документів, покупець оплачує поставлений товар через 30 календарних днів з моменту реалізації товару. При цьому, покупець зобов'язаний надавати постачальнику залишки товару, який він поставляє, не рідше 1 разу на місяць. Різниця залишків за початок і кінець періоду складає кількість проданого товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2010 та вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону про припинення його дії за один календарний місяць до закінчення зазначеного терміну (п. 9.1 договору).

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір поставки є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 62940,96 грн. за наступними накладними: № Рбн-0000415 від 01.06.2010 на суму 5427,18 грн., № Рбн-0000543 від 14.07.2010 на суму 2192,76 грн., № Рбн-0000544 від 14.07.2010 на суму 2068,14грн., № Рбн-0000545 від 14.07..2010 на суму 4040,64, № Рбн-0000546 від 14.07.2010 на суму 939,60 грн., № Рбн-0000547 від 14.07.2010 на суму 2554,02 грн., № Рбн-0000548 від 14.07.2010 на суму 2918,04 грн., № Рбн-0000549 від 14.07.2010 на суму 3647,28 грн., № Рбн-0000812 від 21.09.2010 на суму 1304,40 грн., № Рбн-0000813 від 21.09.2010 на суму 1304,40 грн., № Рбн-0000814 від 21.09.2010 на суму 3212,28 грн., № Рбн-0000815 від 21.09.2010 на суму 3651,72 грн., № Рбн-0000816 від 21.09.2010 на суму 1304,40 грн., № Рбн-0000817 від 21.09.2010 на суму 1304,40 грн., № Рбн-0000818 від 21.09.2010 на суму 3245,52 грн., № Рбн-0000819 від 21.09.2010 на суму 2242,92 грн., № Рбн-0000820 від 21.09.2010 на суму 1304,40 грн., № Рбн-0000821 від 21.09.2010 на суму 1304,40 грн., № Рбн-0000823 від 21.09.2010 на суму 1956,60 грн., № Рбн-0000822 від 21.09.2010 на суму 5595,00 грн., № Рбн-0001000 від 27.10.2010 на суму 3023,64 грн., № Рбн-0001001 від 27.10.2010 на суму 821,52 грн., № Рбн-0001002 від 27.10.2010 на суму 1301,88 грн., № Рбн-0001003 від 27.10.2010 на суму 1263,60 грн., № Рбн-0001004 від 27.10.2010 на суму 1209,36 грн., № Рбн-0001008 від 27.10.2010 на суму 3802,86 грн., які підписані обома сторонами без заперечень.

Крім того, 03.05.2011 між ТОВ «Квіза-Трейд» (первісний боржник), ТОВ «Фудмаркет» (новий боржник) та ТОВ «Дрім Тім» (кредитор) укладено договір про переведення боргу, відповідно до п. 2 якого первісний боржник переводить на нового боржника грошове зобов'язання, що виникло на підставі основного договору, у розмірі 18164,78 грн., і стає грошовим зобов'язанням за договором поставки № NF4600029809 (системний № 4600029809) від 24.02.2010, що укладений між новим боржником та кредитором та продовжує діяти на умовах, передбачених в ньому, у повному обсязі.

Відповідач частково оплатив вказаний товар на суму 55320 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1178904 від 17.09.2010 на суму 6000,00 грн., № 1203219 від 08.11.2010 на суму 5000,00 грн., № 1206268 від 15.11.2010 на суму 9000,00 грн., № 1234871 від 12.01.2011 на суму 8320,00 грн., № 1452678 від 17.05.2012 на суму 17000,00 грн., № 1481178 від 20.07.2012 на суму 10000 грн. Крім того, 01.11.2010 на суму 715,00 грн. та 14.04.2011 на суму 10000,00 грн. сторонами було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, відповідно до пояснень позивача, не спростованих відповідачем, неоплаченим залишився товар на суму 15070,74 грн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 38 від 04.07.2013 з вимогою про погашення заборгованості за поставлений товар у загальному розмірі 15070,74 грн., однак дана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Листом від 20.09.2013 відповідач звернувся до позивача з пропозицією направити уповноваженого представника для проведення інвентаризації реалізованого товару.

Станом на момент вирішення даного спору по суті, сторонами відповідних документів, які б підтверджували наявність нереалізованого товару, поставленого позивачем відповідачу за спірним договором, не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При укладенні спірного договору поставки сторони визначили, що покупець оплачує поставлений товар через 30 календарних днів з моменту реалізації товару.

Відповідач посилається на те, що строк оплати не настав, оскільки відсутній факт реалізації товару, втім, в порушення приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, не надає суду належних та допустимих доказів того, що поставлений позивачем товар не був ним реалізований та обліковується на бухгалтерському обліку відповідача.

Ненадання доказів реалізації товару, як і доказів його зберігання суперечить принципу добросовісності господарських зобов'язань та може бути розцінено як зловживання процесуальними правами з метою ухилення від обов'язку з оплати відповідного товару.

Враховуючи вказані обставини, а також те, що відповідач в тому числі не виконував визначеного договором обов'язку щодо надання постачальнику не рідше 1 разу на місяць залишків товару, який він поставляє, суд приходить до висновку, що такий товар є реалізованим та підлягає оплаті.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відтак, оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував за період з грудня 2010 по червень 2013 включно та заявив до стягнення 3% річних у сумі 715,96 грн. та інфляційні втрати в сумі 843,96 грн.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за заявлений період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні ж вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, підлягають частковому задоволенню в сумі 812,85 грн., оскільки в розрахунку позивача допущені арифметичні помилки.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3579,81 грн. пені, то позивач в процесі розгляду справи, користуючись правом наданим йому ст. 22 ГПК України, відмовився від них.

Приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, а відтак часткова відмова позивача від позову, не суперечить діючому законодавству України та не порушує чиї-небудь права і інтереси.

Відтак, оскільки дана відмова не порушує чиїх-небудь прав і законних інтересів, з правовими наслідками відмови від позову позивач ознайомлений про що свідчить його заява, повноваження на вчинення цих дій перевірені судом, вона приймається судом і провадження у справі в частині цих вимог підлягає припиненню в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням судових витрат в цій частині на позивача, оскільки припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору (п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього обов'язку оплати отриманий ще в 2010 році товар. Жодних доказів на підтвердження своїх доводів про не реалізацію частини товару по договору поставки № NF 4600029809 та наявності його у відповідача суду не надано, тоді як відповідно до п.6.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей) покупець взяв на себе обов'язок надавати постачальнику залишки товару, який він поставляє, не рідше одного разу на місяць.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 32, 33, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 57; ідентифікаційний код 36387233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім Тім" (02660, м. Київ, пр-т Визволителів, буд. 3, офіс 20; ідентифікаційний код 36240764) 15070 (п'ятнадцять тисяч сімдесят) грн. 74 коп. основного боргу, 715 (сімсот п'ятнадцять) грн. 96 коп. 3 % річних, 812 (вісімсот дванадцять) грн. 85 коп. інфляційних втрат та 1413 (одна тисяча чотириста тринадцять) грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення пені у розмірі 3579,81 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.03.2014.

Головуючий суддя Т.В. Васильченко

Судді В.С. Ломака

М.О. Любченко