Рішення

від 13.03.2014 по справі 36/234

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.03.2014 Справа № 36/234

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Харакоза К.С., судді Говорун О.В., Колесник Р.М.,

при секретарі судового засідання Фроловій Т.С.,

розглянувши матеріали справи за позовом Краматорського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції в Донецькій області, м. Донецьк, 2. Артемівської міської ради, м. Артемівськ,

до відповідача Дочірнього підприємства "Артемівський завод стінових матеріалів", м.Артемівськ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м. Донецьк,

про відшкодування збитків, заподіяних самовільним використанням матеріалів,

За участю:

Прокурор - Золяєв С.А. за посвідченням №005847; Осипенко Ю.С. за посвідченням №003174;

представник позивача 1 - Висоцький А.С. за довіреністю;

представник позивача 2 - Капиця О.Е. за довіреністю;

представники відповідача - Ільїна В.В., Яковлєв А.В. за довіреностями;

представник третьої особи - Берман Ю.А. за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ:

Краматорський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції в Донецькій області, м. Донецьк, 2. Артемівської міської ради, м. Артемівськ, до відповідача дочірнього підприємства „Артемівський завод стінових матеріалів", м. Артемівськ про стягнення з ДП "Артемівський завод стінових матеріалів" до фонду охорони навколишнього природного середовища Артемівської міської ради збитки від незаконного використання водних ресурсів в сумі 75 347,19грн..

В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивачі посилаються на перевірку державного підприємства "Артемівського заводу стінових матеріалів" щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, виявлення порушень вказаним підприємством в період з 01.07.2010 року по 03.08.2010 р., які полягають в здійсненні наднормативного скиду забруднюючих речовин з власних очисних споруд до річки Бахмут, чим заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу в розмірі 75347,19 грн., що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України. За фактом порушення природоохоронного законодавства складений акт перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства від 22.07-06.08.2010р., складено протокол про адміністративне правопорушення №017099, видана постанова про накладення адміністративного стягнення №87. Позивачем здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків за період з 01.07.2010 року по 03.08.2010 року, який склав 75347,19 грн.

Відповідач у відзиві на позов повідомив, що посилання позивача є безпідставними та необґрунтованими, в зв'язку із чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відсутність в період з 01.07.2010р. по 09.08.2010. у відповідача дозволу на спеціальне водокористування не спричинило шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам, оскільки технологічний процес водокористування не пов'язаний з отриманням дозволу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.02.2013р. в задоволенні позовних вимог Краматорського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Донецькій області;Артемівської міської ради, м. Артемівськ до дочірнього підприємства „Артемівський завод стінових матеріалів", м. Артемівськ про стягнення з ДП "Артемівський завод стінових матеріалів" до фонду охорони навколишнього природного середовища Артемівської міської ради збитки від незаконного використання водних ресурсів в сумі 75347,19грн. - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2013р. рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2013р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2013р. рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2013р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2013р. скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою суду Вищого господарського суду України від 28.01.2014р. Дочірньому підприємству "Артемівський завод стінових матеріалів", м.Артемівськ було відмовлено в допуску справи №36/234 до провадження Верховного Суду України.

В результаті автоматичного розподілу справа №36/234 була передана на розгляд судді Харакозу К.С.

Ухвалою суду від 31.10.2013р. справа прийнята до провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 17.12.2013р. строк розгляду справи за спільним клопотанням прокурора, представників позивача 1 та відповідача продовжений на 15 днів до 13.01.2014р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 13.01.2014р. для розгляду справи призначено колегію суддів у складі: Харакоз К.С. (головуючий), судді Говорун О.В., Колесник Р.М.

Ухвалою суду від 04.02.2014р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу».

В судовому засіданні 11.03.2014р. була оголошена перерва до 13.03.2014р.

Прокурори в судове засідання 13.03.14р. з'явилися, наполягали на задоволенні позову.

Представники позивачів в судове засідання з'явилися, наполягали на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання з'явився. 11.03.14р. надав письмові пояснення по суті спору, свого ставлення щодо позовних вимог не висловив.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення прокурорів та представників сторін, господарський суд Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

З 22.07.2010р. по 06.08.2010р. державним інспектором відділу оперативного міжрайонного екологічного контролю по Торецькому регіону Державної екологічної інспекції в Донецькій області у присутності в.о заступника директора по охороні праці та екології ОСОБА_10 проведено перевірку дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища дочірнього підприємства „Артемівський завод стінових матеріалів", м.Артемівськ, результати якої оформлено актом перевірки дотримання вимог законодавства від 22.07-06.08.2010р. (т.1 а.с. 10-12).

В акті перевірки відображено, що відповідач є первинним водокористувачем, дозвіл на спец водокористування у нього відсутній. Термін дії попереднього дозволу закінчився 10.07.2010р. що є порушенням ст.44 Водного кодексу України та порушенням ст.48 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідачем укладено договір на надання послуг по питному водопостачанню від 26.12.2007р.№3 з КП "Компанія Вода Донбасу".

За даним фактом було складено протокол №017099 про адміністративне правопорушення від 06.09.2010 року (т.1 а.с.20). В результаті розгляду даного протоколу державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Донецькій області було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №87, якою притягнуто ОСОБА_10 - заступник директора по охороні праці та екології ДП „Артемівський завод стінових матеріалів", до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (т.1 а.с.19).

Державним інспектором відділу ОМЕК по Торецькому регіону на підставі „Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783 здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Згідно вказаного розрахунку відповідачем відповідно до відомостей підприємства у вказаний період здійснено самовільний скид зворотних вод з очисних споруд без дозволу на спеціальне водокористування в обсязі 5 000 м.куб. За розрахунком загальний збиток, заподіяний державі склав 75347,19грн. (т.1 а.с. 13-14).

Для нарахування збитків в розрахунку використані відомості, які містяться в протоколі №7-8 дослідження води від 15.07.2010р. (т.1 а.с.70).

Згідно рішення Донецької обласної ради № 4/24-573 від 28.12.2004. водопровідні мережі - 5,069км., каналізаційні мережі - 1,255км. та очисні споруди, що розташовані в с. Красна Гора м.Артемівська, що знаходились на балансі відповідача, вирішено прийняти до загальної власності територіальної громади. Пунктом 2 рішення зобов'язано облдержадміністрацію здійснити заходи щодо передачі зазначених об'єктів балансоутримувачу - обласному комунальному підприємству "Донецькоблводоканал" (т.1 а.с.57).

В письмових поясненнях від 13.11.2013р. №48/1053вих-13 Краматорська міжрайонна прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері повідомила, що на час пред'явлення позову будь-які акти прийому-передачі очисних споруд у власність територіальної громади були відсутні, а тому останні рахуються на балансі відповідача (т.3 а.с. 196-197).

В поясненнях від 19.02.2014р. позивач 2 повідомив, рішення Донецької обласної ради № 4/24-573 від 28.12.2004. виконано не було, та що відповідно до акту оцінки та плану приватизації ВАТ «Донбастрансбуд» об'єкти інженерної інфраструктури, а саме: водопроводі мережі, каналізаційні мережі, очисні споруди, при приватизації окремо не вилучались зі статутного капіталу господарського товариства.

Третя особа - Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» в письмових поясненнях від 11.03.14 №542 повідомила, що Часовоярське регіональне виробниче управління КП «Компанія «Вода Донбасу» у період з 01.07.10р. по 03.08.10р. надавало послуги з питного водопостачання відповідачу на підставі договору про надання послуг з централізованого питного водопостачання та додаткових угод. Послуг з водовідведення Часовоярське регіональне виробниче управління КП «Компанія «Вода Донбасу» відповідачу не надавало, кошти за водовідведення не отримувало. Також повідомила про отримання від відповідача претензії щодо прийняття за актом, майно, що належить до комунальної власності та відшкодування збитків. В листі від 13.03.2014р. №594 третя особа повідомила про укладення з відповідачем договору про надання послуг з централізованого водопостачання, та що балансоутримувачем водоводу d=150мм за актом балансової належності є ДП «Артемівський завод стінових матеріалів». Надала суду копії договору про надання послуг з централізованого питному водопостачанню №62 від 01.08.2013р., акту балансового розмежування водопровідних мереж від 02.08.2013р., договору оренди основних засобів від 01.10.2011р., додаткової угоди до Договору №01/а-11 оренди основних засобів від 01.10.2011р.

Згідно Договору оренди основних засобів №01/а-11 від 01.10.2011р., відповідач передав ТОВ «Красногоренерго» у тимчасове використання майно, а саме: водопровід, каналізаційні мережі, котельню, зовнішні мережі водопроводу, насос ВК2/26, насос ВК2/26, насос К-100-65-25, насос К-100-65-25, насос к-100/80, насос к-6-90/85, насос СМ 100-65-200/4, лічильник води ДЦ 150, лічильник холодної води.

В п.1.2. Договору зазначено, що зазначене майно належне відповідачу на праві приватної власності.

01.08.2013р. між КП «Компанія «Вода Донбасу» та відповідачем був укладений договір на надання послуг по централізованому питному водопостачанню №62, відповідно до п.1.1 якого, КП «Компанія «Вода Донбасу» зобов'язався надавати відповідачу послуги по централізованому питному водопостачанню в об'ємах помісячному графіку, в межах технічної можливості КП «Компанія «Вода Донбасу».

В акті балансового розмежування водопровідних мереж від 02.08.2013р. зазначено, що межею балансової належності по мережі водопостачання є фланець задвижки в колодязі ВК1. Введення питної води діаметром 150мм на ДП «Артемівський завод стінових матеріалів», починаючи з фланцю задвижки в колодязі ВКі, знаходиться на балансі і обслуговується ДП «Артемівський завод стінових матеріалів».

В матеріалах справи наявний лист ДП "Артемівський завод стінових матеріалів" №40 від 31.01.2013р., адресований міському голові м.Артемівська Реві О.О., в якому відповідач просить зобов'язати Часовоярське РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу» прийняти на баланс водопровідно-каналізаційні мережі відповідно до рішення Донецької обласної ради від 28.12.2004р. №4/24-573 та рішення Виконавчого комітету Артемівської міської ради від 23.08.2000р. №597.

В листі Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради №13вх.01-685 від 12.03.2014р. зазначено, що до 09.11.2011р. субсидії на оплату водопровідно-каналізаційних послуг перераховувалися на рахунок ДП «Артемівський завод стінових матеріалів», а після зазначеної дати - на рахунок ТОВ «Красногоренерго» у зв'язку із взяттям останнім мережі водопостачання та водовідведення в оренду.

Згідно даних балансової схеми водопостачання Дочірнього підприємства "Артемівський завод стінових матеріалів", загальне водоспоживання свіжої води для нужд підприємства складає 105,533м 3 /добу, з яких 63,613м 3 /добу технічної води; 41,920м 3 /добу - питної води. Водовідведення складає 32,851 м 3 /добу (т.1 а.с.65-68).

У висновку судової експертизи щодо впливу зворотних вод ДП "Артемівський завод стінових матеріалів" на стан природного водного об'єкту (т.2 а.с.3-59), зазначено наступне.

За даними експертного дослідження виявлено наявність системних невідповідностей і помилок у діях та документації позивача. Результати експертного дослідження свідчать про неповне визначення позивачем порушення та його складу, неправильне обрання виду та способу розрахунку збитку, використаного для обґрунтування позовної заяви.

Експертом зазначено, що одержані судовою експертизою результати свідчать про відсутність підстав для застосування Методики, визначених в її п. 1.2 (забруднення водних об'єктів). При цьому, позивачем не було одержано жодної інформації, не надано будь-яких обґрунтувань наявності підстав для використання Методики: доказів забруднення (погіршення якості) води у водному об'єкті (р.Бахмутки в районі скидання зворотних вод відповідача, нижче автомобільної дороги Слов'янськ-Дебальцеве), привнесення речовин, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування. Навпаки, результати судової експертизи (див. р. 2.4.1) дозволяють експерту стверджувати, що внаслідок скиду зворотних вод відповідача якість річкової води значним чином поліпшується.

За даними експертизи, порушення відповідача, зокрема, полягає у скиданні з власних очисних споруд стоків до р.Бахмутки при відсутності дозволу на спеціальне водокористування, тобто "водокористуванні без наявності відповідного дозволу", що суперечить вимогам п. 9 ст. 44 та ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України, за що передбачена відповідальність на підставі п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України. Зазначене порушення не належить до порушень стосовно земель водного фонду.

Враховуючи те, що всупереч доводів позовної заяви, при визначенні шкоди позивачем використовується інший документ: "Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства про охорону навколишнього природного середовища України за №389 від 20.07.2009 р. то зазначені у позовних документах протиріччя, за якими визначається та обґрунтовується порушення, не дозволяє чітко визначити склад порушення та визначити відповідну шкоду (т.2, а.с. 93).

Одночасно експерт зазначає, що на час виконання Розрахунку у позивача була можливість обрання з двох наборів нормативів ГДС, які істотно відрізняються один від одного за усіма показниками складу води, а саме: тих, що діяли до періоду порушення (до 01.07.2010 р.), або тих, що визначені у травні 2010 р. та почали діяти після цього періоду (з 03.08.2010 р.). Слід зазначити, що протягом усього періоду порушення (01.07-03.08.2010 р.) позивач взагалі не мав затверджених нормативів ГДС. Між тим, з позову та долучених до позову документів не можна дійти однозначного висновку які саме з двох зазначених наборів нормативів ГДС визначено екологічною інспекцію у наданому нею розрахунку збитків як такі, що порушено. Тобто у позовних документах відсутня вказівка на конкретні нормативи, які порушені відповідачем.

Так, в акті перевірки дотримання вимог законодавства зафіксовано факт порушення, що полягає у здійсненні водокористування без дозволу на спеціальне водокористування.

Експерт вважає, що відповідачем здійснено також порушення вимог ч. 1 ст. 70 Водного кодексу України стосовно "умови скидання стічних вод у водні об'єкти": "наявність нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин", що не було взято до уваги при розрахунку шкоди.

З цього, експерт робить висновок, що визначення порушення та його складу зроблено неповно, а обраний позивачем вид та спосіб розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі наднормативного скиду (самовільний скид зворотних вод без дозволу на спеціальне водокористування) забруднюючих речовин із зворотними водами очисних споруд в період з 01.07.2010 р. по 03.08.2010 р., не відповідає повному обсягу порушень щодо обставин водокористування у відсутності нормативів ГДС, тобто з порушенням умови скидання стічних вод у водні об'єкти.

Експерт також констатує наявність значних помилок в усіх ланках обраного позивачем виду розрахунку збитку.

За висновками експертизи, зворотні води, що скидалися до природного водного об'єкту в період порушення 01.07-03.08.2010 р., є результатом діяльності дочірнього підприємства "Артемівський завод стінових матеріалів", м. Артемівськ, як первинного водокористувача, який здійснює водопостачання свого підприємства та господарську діяльність (надає послуги) з централізованого водопостачання (частково, крім виробництва питної води) та централізованого водовідведення. В період порушення було скинуто 5,0 тис м3 зворотної води, що підтверджується первинними обліковими даними.

Між тим, експертний аналіз впливу скиду на гідрохімічний стан річкової води не виявив факту забруднення водного об'єкта, пов'язаного із самовільними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами та обумовленого самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування. З результатів даної судової експертизи, викладеними вище у р. 2.4.1, випливає, що зазначеного забруднення не відбувалося. На підставі даних державного контролю та одержаних результатів слід зробити чіткий та однозначний висновок, що зворотна вода відповідача протягом 2010 р. за показниками складу води, які нормуються за ГДС та контролюються державними інспектуючими органами, не тільки не забруднювала воду р.Бахмутки, а, за думкою експерту, істотно покращувала її якість.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.05.12р. було порушено справу №5006/5/35б/2012 про банкрутство Дочірнього підприємства "Артемівський завод стінових матеріалів", м.Артемівськ (т.3 а.с. 212).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.11.2013р. по справі №5006/5/35б/2012 був затверджений план санації ДП "Артемівський завод стінових матеріалів", наданий господарському суду 19.11.2013р., схвалений комітетом кредиторів (протокол зборів комітету кредиторів від 03.08.2013р.) (т.4 а.с. 3).

В ухвалі господарського суду Донецької області від 20.11.2013р. зазначено, що 09.10.2012р. судом затверджено реєстр вимог кредиторів.

Згідно до плану санації Дочірнього підприємства "Артемівський завод стінових матеріалів", смт. Грасна Гора, м.Артемівськ в переліку кредиторів Державна екологічна інспекція в Донецькій області, м. Донецьк та Артемівська міська рада, м.Артемівськ не значаться.

За поясненнями прокурорів та представників позивачів у справі №5006/5/35б/2012 про банкрутство Дочірнього підприємства "Артемівський завод стінових матеріалів" із заявою про визнання кредиторських вимог вони не зверталися.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Державна екологічна інспекція в Донецькій області є спеціальним підрозділом Мінприроди, яка в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ).

Відповідно до п.4 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі" (затвердженого Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.06р. №548, зар. в МЮ України від 13.02.07р. за №120/13387) вона здійснює державний контроль за додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища, додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, забрудненням навколишнього природного середовища внаслідок викидів та скидів шляхом проведення інструментально-лабораторних вимірювань показників складу та властивостей тощо.

При здійсненні державного контролю, інспекція має право (п.5 Положення про інспекцію) перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи); складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом; давати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень; подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища, здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб.

Згідно ст.1 Водного кодексу України, водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Відповідно до ст.48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування є платним.

Згідно зі ст.70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема, дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється лише за наявності та на підставі дозволу, який видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Згідно ст.66 зазначеного кодексу під час користування водними об'єктами для промислових потреб водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених умов спеціального водокористування, екологічних вимог, а також вживати заходів щодо зменшення витрат води (особливо питної) та припинення скидання забруднених зворотних вод шляхом удосконалення виробничих технологій, схем водопостачання та очищення стічних вод.

Усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод (ст.95 Водного кодексу України).

Статтею 101 Водного кодексу України передбачено, що юридичні та фізичні особи (в тому числі суб'єкти господарювання) зобов'язані забезпечувати охорону вод від забруднення і засмічення внаслідок втрат хімічних, інших забруднюючих речовин.

Згідно норм ст.ст. 110, 111 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України; відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і в тому числі зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок таких порушень в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Як зазначалось, відповідно до «Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року за №389, було розраховано розмір відшкодування збитків, відповідно до якого загальна сума збитків складає 75347,19грн.

Відповідно до статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. При цьому закон, який визначав би порядок та розмір відшкодування шкоди за порушення водного законодавства відсутній.

Згідно з приписами частини першої статті 8 ЦК України у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Враховуючи невизначеність законом порядку та розмірів відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, до таких правовідносин слід застосовувати за аналогією закону положення частини четвертої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

З викладеного слідує, що Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" дозволяє врегулювання законодавством України, зокрема й підзаконними нормативними актами, порядку та розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (в тому числі внаслідок порушення водного законодавства), а тому обґрунтованим є застосування згаданої Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів.

Судом не встановлено особу власника та балансоутримувача очисної споруди на час розгляду справи, однак згідно Договору оренди основних засобів №01/а-11 від 01.10.2011р., відповідач передав ТОВ «Красногоренерго» у тимчасове використання майно, належне відповідачу на праві приватної власності, а саме: водопровід, каналізаційні мережі, котельню, зовнішні мережі водопроводу, насоси, лічильник води, що підтверджує факт перебування майна у володінні відповідача.

Також доказом належності очисної споруди відповідачу на час проведення державним інспектором відділу оперативного міжрайонного екологічного контролю по Торецькому регіону Державної екологічної інспекції в Донецькій області перевірки з 22.07.2010р. по 06.08.2010р. є зазначені в листі Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради №13вх.01-685 від 12.03.2014р. дані щодо перерахування субсидії на оплату водопровідно-каналізаційних послуг до 09.11.2011р. на рахунок ДП «Артемівський завод стінових матеріалів», а після зазначеної дати - на рахунок ТОВ «Красногоренерго» у зв'язку із взяттям останнім в оренду мережі водопостачання та водовідведення, додатковою угодою №1 до зазначеного договору, а також Договором на надання послуг по централізованому питному водопостачанню №62 від 01.08.2013р., укладеним між КП «Компанія «Вода Донбасу» та відповідачем.

Матеріалами справи підтверджено, що з очисної споруди, розташованої на території підприємства відповідача, останнім у період з 01.07.2010р. по 03.08.2010р. здійснено самовільний скид зворотних вод.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджена протиправна поведінка відповідача щодо здійснення спеціального водокористування у вигляді скидання стоків до р.Бахмут за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України. Зазначений висновок суду спростовує висновки експерту правового характеру щодо необґрунтованого застосування позивачем Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року за №389 , оскільки зазначене правопорушення має формальний склад.

Вирішуючи даний спір, суд має враховує, що вина заподіювача шкоди презюмується, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку щодо наявності факту порушення відповідачем умов спеціального водокористування, а саме здійсненні спеціального водокористування за відсутності відповідного на те дозволу.

Однак, як було встановлено судом, 21.05.12р. у відношенні відповідача було порушено справу про банкрутство.

Згідно затвердженого ухвалою господарського суду Донецької області 20.11.2013р. по справі №5006/5/35б/2012 плану санації ДП "Артемівський завод стінових матеріалів", смт. Грасна Гора, м.Артемівськ, та відповідно до наданих в судових засіданнях прокурором та позивачами усних пояснень, Державна екологічна інспекція в Донецькій області, м. Донецьк та Артемівська міська рада, м.Артемівськ не є кредитором ДП "Артемівський завод стінових матеріалів".

У відповідності до ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-XII від 14.05.1992 року (в редакції від 30.06.1999р. (із змінами та доповненнями), яка згідно до положень Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VI, застосовується до процедур про банкрутство, порушених до набрання чинності зазначеним законом - до 18.01.2013р.), конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до п.45 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», на підставі частини п'ятнадцятої статті 11 Закону всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника за правилами статті 14 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі.

Згідно ч.2 ст.14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Отже, Закон пов'язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника.

Як встановлено судом, позивач не заявляв майнові вимоги до боржника в справі про банкрутство №5006/5/35б/2012, у зв'язку з чим на підставі ч.2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги позивача вважаються погашеними.

Згідно з абз. 2 п. 54 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. «Про судову практику в справах про банкрутство» якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд в рамках позовного провадження відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.

На підставі викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись положеннями ст.ст.33, 34, 48, 49 ГПК України, враховуючи, що саме дії відповідача стали підставою виникнення спору, а також, що результати проведеної експертизи не вплинули на прийняття судом рішення по суті, суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем витрати з організації та проведення судової експертизи в сумі 14 613,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-XII від 14.05.1992 року, ст.ст. 5, 40, 47, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 1, 44, 48, 49, 66, 70, 101, 110, 111 Водного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Краматорського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Донецькій області; Артемівської міської ради, м.Артемівськ до дочірнього підприємства „Артемівський завод стінових матеріалів", м.Артемівськ про стягнення з ДП "Артемівський завод стінових матеріалів" до фонду охорони навколишнього природного середовища Артемівської міської ради збитки від незаконного використання водних ресурсів в сумі 75347,19грн. - відмовити.

Стягнути з дочірнього підприємства „Артемівський завод стінових матеріалів", м.Артемівськ (84536, Донецька область, смт.Красна гора, вул.Першотравнева, р/р 26000000100242 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО300023) на користь Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем (61166, м.Харків, вул.Бакуліна,6, р/р 26008000074057 ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, ЄДРПОУ 01018083) витрати з організації та проведення судової експертизи у сумі 14613,00грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні оголошено вступну та регулятивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2014р.

Головуючий К.С. Харакоз

Судді О.В. Говорун

Р.М. Колесник