Рішення

від 11.03.2014 по справі 905/347/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.03.2014 Справа № 905/347/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М., за участю секретаря судового засідання Мітронової А.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Автогаражного кооперативу «Магистраль» м.Донецьк

до відповідача: Державного підприємства «Донецький обласний геодезичний центр» м.Донецьк

про стягнення 23384,99грн., з яких: 13168,72грн. - заборгованість, 10216,27грн. - пеня.,

за участю представників сторін:

від позивача: Подобний В.А.- голова кооперативу на підставі протоколу №3 від 09.08.2010року загальних зборів,

від відповідача: Петунін М.В за довіреністю б/н від 14.01.2014 року.

СУТЬ СПРАВИ:

16.01.2014 року Автогаражний кооператив «Магистраль» м.Донецьк (далі - Кооператив) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецький обласний геодезичний центр» м.Донецьк (далі - ДП «Донецький обласний геодезичний центр») з вимогами про стягнення 130304,72грн., з яких 13168,72грн. - основна заборгованість, 117136,00грн. - штраф, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №20-03-зем. від 05.03.2008 року позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 13168,72грн., однак відповідач передбачені договором роботи не виконав, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 17.01.2014 року господарським судом Донецької області позовна заява Кооперативу прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/347/14.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №20-03-зем. від 05.03.2008 року, додаткової угоди №1 від 26.09.2008 року, кошторисів, квитанції №98449 від 08.10.2008 року, листів б/н від 15.12.2010 року, 17.01.2011 року, 05.11.2012 року та листа б/н та дати, протоколу №3 загальних зборів членів автогаражного кооперативу «Магістраль» від 09.08.2010 року, правовстановлюючих документів Кооперативу та Витяг з ЄДР на відповідача станом на 26.11.2013 року.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 525, 526, 530, 611, 624, 712, 837, 854 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 193, 231, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач звернувся до суду з порушенням строків позовної давності, у з в'язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню, окрім того, вказує на не визначеність позивачем у позовній заяві правової природи заявлених вимог.

У письмових поясненнях від 11.02.2014 року, 17.02.2014 року, 11.03.2014 року позивач зазначив, що з письмовими вимогами про повернення грошових коштів в сумі 13168,72грн. до відповідача не звертався, оскільки Кооперативу були потрібні не кошти, а виконаний обсяг робіт, питання про розірвання договору ніколи не підіймалось. Крім того, вважає, що строк позовної давності пропущено у зв'язку із смертю голови кооперативу Кутафіна В.Н., що є поважною причиною для відміни строку позовної давності та розгляду справи по суті, оскільки Подобний В.А. виконував лише обов'язки голови кооперативу до обрання його головою 09.08.2010 року та не міг звертатись до відповідача з відповідними вимогами.

11.03.2014 року позивач надав суду розрахунок пені на суму 10216,27грн. за період з 08.01.2009 року по 22.11.2013 року з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, у зв'язку з чим, у письмових поясненнях від 04.03.2014 року просить суд вважати, що загальна сума позовних вимог складає 23384,99грн., з яких: 13168,72грн. - заборгованість, 10216,27грн. - пеня. Зазначені документи направлені відповідачу.

Суд, виходячи зі змісту зазначеного клопотання, викладеного у письмових поясненнях, розцінює його як заяву про зменшення заявлених позовних вимог, подану відповідно до ст.22 ГПК України, та розглядає позов з її урахуванням.

У судовому засіданні 11.03.2014 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 11.03.2014 року підтримав відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явилися у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

05.03.2008 року між Автогаражний кооператив «Магистраль» (Замовник) та Державним підприємством «Донецький обласний геодезичний центр» (Підрядник) укладено договір №20/03-зем, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи з оформлення документів на право користування земельною ділянкою по вул.Текстильників, 2 у Кіровському районі м.Донецька, у два етапи:

- перший етап - інвентаризація земельної ділянки;

- другий етап - підготування відводу та погодження проекту рішення Донецької міської ради про надання земельної ділянки у користування (арк. справи 7-10).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

Загальна вартість робіт складає 10687,88грн., у тому числі ПДВ - 1781,31грн.

До початку робіт замовник перераховує Підряднику аванс у розмірі 50% від загальної вартості, а саме, 5343,94грн., у т.ч. ПДВ - 890,66грн.(п.2.2 договору).

26.09.2008 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, відповідно до сторони домовились, що загальна вартість робіт за договором становить 13 168,72грн. відповідно до кошторису (додаток №2).

Копія кошторису до договору на суму 13 168,72грн. міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.7.1 договору останній набирає чинності з моменту оплати замовником суми договору та діє протягом чотирьох місяців с урахуванням п.п.2.2 та 2.3 договору.

Відповідно до квитанції №98449 від 08.10.2008 року позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 13168,72грн.

Отже, з урахуванням п.7.1 договору та здійсненої оплати строк дії спірного договору спливає 08.01.2009 року.

Згідно з п.1.2 договору строк виконання першого етапу робіт та складання проекту відводу - два місяці з дня перерахування суми вартості робіт та закінчення робіт - два місяці з дня отримання позитивного висновку про надання земельної ділянки у користування у Головному управління містобудування та архітектури. Договір вважається виконаним після здачі готової продукції.

У розділі 3 договору сторони передбачили порядок здачі-приймання робіт.

Так, за п.3.1 договору передачі проектної документації, оформленої в установленому порядку, здійснюється за супровідним документом Підрядника.

При завершення робіт Підрядник надає Замовнику акт здачі-приймання робіт, Замовник протягом 10 календарних днів з дати отримання проектної документації зобов'язаний направити Виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт (п.3.2 договору).

Враховуючи, що вартість робіт оплачена Замовником 08.10.2008 року, перший етап робіт відповідно до пункту 1.2 договору відповідач мав завершити до 08.12.2008 року.

Докази на підтвердження виконання відповідачем умов спірного договору в матеріалах справи відсутні.

Своєю ухвалою суд зобов'язував відповідача надати акти виконаних робіт за договором. На виконання вимог суду відповідач пояснив, що не має можливості надати витребувані документи, оскільки з моменту укладання договору минуло 5 років.

Листами від 17.01.2011 року, 15.12.2010 року, 05.11.2012 року позивач звертався до відповідача з проханням надати акти виконаних робіт за договором.

У листі від 18.10.2013 року позивач просив відповідача виконати умови договору.

Листи отримані відповідачем, про що свідчать відповідні відмітки про вручення, що містяться на примірниках згадуваних листів. Відповідач факт отримання листів не заперечує.

Посилаючись на те, що до теперішнього часу передбачені договором роботи відповідачем не виконані, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 13168,72грн. та пені у розмірі 10216,27грн. (з урахуванням зменшення позовних вимог).

У цьому зв'язку суд зазначає, що під час судового розгляду справи позивач не звертався до суду з заявами у порядку ст.22 ГПК України про зміну предмету або підстав позову, заяви про зміну правового обґрунтування заявлених позовних вимог також не подавав.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений сторонами договір №20/03-зем від 05.03.2009 року за правовою природою є договором підряду.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, договір підряду передбачає певні зобов'язання сторін, а саме: зобов'язання Підрядника виконати роботу, а Замовника - оплатити їх вартість.

За приписами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з умовами укладеного договору підряду позивач є Замовником та відповідно зобов'язальною стороною із оплати робіт, а відповідач є Підрядником та зобов'язальною стороною з виконання робіт, тому відповідач не може бути платником за договором.

У даному випадку, Кооператив звертаючись з позовом, просить стягнути 13168,72грн., саме як заборгованість за договором, тобто суму грошового зобов'язання, яке начебто не виконане відповідачем.

Однак, на відповідача за умовами договору був покладений обов'язок виконати роботи, будь-яких грошових зобов'язань, у тому числі, обов'язку повернути суму попередньої оплати у разі невиконання робіт або залишок невикористаних коштів, умовами договору на відповідача не покладено, відповідно і строків повернення таких коштів не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, вже після спливу строку дії договору (08.01.2009 року), Кооператив неодноразово звертався до відповідача з листами від 17.01.2011 року, 15.12.2010 року, 05.11.2012 року, 18.10.2013 року, в яких просив останнього надати позивачу акти виконаних робіт, проте, у жодному із згадуваних листів позивач не просив відповідача повернути здійснену за договором оплату в сумі 13168,72грн., оскільки як пояснює позивач, він був зацікавлений саме у результаті виконаних робіт відповідачем.

Враховуючи викладене, суд вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 13168,72грн., як заборгованості, відсутні.

Окрім вимог про стягнення заборгованості, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в сумі 10216,27грн. (з урахуванням зменшеного розрахунку) за порушення строків виконання робіт за п.6.1 договору.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.1 договору за порушення строків виконання робіт Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення.

Як випливає з мов договору виконання робіт передбачалось в два етапи. Згідно з п.1.2 договору строк виконання першого етапу робіт та складання проекту відводу - два місяці з дати перерахування суми вартості договору та закінчення робіт - два місяці з дня отримання позитивного висновку про надання земельної ділянки у Головному управління містобудування та архітектури.

Отже, перший етап відповідач мав виконати у строк до 08.12.2008 року, оскільки повна вартість робіт за договором у розмірі 13168,72грн. перерахована на рахунок Підрядника 08.10.2008 року.

Як вже зазначалось, матеріали справи не містять доказів виконання робіт за першим етапом, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що строк виконання вказаних робіт відповідачем пропущено, отже позивач мав право для нарахування пені згідно з пунктом 6.1 договору починаючи з 09.12.2008 року, однак, не на всю суму договору, а на вартість невиконаних робіт.

При цьому, вартість робіт, виконання яких прострочення станом на 09.12.2008 року, тобто вартість робіт першого етапу, з наданих суду доказів встановити не вбачаться можливим, оскільки в договорі сторони не визначили точну вартість робіт за етапами, кошторис також не містить розмежування сум за етапами, лише за пунктами кошторису.

Відсутність доказів виконання робіт за першим етапом та доказів на підтвердження отримання висновку про надання земельної ділянки, свідчить проте, що до виконання робіт другого етапу відповідач не приступав, разом з тим, за відсутності вказаних доказів визначити дату закінчення двомісячного строку виконання робіт за другим етапом не вбачається можливим, оскільки його початок визначено вказівкою на подію, яка не наступила (отримання згадуваного вище висновку).

Частиною 6 ст.232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з урахуванням вимог вказаної статті позивач мав право на нарахування пені протягом шести місяців починаючи з 09.12.2008 року.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем за період з 08.01.2009 року по 22.11.2013 року, суд вважає, його невірним, оскільки позивачем нарахована пеня за порушення строків виконання робіт більше ніж за 6 місяців, що є порушенням вимог 6 ст.232 ГК України.

Крім того, відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогами про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Позивач звернувся з позовом до суду з порушенням строку позовної давності.

У відзиві відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог Кооперативу, у зв'язку з чим, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Одночасно, позивач стверджує, що строк позовної давності пропущено ним з поважних причин, однак, будь яких доказів на підтвердження своїх доводів Кооператив суду не надав, у зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для поновлення строку позовної давності.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

У зв'язку із зменшенням позивачем суми позовних вимог, судовий збір у розмірі 2138,40грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.258, 267, 509, 526, 530, 610, 612, 629, 837 Цивільного кодексу України; ст.ст.216, 230, 232, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Автогаражного кооперативу «Магистраль» м.Донецьк до Державного підприємства «Донецький обласний геодезичний центр» м.Донецьк про стягнення 23384,99грн., з яких: 13168,72грн. - заборгованість, 10216,27грн. - пеня відмовити.

Повернути Автогаражному кооперативу «Магистраль» (83117, м.Донецьк, вул.Текстильників, 2, ідентифікаційний код 23769068) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2138,40грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 11.03.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 17.03.2014 року.

Суддя А.М. Осадча