Рішення

від 26.03.2014 по справі 910/1505/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1505/14 26.03.14 За позовом Приватного підприємства "Інтерсервіс Плюс"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

про стягнення коштів 200 379,73 грн.

Суддя Лиськов М.О .

Представники :

від позивача: Данильченко І.П. за довіреністю від 31.01.2014

Данильченко В.П. за довіреністю від 30.01.2014

від відповідача: Турченко Д.Л. за довіреністю від 01.10.2013

В судовому засіданні 26.03.2014 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.02.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № 4 від 30.01.2014 Приватного підприємства "Інтерсервіс Плюс" (надалі - позивач) до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (надалі- відповідач) про стягнення коштів 200 379,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в частині оплати робіт з технічного обслуговування, відповідно до договорів № 8 від 04.07.2013, № 9 від 04.07.2013, № 10 від 10.10.2013 та № 11 від 10.10.2013, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованості у розмірі 200 379,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/1505/14, розгляд справи призначено на 24.02.2014.

18.02.2014 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли пояснення по справі.

24.02.2014 через канцелярію суду від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання 24.02.2014 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.

В судовому засіданні 24.02.2014 оголошено перерву на 12.03.2014.

18.02.2014 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про припинення провадження в частині стягнення частини основного боргу у зв'язку із його оплатою.

В судове засідання 12.03.2014 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.

В судовому засіданні 12.03.2014 оголошено перерву на 26.03.2014.

В судове засідання 26.03.2014 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено низку договорів, а саме Договорів від 04.07.2013 №8 з технічного обслуговування та утримання в належному стані теплообмінників, № 9 від 04.07.2013 з технічного обслуговування та утримання в належному стані теплообмінників № 10 від 10.10.2013 з технічного обслуговування приладів обліку теплової енергії, № 11 від 10.10.2013 з технічного обслуговування систем автоматики теплових пунктів та насосних станцій господарсько-питного водопостачання житлових будинків та інших споруд.

Позивач надав послуги по вищевказаним договорам на суму 187 458.94грн., а саме :

за Договору від № 8 від 04.07.2013 на суму 29 973, 94 грн. ;

за Договору № 9 від 04.07.2013 на суму 80 682,53 грн.;

за Договору № 10 від 10.10.2013 на суму 37 785,00грн.

за Договору № 11 від 10.10.2013 на суму 39 017,47

Зауважень та претензій з боку відповідача, щодо якості, строків наданих послуг та виконанню зобов'язання не виникло, що підтверджується підписаними відповідними документами.

Своє ж зобов'язання щодо здійснення розрахунків за надані послуги відповідач, не виконав.

20.11.2013 до Відповідача було направлено Претензію № 21 з проханням погасити заборгованість яка виникла, та сплатити грошові кошти на рахунок позивача. До вказаної Претензії було надано акт звіряння взаєморозрахунків, за період виникнення заборгованості

Відповіді на подану Претензію від 20.11.013 № 21 у встановлений законом термін, стосовно погашення заборгованості відповідач не надав.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем неналежно було виконано грошове зобов'язання по сплаті по вказаним Договорам за надані послуги, він умисно не сплатив рахунок за отримані послуги, тим самим спричинивши заборгованість перед позивачем.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

24.02.2014 після порушення провадження у справ відповідачем було сплачено частину основного боргу в сумі 145 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 704 від 24.02.2014 та № 715 від 24.02.2014.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення частини суми основного бору в сумі 145 000 грн. та необхідність припинення провадження у справі у вказаній частині. Отже залишались невиплаченою частина основного боргу в сумі 42 458,94 грн., яка підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 9 791,60 грн. пені в розмірі подвійної ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 9 791,60 грн., оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 259,60 грн. трьох відсотків річних та 869,59 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору та необхідність припинення провадження у справі в сумі частини основного боргу на суму 145 000 грн. та задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій., а також суми основного боргу в розмірі 42 458,94 грн.

Відповідач заперечує щодо стягнення пені у вказаному розмірі, та посилаючись на скрутне матеріальне становище просить суд зменшити розмір штрафу до 1 000 грн., а також відстрочити виконання рішення до 24.02.2015.

Однак, суд проаналізувавши вказані доводи відповідача, приходить до висновку, що доказів в підтвердження викладених у відзиві обставин відповідачем до суду не подано, а посилання на важкий фінансовий стан не підтверджений належними та допустимими доказами. Таким чином суд вважає, що вказане клопотання не обґрунтоване та не належним чином мотивоване, а отже не підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вулиця Челябінська, будинок 9-Г; ідентифікаційний код: 03366612) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного підприємства "Інтерсервіс Плюс" (02093, м. Київ, вулиця Бориспільська, будинок 26-В; ідентифікаційний код 32704831) 44 458 (сорок чотири чотириста п'ятдесят вісім) грн.94 коп. - основного боргу, 2 259 (дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) грн.. 60 коп. - три відсотки річних, 9 791 (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто один) грн. 60 коп. - пеня, 869 (вісімсот шістдесят дев'ять) грн.. 59 коп. - інфляційні втрати 4 007 (чотири тисячі сім) грн. 59 коп. - суму судового збору.

3. В задоволенні клопотання Товариства Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про відстрочення виконання рішення до 24.02.2015 - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 31.03.2014

Суддя М.О. Лиськов