Рішення

від 24.03.2014 по справі 920/309/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.03.2014 Справа № 920/309/14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ВВ» в особі філії «ВВ-Суми», м. Суми

до відповідача : Сумського національного аграрного університету, м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, м. Суми

про стягнення 30 249 грн. 20 коп.

СУДДЯ С.О. МИРОПОЛЬСЬКИЙ

Секретар судового засідання С.М. Шаповал

За участю представників:

від позивача: Жемчугова М.В.

від відповідача: Зібарєв Д.О.

третя особа: не з'явився

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 30 249,20 грн. за договорами поставки № 15/3/1 від 15.03.2013 року, № 2/4/3 від 02.04.2013 року, № 15/4/3 від 15.04.2013 року.

Відповідач вважає належним відповідачем у даній справі Головне управління державного казначейства України в Сумській області, та просить суд зобов'язати Головне управління державного казначейства України в Сумській області перерахувати позивачеві кошти у відповідності до реєстрів бюджетних зобов'язань.

У відзиві на позовну заяву третя особа зазначила, що вона не має відношення до спірних правовідносин. При вирішенні справи вона покладається на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Між Філією «ВВ-Суми» Товариства з обмежено відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ВВ» та Сумським національним аграрним університетом були укладені договори поставки, а саме: договір поставки № 15/3/1 від 15.03.2013, договір поставки № 2/4/3 від 02.04.2013, договір поставки № 15/4/3 від 15.04.2013.

Відповідно до пункту 1.1. вказаних договорів поставки постачальник (позивач) зобов'язується поставити товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікації, що є невід'ємною частиною цих договорів, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти і сплатити вартість товару у терміни встановлені у договорах.

За договором поставки № 15/3/1 від 15.03.2013 відповідачу поставлялися канцтовари, по договору поставки № 2/4/3 від 02.04.2013 - папір і картон оброблені, по договору поставки № 15/4/3 від 15.04.2013 - також папір і картон оброблені.

Згідно пункту 3.1 вказаних договорів товар відпускається по заявці покупця, в якій визначаються асортимент, обсяг та строк поставки товару, протягом 3-х робочих днів з дати отримання заявки.

Датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність покупця в місті призначення, що підтверджується відповідними документами (накладними на отримання товару) (пункт 3.3. договорів).

До договору № 15/4/3 від 15.04.2013 була укладена додаткова угода від 17.06.2013, відповідно до якої змінено пункт 2.1 договору в частині розміру вартості договору, а також зазначено, що специфікація № 1 від 15.04.2013 до договору поставки № 15/4/3 від 15.04.2013 втрачає чинність з 17.06.2013, а з 17.06.2013 вступає в дію специфікація №2 від 17.06.2013, що є додатком до даної угоди та є невід'ємною частиною договору поставки.

Позивач зазначає, що умови договорів виконувались ним повністю, згідно накладних здійснювалася поставка товару відповідачу за договорами. Проте, з липня 2013 року відповідач перестав вчасно розраховуватись за отриманий товар.

Тому, позивачем відповідачу було надіслано лист № 63 від 10.02.2014 з проханням розрахуватися за отриману з липня 2013 року продукцію в розмірі 30249,20 грн.

У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив позивача, що заборгованість виникла внаслідок затримки здійснення платежів за зобов'язаннями юридичних осіб Головним управлінням Державної казначейської служби України в Сумській області, де обслуговується відповідач, як бюджетна установа, хоча належно оформлені платіжні документи були ним надані для оплати вчасно та в повному обсязі.

Тобто, Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області яке здійснює розрахунково-касове обслуговування відповідача, як бюджетної установи відповідно до вимог законодавства України, не провело оплату зобов'язання відповідача перед позивачем за поставлений товар, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Після цього, між позивачем та відповідачем була здійснена звірка взаємних розрахунків, за наслідками якої складено акт звірки за період з 01.07.2013 по 31.12.2013 (вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками).

Відповідно до акту звірки станом на 31.12.2013 у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлений товар у розмірі 30249,20 грн. за договорами № 15/3/1 від 15.03.2013, № 2/4/3 від 02.04.2013, № 15/4/3 від 15.04.2013.

Заборгованість виникла за отриманий товар по накладним: № ВВССУ1719/7434 від 13.06.2013 на суму 636,68 грн., №ВВССУ1593/7434 від 04.06.2013 на суму 11896,20 грн., №ВВССУ2293/7434 від 01.08.2013 на суму 3778,00 грн., №ВВ5СУ762/1245 від 25.07.2013 на суму 2586,71 грн., №ВВ5СУ1019/1245 від 26.09.2013 на суму 545,67 грн., №ВВ5СУ1020/1245 від 26.09.2013 на суму 950,12 грн., №ВВССУ2200/7434 від 26.07.2013 на суму 9913,50 грн., №ВВ5СУ795/1245 від 02.08.2013 на суму 579,00 грн.

Таким чином, на момент звернення з позовом до суду, у відповідача перед позивачем існує заборгованість в розмірі 30249,20 грн., яка відповідачем повністю визнається, про що свідчить підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2013.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 2 статті 612 Цивільного кодексу України встановлює норми, згідно яких боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його в строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

У відповідності до статті 1 Цивільного кодексу України однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

На підставі статті 617 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, заперечення відповідача є необґрунтованими та судом до уваги не приймаються. Оскільки відповідач не подав доказів сплати суми боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по оплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сумського національного аграрного університету (40021, м. Суми, вул. Кірова, 160; код 04718013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ВВ» в особі філії «ВВ-Суми» (40030, м. Суми, пл. Покровська, 5; код 23631826) 30 249,20 грн. боргу, а також судовий збір по справі в сумі 1827,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 27.03.2014

Суддя С.О.Миропольський