Постанова

від 25.03.2014 по справі 910/6076/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р. Справа№ 910/6076/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Майоров С. В. - представник за довіреністю №02/0114 від 08.01.2014

від відповідача: Бугайчук В. І. - представник за довіреністю від 30.12.2013

Пасенюк К. О. - представник за довіреністю від 30.12.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Персей-Безпека»

на рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2014

у справі № 910/6076/13 (суддя Лиськов М. О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Персей-Безпека»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віпкар»

про стягнення 12 510,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11 466 грн. за надані за договором про надання послуг з охорони № 109 від 31.01.2011 у січні - лютому 2012 року, але неоплачені послуги, пені в сумі 860,30 грн., 3 % річних в сумі 172,63 грн. та збитків від інфляції в сумі 11,46 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату юридичної допомоги в сумі 5 100 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.01.2014, повний текст якого складений 30.01.2014, у справі № 910/6076/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що акти приймання наданих послуг за січень - лютий 2012 року сторонами не підписані, в той час як належних доказів направлення (отримання) відповідачу актів приймання послуг за січень - лютий 2012 року позивач суду не надав.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Персей-Безпека» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким вимоги, викладені у позовній заяві, задовольнити повністю.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Персей-Безпека» вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність в матеріалах справи доказів направлення позивачем на адресу відповідача з листом №41/0712 від 06.07.2012 актів приймання послуг за січень, лютий 2012 року, оскільки на підтвердження вказаного факту позивачем до матеріалів справи долучені фіскальний чек № 8793 від 06.07.2012 та опис вкладення.

Також позивач зазначив про те, що відповідач у відповідь на лист позивача №41/0712 від 06.07.2012 направив письмові заперечення щодо обсягу та якості послуг № 31072012/01 від 31.07.2012, в яких підтвердив факт отримання від позивача вищезгаданих актів приймання послуг за січень, лютий 2012 року.

Ухвалою від 19.02.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М. Пашкіна С. А. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Персей-Безпека» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2014, враховуючи перебування судді Баранця О. М. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи № 910/6076/13 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С. А., Сітайло Л. Г.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

31.01.2011 позивач як Виконавець та відповідач як Замовник уклали договір про надання послуг з охорони № 109 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання по охороні та зберіганню матеріальних та товарно-матеріальних цінностей і майна відповідача, забезпеченню пропускного і внутрішньооб'єктового режимів та підтриманню громадського порядку на об'єкті: «Автосалон «Bentley», який знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 23-Б, на умовах та в порядку, передбачених Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору факт надання послуг у поточному місяці фіксується по його закінченні «Актом приймання наданих послуг», у якому вказується кількість фактично відпрацьованих людино/годин.

Пунктом 8.1 Договору сторонами узгоджено, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, а пунктом 8.2 - що строк дії Договору починається о 00 годин 00 хвилин 01.02.2010 та закінчується о 24 годині 31.12.2011.

Згідно з п. 8.8 Договору термін дії Договору вважається продовженим на один рік у разі якщо за 15 діб до закінчення терміну його дії жодна з сторін не сповістила письмово іншу сторону про розірвання.

09.02.2012 сторонами підписано Додаткову угоду № 2 до Договору (а.с. 31 т. 1), в п. 1 якої сторони дійшли згоди щодо припинення дії Договору о 10 годині 00 хвилин 10.02.2012.

Пунктом 3 Додаткової угоди 2 сторони визначили, що решта положень Договору діє до повного їх виконання.

09.02.2012 сторонами підписаний акт зняття поста охорони з об'єкту «Автосалон «Bentley» (а.с. 32 т. 1), яким сторони зафіксували, що о 10 годині 00 хвилин 10.02.2012 на підставі Додаткової угоди № 2 до Договору позивач знімає охорону з об'єкту «Автосалон «Bentley», який знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 23-Б

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилається на те, що відповідач, в порушення умов Договору, не оплатив надані йому позивачем в період з січня 2012 року по 10 лютого 2012 року послуги з охорони на загальну суму 11 466 грн.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог, з чим колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг, до яких за своєю правовою природою відноситься Договір, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У розділі 3. Вартість послуг та порядок розрахунків Договору сторони погодили, що виникненню у відповідача обов'язку оплатити надані позивачем послуги передує обов'язок позивача виготовити та направити відповідачеві для підписання Акт приймання наданих послуг та виставити відповідний рахунок-фактуру, в той час як відповідач має обов'язок у встановлений Договором строк або підписати вказаний акт, або надати обґрунтовані письмові заперечення щодо обсягу та якості послуг.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що акти приймання наданих послуг за січень - лютий 2012 року сторонами не підписані і що належних доказів направлення (отримання) відповідачу актів приймання послуг за січень - лютий 2012 року позивач суду не надав.

Втім, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем були виготовлені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 109/0112 від 31.01.2012 щодо послуг охорони за січень 2012 року на суму 8 964 грн. та № 109/0212 від 10.02.2012 щодо послуг охорони за лютий 2012 року на суму 2 502 грн. (а.с. 62-63 т. 1) та відповідні рахунки-фактури № 109/0112 від 03.01.2012 та № 109/0212 від 01.02.2012 (а.с. 64-65 т. 1).

Вказані акти та рахунки-фактури позивач направив відповідачу листом № 41/0712 від 06.07.2012 (а.с. 60-21 т. 1). На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи залучено оригінали опису вкладення та фіскального чеку № 8793 від 06.07.2012 (а.с. 66 т. 1).

Отже, матеріалами справи доведений факт направлення позивачем відповідачу актів здачі-приймання робіт за спірний період та відповідних рахунків-фактур листом № 41/0712 від 06.07.2012

Про факт отримання зазначеного листа із додатками відповідачем свідчить додана позивачем до матеріалів справи копія листа відповідача № 31072012/01 від 31.07.2012 (а.с. 70-71 т. 1), в якому відповідач зазначив, що спірні акти отримані ним 30.07.2012, висловив позивачу заперечення щодо обсягу та якості наданих послуг та відмовився оплачувати спірні послуги. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції були надані лише докази направлення листа № 41/0712 від 06.07.2012 відповідачу і не надано доказів отримання цього листа відповідачем, до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не спростовують факту отримання відповідачем цього листа.

Зі змісту листа № 31072012/01 від 31.07.2012 слідує, що підставою для відмови відповідача оплатити надані позивачем послуги стало те, що позивач неналежним чином виконував свої обов'язки за Договором та не забезпечив недоторканість майна відповідача, через що 15.01.2012 до об'єкту охорони за Договором незаконно проникла особа, чим відповідачу завдано значних збитків.

Проте, обставини, пов'язані із фактом незаконного проникнення 15.01.2012 до спірного приміщення сторонньої особи, були предметом дослідження при розгляді справи № 5011-37/5218-2012 за позовом ТОВ «Віпкар» до 1. ПП «Фірма «Бумекс», 2. ТОВ «Персей-Безпека», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. ТОВ «Венбест», 2. ЗАТ «Позняки- Жил-Буд», ПАТ «СК «Провідка», 4. ПАТ «ВТБ Банк» про стягнення 489 151, 54 грн., судовими рішеннями у якій (рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2012, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2012 (копії залучені до матеріалів справи) встановлено факт відсутності протиправності дій ТОВ «Персей-Безпека» та його вини у заподіянні збитків, завданих проникненням 15.01.2012 до об'єкту охорони за Договором сторонньої особи.

За таких обставин, враховуючи відсутність у відповідача інших заперечень щодо факту, обсягів та якості наданих у спірний період послуг, колегія суддів вважає, що позивачем належним чином доведений факт надання за умовами Договору в період з 01 січня по 10 лютого 2012 року послуг з охорони на загальну суму 11 466 грн.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з того, що за умовами Договору підставою для оплати відповідачем наданих позивачем послуг є наданий ним відповідачу Акт приймання наданих послуг та відповіданий рахунок-фактура, що матеріалами справи належним чином підтверджений факт вручення відповідачу зазначених документів, а також враховуючи відсутність у відповідача обгрнутованих заперечень щодо факту, обсягів та якості наданих позивачем послуг та факт невиконання відповідачем свого обв'язку по оплаті спірних послуг, колегія суддів вважає доведеним факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за надані за Договором в період з 01 січня по 10 лютого 2012 року послуги з охорони на загальну суму 11 466 грн.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11 466 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 860,30 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Відповідно до п. 6.2 Договору у разі затримки платежів, строки яких зазначено в Договорі, відповідач виплачує на вимогу позивача пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості, але не вище подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 цього Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, договірні взаємовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а відтак, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, а відтак, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, яку обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Дана правова позиція викладена в п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» та в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як слідує з матеріалів справи, позивач нараховує пеню виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ із врахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, що є правомірним.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 860,30 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 172,63 грн. та збитків від інфляції в сумі 11,46 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує з розрахунку позивача (а.с. 37 т. 1), 3 % річних позивач нараховує на суму основного боргу, збільшену на суму збитків від інфляції, що не є правомірним. При перерахунку судом 3 % річних не суму основного боргу, не збільшену на суму інфляції, встановлено, що 3 % річних в даному випадку дорівнюють 172,46 грн.

11466/100*3/365*183=172,46

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі в сумі 172,46 грн., а позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 11,46 грн.

Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне дослідження та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, тому рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2014 у справі № 910/6076/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, згідно з яким позов задовольняється частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 11 466 грн., пеня в сумі 860,30 грн., 3 % річних в сумі 172,46 грн. та збитків від інфляції в сумі 11,46 грн.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Персей-Безпека» підлягає частковому задоволенню.

Щодо судових витрат позивача слід зазначити таке.

Позивач вимагає стягнути з відповідача витрати на оплату юридичної допомоги в сумі 5 100 грн., вважаючи ці витрати судовими витратами на послуги адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України, на які розповсюджуються правила ст. 49 ГПК України.

На підтвердження факту понесення вказаних витрат позивачем до позовної заяви додані належним чином засвідчені копії (а.с. 101-106 т. 1):

- договору про надання правової допомоги № 4/02/13 від 21.02.2013, укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_6, за яким адвокат прийняв на себе доручення позивача про надання правової допомоги на умовах та в інтересах позивача;

- акту здачі-прийняття наданих послуг № 1 від 28.03.2013, яким сторони погодили, що на виконання умов Договору адвокат надав позивачу юридичні послуги, а саме послуги по підготовці претензійних документів до відповідача на суму 5 100 грн.;

- рахунку-фактури № СФ-3 від 21.02.2013 на суму 5 100 грн.

та оригіналу платіжного доручення № 126 від 25.03.2013, згідно з яким позивач перерахував адвокатові 5 100 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Згідно з п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

В контексті цієї норми, судові витрати на послуги адвоката підлягають сплаті лише в тому випадку, коли зазначені послуги є послугами, що пов'язані з наданням правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді.

Проте, з наданих позивачем документів слідує, що послуги на загальну суму 5 100 грн., покласти які на відповідача просить позивач, є послугами по підготовці претензійних документів до відповідача (про вказане зазначено у вищевказаних акті, рахунці-фактурі та платіжному доручені), а відтак, зазначена витрати не є судовими витратами в розумінні ст. 49 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату юридичної допомоги в сумі 5 100 грн. не ґрунтуються на вимогах закону

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі, в тому числі за подачу апеляційної скарги (окрім вищевказаних витрат на оплату юридичної допомоги в сумі 5 100 грн.), покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Персей-Безпека» на рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2014 у справі № 910/6076/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2014 у справі № 910/6076/13 скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віпкар» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 23-Б, ідентифікаційний код 33059721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Персей-Безпека» (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 54, офіс 805, ідентифікаційний код 32301943) основний борг в сумі 11 466 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят шість) грн., пеню в сумі 860 (вісімсот шістдесят) грн. 30 грн., 3 % річних в сумі 172 (сто сімдесят дві) грн. 46 коп., збитки від інфляції в сумі 11 (одинадцять) грн. 46 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

5. В решті вимог відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віпкар» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 23-Б, ідентифікаційний код 33059721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Персей-Безпека» (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 54, офіс 805, ідентифікаційний код 32301943) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

8. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

9. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6076/13.

Повний текст постанови складено: 31.03.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло