Ухвала

від 28.01.2014 по справі 9101/3138/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"28" січня 2014 р. справа № 2а-0870/6015/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Пасічник А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (правонаступник - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2011 р.

у справі № 2а-0870/6015/11

за позовом Приватного підприємства «Фарватер-Експрес» (далі - позивач)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач)

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000662302 та № 0000672302 від 14.06.2011 року.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено в повному обсязі. Суд виходив з того, що нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Просить скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, постанову суду просив залишити без змін.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 29.04.2011 року відповідачем проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства на додану вартість та податку на прибуток, при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Младен групп-ЛТД» за період 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від № 64/23-2/34535564, відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- пп. 4.1.6 п. 4.6 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за період, що перевірявся, на загальну суму 37 624 грн.;

- п.1.3 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 (з урахуванням п. 1.7 ст. 1), пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі - Закон № 168/97-ВР) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що підлягає сплаті до бюджету за період, що перевірявся, на загальну суму 30 099 грн.

На підставі акту перевірки № 64/23-2/34535564 від 29.04.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000662302 від 14.06.2011, яким визначено суму податкового зобов'язання на суму за основним платежем 37 624 грн., (штрафні санкції 9 406 грн.), а також повідомлення-рішення форми «Р» № 0000672302 від 14.06.2011, яким визначено суму податкового зобов'язання на суму за основним платежем 30 099 (штрафні санкції 7 524,75 грн.) (а.с. 31, 32).

Суд першої інстанції встановив, що між ТОВ «Младлен групп-ЛТД» (постачальник) та ПП «Фарватер-Експрес» (покупець) укладено договір куплі-продажу з відстрочкою платежу від 04.01.2010 № 04/01-4 (далі - Договір). За умовами Договору, постачальник забезпечує поставку товару, покупець приймає та оплачує товар. Асортимент, кількість та ціни товару вказуються в накладних постачальником з відстрочкою 45 днів з моменту поставки кожної партії товару. Термін дії Договору з моменту підписання до 31.12.2010 р.

На виконання вказаного Договору від 04.01.2010 № 04/01-4 ПП «Фарватер-Експрес» отримує від ТОВ «Младлен групп-ЛТД» товар - побутову техніку у асортименті, що підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами податкового обліку:

- податкова накладна № 0401061 від 04.01.2010 р. (а.с. 34-35);

- податкова накладна № 0401061 від 04.01.2010 р. (а.с. 36-37);

- товарно-транспортна накладна № 812054 від 04.01.2009 р. на електробитові товари у кількості 761 шт. на суму 370 000 грн.(а.с. 38)

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Законом № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту. Закон № 168/97-ВР не ставить в залежність право на податковий кредит від наявності або відсутності інших документів первинного обліку, і від того, яким чином господарські операції відображені у бухгалтерському і податковому обліку контрагента.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що платник податку ТОВ «Младен групп-ЛТД» при виписуванні податкових накладних вже нарахувало для сплати податок зазначений в податковій накладній, а ПП «Фарватер-Експрес» на законних підставах скористувалось правом на податковий кредит.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на діюче податкове законодавство, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Стосовно доводів відповідача щодо неналежного оформлення податкових накладних колегія суддів зазначає наступне, що первинні документи, якими оформлені господарські операції, а саме:

- податкова накладна № 0401061 від 04.01.2010 р. (а.с. 34-35);

- податкова накладна № 0401061 від 04.01.2010 р. (а.с. 36-37);

- товарно-транспортна накладна № 812054 від 04.01.2009 р. на електробитові товари у кількості 761 шт. на суму 370 000 грн. (а.с. 38)

відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 п. № 165.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дійшов висновку що на момент здійснення операцій ТОВ «Младлен групп-ЛТД» мав увесь обсяг цивільної правоздатності, доводи відповідача про нікчемність укладених ним угод з ПП «Фарватер-Експрес» є безпідставними, а позивач діяв виключно на підставі норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і не повинен нести відповідальність за можливе порушення закону контрагентом, з яким укладено правомірний договір.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Податковий кредит сформовано за рахунок належним чином оформлених податкових накладних отриманих підприємством від постачальника товару ТОВ «Младлен групп-ЛТД». За отримані товари ПП «Фарватер-Експерс» проведені розрахунки, товар отримано.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 8, 83), документальна позапланова невиїзна перевірка здійснювалась на підставі постанови по кримінальній справі № 69-107 слідчого СОГ СУ ПМ ДПА України - начальника СВ ПМ ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя підполковника податкової міліції Бобир В.В. від 10.02.2011 року про проведення документальної перевірки ПП «Фарватер-Експрес» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Младлен групп-ЛТД» (код за ЄДРПОУ 36520717) за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

Відповідно до п. 86.9. ст. 86 ПКУ в редакції, яка діяла станом на час прийняття податкових повідомлень рішень, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Отже, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем є передчасним, з огляду на що вони не можуть вважатись такими, що відповідають нормам діючого податкового законодавства.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується також практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має. зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Більш того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. Кожна оподаткована господарська операція, визначена в акті перевірки позивача належним чином оформлена, всі податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи оформлені належним чином та відповідають встановленим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Младен групп,ЛТД» у встановленому законодавством порядку зареєстроване як платник податку. А саме, підприємство має зареєстрований статут із видами господарської діяльності, який у судовому порядку не скасовувався та нікчемним не визнавався.

Отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального права, тому постанову суду у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (правонаступник - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області) залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2011 р. у справі № 2а-0870/6015/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун