Рішення

від 24.01.2009 по справі 3/2-09-49

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2009 р.

Справа  № 3/2-09-49

За позовом:

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

До відповідача:

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про визнання права власності

 Суддя  Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, фізична

особа-підприємець

Від відповідача: ОСОБА_2, фізична

особа-підприємець

          В судовому засіданні 16.01.2009р.

оголошувалась перерва до 24.01.2009р. на підставі ст.77 ГПК України.

Суть спору:

Позивач - Фізична особа-підприємця ОСОБА_1 звернувся до господарського суду

Одеської області із позовною заявою, в якій просить суд визнати за ним право

власності на житловий будинок під літ. „А” загальною площею 110,3кв.м, у тому

числі житловою площею 83,4 кв. м, житловий будинок під літ. „И”, загальною

площею 121,4 кв. м, у тому числі житловою площею 81,3 кв. м, гараж-літню кухню

під літ. „К” та бесідку під літ. „Л”, що розташовані АДРЕСА_1 на земельній

ділянці площею 472  кв. м.

Відповідач письмового відзиву на

позовну заяву не надав, у зв'язку з чим справа розглянута за наявними

матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення сторін, суд встановив.

18.07.1995р. між фізичною особою

ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір дарування, на

підставі якого Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 отримано в дар 2/15 частин

домоволодіння, яке знаходиться АДРЕСА_2 та складалось з двох кам'яних будинків

загальною площею 51 кв. м, та надвірних споруд під літерами: „Д” сарай, „Е”-

вбиральня, „Ж” - сарай, „З”- вбиральня, № 1-4 огорожа, І- мостіння та

розташовані на земельній ділянці площею 472 кв. м.

Набуте на підставі договору право

власності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на даний об'єкт нерухомості

зареєстровано у єдиному державному реєстрі майнових прав, що підтверджується

витягом з державного реєстру від 30.05.2006р.

В процесі використання нерухомого

майна власником майна було реконструйовано та розширено площу нерухомого майна,

розташованого АДРЕСА_2, що підтверджується даними проведеної інвентаризації,

відображеної у технічному паспорті, виготовленому КП „Одеське МБТІ та РОН”

03.10.2008р.

Після проведених будівельних робіт

та робіт з реконструкції нерухомий об'єкт складається з житлового будинку під

літ. „А” загальною площею 110,3 кв. м, у тому числі житловою площею 83,4 кв. м,

житлового будинку під літ. „И”, загальною площею 121,4 кв. м, у тому числі

житловою площею 81,3 кв. м, гаражу-літньої кухні під літ. „К” та бесідки під

літ. „Л”. 

10.09.2003р. між Фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено

договір дарування, на підставі якого та на підставі акту приймання-передачі

передано у власність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 наступне нерухоме майно:

житловий будинок під літ. „А” загальною площею 110,3 кв. м, у тому числі

житловою площею 83,4 кв. м, житловий будинок під літ. „И”, загальною площею

121,4 кв. м, у тому числі житловою площею 81,3 кв. м, гараж-літню кухню під

літ. „К” та бесідку під літ. „Л”, що розташовані на земельній ділянці площею

472 кв. м.

Право позивача Фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_2 не визнається, відповідач продовжує використовувати

спірні приміщення.

Позовні вимоги направлені на захист

права власності на набуте на підставі договору нерухоме майно.

Суд, розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства,

дійшов наступних висновків.

На момент укладення договору

дарування чинним був цивільний кодекс УРСР від 1963р.  Згідно ст. 128 ЦК УРСР право власності у  набувача майна за договором виникає з моменту

передачі речі, якщо  інше  не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 243 ЦК УРСР за договором

дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.

Договір дарування вважається укладеним з 

моменту передачі майна обдарованому.

Згідно Переліку правовстановлюючих

документів, що є підставою для реєстрації права на нерухоме майно, наведеного у

додатку 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації права

власності на нерухоме майно договір дарування є правовстановлюючим документом.

Позов про визнання права власності

-це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами

факту приналежності позивачу права власності на майно.

Підставою позову є обставини, що

підтверджують наявність у позивача права власності. Необхідною умовою захисту

права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав

на майно.

З урахуванням наведеного, суд

приходить до висновку щодо правомірності набуття права власності на спірний

об'єкт нерухомості Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на підставі договору

дарування від 18.07.1995р. з фізичною особою ОСОБА_3 та щодо правомірності

передачі майнового права на спірний об'єкт нерухомості у власність Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1на підставі договору дарування від 10.09.2003р. та акта

приймання-передачі.

Отже, починаючи з 10.09.2003р.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є власником спірного майна в силу наявного у

матеріалах справи договору та вимог ст. ст. 128, 243 ЦК УРСР.

Відповідно до ч. 2 ст. 16

Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може

бути, зокрема, визнання права.

З урахуванням викладеного, наявних

у матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що набуте право

позивача не визнається неправомірними діями відповідача, а тому підлягає

захисту шляхом визнання рішенням суду.

Згідно Закону України „Про державну

реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. №

1952-ІV, що регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав

на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо

нерухомості, до правовстановлюючих документів, якими є судові рішення, відносяться

рішення, якими за результатами розгляду справи у позовному провадженні або в

порядку окремого провадження у відповідності з положеннями глави 33 Цивільно

-процесуального кодексу України у резолютивній частині визнано право власності

на об'єкт нерухомості за конкретним суб'єктом.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК

України витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.  44, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов  задовольнити повністю.

2.Визнати право власності Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1)  на житловий будинок під літ. „А” загальною

площею 110,3 кв. м, у тому числі житловою площею 83,4 кв. м, житловий будинок

під літ. „И”, загальною площею 121,4 кв. м, у тому числі житловою площею 81,3

кв. м, гараж-літню кухню під літ. „К” та бесідку під літ. „Л”, що розташовані

АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 472 

кв. м.

3.Стягнути з Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_2(АДРЕСА_4, ідентифікаційний НОМЕР_2) на користь

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

витрати по сплаті державного мита в сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн., витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового 

процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) 

грн.

Рішення набирає законної сили в

порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання

рішенням законної сили.

             Суддя                                                                                                      Д'яченко

Т.Г.