Рішення

від 25.03.2014 по справі 913/364/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВв, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

25 березня 2014 року Справа № 913/364/14

Провадження №1/913/364/14

За позовом Приватного підприємства "Бессарабія-В", с. Холмське Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт", м. Луганськ

про стягнення 511204 грн. 73 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання Вороніна О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - Чернова О.В., представник за довіреністю від 25.11.2013 № б/н;

від відповідача - представник не прибув;

Суть спору: про стягнення 503100 грн. 00 коп., як безпідставно перерахованих відповідачу та 8104 грн. 73 коп. 3 % річних .

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, його представник у судове засідання не прибув.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 ГПК України.

Тому, направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Дослідивши обставини справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов до наступного.

Так, спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що у червні 2013 року позивач та відповідач дійшли згоди про укладення договору поставки сільськогосподарської продукції - соняшника вартістю 503100 грн. 00 коп. Втім, як свідчать матеріали справи, оформлення договору у письмовій формі з підписами уповноважених осіб та печатками суб'єктів господарювання не відбулось.

Позивач зазначає, що примірник договору поставки № 10/06/2 (арк. справи 8-9) з підписом директора Приватного підприємства "Бессарабія-В", засвідченим печаткою, ним було виготовлено шляхом сканування документу та 10.06.2013 надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" за допомогою електронної пошти. Подібним чином 10.06.2013 відповідач надіслав листи з договором № 10/06/2 та рахунком-фактурою № 24 на оплату соняшника на суму 503100 грн. 00 коп. З посиланням на вказані обставини позивач вважає, що між сторонами укладено договір поставки у письмовій формі.

У зв'язку з тим, що після перерахування передплати у сумі 503100 грн. 00 коп. за платіжним дорученням від 10.06.2013 № 182 не відбулось поставки товару, позивач просить суд стягнути вказану суму на свою користь разом з 8104 грн. 73 коп. 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 19.06.2013 по 27.01.2014.

Встановивши фактичні обставини справи, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими не повністю, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, правове регулювання вимог до письмової форми правочину здійснюється ст. 207 ЦК України, якою, зокрема, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 208 ЦК України до правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі відносяться правочини між юридичними особами.

За приписами ст. 181 ГК України, яка регулює загальний порядок укладання господарських договорів, такий договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У зв'язку з тим, що існування будь-якого документа вимагає підтвердження, а саме - документу на паперовому носії - його пред'явлення у цьому вигляді, а коли на електронному - пред'явлення у відповідному вигляді або у роздрукованому, роздрукований примірник договору поставки № 10/06/2, наданий позивачем до матеріалів справи, не може свідчити про існування його, як електронного документу, оскільки відсутні докази дотримання сторонами вимог до підписання правочину, вчиненого в електронній формі у відповідності до вимог Законів України від 22.05.2003 "Про електронний цифровий підпис" № 852-ІV та "Про електронні документи та електронний документообіг" № 851- ІV.

Так, ст. 1 Закону України № 851- ІV передбачено, що обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Щодо встановлення судом факту існування договору на паперовому носії, то це також ускладнено, оскільки на роздрукованому позивачем тексті договору підписи та печатки зроблені за допомогою сканеру, що не відповідає ч. 2 ст. 207 ЦК України та ст. 181 ГК України.

Не є доведеними доводи позивача про укладення договору у спрощений спосіб через обмін листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, оскільки доведення існування останніх також передбачає наявність документів з оригінальними реквізитами сторін правочину (зокрема, рахунок-фактура № 24 від 10.06.2013 - арк. справи 10) .

Щодо доказів схвалення правочину від імені покупця, на що посилається позивач, які полягають у перерахуванні ним передплати у сумі 503100 грн. 00 коп., то суд вважає, що за матеріалами справи взагалі не доведена воля постачальника на укладання договору поставки № 10/06/2 від 10.06.2013, позивачем у справі не доведено факту існування цього правочину, а, значить, і підстави для перерахування грошових коштів за платіжним дорученням від 10.06.2013 № 182 на суму 503100 грн. 00 коп.

Відповідач у судове засідання не прибув, його пояснення щодо обставин укладання договору поставки, які б дали суду можливість встановити дійсні наміри сторін на встановлення правовідносин поставки, відсутні.

У ході вирішення спору судом з'ясовувався факт оформлення сторонами податкової накладної, що згідно пояснень позивача за листом від 25.03.2014 мало бути зроблено постачальником товару (відповідачем). Втім податкова накладна згідно з вимогами ст. 201 ПК України не надавалась платником податку.

Як свідчить зміст позову, у якості його нормативно-правової підстави позивач також посилається на ст. 1212 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно.

Факт перерахування 503100 грн. 00 коп. позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт" (ідент. код 30280105) підтверджується належними доказами - платіжним дорученням від 10.06.2013 № 182 (арк. справи 11) з відміткою установи банку про проведення платежу та наданою позивачем випискою з операцій по його рахунку за листом Одеського відділення "Сбербанку Росії" від 04.03.2014 № 102/5/56-11.

Тому вимоги про стягнення 503100 грн. 00 коп. підлягають задоволенню та стягуються з відповідача на користь позивача.

Щодо решти позовних вимог, то суд дійшов висновку, що нарахування 8104 грн. 73 коп. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України унеможливлене, оскільки між сторонами відсутнє відповідне грошове зобов'язання, з невиконанням якого пов'язана така відповідальність, тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню на суму 503100 грн. 00 коп. безпідставно перерахованих коштів з віднесенням на відповідача витрат по судовому збору пропорційно розміру задоволених вимог згідно ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаснафтопродукт", м. Луганськ, вул. Фабрична, буд. 1, ідент. код 30280105 на користь Приватного підприємства "Бессарабія-В", с. Холмське Арцизького району Одеської області, вул. Радянська, б. 59, ідент. код 35434347 - 503100 грн. 00 коп. безпідставно перерахованих коштів та 10062 грн. 00 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 31.03.2014.

Суддя Н.М.Зюбанова