Рішення

від 25.03.2014 по справі 913/421/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

25 березня 2014 року Справа № 913/421/14

Провадження №3/913/421/14

За позовом Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Регіонального виробничого управління «Донецькавтогаз», м. Донецьк,

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке АТП-10920», м. Сєвєродонецьк Луганської області,

про стягнення 503 951 грн 29 коп

суддя Секірський А.В.

секретар судового засідання Липова К.С.,

у засіданні брали участь:

від позивача - Батозська Я.О., довіреність № 291-Д від 15.01.2014;

від відповідача - представник не прибув ,

в с т а н о в и в:

Суть спору : Дочірнє підприємство «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» в особі Регіонального виробничого управління «Донецькавтогаз» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з вимогою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке АТП-10920» (далі - відповідач) суму основного боргу в розмірі 456970,40 грн, пені в розмірі 33497,13 грн та 3% річних в розмірі 13483,76 грн за договором №46/12-Дг від 19.11.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно договору №46/12-Дг від 19.11.2012 позивач здійснив реалізацію стисненого природного газу на загальну суму 456 970,40 грн, відповідач отримав товар але зобов'язання по оплаті вказаного товару не виконав у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 456 970,40 грн. Крім того, за порушення строків оплати товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення: пеню у сумі 33497,13 грн, 3% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 13483,76 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.

Відзивом на позовну заяву №15/87 від 24.02.2014 відповідач проти позовних вимог заперечує з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.03.2011 №13/13б/2011 було порушено провадження у справі про банкрутство у відношенні до боржника - ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920», якою було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, яка була офіційно оприлюднена. Ухвалою від 06.02.2012 введено процедуру санації боржника, яку було подовжено на строк до 15.07.2014.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 8 ст. 23 зазначеного Закону, поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд керуючись ст. 80 ГПК України закрити провадження по справі.

19.03.2014 представником відповідача до канцелярії суду було подано заяву № 15/126, відповідно до якої відповідач просить суд провести розгляд справи без участі відповідача та керуючись ст. 80 ГПК України закрити провадження по справі або під час прийняття рішення по справі врахувати дію введеного щодо відповідача господарським судом Луганської області мораторію.

Розглянувши відповідну заяву, суд зазначає, що підстав для припинення провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України суд не вбачає, тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача. В решті заява відповідача прийнята судом до уваги.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутнього в судовому засіданні під час судового розгляду справи представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

19.11.2012 між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу стисненого природного газу по безготівковому розрахунку №46/12-Дг (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується здійснювати реалізацію стисненого природного газу по безготівковому розрахунку в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, а покупець зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити стиснений природний газ, як моторне паливо (а.с. 10-11).

Відповідно до п. 2.1 реалізація стисненого природного газу відбувається шляхом заправки автомобілів покупця згідно списку № 1 до даного договору (а.с. 12-13).

Згідно з п. 2.7 договору після заправки автомобіля водій покупця розписується у відомості продавця (додаток №2 до даного договору) про отримання відповідної кількості пального (а.с. 16-22; 25-45; 48-60).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість стисненого природного газу, яким заправляються автомобілі покупця встановлюється продавцем на дату відпуску газу покупцю. На дату укладення цього договору ціна за 1м 3 газу складає 6 грн 60 коп з ПДВ.

На підставі п. 4.2 договору покупець до 15 числа місяця, наступного за звітним, на підставі отриманих оригіналів видаткової накладної здійснює оплату за стиснений природний газ.

Протягом дії договору позивач без порушень виконав договірні зобов'язання, а саме в період з листопада 2012 року по січень 2013 року здійснив реалізацію стисненого природного газу на загальну суму 456 970,40 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № РН-0001508 від 30.11.2012 на суму 71629,80 грн з ПДВ (а.с. 14);

- № РН-0001725 від 31.12.2012 на суму 232 254,00 грн з ПДВ (а.с. 23);

- № РН-0001779 від 31.01.2013 на суму 157 086,60 грн з ПДВ (а.с. 46).

Товар був отриманий відповідачем належним чином, без заперечень, що підтверджується підписами уповноважених осіб за довіреностями: № 75 від 19.11.2012 (а.с. 15); № 86 від 01.12.2012 (а.с. 24); № 6 від 01.01.2013 (а.с. 47) та відбитками печаток.

Заборгованість відповідача за договором на момент звернення з позовом складає 456 970,40 грн, яка також підтверджується актами звірки підписаними між сторонами станом на 31.03.2013 та на 18.02.2014.

Гарантійними листами №2/40 від 15.12.2012, №2/40 від 15.01.2013, №2/40 від 15.02.2013 відповідач гарантував виконання зобов'язань за договором щодо погашення суми заборгованості (а.с. 61-63).

На адресу відповідача, позивачем було направлено претензію №79-01/23.02 від 06.02.2013 (а.с. 64), вимогу про сплату боргу №735-01/23.02 від 09.09.2013 (а.с. 65) та вимогу № 1023-01/23.02 від 27.11.2013 (а.с. 66), відповіді на які отримано не було.

За порушення строків оплати товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 33497,13 грн та 3 % річних в сумі 13483,76 грн.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Фактичні обставини свідчать, що позивач на виконання умов договору реалізовував відповідачеві товар, а відповідач не в повному обсязі здійснив оплату реалізованого товару у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 456 970,40 грн, яка підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

В провадженні господарського суду Луганської області знаходиться справа № 13/13б/2011 про банкрутство відповідача - ВАТ "Сєвєродонецьке АТП -10920", ухвалою суду від 06 лютого 2012 року була введена процедура санації, яка триває і на цей час.

Щодо доводів відповідача про те, що питання про стягнення поточних вимог з боржника повинно вирішуватися лише в ліквідаційній процедурі згідно з п. 4 ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", то вони судом відхиляються з огляду на те, що положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що регулюють порядок процедури санації, не містять заборони щодо стягнення з боржника в позовному провадженні боргу за поточними вимогами.

Таким чином відсутня норма, згідно до якої таке позовне провадження підлягало б припиненню, чи в задоволенні позову належало б відмовити.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За порушення строків оплати товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 33497,13 грн.

Розглянувши відповідну вимогу позивача, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.03.2011 №13/13б/2011 було порушено провадження у справі про банкрутство у відношенні до боржника - ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920», якою було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до приписів ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції від 04.11.2012 року) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, позивач безпідставно нарахував пеню за невиконання умов договору, оскільки пеня за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань протягом дії мораторію не нараховується.

Крім того, відповідно до приписів ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і не рухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідний розмір пені в договорі сторонами не встановлено, що також унеможливлює задоволення відповідної вимоги.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 13 483,76 грн за період з 07.02.2013 по 01.02.2014.

Суд звертає увагу, що мораторій на задоволення вимог кредиторів на стягнення 3% річних за невиконання грошового зобов'язання, відповідно до приписів ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції від 04.11.2012 року) не розповсюджується.

Посилання відповідача на ч.3 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції від 04.07.2013 року) є безпідставним, оскільки відповідно до п. 1 1 прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону встановлено, що положення цього закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим законом.

Оскільки провадження у справі про банкрутство у відношенні до боржника - ВАТ «Сєвєродонецьке АТП 10920» було порушено 24.03.2011, то до відповідних правовідносин слід застосовувати норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції від 04.11.2012 року).

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що позивачем не вірно визначено період прострочення заборгованості з огляду на наступне.

На підставі п. 4.2 договору покупець до 15 числа місяця, наступного за звітним на підставі отриманих оригіналів видаткової накладної здійснює оплату за стиснений природний газ.

За останньою видатковою накладною кінцевим строком оплати є 15.02.2013, таким чином, початок прострочення має місце з 16.02.2013.

Перерахувавши нараховані позивачем 3% річних за період з 16.02.2013 по 01.02.2014 судом встановлено, що до стягнення підлягають 3% річних в сумі 13183,28 грн.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково з віднесенням на відповідача судових витрат у справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог. В частині відмовлених позовних вимог, судові витрати у відповідності з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке АТП-10920», 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 45, код 03113294, на користь Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Регіонального виробничого управління «Донецькавтогаз», 83001, м. Донецьк, пр-т. 25-річчя РККА, 18, код 37099176, заборгованість за договором купівлі-продажу №46/12-Дг від 19.11.2012 в розмірі 456 970 грн 40 коп (чотириста п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят гривень 40 коп), 3% річних в розмірі 13 183 грн 28 коп (тринадцять тисяч сто вісімдесят три гривні 28 коп) та витрати зі сплати судового збору в сумі 9403 грн. 07 коп. (дев'ять тисяч чотириста три гривні 07 коп), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 31.03.2014.

Суддя А.В. Секірський