Рішення

від 12.03.2014 по справі 921/27/14-г/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2014 р.Справа № 921/27/14-г/1 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопко Ю.О.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094 (пошт. адреса: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800)

до відповідача 1: Приватного підприємства "Медсервіс", вул. Грушевського, 9, с. Плотича, Тернопільський район, Тернопільська область

відповідача 2: Відкритого акціонерного товариства "Лановецький хлібозавод" вул. Вишнівецька, 1, смт. Ланівці, Тернопільська область

про cтягнення 35 403 грн. 50 коп.

За участю представників сторін:

Позивача: Шацька Світлана Ігорівна, довіреність № 3014-О від 17.09.2012р.

Відповідача 1: не з'явився.

Відповідача 2: не з'явився.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснювалась.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення з Приватного підприємства "Медсервіс" вул. Грушевського, 9, с. Плотича, Тернопільський район, Тернопільська область та Відкритого акціонерного товариства "Лановецький хлібзавод", вул. Вишнівецька, 1, смт. Ланівці, Тернопільська область - 35 403 грн. 50 коп., з яких 14 034,05 грн. заборгованості за кредитом, 10 964,38 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 10 405,07 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 16 січня 2014р. порушено провадження у даній справі, та призначено її розгляд на 12 лютого 2014 року на 10 год. 00хв., який, відповідно до ст. 77 ГПК України, відкладався на 12 березня 2014 року на 10 год. 30 хв. з підстав, зазначених у відповідній ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримала викладені в позовній заяві вимоги, а також заявила клопотання про розгляд справи у відсутності відповідача.

Відповідач 1 явку повноважних представників в жодне судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України (повідомлення про вручення поштового відправлення міститься в матеріалах справи).

Відповідач 2 явку повноважного представника в жодне судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою, а у разі ненадання такої інформації - за адресою їх місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження вручена їм належним чином.

Ухвали господарського суду від 16.01.2014р. про порушення провадження у справі та від 12.02.2014р. про відкладення розгляду справи, направлені відповідачу 2 за вказаною в позовній заяві адресою повернуті поштовим відділенням із зазначенням причини "за зазначеною адресою не має".

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, вкладених в інформаційному листі № 01-8/482 від 13.08.2008 року, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За змістом підпункту 3.9.1. п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представниці позивача, заперечення представника відповідача, суд встановив наступне:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 травня 2004 року між ПриватБанк в особі в.о. директора Тернопільської філії Антошків Р.М., який діяв на підставі довіреності №363 посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 07.05.2004р. і зареєстрованою в реєстрі за №1812 з однієї сторони та Приватним підприємством "Медсервіс" в особі директора Коженьовської Г.М., яка діяла на підставі статуту, з другої сторони, укладено кредитний договір №818, згідно умов якого позивач (банк) при наявності вільних коштів зобов'язується надати відповідачу (позичальнику) кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії з лімітом в сумі 100000 грн., не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного в третьому абзаці п. 2.1.2 договір, в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати відсотків, винагороди, в обумовлені даним договором терміни. (п.1.1 Договору).

Кредит надається на наступні цілі: придбання партії товарів, збільшення обсягів виробництва, ремонт приміщення (п. 1.2. договору).

У відповідності до п. 1.3. договору, сторони погодили, що термін повернення кредиту 26 травня 2005 року. Зазначений термін може бути змінений згідно п.п. 2.3.2, 2.4.1 договору.

За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунка до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.3., 2.2.3., 2.4.1. даного договору, позивальник сплачує відсотки у розмірі 21 % річних (п. 4.1. договору).

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що відповідно до ст. 212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.3., 2.2.3. та 2.3.2. даного договору, позичальник сплачує банку відсотки за кредитом у розмірі 42 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У відповідності до п. 4.3. договору, сплата відсотків за користування кредиту здійснюється в дату сплати відсотків. Датою сплати відсотків є 27-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті відсотків у зазначений термін вони вважаються простроченими.

Сторони погодили, що даний договір у частині п. 4.4. набирає сили з моменту підписання даного договору, в інших частинах - моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором.

Додатковою угодою від 25.05.2005р. до кредитного договору №818 від 27.05.2004р. сторони домовились викласти п. 1.1., 1.3., 4.1. та 4.2. в наступних редакціях:

Банк при наявності вільних коштів зобов'язується пролонгувати позичальнику кредит у сумі 100000 грн., не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного в третьому абзаці п. 2.1.2 даного договору, в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати відсотків, винагороди, в обумовлені даним договором терміни. (п.1.1 Договору).

Термін повернення кредиту "згідно графіку погашення заборгованості". Зазначений термін може бути змінений згідно п.п. 2.3.2, 2.4.1 договору (п. 1.3. договору).

За користування кредитом у період з 25.05.2005р. до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.3., 2.2.3., 2.4.1. даного договору, позичальник сплачує відсотки у розмірі 23 % річних (п. 4.1. договору).

При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.3., 2.2.3. та 2.3.2. даного договору, позичальник сплачує банку відсотки за кредитом у розмірі 46 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 4.2. договору).

Як випливає із матеріалів справи, Позивач взяті на себе зобов'язання згідно Договору виконав, надавши Приватному підприємству "Медсервіс" кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку за період з 01.06.2004р. по 24.10.2013р..

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст. 530 ЦК України визначає що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із вищезазначеного, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з кредитного договору, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 78, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до приписів ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2.2. Кредитного договору Позичальник серед іншого, зобов'язався використати Кредит за цільовим призначенням, сплатити відсотки за користування кредитом, повністю погасити кредит.

Однак, Приватне підприємство "Медсервіс" взяті на себе зобов'язання згідно кредитного договору щодо погашення кредиту та відсотків за користування кредитом не виконало, в обумовлені Договором терміни кредитні кошти не повернуло, щомісячну сплату відсотків за користування кредитом не здійснювало, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 24.10.2013р. становить - 14 034,05 грн. заборгованості за кредитом, 10 964,38 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до пункту 5.1. договору, при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 2.2.5., 4.1., 4.2., 4.3. даного договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.3., 2.2.3., 2.3.2. даного договору, винагороди, передбаченої п.п. 2.2.5., 4.4., 4.5., 4.6., 4.7. даного договору позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 5.4. договору нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 5.1., 5.2., 5.3. даного договору здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано позичальником.

Як видно з доданого до позовної заяви "Розрахунку заборгованості за договором No 818 від 27-05-2004, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ПП "Медсервіс", станом на 24-10-2013р." порушення зобов'язання Клієнтом відбулося 30.06.2005р. Отже, позивач правомірно нараховував пеню в сумі 10405 грн. 07 коп.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

З метою забезпечення виконання у повному обсязі зобов'язань ПП "Медсервіс" за Кредитним договором №818 від 27.05.2004р., між Відкритим акціонерним товариством "Лановецький хлібозавод", в особі в.о. голови правління Горохівського В.Б., що діяв на підставі статуту (поручитель) та ПриватБанк (кредитор), в особі в.о. директора Тернопільської філії Антошків Р.М., який діяв на підставі довіреності №363 посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 07.05.2004р. і зареєстрованою в реєстрі за №1812 укладено 27.05.2004р. договір поруки, у відповідності до умов якого Поручитель (відповідач 2 у справі) поручився перед Кредитором (позивачем у справі) за належне виконання ПП "Медсервіс" (Боржником) своїх обов'язків за кредитним договором №818 від 27.05.2004р.(п. 1. договору).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (п. 2. Договору).

Пунктом 3. Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання боржником якого-небудь з обов'язків за кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Законодавець відвів відносинам між сторонами, що склалися за договором поруки параграф 3 глави 49 книги п'ятої Цивільного кодексу України. Зокрема, в ст. 554 ЦК України зазначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

У пункті 6. договору поруки сторони зазначили, що поручитель зобов'язаний виконати обов'язок(ки), зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги.

Як зазначено вище, ПП "Медсервіс" взяті на себе зобов'язання згідно кредитного договору щодо погашення кредиту, відсотків за користування кредитом та пені не виконало, а тому у позивача виникло право у відповідності до договору поруки задовольнити свої вимоги за рахунок поручителя - Відкритого акціонерного товариства "Лановецький хлібозавод", шляхом стягнення з останнього солідарно з ПП "Медсервіс" у відповідності до п. 2. договору поруки та ч. 3. 554 ЦК України суми заборгованості по кредиту, відсотків за користування кредитом та пені.

На виконання ст.555 Цивільного кодексу України та п. 5. договору поруки, позивачем направлено відповідачу 1 та відповідачу 2 повідомлення №30.1.0.0/2-40528ТЕН0L444 від 10.10.2013р. про погашення заборгованості за кредитним договором, в якій повідомляється про заборгованість ПП "Медсервіс" за кредитним договором №818 від 27.05.2004р. та вимагається від поручителя та боржника протягом 5 календарних днів з дати отримання повідомлення погасити заборгованість за кредитним договором. Також позивач попередив про те, що у разі невиконання цієї вимоги, банк буде змушений звернутися в суд щодо примусового стягнення суми заборгованості. Однак вимоги, виставлені позивачем відповідачу 1 та відповідачу 2 станом на день звернення з позовом не виконані.

При таких обставинах позовні вимори позивача підлягають до задоволення.

Судовий збір згідно ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Cтягнути солідарно з Приватного підприємства "Медсервіс", вул. Грушевського, 9, с. Плотича, Тернопільський район, Тернопільська область (код 32577073), Відкритого акціонерного товариства "Лановецький хлібозавод" вул. Вишнівецька, 1, смт. Ланівці, Тернопільська область (код 05510964) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ (код 14360570) - 14 034 (чотирнадцять тисяч тридцять чотири) грн. 05 коп. заборгованості за кредитом, 10 964 (десять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 38 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом та 10 405 (десять тисяч чотириста п'ять) грн. 07 коп. пені та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. в повернення судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення суду сторони мають право подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.

Повний текст рішення виготовлено 17 березня 2014р.

Суддя Ю.О. Чопко