Ухвала

від 11.03.2014 по справі 823/3461/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3461/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Бєлової Л.В.,

при секретарі: Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка Черкаської області та Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка Черкаської області про стягнення простроченої заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі звернулося в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка Черкаської області, в якому просило:

- визнати дії відповідача щодо відмови у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату пенсії по інвалідності громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав сплаченої управлінням ОСОБА_2 за період з 01.09.2013 по 31.10.2013 року в розмірі 302.38 грн. неправомірними;

- визнати дії відповідача щодо відмови у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату пенсії по інвалідності громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав сплаченої управлінням ОСОБА_3 за період з 01.09.2013 по 31.10.2013 року в розмірі 304.68 грн. неправомірними;

- визнати дії відповідача щодо відмови у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату допомоги на поховання виплаченої у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_4 за період з 01.09.2013 року по 31.10.2013 року в розмірі 225, 29 грн. неправомірними;

- стягнути із Звенигородського відділення Виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України на користь управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі коштів на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_2 у сумі 302.38 грн.;

- стягнути із Звенигородського відділення Виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України на користь управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі коштів на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_3 у сумі 304.68 грн.;

- стягнути із Звенигородського відділення Виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України на користь управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі коштів допомоги на поховання виплаченої в зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_4 в розмірі 225,29 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка щодо відмови у прийнятті до відшкодування суми коштів на виплату пенсії по інвалідності громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СНД сплаченої ОСОБА_2 за період з 01.09.2013 року по 30.10.2013 року на суму 302 грн. 38 коп.; стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Енгельса, 131, ідентифікаційний код 25875099) на користь управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. С. Терещенко, 28, ідентифікаційний код 21366484) заборгованість в сумі 302 (триста дві) грн. 38 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення вмотивовано тим, що витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Разом з тим, в решті позову відмовлено, оскільки у акті від 05.04.1974 р. № 1 на ОСОБА_3 зазначено «Форма Н-1» нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом та ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка спричинили втрату працездатності» пов'язує виникнення обов'язку Фонду відшкодувати ПФУ витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної пенсії.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка Черкаської звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, провадження у справі закрити. В посилання вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також, не погоджуючись із судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати частково постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом неповно та не всебічно з'ясовано фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, прийняте рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини та наданим доказам дав правильну правову оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з пунктом 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Таким чином, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105-XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Тобто, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача коштів на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_2

Також, на думку колегії суддів, судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено в решті позовних вимог, оскільки у акті від 05.04.1974 р. № 1 на ОСОБА_3 зазначено «Форма Н-1» нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом.

Крім того, положення пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697, яким зобов'язано Фонд відшкодовувати ПФУ витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону №1105-XIV.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, стаття 21 Закону № 1105-XIV пов'язує виникнення такого обов'язку у Фонду зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії.

Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення витрат на виплату та доставку допомоги на поховання ОСОБА_4 за жовтень 2013 року на загальну суму 225 грн. 29 коп. не підлягають задоволенню також є обґрунтованим.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Звенигородка Черкаської області та Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 17 березня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

Л.В. Бєлова

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Аліменко В.О.