Рішення

від 17.03.2014 по справі 911/4582/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р. Справа № 911/4582/13

Господарський суд Київської області у складі суддів Бабкіної В.М. - головуючий, суддів Конюх О.В. та Подоляка Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

1. Фонду державного майна України

2. Головного управління юстиції у Київській області

до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт»

та до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАПЕКС1»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області

про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування реєстрації права власності

секретар судового засідання: Калиновський Ю.С.

за участю представників:

від прокуратури: Сказко Р.І. (посвідчення № 018489)

від позивача 1: Шевчук О.М. (довіреність № 430 від 17.12.2013 р.)

від позивача 2: не з'явився

від відповідача 1: Юхименко М.П. (довіреність № 33-2013 від 27.06.2013 р.)

від відповідача 2: Гончаренко Є.С. (довіреність б/н від 16.12.2013 р.)

від третьої особи: Іванцок Е.Я (довіреність № 1 від 08.01.2013 р.)

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернувся заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - позивач 1) та Головного управління юстиції у Київській області (далі - позивач 2) з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Аеросвіт» (далі - відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАПЕКС1» (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування реєстрації права власності.

Як зазначалося у позові, на виконанні в Управлінні державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області перебуває зведене виконавче провадження № 35383540 про стягнення боргів з ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» на користь фізичних та юридичних осіб, в межах якого постановою державного виконавця ВП № 36507469 від 13.02.2013 р. було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт», та заборонено його відчужувати. Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2013 р. у справі № 5/040-12 вказана вище постанова про арешт майна була визнана недійсною, і арешт з майна ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» був знятий, однак 23.04.2013 р. у межах зведеного виконавчого провадження № 35383540, на підставі заяви ОСОБА_7 про відкриття виконавчого провадження, постановою державного виконавця ВП № 37725810 знову було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт», та заборонено його відчужувати.

З огляду на викладене прокурор вважає, що відчуження ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» майна, яке перебувало під арештом, шляхом укладення 24.04.2013 р. з ТОВ «РАПЕКС1» договору купівлі-продажу здійснено з порушенням вимог законодавства, зокрема, приписів Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим прокурор просить суд визнати недійним договір від 24.04.2013 р. купівлі-продажу ТОВ «РАПЕКС1» земельної ділянки площею 0,13 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0003, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гірська сільська рада, а також скасувати реєстрацію права власності ТОВ «РАПЕКС1» на земельну ділянку площею 0,13 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0003, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гірська сільська рада.

За вказаною позовною заявою прокурора 11.12.2013 р. було порушено провадження у даній справі.

Розгляд справи відкладався.

13.01.2014 р. до господарського суду позивачем 1 були подані письмові пояснення у справі, згідно з якими Фонд державного майна України підтримує позовні вимоги прокурора і зазначає наступне.

На переконання позивача 1, відчужене ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» майно (земельна ділянка) перебувало під арештом на час його відчуження, і останнє здійснено у порушення вимог законодавства, зокрема, Закону України «Про виконавче провадження». Зважаючи на це та з урахуванням вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України, на думку позивача 1, у даному випадку наявні підстави для визнання зазначеного правочину недійсним.

13.01.2014 р. до господарського суду відповідачем 2 був поданий відзив на позовну заяву у даній справі, згідно якого ТОВ «РАПЕКС1» просить суд відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що державна реєстрація обтяження у вигляді арешту майна відповідача 1 та оголошення заборони на його відчуження, в тому числі - і на майно, яке є предметом спірного договору, що здійснювалася на підставі постанови державного виконавця ВП № 37725810 в межах зведеного виконавчого провадження № 35383540, на яку посилається прокурор у своїй позовній заяві, була проведена тільки 27.04.2013 р., що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, враховуючи що спірний договір між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений 24.04.2013 р., а державну реєстрацію обтяження у вигляді арешту майна, що є предметом спірного договору, та оголошення заборони щодо його відчуження було проведено 27.04.2013 р., на переконання товариства, на момент укладення спірного договору не діяло жодних обмежень щодо відчуження земельної ділянки, яка є предметом спірного договору.

27.01.2014 р. відповідачем 1 до господарського суду був поданий відзив на позовну заяву прокурора, згідно якого ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» проти позовних вимог заперечує з огляду на те, що станом на дату укладання оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки будь-яких обтяжень чи заборон на предмет договору купівлі-продажу у Державному реєстрі прав не існувало.

Як зазначає відповідач 1, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.08.2013 р. державна реєстрація обтяження у вигляді арешту майна ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» та оголошення заборони на його відчуження, в тому числі - і на земельну ділянку, яка є предметом договору від 24.04.2013 р., на підставі постанови державного виконавця ВП № 37725810 в межах зведеного виконавчого провадження № 35383540 була здійснена лише 27.04.2013 р.

27.01.2014 р. до господарського суду позивачем 2 були подані пояснення, за змістом яких Головне управління юстиції у Київській області підтримує позовні вимоги прокурора.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2014 р. строк розгляду даної справи був продовжений на підставі приписів ч. 3 ст. 69 ГПК України на 15 днів до 27.02.2014 р.

Ухвалою господарського суду від 25.02.2014 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Реєстраційну службу Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області, яку було зобов'язано судом, серед іншого, надати матеріали реєстраційної справи ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» в частині, що стосується звільнення майна з-під арешту згідно постанови державного виконавця від 18.04.2013 р., а також щодо накладення арешту на все майно товариства 23.04.2013 р.; пояснення щодо вчинення реєстраційних дій стосовно зняття арешту з усього майна ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» за постановою державного виконавця від 18.04.2013 р., а також щодо того, які реєстраційні дії та щодо якого майна відповідача 1 вчинялись 24.04.2013 р. та 27.04.2013 р.

Ухвалою господарського суду від 25.02.2014 р. на підставі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України у справі було призначено колегіальний розгляд.

Ухвалою господарського суду від 26.02.2014 р., на підставі розпорядження Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. № 42-АР від 26.02.2014 р., справу № 911/4582/13 було прийнято до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Конюх О.В., Подоляк Ю.В., розгляд справи призначено на 17.03.2014 р.

У судовому засіданні 17.03.2014 р. представником третьої особи були подані суду для долучення до матеріалів справи копії з матеріалів облікової справи ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт».

У судовому засіданні 17.03.2014 р. представником відповідача 2 було подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії Витягу щодо державної реєстрації права власності на предмет оспорюваного договору.

У судовому засіданні 17.03.2014 р. представники прокуратури та позивача 1 позовні вимоги підтримали; представник позивача 2 не з'явився; представники відповідачів 1 та 2 проти позову заперечували; представник третьої особи була присутньою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «РАПЕКС1» (покупець) 24 квітня 2013 року було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,13 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0003, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гірська сільська рада, належної на праві приватної власності ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт». Згідно із умовами вказаного договору продаж земельної ділянки здійснюється за 467597 грн. з ПДВ.

Поряд з цим, на виконанні в Управлінні державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області перебуває зведене виконавче провадження № 35383540 про стягнення боргів з ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» на користь фізичних та юридичних осіб, до якого загалом входить 1622 виконавчих проваджень на загальну суму 174707048,77 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» серед заходів примусового виконання рішень визначено звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно.

Частинами 1 і 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення і здійснюється в тому числі шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Частиною 6 даної статті Закону встановлено, що порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

У межах вказаного вище виконавчого провадження постановою державного виконавця ВП № 36507469 13.02.2013 р. було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт», та заборонено його відчужувати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2013 р. у справі № 5/040-12 вказана постанова державного виконавця про арешт майна була визнана недійсною, й арешт з майна ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» було знято.

На підставі вказаної ухвали суду Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області 18.04.2013 р. винесло постанову ВП № 36507469 про звільнення з-під арешту всього майна ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» та направило її до органу Державної реєстраційної служби для виконання.

У подальшому, в межах зведеного виконавчого провадження № 35383540, на підставі заяви ОСОБА_7 про відкриття виконавчого провадження, 23.04.2013 р. постановою державного виконавця ВП № 37725810 було знову накладено арешт на все майно ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» та заборонено його відчужувати.

Звертаючись до суду, прокурор вважає, що оскільки арешт на все майно відповідача 1 та заборона його відчужувати були накладені 23.04.2013 р., а договір купівлі-продажу між відповідачами був укладений 24.04.2013 р., то даний договір порушує приписи чинного законодавства щодо обов'язковості вимог державного виконавця про заборону відчуження майна, і з огляду на це має бути визнаний судом недійсним.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підстави визнання недійсними правочинів та настання відповідних наслідків визначені ст.ст. 215-216 ЦК України.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою його недійсності.

Разом з тим, ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази та позиції сторін, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності у даному випадку підстав для задоволення позовних вимог прокурора, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Слід відзначити, що відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Пунктами 8, 9 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якими встановлено обтяження, особи, в інтересах якої встановлено обтяження, уповноваженої ними особи. Державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Таким чином, за змістом приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають як накладення обтяження на нерухоме майно, так і зняття такого обтяження, причому відповідні права виникають або ж припиняються з моменту здійснення їх державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Як слідує з поданих Рестраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області матеріалів облікової справи ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт», згадуване вище зняття арешту з активів відповідача 1, здійснене на підставі ухвали господарського суду у справі № 5/040-12 від 16.04.2013 р., було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом вчинення запису про припинення обтяження 24.04.2013 р. об 11 год. 43 хв., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 2851435, копію якого долучено до матеріалів справи.

Матеріали, надані до суду Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області, також свідчать про те, що обтяження у вигляді арешту на все майно ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» та заборони його відчужувати, накладене постановою державного виконавця ВП № 37725810 від 23.04.2013 р., було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом вчинення запису про реєстрацію обтяження лише 27.04.2013 р., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 3038455, копію якого долучено до матеріалів справи.

З викладеного вбачається, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу будівлі будь-які обтяження щодо зазначеного об'єкта нерухомості, належного відповідачеві 1, були відсутніми.

Також слід зазначити, що державна реєстрація за ТОВ «РАПЕКС1» права власності на придбане відповідачем 2 за оспорюваним договором нерухоме майно (земельну ділянку) була здійснена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.04.2013 р. о 20 год. 34 хв., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2885860, копію якого долучено до матеріалів справи.

Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29 травня 2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (із змінами і доповненнями), вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Поряд з цим слід зазначити, що згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Як слідує з приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Всупереч наведеному, прокурором та позивачами не доведено суду наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання укладеного відповідачами у даній справі правочину недійсним.

За таких обставин, вимога прокурора про визнання недійсним укладеного між ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» та ТОВ «РАПЕКС1» договору від 24 квітня 2013 року купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,13 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0003, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гірська сільська рада, є такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про скасування реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,13 га, кадастровий номер 3220883200:02:004:0003, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гірська сільська рада, суд зазначає, що наведена вимога є похідною стосовно вимоги про визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене вище, оскільки прокурором не доведено наявності підстав для визнання недійсним укладеного між відповідачами договору, то відсутні і підстави для задоволення похідної вимоги прокурора про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, передане за даним договором.

Таким чином позовні вимоги прокурора у даній справі залишаються судом без задоволення у повному обсязі.

Згідно з приписами ст. 44 ГПК України до складу судових витрат належить, зокрема, судовий збір. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами та доповненнями), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється до Державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відтак, витрати зі сплати судового збору у даній справі за двома позовними вимогами немайнового характеру покладаються на позивачів у рівних частинах шляхом стягнення до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код 00032945) до Державного бюджету України 1147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Стягнути з Головного управління юстиції у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 5/2, код 34481907) до Державного бюджету України 1147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 27.03.2014 р.

Головуючий суддя В.М. Бабкіна

Суддя О.В. Конюх

Суддя Ю.В. Подоляк