Постанова

від 13.03.2014 по справі 810/5312/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5312/13-а( у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В. О.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

при секретарі: Тур В. В.

за участю представників позивача Нечай О. В., Скибина Р. А., представників відповідача Завальської С. В., Назарук О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс-3" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Онікс-3" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 р. позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Онікс-3" є юридичною особою, що зареєстрована 18.10.2001 р. Броварською районною державною адміністрацією Київської області, взято на облік платника податків Броварською ОДПІ з 25.10.2001 р. за №1128. Видами діяльності відповідно за КВЕД, зокрема, є роздрібна торгівля пальним; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Броварською ОДПІ 25.10.2011 р. товариству видано торговий патент на роздрібну торгівлю нафтопродуктами, який дійсний з 01.11.2011 р. по 31.10.2016 р.

Податковим органом проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, з питань достовірності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість в частині взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернафтогазінвест Компані» за квітень - липень та жовтень-листопад 2012 року.

На підставі акту перевірки від 13.05.2013 р. № 413/225/31689074 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013 р. №0002722203, яким збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 130417 грн., у тому числі за основним платежем - 104333 грн., та штрафні санкції - 26084 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 01.01.2011 р. ТОВ «Онікс-3» укладено договір № 31/01-2011 з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» (постачальник), предметом якого є поставка скрапленого газу.

Факт поставки товару оформлювався податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

На підтвердження реєстрації розрахункових операцій з реалізації газу позивачем надано книгу обліку розрахункових операцій (Т.1 а.с.108-111).

З метою реєстрації надходження скрапленого газу на АЗС, позивачем надано журнал обліку надходження скрапленого газу (Т.1 а.с.88-90).

Фінансові операції з продажу скрапленого газу підтверджуються фіскальними чеками РРО (Т . 2 а. с. 76-86).

У ході перевірки встановлено, що податковим органом отримано від ДПІ у Дарницькому районі м. Києва акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-контрагентами за період з 01.04.2012 р. по 31.07.2012 р. та з 01.10.2012 р. по 30.11.2012 р. від 29.03.2013 р. №1118/22-621/33108265.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазінвест Компані" є юридичною особою, що зареєстрована 22.09.2004 (номер запису в ЄДР - 10671020000000641); стан юридичної особи - зареєстрована; основний вид діяльності - оптова торгівля паливом.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ТОВ "Інтернафтогазінвест Компані" знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Туманяна Ованеса, буд. 15-А (ЄДРПОУ 33108265).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В судовому засіданні 13.03.2014 р. представники позивача зазначили, що транспортування скрапленого газу здійснювалось ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» відповідно до умов договору за власний рахунок шляхом залучення стороннього перевізника, а саме: ТОВ «Пропан-сервіс», на умовах СРТ - безпосередньо на АЗС, що використовується ним у господарській діяльності.

Натомість, позивач зазначив, що договір на перевезення, укладений між ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» та ТОВ «Пропан-сервіс» надати неможливо, оскільки контрагент від надання договору відмовився.

Відповідно до правил Інкотермс - 2010 згідно торговельного терміну СРТ продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Так колегія суддів зазначає, що рахунок-фактура - в комерційній практиці документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага і т. д.), умови постачання і відомості про відправника і одержувача. Рахунок-фактура є основним документом, згідно з яким оплачуються отримані товари чи послуги відповідно до вказаних умов.

Пунктом 4.1. договору від 01.01.2011 року № 31/01-2011 передбачено, що у випадку поставки товару на умовах СРТ в ціну газу включається вартість доставки.

Даною умовою позивач пояснив відсутність у останнього доказів витрат на транспортування товару.

З огляду на це, колегія суддів робить висновок, що позивач, не маючи жодних документів на підтвердження узгодженості ціни як за товар, так і за його доставку, оплачував загальну суму, виставлену контрагентом у видаткових накладних, що суперечить принципам економічної діяльності, а отже, ставить під сумнів реальність господарських операцій.

Натомість, при замовленні сервісного обслуговування у ТОВ «Лігір-ІТБС», наприклад, з усунення витоку газу на підтвердження господарської операції даний контрагент надав позивачу рахунок-фактуру з відокремленими видами послуг: транспортні витрати та усунення витоку газу з зазначенням ціни за кожний вид послуг, бланк «замовлення» на проведення сервісного обслуговування обладнання, акт здачі-прийняття наданих послуг.

Крім того, позивач зазначив, що відвантаження газу здійснювалась виключно з ГНС постачальника, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Калинівка, вул. Залізнична, 168.

В судовому засіданні 13.03.2014 р. головуючим суддею по справі акцентовано увагу представників позивача на наявності доказів в матеріалах справи, що суперечать даному твердженню: в ТТН (а. с. 128, 129, 130 Т. 1) зазначено пункт навантаження «Тимофіївка», а в ТТН (а. с. 134, 141, 145, 147, 152 Т. 1) - «Макарів».

Представники позивача існування даного факту пояснили технічною помилкою.

Однак, з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

-подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Також, в ТТН (а. с. 126, 127, 128, 129, 132, 133, 134, 135, 138, 139, 141, 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 152) вантажоодержувачем зазначено ТОВ «Онікс», що є відмінним від назви позивача.

Так згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичних осіб з назвою ТОВ «Онікс», що не перебувають в процесі припинення, зареєстровано 5, які знаходяться в Луганській обл., м. Красний Луч (ЄДРПОУ 21802360), Луганській обл., м. Ровеньки (ЄДРПОУ 25354621), Рівненській обл., м. Рівне (ЄДРПОУ 13980572), Дніпропетровській обл., м. Дніпропетровськ (ЄДРПОУ 24986833), Донецькій обл., м. Донецьк, (ЄДРПОУ 30197415).

Аналогічно, в ТТН від 22.05.2012 р. (а. с. 137 Т. 1) вантажоодержувачем вказано ТОВ «Онікс Трейд», яке згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців знаходиться в Луганській обл., м. Алчевськ (ЄДРПОУ 32898869), основний вид діяльності за КВЕД 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, натомість в ТТН пунктом розвантаження зазначено с. Семиполки, а сама товарно-транспортна накладна містить лише печатку контрагента та підпис вантажоодержувача без будь-яких ініціалів і зазначення реквізитів довіреності на отримання ТМЦ.

В судовому засіданні представник позивача наголошував на тому, що поставку газу здійснював виключно контрагент за договором з третьою особою, натомість, колегія суддів встановила, що в ТТН від 27.06.2012 року (дата з виправленням) в графі «замовник (платник)» транспортного перевезення зазначено «Онікс 3», в графі «пункт навантаження» первісно зазначене слово «Макарів» з подальшим виправленням на «Калинівка», в графі «вантажоодержувач» зазначено ТОВ «Пропан Сервіс», в графі «вантажовідправник» - ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» (а. с. 140 Т. 1).

Таким чином, з даної ТТН випливає, що ТОВ «Пропан Сервіс» придбало для себе у ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані» 8607 л. скрапленого газу, саме здійснило його перевезення, однак, чомусь за замовленням і на адресу позивача.

Нехтуючи існуючими протиріччями, суд першої інстанції, між тим, прийшов до висновку, що первинні документи, надані позивачем, оформлені належним чином.

Крім того, жодна ТТН не містить номеру та дати довіреності, на підставі якої відбувалось отримання ТМЦ уповноваженою особою, у більшості ТТН відсутні ідентифікаційні дані уповноваженої особи на отримання ТМЦ, у ТТН на а. с. 130 відсутні відомості в графі «пункт розвантаження».

Доводи представників позивача про незначимість та технічність таких помилок у товарно-транспортних накладних колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на специфіку та підвищену небезпечність товару, з яким працює позивач.

Так відповідно до п.п. 5.2.2 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 р. № 332, приймання СВГ, що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних (типова форма N 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля") та документів про якість (паспортів) на СВГ, оформлених у відповідності до ДСТУ 4047-2001, з обов'язковим складанням акта приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою N 3-ГС.

Видаткова та товаротранспортна накладні є підставою для оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком підприємства.

З огляду на вищезазначені докази та норми права, які визначають їх форму, колегія суддів не може прийняти вищезазначені документи в якості належних доказів по справі, а тому робить висновок про те, що транспортування товару позивачем наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено.

Також, судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення (а. с. 44 Т. 3) зазначено, що на підтвердження поставок партій газу від контрагента та інших постачальників позивачем надано паспорти якості.

Дослідивши зазначені копії паспортів якості (а. с. 175-180 Т. 2), колегія суддів відмічає, що жоден з паспортів не має ознак зв'язку з ТОВ «Інтернафтогазінвест Компані», а містить штампи лабораторій, підписи лаборантів та мокру печатку позивача, якою завірені копії паспортів.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами, позивач довів реалізацію скрапленого газу, проте, не довів придбання даного виду товару у контрагента, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Вищенаведені обставини справи, встановлені у суді апеляційної інстанції свідчать про правомірність винесення відповідачем оскаржуваного повідомлення-рішення, оскільки рельність придбання позивачем скрапленого газу з наявних доказів в матеріалах справи в сукупності з позовною заявою та поясненнями представників позивача в судовому засіданні 13.03.2014 р. колегією суддів не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит позивача, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом за наявності достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовують позицію суду першої інстанції.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс-3" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю "Онікс-3" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 18.03.2014 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.