Рішення

від 25.03.2014 по справі 910/2466/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2466/14 25.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтік Рефріджерейтінг

Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.С.К.»

про стягнення 23 600, 00 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Дмитрук О. П. (дов. б/н від 11.02.2014 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.03.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Балтік Рефріджерейтінг Груп» (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.С.К.» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 23 600, 00 грн. за договором поставки № 010713 від 01.07.2013 року, з яких 8 000, 00 грн. основного боргу, 15040, 00 грн. пені, 560, 00 грн. штрафу, також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/2466/14, розгляд справи призначено на 25.03.2014 року.

20.03.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 25.03.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки № 010713 від 01.07.2013 року, в частині оплати поставленого товару.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ, провул. Радіщева, буд. 8.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 010713 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати (поставити) в обумовлені сторонами строки у власність покупця товар (товари), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього передбачену договором грошову суму.

Відповідно до п. 1.2. договору предметом поставки за даним договором є товар (товари) точна і загальна кількість яких, їх асортимент вказуються в рахунку-фактурі або специфікаціях та зазначаються в накладних, які становлять невід'ємну частину цього договору.

За умовами п. 6.1. договору покупець зобов'язаний сплатити постачальнику вартість товару, визначену у відвантажувальних документах (накладних та рахунках-фактурах), що становлять невід'ємну частину даного договору.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що оплата товару проводиться покупцем не пізніше 14 календарних днів з дати підписання сторонами товарної (-их) накладної (-их) шляхом перерахування грошових коштів належних постачальникові за продану партію товарів у повному обсязі на рахунок, вказаний постачальником.

За п. 7.6. договору у разі прострочення оплати поставленого товару або несвоєчасного повернення неоплаченого товару (на вимогу постачальника) покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, а за прострочення понад десяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар по видатковій накладній № РН-0000943 від 02.07.2013 року на суму 9780, 60 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Поставлений відповідачу позивачем товар був частково оплачений на суму 1 780, 60 грн. 18.07.2013 року, що доведено матеріалами справи.

Заборгованість за поставлений товар в розмірі 8 000, 00 грн. погашена відповідачем не була, доказів іншого матеріали справи не містять.

На претензії постачальника № 1109 від 11.09.2013 року, № 2409 від 24.09.2013 року, № 0512 від 05.12.2013 року відповідь від покупця не одержано, доказів іншого матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки № 010713 від 01.07.2013 р. є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 9 780, 60 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був частково оплачений на суму 1 780, 60 грн., станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 8 000, 00 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 8 000, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 8 000, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 6.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 8 000, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 15 040, 00 грн. пені в розмірі 1 % за кожний день прострочки, відповідно до п. 7.6. договору, за період з 17.07.2013 р. по 20.01.2014 р.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у відповідності до п. 7.6. договору, підлягають частковому задоволенню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а не 1 % за загальний період з 17.07.2013 року по 17.01.2014 року, а не визначений позивачем - з 17.07.2013 р. по 20.01.2014 р. За розрахунком суду за загальний період з 17.07.2013 року по 17.01.2014 року, з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 533, 04 грн.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача у відповідності до п. 7.6. договору 7 % штрафу в розмірі 560, 00 грн. обґрунтовані, доведені і відповідно підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 8 000, 00 грн. основного боргу за договором, 533, 04 грн. пені та 560, 00 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.С.К.» (03680, м. Київ, провул. Радіщева, буд. 8; код ЄДРПОУ 37849018; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтік Рефріджерейтінг Груп» (01103, м. Київ, вул. Дружби народів, буд. 18/7; код ЄДРПОУ 33998091) 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 533 (п'ятсот тридцять три) грн. 04 коп. пені, 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. штрафу та 703 (сімсот три) грн. 94 коп. судових витрат.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.04.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко