Рішення

від 25.03.2014 по справі 910/2574/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2574/14 25.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ЦЕНТР"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Груп Констракшн"

Про стягнення 22 856,66 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: Калмиков О.В. (адвокат, договір №01.09/2013 від 01.09.2013р.)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.03.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК ЦЕНТР" (далі за текстом - Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Груп Констракшн" (далі за текстом - Відповідач) про стягнення 22 856,66 грн. заборгованості за договором поставки № 12-1/07/13 від 12.07.2013 року, з яких 18 643,88 грн. основного боргу, 204, 82 грн. 3% річних, 365,36 грн. інфляційних нарахувань, 927,60 грн. пені, 2 715,00 грн. витрати по оплаті послуг адвоката по наданню правової допомоги,, також позивач просить покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/2574/14, розгляд справи призначено на 25.03.2014 року.

В судове засідання 25.03.2014 року представник відповідача не з'явився, про свою відсутність суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 21.02.2014 року не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача в судовому засіданні надано усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2013 року між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем укладено договір поставки № 12-1/07/13 (далі по тексту - Договір) та Додаткову Угоду №1 до Договору (далі - Додаткова Угода).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), Постачальник на підставі заявки Покупця приймає на себе зобов'язання передавати у власність Покупцеві матеріали будівельного призначення, а саме матеріали асортимент, кількість та вартість яких визначена в Рахунках-фактурах та/або видаткових накладних до Договору, що надані Постачальником та є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити Товар на умовах договору.

Покупець оплачує суму, зазначену в Рахунку-фактурі, у формі попередньої оплати протягом 3-ох банківських днів з дня одержання Рахунка-фактури, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою Покупцем з моменту зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 3.3. Договору).

Відповідно до Додаткової Угоди поставка продукції здійснюється на підставі 100% оплати, яка здійснюється через 6 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної. Відлік строку платежу починається з дати, зазначеної у видатковій накладній в момент приймання-передачі відвантаженої продукції.

Відповідно п. 5.1. Договору у випадку порушення умов Договору Сторони несуть відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання зобов'язань за Договором.

Як на те посилається Позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно видаткової накладної № ТЦ-2927 від 10.10.2013 року ним було поставлено, а відповідачем було отримано товар на загальну суму - 27 143,88 грн.

За твердженням позивача, відповідачем було частково поетапно оплачено товар на суму 8 500,00 грн., що підтверджують банківські виписки надані позивачем до позовної заяви. Сума несплаченого боргу за поставлений товар складає 18 643,88 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Позивач, також, просить суд стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми у розмірі 204, 82 грн., 365,36 грн. інфляційних, 927,60 грн. пені, 2715,00 грн. витрати по оплаті послуг адвоката по наданню правової допомоги та просить покласти судові витрати на відповідача.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ЦЕНТР" підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № 12-1/07/13 від 12.07.2013 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставки № 12-1/07/13 від 12.07.2013 року поставлено товар відповідачу на загальну суму 27143, 88 грн., згідно Видаткової накладної № ТЦ-2927 від 10.10.2013 року.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують вищевказана Видаткова накладна підписана уповноваженими особами двох сторін, на загальну суму 27143, 88 грн. та копія довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Позивачем умови договору поставки № 12-1/07/13 від 12.07.2013 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

Відповідачем був частково сплачений товар на суму 8 500,00 грн, що підтверджують банківські виписки надані позивачем до матеріалів справи. З урахуванням часткової оплати товару, основний борг відповідача перед позивачем складає на момент вирішення спору (25.03.2014) 18 643,88 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 18 643,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 204, 82 грн. трьох відсотків річних та 365, 36 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення за період з 17.10.2013 року по 03.02.2014 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 927,60 грн. пені за період прострочення з 17.10.2013 року по 03.02.2014 року підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 927, 60 грн. у відповідності до п. 6.4. Договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 6.4. Договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Отже, станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 20 141,66 грн. (18 643,88 грн. основного боргу + 204,82 грн. 3% річних + 927,60грн. пені + 365,36грн. інфляційних нарахувань = 20 141, 66 грн.), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Крім того, позивач просить у відповідності до ст. 49 ГПК України покласти на відповідача витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 2 715, 00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розподілу 6 Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Судом встановлено, що 1 вересня 2013 року між позивачем (далі за текстом - клієнт) та Адвокатом Калмиковим Олексієм Вікторовичем (далі за текстом - адвокат) було укладено договір № 01.09/2013 про надання правової допомоги (копія договору міститься в справі), предметом якого є надання правової (юридичної) допомоги в обсязі та на умовах передбачених договором. Об'єм та вартість виконаних робіт зазначено в акті виконаних робіт №2 (копію акту додано до позову). Сплату юридичних послуг підтверджено копією платіжного доручення № 866 від 05.02.2014р.

Пунктом 4 зазначеного договору передбачено, що сума оплати юридичних послуг складається з суми коштів за всіма актами фактично виконаних робіт за період дії договору. Клієнт зобов'язується здійснити розрахунки за виконану роботу не пізніше 7 днів після підписання Сторонами акту виконаних робіт у національній валюті шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок адвоката.

З матеріалів вбачається, що за надані по договору послуги клієнт сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 2 715,00 грн., що підтверджується оригіналом довідки про одержання коштів згідно договору № 01.09/2013 про надання правової допомоги від 01.09.2013 року, наявною в матеріалах справи.

З огляду на викладене, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку, що вимоги по стягненню з відповідача витрат на послуги адвоката підлягають задоволенню.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ЦЕНТР" підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача в сумі 1 827 грн. судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Груп Констракшн" (03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд 67, код ЄДРПОУ - 34188027; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ЦЕНТР" (03191, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 9, корп. 3, кв.181, код ЄДРПОУ - 36791776) 18 643 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок три) грн. 88 коп. основного боргу, 927 (дев'ятсот двадцять сім) грн. 60 коп. пені, 204 (двісті чотири) грн. 82 коп. 3 % річних, 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 36 коп. інфляційних нарахувань, судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. і 2 715 (дві тисячі сімсот п'ятнадцять) грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.04.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко