Рішення

від 25.03.2014 по справі 910/2502/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2502/14 25.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санко»

про стягнення 123 945, 27 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Кобилінський Б. О. (дов. б/н від 23.04.2013 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.03.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новус України» (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санко» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 123 945, 27 грн. за договором № А 1701013399 про надання послуг 01.01.2013 року, з яких 116 400, 00 грн. основного боргу, 7 545, 27 грн. пені, також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/2502/14, розгляд справи призначено на 25.03.2014 року.

24.03.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 25.03.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № А1701013399 про надання послуг від 01.01.2013 року, в частині оплати наданих послуг.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 року між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено 01.01.2013 року договір № А1701013399 про надання послуг (далі за текстом - договір), відповідно до п. 7.1. якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги, згідно переліку визначеному в додатку № 1, а замовник зобов'язався прийняти надані виконавцем послуги та оплати їх на умовах і в порядку, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 7.2. договору перелік послуг, які замовляються, термін (період) їх надання, місце надання послуг визначається сторонами в замовленні про надання послуг (додаток № 2).

Пунктом 8.2.1. замовник зобов'язався оплатити надані виконавцем послуги, вартість яких вказується в додатках до даного договору, що підписується уповноваженими представниками сторін, пунктом 8.2.7. договору замовник зобов'язався підписати і передати виконавцю акти приймання - передачі наданих послуг протягом 10 робочих днів з моменту їх отримання.

Згідно п. 9.1. договору вартість послуг та умови оплати визначаються сторонами в замовленні про надання послуг (додаток № 2) до даного договору. Загальна сума наданих послуг, зазначається в акті приймання - передачі наданих послуг (п. 9.2. договору).

Пунктом 10.2 договору сторони погодили, що рахунки на оплату вартості послуг, направляються виконавцем замовнику факсимільним шляхом з направленням оригіналу рахунку поштовим зв'язком або врученням уповноваженому представнику замовника згідно з умовами додатку № 3 до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

Виконавець в строк до 15 числа місяця наступного за звітним, направляє замовнику поштовим зв'язком, або кур'єрською службою, або врученням уповноваженому представнику замовника два примірники акту приймання - передачі наданих послуг та податкову накладну. Замовник протягом 10 робочих днів з моменту його отримання, але не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітнім періодом, зобов'язаний підписати обидва примірники акту приймання - передачі наданих послуг та один примірник повернути виконавцю або направити виконавцю письмову вмотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі наданих послуг. У разі безпідставної відмови та/або ненадання письмової відповіді про відмову від підписання акту протягом зазначеного строку, послуги вважаються виконаними виконавцем в повному обсязі (п. 10.3. договору).

Відповідно до п. 12.2. договору у випадку порушення замовником строку оплати послуг виконавця, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Розрахунок пені починається з наступного дня граничного строку сплати зазначеного в договорі по день сплати включно. Моментом сплати боргу вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства.

Додатком № 1 до договору сторони погодили загальний перелік послуг, що надаються виконавцем.

Додатком № 2/1 до договору сторони погодили замовлення на надання послуг, в якому визначили перелік послуг, що надаються, фіксовану плату період нарахування та період надання послуг. Крім того, сторони визначили, що відсутність рахунку не є підставою для невиконання умов договору, в такому випадку замовник сплачує вартість послуг на підставі даного додатку до 10 числа поточного місяця.

Сторонами, також були погоджені додаткові замовлення на надання послуг № 4 від 01.02.2013 року, № 5 від 01.04.2013 року та № 6 від 01.02.2013 року.

На виконання умов договору та на підставі замовлень на надання послуг позивач надав відповідачу послуги в березні та квітні 2013 року на загальну суму 116 400, 00 грн., що підтверджується актами приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) за березень та квітень 2013 року. При цьому, акти №№ 93684314, 93684290, 93684289 за березень 2013 року відповідачем не підписані, акти №№ 93709197, 93709198, 93709199, 93709200 за квітень 2013 року відповідачем підписані.

Акти приймання - передачі виконаних робіт №№ 9370920, 93709199, 93709198, 93709197, 93684314, 93684290, 93684289 та рахунки до них, відповідно до матеріалів справи, були надіслані позивачем відповідачу 11.12.2013 року разом із претензією від 02.12.2013 року Вих. № 5 з вимогою про оплату заборгованості в розмірі 116 400, 00 грн.

Доказів оплати відповідачем заборгованості за договором в розмірі 116 400, 00 грн. матеріали справи не містять, як і не містять письмової вмотивованої відмови від підписання актів №№ 93684314, 93684290, 93684289 за березень 2013 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № А1701013399 про надання послуг від 01.01.2013 року є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору надано відповідачу послуг у березні, квітні 2013 року на загальну суму 116 400, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

При цьому суд, враховуючи положення п. 10.3 договору та відсутності в матеріалах справи доказів направлення відповідачем позивачу вмотивованої письмової відмови від підписання актів №№ 93684314, 93684290, 93684289 за березень 2013 року, дійшов висновку, що послуги зазначені в цих актах були надані виконавцем в повному обсязі, і відповідно підлягають оплаті наряду з послугами наданими в квітні 2013 року, акти про надання яких підписані відповідачем та скріплені його печатками.

Оскільки, 1) відповідно до положень договору, а саме п. 9.2 договору загальна сума наданих послуг, зазначається в акті приймання - передачі наданих послуг, який протягом 15 днів з дати закінчення кожного місяця передається замовнику, 2) згідно додатку № 2/1 до договору сторонами визначено періоди нарахування «щомісячно» та «щоквартально», домовленість сторін щодо здійснення оплати послуг на підставі додатку № 2/1 до договору до 10 числа поточного місяця, не визначає чіткого строку оплати наданих послуг і протирічить іншим положенням договору. Відтак, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг за договором визначений сторонами моментом пред'явлення вимоги у відповідності до ст. 530 ЦК України.

Судом встановлено, що вимога про оплату послуг наданих відповідачу в березні, квітні 2013 року була направлена відповідачу в грудні 2013 року, акти прийому - передачі виконаних робіт наданих послуг) на суму 116 400, 00 грн. були направлені позивачем відповідачу разом із претензією від 10.12.2013 року Вих. № 5. Доказів направлення позивачем відповідачу актів за березень, квітень 2013 року до грудня 2013 року матеріали справи не містять.

Як зазначалося вище, матеріали справи доказів оплати відповідачем позивачу 116 400, 00 грн. за надані йому в березні, квітні 2013 року послуги, обумовлені договором, не містять.

Таким чином, позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності наданих послуг умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 116 400, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 116 400, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати наданих послуг, у відповідності до ст. 530 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 116 400, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем, також, заявлено вимоги про стягнення з відповідача 7 545, 27 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 12.2. договору, за загальний період з 10.04.2013 р. по 25.03.2014 р.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у відповідності до п. 12.2. договору, підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем невірно визначений період нарахування пені. Враховуючи, що акти прийому - передачі виконаних робіт за березень, квітень 2013 року були направлені відповідачу тільки в 11.12.2013 року разом з вимогою про оплату послуг, період прострочення відповідача складає (з урахуванням того, що встановити дату отримання відповідачем вказаних актів із матеріалів справи не вбачається можливим) з 19.12.2013 року по 25.03.2014 року, і відповідно стягненню з відповідача підлягає пеня нарахована за відповідний період. За розрахунком суду розмір пені за вказаний період складає 4 021, 38 грн.

Підсумовуючи викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 116 400, 00 грн. основного боргу за договором та 4 021, 38 грн. пені за період прострочення з 19.12.2013 року по 25.03.014 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санко» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31; код ЄДРПОУ 36843724; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 18-В; код ЄДРПОУ 36003603) 116 400 (сто шістнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 4 021 (чотири тисячі двадцять одну) грн. 38 коп. пені та 2 408 (дві тисячі чотириста вісім) грн. 43 коп. судових витрат.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.04.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко