Постанова

від 10.02.2014 по справі 804/13684/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 р. Справа № 804/13684/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретаріПасічнику Т.В. за участю: представника позивача представника відповідача Місюренко Є.Ю. Товстої Н.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод металевих конструкцій ім. І.В. Бабушкіна" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Закрите акціонерне товариство "Юг-Путькомплект" про скасування податкових повідомлень - рішень №000017201, № 0000182201 від 26.09.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський завод металевих конструкцій ім. І.В. Бабушкіна" 16 жовтня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення №000017201, № 0000182201 від 26.09.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що встановлення нікчемності чи недійсності правочинів не входить до компетенції податкових органів, таке право надано лише суду.

Відповідач надав заперечення, яких просив відмовити в задоволенні позову з наступних підстав:

- ПАТ «ДЗМК» було отримано від ЗАТ «Юг-Путькомплект» товар, в той же час письмового оформлення зазначена угода не мала, єдиним документальним підтвердженням щодо означених взаємовідносин, які були надані до перевірки - прибуткові та податкові накладні.

- відповідач також посилається на акт Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 26.09.2013р. № 3965/22-7/23934099 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ЗАТ «ЮГ - Путькомплект», яким встановлено, що за період квітень - червень 2012 року господарська діяльність ЗАТ «ЮГ - Путькомплект» має ознаки нереальності здійснення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судом було допитано свідка - директора ЗАТ «ЮГ - Путькомплект» ОСОБА_5, який надав пояснення щодо господарських відносин з позивачем. З пояснень свідка встановлено наступне:

На підставі замовлення позивача у ЗАТ «ЮГ - Путькомплект» «ґрунтовки епоксидної цинкопапоаненої двокомплектної РЕМ-ЦИНК 2К (30:1) (комплект 1) вагою 6360 кг та «ґрунтовки епоксидної цинкопапоаненої двокомплектної РЕМ-ЦИНК 2К (30:1) (комплект 2-затверджувач) вагою 212 кг. Нашим підприємством було виписано рахунок-фактуру від 20.04.12 № 200401 на загальну суму 792 456 грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 132 076 грн.).

У зв'язку з тим, що договір не укладався, то поставка здійснювалась на умовах 100% передплати від покупця.

У травні 2012 року було виписано (по факту оплати) на ПАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна» податкові накладні на загальну суму поставки 469 228 грн. в т.ч. ПДВ - 82 704,67 грн.:

- від 15.05.12 №2 на суму 369 228 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 66 038 грн.;

- від 23.05.13 №5 на суму 100 000 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 16 666,67 грн.

Транспортування продукції здійснювалось власними силами покупця, а саме 25.05.12 ПАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна» було передано продукцію експедитору ОСОБА_6 на підставі довіреності від 25.05.12 №367, яка була видана Позивачем та підписана керівництвом заводу.

ЗАТ «ЮГ-ПУЛЬТКОМПЛЕКТ» було виписано товарно-транспортну накладну від 25.05.12. про те, що пункт навантаження продукції був склад ЗАТ «ЮГ-ПУЛЬТКОМПЛЕКТ» (вул. Боброва, 14), а пункт розвантаження (вул. Ударників 54).

Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу керівника ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.08.2013 № 124 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод металевих конструкцій ім. І.В. Бабушкіна» ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області за період з 20.08.2012 по 27.08.2012 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод металевих конструкцій ім. І.В. Бабушкіна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ЗАТ «Юг - Путькомплект» за період з 01.05.2012 по 31.05.2012.

Направлення про проведення перевірки було вручено під розписку директору ПАТ «ДЗМК» 19.08.2013.

За результатами перевірки було складено Акт від 09.03.13 № 183/22-01/01412851 (далі - Акт). Перевіркою ПАТ «ДЗМК» встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з ЗАТ «Юг - Путькомплект» за період з 01.05.2012 по 31.05.2012, у зв'язку з чим встановлено порушення:

- п. 185.1 ст. 185, 187.1 ст. 187, абз. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 82 705грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту по деклараціях з ПДВ за травень 2010 року на суму 82 705грн;

- п.п. 14.1.27, пп. 135.5.4 п. 135.5, ст. 138, ст. 139, ст. 140, ст. 142, ст. 143 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за І півріччя 2012 року на суму 45 333 грн.

На підставі акту перевірки були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 26.09.2013 року:

- №000018201, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 82 705 грн.;

- №0000172201, яким Позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 67 999,50 грн., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 45 333 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22 666,50 грн.

Відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Відповідно до п. 75.1, п. 75.1.2 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що позивач правомірність проведення перевірки відповідачем не заперечував.

Відповідач в акті перевірки робить висновки на підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 26.09.2013р. № 3965/22-7/23934099 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ЗАТ «ЮГ - Пульткомплект», яким встановлено, що за період квітень - червень 2012 року господарська діяльність ЗАТ «ЮГ - Пульткомплект» має ознаки нереальності здійснення, в результаті чого відповідач в акті перевірки зазначає, що правочини, укладені між ТОВ ПАТ «ДЗМК» з контрагентом ЗАТ «ЮГ- Пульткомплект» здійснено без мети настання реальних наслідків, та вважає, що зазначені правочини відповідно до ст. 215, п.п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нереальними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Досліджуючи господарські взаємовідносини ПАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна» з ЗАТ «ЮГ - Пульткомплект» за період 01.05.2012 по 31.05.2012 суд встановив наступне:

На підставі замовлення позивача у ЗАТ «ЮГ - Путькомплект» «ґрунтовки епоксидної цинкопапоаненої двокомплектної РЕМ-ЦИНК 2К (30:1) (комплект 1) вагою 6360 кг та «ґрунтовки епоксидної цинкопапоаненої двокомплектної РЕМ-ЦИНК 2К (30:1) (комплект 2-затверджувач) вагою 212 кг. Нашим підприємством було виписано рахунок-фактуру від 20.04.12 № 200401 на загальну суму 792 456 грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 132 076 грн.).

У зв'язку з тим, що договір не укладався, то поставка здійснювалась на умовах 100% передплати від покупця, що підтверджується платіжним дорученням від 15.05. 12 №1456 на суму 369 228 грн.; від 23.05.12 №1571 на суму 100 000 грн.

У травні 2012 року було виписано (по факту оплати) на ПАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна» податкові накладні на загальну суму поставки 469 228 грн. в т.ч. ПДВ - 82 704,67 грн.:

- від 15.05.12 №2 на суму 369 228 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 66 038 грн.;

- від 23.05.13 №5 на суму 100 000 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 16 666,67 грн.

Суми ПДВ, які підлягають нарахуванню за придбання товару у ЗАТ «Юг-Пульткомплект» в розмірі 82 704,67 грн. було віднесено до складу податкового кредиту у травні 2012 року.

Товар придбаний у ЗАТ «Юг-Пульткомплект» поставлявся партіями на склад ПАТ «ДЗМК», що підтверджується видатковими накладними: від 25.05.12 на суму 117 747 грн.; від 01.06.12 на суму 130 830 грн.; від 15.06.12 на суму 423 889 грн.; від 26.06.12 на суму 119 989,80 грн.

Транспортування продукції здійснювалось власними силами покупця, а саме 25.05.12 ПАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна» було передано продукцію експедитору ОСОБА_6 на підставі довіреності від 25.05.12 №367, яка була видана Позивачем та підписана керівництвом заводу.

ЗАТ «ЮГ-ПУЛЬТКОМПЛЕКТ» було виписано товарно-транспортну накладну від 25.05.12, яка підтверджує, що пункт навантаження продукції був склад ЗАТ «ЮГ-ПУЛЬТКОМПЛЕКТ» (вул. Боброва, 14), а пункт розвантаження (вул. Ударників 54).

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до таких висновків:

Позивачем надано до матеріалів справи належним чином оформлені докази (податкові накладні, видаткові накладні, товарно - транспортна накладна, платіжні доручення, рахунок - фактура), які свідчать про поставку товару від ЗАТ «ЮГ-ПУЛЬТКОМПЛЕКТ» на адресу ПАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна», про передачу товару від продавця покупцю та його оплату.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповадіно до ч. 1,2 ст. 206 ЦК України Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

З аналізу вищезазначених норм випливає, що для виникнення господарських чи цивільних зобов'язань укладання договору не обов'язково укладати письмовий договір. В даному випадку господарські зобов'язання між позивачем та ЗАТ «ЮГ-ПУЛЬТКОМПЛЕКТ» виникли в результаті вчинення сторонами певних дій, а саме передачі товару та його оплати. Законодавством надано право сторонам самостійно обирати форму правочину, він може вчинятися як в письмовій, так і усній формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. В даному випадку законодавством не вимагається обов'язковість укладання договору у письмовій формі.

Таким чином, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що відсутності між сторонами договору, укладеного у письмовій формі свідчить про порушення сторонами податкового законодавства, оскільки законодавством не вимагається обов'язковість укладання договору у письмовій формі.

На думку суду, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика європейського суду є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню національними судами.

У п. 38 рішення, датованого 09.01.2007 (справа Інтерсплав проти України) Європейський суд з прав людини відзначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть прийняти відповідні заходи з метою запобігання чи усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики по відшкодування ПДВ при відсутності будь-яких ознак, що вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання з боку визначеної фізичної чи юридичної особи, вони можуть застосувати відповідні заходи з метою попередити, зупинити чи покарати за такі зловживання. Однак, суд вважає, що якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при ряді операцій по поставкам, чи яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж-таки карають одержувача оподаткованої ПДВ поставки, що повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, що знаходився поза контролю одержувача і відносно до якого не було засобів відстежування і забезпечення його зусиль, то влада виходить за розумні границі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування, про яку компанія-заявник знала чи могла знати, суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Суд вважає, що відповідач не повинен був робити свої висновки саме на підставі висновку перевірки контрагенту позивача, оскільки використання даних відомостей є упередженим та необґрунтованим використанням недостовірних даних.

Вищий адміністративний суд України в листі № 7422/11/13-11 від 02.06.2011 звертає увагу на таке:

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що придбаний у ЗАТ «ЮГ-ПУЛЬТКОМПЛЕКТ» товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності на виконання заводського замовлення № 553 для докрашування мостових конструкцій, які поставлялися до Республіки Білорусь. Відповідно до договору від 10.08.12 №108/12-НР, який було укладено з ТОВ «Славізол» про надання послуг ПАТ «ДЗМК» було виконано роботи з нанесення остаточного фарбувального шару на металоконструкції прогонової будови по об'єкту: "Автомобільна дорога обхід г Гродно з мостом через річку Немаш" Республіка Білорусь, загальною вагою 679, 724 тонн, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних послуг від 17.10.12.

Отже, ПАТ «ДЗМК» було сформовано податковий кредит, у зв'язку із придбанням товарів, які були використані у власній господарській діяльності, факт придбання товарів підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно визначив суму податкового кредиту, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000172201 від 26.09.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 45 333 (сорок п'ять тисяч триста тридцять три) грн. 00 коп., за штрафними санкціями на суму 22 666 (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 50 коп., форми «В4» № № 0000182201 від 26.09.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 82 705 (вісімдесят дві тисячі сімсот п'ять) грн. 00 коп. є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність своїх рішення не довів.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод металевих конструкцій ім. І.В. Бабушкіна" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Закрите акціонерне товариство "Юг-Путькомплект" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000172201, № 0000182201 від 26.09.2013р. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № № 0000172201 від 26.09.2013 року, яке винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відносно Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод металевих конструкцій ім. І.В. Бабушкіна" (код ЄДРПОУ 1412851) про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 45 333 (сорок п'ять тисяч триста тридцять три) грн. 00 коп., за штрафними санкціями на суму 22 666 (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 50 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» № № 0000182201 від 26.09.2013 року, яке винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відносно Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод металевих конструкцій ім. І.В. Бабушкіна" (код ЄДРПОУ 1412851), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 82 705 (вісімдесят дві тисячі сімсот п'ять) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод металевих конструкцій ім. І.В. Бабушкіна" (код ЄДРПОУ 1412851) судовий збір у розмірі 1508 (одну тисячу п'ятсот вісім) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2014 року

Суддя Д.О. Власенко