Постанова

від 20.03.2014 по справі 814/550/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

20 березня 2014 року Справа № 814/550/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПДСП-10", (вул.А.Макарова,23-а, м. Миколаїв, 54000)

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030)

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2014року № 0000862208, ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ПДСП-10» (надалі - позивач, підприємство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Миколаївській області (надалі - ДПІ, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000862208 від 04 лютого 2014 року. При цьому мотивував свої вимоги тим, що підприємство не допускало порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині визначення валових витрат, та відповідно не занижувало об'єкт оподаткування з податку на прибуток, оскільки при визначенні цих витрат керувалося нормою ст.11 вказаного закону в діючій на той момент редакції, що визначала виникнення права на віднесення сум до валових витрат за правилом «першої події» (перерахування коштів). Позивач вважав, що господарські операції позивача з контрагентами, які були предметом перевірки, не носили ознак безтоварних, а тому висновки акта перевірки та податкового-повідомлення рішення є необґрунтованими та незаконними.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши про законність опсорюваного податкового повідомлення-рішення.

За клопотанням сторін справа розглянута в порядку письмового провадження.

Вивчивши аргументи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що в період з 24.12.2013р. по 08.01.2014р. посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти декларування податку на додану вартість за періоди грудень 2010р., вересень-грудень 2011р., вересень 2013р. та податку на прибуток за 2010 рік, 2-4 кв. 2011року по взаємовідносинам з рядом контрагентів, в тому числі з ТОВ «ПАЛЛАДІУМ» (код 24824757).

За результатами перевірки складено акт від 14.01.2014р. №15/14-03-22-08/33084260, в якому встановлено низку порушень податкового законодавства з боку позивача, в т.ч. зазначалося про порушення підприємством вимог п. 3.1. ст. 3 пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000862208 від 04.02.2014 р., яким підприємству збільшено суму податку на прибуток на 14260 грн., з яких 11408 грн. за основним платежем та 2852 грн. за штрафними санкціями.

В акті перевірки зазначено, що у 2010 році позивачем включено до складу валових витрат 45633 грн. - обсяг товарів, придбаних у ТОВ «Палладіум», а саме вартість бетону, отриманого від цього підприємства у грудні 2010 року. При цьому, на думку податкового органу використання бетону на цю суму у власній господарській діяльності не доведено.

В той же час за даними проведеної перевірки основним видом діяльності позивача є 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель. Перевіркою встановлено, що у періоді, за який вона проведена позивач фактично цією діяльністю займався та мав відповідну ліцензію на здійснення цієї діяльності (аркуш 4 акту перевірки).

Також актом перевірки констатовано, що у період, що підлягав перевірці підприємство-позивач «фактично займалося виконанням монтажем технологічних зерно-перевантажувальних пунктів, монтажем силосів» (а.5 акту перевірки).

Підприємство мало відповідну виробничо-технічну базу, у 4 кварталі 2010 року на підприємстві працювало 235 осіб.

За даними позивача за період листопад 2010 року - березень 2011 року ТОВ «Паладіум» здійснило 18 поставок бетону на користь позивача:

11.11.2010 р. поставлено бетону на суму 5200 грн.

12.11.2010 р. поставлено бетону 48 куб.м на суму 24960,00 грн.

13.11.2010 р. поставлено бетону 92 куб.м на суму 47840,00 грн.

17.11.2010 р. поставлено бетону 53 куб.м на суму 25970,00 грн.

18.11.2010р поставлено бетону 4,5 куб.м на суму 2205,00 грн.

19.11.2010 р. поставлено бетону 59 куб.м на суму 30680,00 грн.

20.11.2010 р. поставлено бетону 2,5 куб.м на суму 1225,00 грн.

22.11.2010 р. поставлено бетону 8 куб.м на суму 4160,00 грн.

23.11.2010 р. поставлено бетону 8 куб.м на суму 4160,00 грн.

24.11.2010 р. поставлено бетону 10 куб.м на суму 4300,00 грн.

29.11.2010 р. поставлено бетону 77 куб.м на суму 40040,00 грн.

09.12.2010 р. поставлено бетону 6 куб.м на суму 2580,00 грн.

09.03.2011 р. поставлено бетону 14 куб.м на суму 7420,00 грн.

10.03.2011 р. поставлено бетону 47 куб.м на суму 24910,00 грн.

11.03.2011 р. поставлено бетону 47 куб.м на суму 24910,00 грн.

12.03.2011 р. поставлено бетону 22,840 куб.м на суму 12105,00 грн.

При цьому представник позивача надав суду копії банківських документів про оплату вказаного бетону в безготівковій формі, та видаткові накладні від ТОВ «Паладіум» про отримання цього обсягу бетону.

В ході перевірки контролюючий орган не виявив порушень при включені до складу витрат сум оплати за поставку іншого обсягу бетону, що здійснювалася в той самий період від того самого постачальника.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в діючій на час виникнення відповідних правовідносин редакції), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії.

Відповідно до п.11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином закон, що діяв на час виникнення відповідних правовідносин, передбачав що підставою для включення сум до валових витрат є можливість використання товарів/робіт у господарській діяльності платника податку а також настання однієї з подій, з якими закон пов'язував момент збільшення валових витрат. Основною умовою віднесення суми витрат, пов'язаних з придбанням товарів, до валових є те, що отриманий товар буде використовуватись у власній господарській діяльності. При цьому часовий період, у який такий товар має бути використаний платником податку у власній господарській діяльності, законодавець не встановлює.

Оскільки бетонна суміш безпосередньо використовується при здійсненні основного виду діяльності позивача - будівництво житлових і нежитлових будівель, а вказаний товар оплачено позивачем та в подальшому фактично отримано і використано в господарській діяльності, то позивач мав усі підстави для включення сум на оплату цього товару до валових витрат підприємства.

Отже висновки контролюючого органу в цій частині є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення від 04.02.2014р. №0000862208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 04.02.2014року № 0000862208.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПДСП-10" (ідентифікаційний код 33084260) 182 гривні 70 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний