Постанова

від 27.02.2014 по справі 826/16200/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2014 року № 826/16200/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбара" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013 р. №0000532240 та №0000542240 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельбара", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, (далі - відповідач), про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013 р. №0000532240 та №0000542240.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Голден Україна" за період, що перевірявся, порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду), визнав недійсними господарські договори між позивачем та зазначеним контрагентом, в силу чого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.12.2013 року за згодою сторін судом було ухвалено продовжувати розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Голден Україна" (код за ЄДРПОУ 38105232) за період з 01.10.2012 р. по 28.02.2013 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Ельбара" (код за ЄДРПОУ 36047614) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Голден Україна" (код за ЄДРПОУ 38105232) за період з 01.10.2012 р. по 28.02.2013 р. від 27.05.2013 р. №1935/22-409/36047614 (надалі - Акт перевірки №1935/22-409/36047614).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №1935/22-409/36047614, позивачем порушено вимоги: п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 200465,00 грн., у т.ч. за жовтень 2012 року - 53877,00 грн., за листопад 2012 р. - 71530,00 грн., за грудень 2012 р. - 51236,00 грн., за січень 2013 р. - 13407,00 грн., за лютий 2013 р. - 10415,00 грн.; п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14, пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.137.1 ст.137, п.138.2 ст.138, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 198333,00 грн., у т.ч. за 2012 рік на загальну суму 198333,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №1935/22-409/36047614 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000542240 від 20.06.2013 р. (надалі - ППР №0000542240), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 247916,00 грн., з яких 198333,00 грн. - за основним платежем, а 49583,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000532240 від 20.06.2013 р. (надалі - ППР №0000532240), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 250582,00 грн., з яких 200465,00 грн. - за основним платежем, а 50117,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельбара" зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 25.07.2008 р., взято на податковий облік у ДПІ у Подільському районі м. Києва 28.07.2008 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 20.06.2011 р.

Між ТОВ "Ельбара", як замовником, та ТОВ "Голден Україна", як виконавцем, були укладені договори про надання послуг на загальну суму 1202796,00 грн., в т.ч. ПДВ 200466,00 грн. (№1211 від 12.11.2012 р.; №1411 від 14.11.2012 р.; №2111 від 21.11.2012 р.; №2311 від 23.11.2012 р.; №2611 від 26.11.2012 р.; №2811 від 28.11.2012 р.; №2911 від 29.11.2012 р.; №2911 від 29.11.2012 р.; №3011 від 30.11.2012 р.; №0312 від 03.12.2012 р.; №0412 від 04.12.2012 р.; №0711 від 07.11.2012 р.; №0512 від 05.12.2012 р.; №0612 від 06.12.2012 р.; №1012 від 10.12.2012 р.; №1212 від 12.12.2012 р.; №1712 від 17.12.2012 р.; №1912 від 19.12.2012 р.; №2112 від 21.12.2012 р.; №2212 від 22.12.2012 р.; №2512 від 25.12.2012 р.; №2812 від 28.12.2012 р.; №0901 від 09.01.2013 р.; №1401 від 14.01.2013 р.; №1501 від 15.01.2013 р.; №0410 від 04.10.2012 р.; №0810 від 08.10.2012 р.; №0310 від 03.10.2012 р.; №2310 від 23.10.2012 р.; №1110 від 11.10.2012 р.; №2910 від 29.10.2012 р.; №1610 від 16.10.2012 р.; №1910 від 19.10.2012 р.; №2510 від 25.10.2012 р.; №2610 від 26.10.2012 р.; №2910 від 29.10.2012 р.; №3010 від 30.10.2012 р.; №3110 від 31.10.2012 р.; №0111 від 01.11.2012 р.; №0211 від 02.11.2012 р.; №0511 від 05.11.2012 р.; №0611 від 06.11.2012 р.; №0811 від 08.11.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначених вище договорів ТОВ "Голден Україна" надало позивачу відповідні послуги загальною вартістю 1202796,00 грн., в т.ч. ПДВ 200466,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (від 30.11.2012 р. - на суму 44077,00 грн., в т.ч. ПДВ 7346,00 грн.; від 30.11.2012 р. - на суму 31970,00 грн., в т.ч. ПДВ 5328,00 грн.; від 23.10.2012 р. - на суму 52860,00 грн., в т.ч. ПДВ 8810,00 грн.; від 24.10.2012 р. - на суму 59712,00 грн., в т.ч. ПДВ 9952,00 грн.; від 24.10.2012 р. - на суму 14739,00 грн., в т.ч. ПДВ 2457,00 грн.; від 25.10.2012 р. - на суму 27650,00 грн., в т.ч. ПДВ 4608,00 грн.; від 29.10.2012 р. - на суму 110134,00 грн., в т.ч. ПДВ 18356,00 грн.; від 20.10.2012 р. - на суму 40770,00 грн., в т.ч. ПДВ 6795,00 грн.; від 29.10.2012 р. - на суму 12480,00 грн., в т.ч. ПДВ 2080,00 грн.; від 01.11.2012 р. - на суму 23513,00 грн., в т.ч. ПДВ 3919,00 грн.; від 01.11.2012 р. - на суму 59814,00 грн., в т.ч. ПДВ 9969,00 грн.; від 02.11.2012 р. - на суму 59577,00 грн., в т.ч. ПДВ 9930,00 грн.; від 02.11.2012 р. - на суму 21980,00 грн., в т.ч. ПДВ 3663,00 грн.; від 05.11.2012 р. - на суму 8570,00 грн., в т.ч. ПДВ 1428,00 грн.; від 06.11.2012 р. - на суму 37990,00 грн., в т.ч. ПДВ 6332,00 грн.; від 09.11.2012 р. - на суму 54620,00 грн., в т.ч. ПДВ 9103,00 грн.; від 15.11.2012 р. - на суму 59180,00 грн., в т.ч. ПДВ 9863,00 грн.; від 23.11.2012 р. - на суму 5870,00 грн., в т.ч. ПДВ 978,00 грн.; від 28.11.2012 р. - на суму 22018,00 грн., в т.ч. ПДВ 3670,00 грн.), що містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Голден Україна" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 1202796,00 грн., в т.ч. ПДВ 200466,00 грн. (від 20.04.2010 р. №437 - на суму 44077,00 грн., в т.ч. ПДВ 7346,00 грн.; від 30.11.2012 р. №469 - на суму 31970,00 грн., в т.ч. ПДВ 5328,00 грн.; від 23.10.2012 р. №29 - на суму 52860,00 грн., в т.ч. ПДВ 8810,00 грн.; від 24.10.2012 р. №42 - на суму 59712,00 грн., в т.ч. ПДВ 9952,00 грн.; від 24.10.2012 р. №41 - на суму 14739,00 грн., в т.ч. ПДВ 2457,00 грн.; від 25.10.2012 р. №51 - на суму 27650,00 грн., в т.ч. ПДВ 4608,00 грн.; від 29.10.2012 р. №71- на суму 110134,00 грн., в т.ч. ПДВ 18356,00 грн.; від 29.10.2012 р. №67- на суму 40770,00 грн., в т.ч. ПДВ 6795,00 грн.; від 29.10.2012 р. №73 - на суму 12480,00 грн., в т.ч. ПДВ 2080,00 грн.; від 01.11.2012 р. №6 - на суму 23513,00 грн., в т.ч. ПДВ 3919,00 грн.; від 01.11.2012 р. №7- на суму 59814,00 грн., в т.ч. ПДВ 9969,00 грн.; від 02.11.2012 р. №22 - на суму 59577,00 грн., в т.ч. ПДВ 9930,00 грн.; від 02.11.2012 р. №23 - на суму 21980,00 грн., в т.ч. ПДВ 3663,00 грн.; від 05.11.2012 р. №43 - на суму 8570,00 грн., в т.ч. ПДВ 1428,00 грн.; від 06.11.2012 р. №99 - на суму 37990,00 грн., в т.ч. ПДВ 6332,00 грн.; від 09.11.2012 р. №113 - на суму 54620,00 грн., в т.ч. ПДВ 9103,00 грн.; від 15.11.2012 р. №193 - на суму 59180,00 грн., в т.ч. ПДВ 9863,00 грн.; від 23.11.2012 р. №315- на суму 5870,00 грн., в т.ч. ПДВ 978,00 грн.; від 28.11.2012 р. №389 - на суму 22018,00 грн., в т.ч. ПДВ 3670,00 грн.), що оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Факт оплати позивачем послуг, наданих ТОВ "Голден Україна" згідно зазначених вище договорів підтверджується, дослідженими судом, наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими банківськими виписками.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "Голден Україна" був належним чином зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Згідно з дослідженими судом, наданими позивачем податковими деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за жовтень 2012 р. - лютий 2013 р., всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ТОВ "Голден Україна" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданій декларації, порядку її оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на Лист Прокуратури міста Києва від 19.03.2013 р. №06/3-358/2, Протокол допиту свідка Хоменка Ю.М. від 26.02.2013 р., як на докази недійсності зазначених вище правочинів, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання договорів (№1211 від 12.11.2012 р.; №1411 від 14.11.2012 р.; №2111 від 21.11.2012 р.; №2311 від 23.11.2012 р.; №2611 від 26.11.2012 р.; №2811 від 28.11.2012 р.; №2911 від 29.11.2012 р.; №2911 від 29.11.2012 р.; №3011 від 30.11.2012 р.; №0312 від 03.12.2012 р.; №0412 від 04.12.2012 р.; №0711 від 07.11.2012 р.; №0512 від 05.12.2012 р.; №0612 від 06.12.2012 р.; №1012 від 10.12.2012 р.; №1212 від 12.12.2012 р.; №1712 від 17.12.2012 р.; №1912 від 19.12.2012 р.; №2112 від 21.12.2012 р.; №2212 від 22.12.2012 р.; №2512 від 25.12.2012 р.; №2812 від 28.12.2012 р.; №0901 від 09.01.2013 р.; №1401 від 14.01.2013 р.; №1501 від 15.01.2013 р.; №0410 від 04.10.2012 р.; №0810 від 08.10.2012 р.; №0310 від 03.10.2012 р.; №2310 від 23.10.2012 р.; №1110 від 11.10.2012 р.; №2910 від 29.10.2012 р.; №1610 від 16.10.2012 р.; №1910 від 19.10.2012 р.; №2510 від 25.10.2012 р.; №2610 від 26.10.2012 р.; №2910 від 29.10.2012 р.; №3010 від 30.10.2012 р.; №3110 від 31.10.2012 р.; №0111 від 01.11.2012 р.; №0211 від 02.11.2012 р.; №0511 від 05.11.2012 р.; №0611 від 06.11.2012 р.; №0811 від 08.11.2012 р.), укладених між позивачем та ТОВ "Голден Україна" недійсними.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ТОВ "Голден Україна" не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Суд критично сприймає доводи представника відповідача про нікчемність зазначених вище договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Голден Україна", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочину, укладених між позивачем та ТОВ "Голден Україна", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що зазначені вище договори, були укладені позивачем з ТОВ "Голден Україна" з метою виконання своїх обов'язків, як виконавця, перед іншими контрагентами, зокрема, АТВТ "Жуляни", ЖБК "Алмаз-4", НМУ імені О.О. Богомольця, ПАТ "Діамантбанк, ТОВ "БП "Агробудівник", що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, рахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними та банківськими виписками.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ "Голден Україна" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З логічного аналізу, зазначених вище норм, та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що призвело: до заниження податку на додану вартість на загальну суму 200465,00 грн., у т.ч. за жовтень 2012 року - 53877,00 грн., за листопад 2012 р. - 71530,00 грн., за грудень 2012 р. - 51236,00 грн., за січень 2013 р. - 13407,00 грн., за лютий 2013 р. - 10415,00 грн.; заниження податку на прибуток на загальну суму 198333,00 грн., у т.ч. за 2012 рік на загальну суму 198333,00 грн., а, відтак, у відповідача також відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013 р. №0000532240 та №0000542240.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з положеннями частини першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ч.3 ст.94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбара" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.06.2013 р. №0000532240 та №0000542240.

3. Судові витрати в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбара" (ідентифікаційний номер 36047614) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко