Постанова

від 08.05.2009 по справі 2-а-3838/09/1170

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія                                           Справа № 2-а-3838/09/1170

Категорія

статобліку 2.11.1

КІРОВОГРАДСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"08"

травня 2009 р.

Кіровоградський

окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В.,

розглянувши у судовому засіданні 08 травня 2009 року о 13-10 год.

адміністративну справу №2-а-3838/08/1170

за позовом : Відкритого

акціонерного товариства «Новомиргородський елеватор», 26000, м.Новомиргород,

Кіровоградської області, вул. Залізнична, 45

до

відповідача

:

Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції, 26000, м.

Новомиргород, Кіровоградської області, вул.Леніна, 91

про визнання

нечинними податкових повідомлень-рішень,

за участю:

секретаря судового

засідання - Канюки І.І.,

ПРЕДСТАВНИКІВ:

позивача -

Шевчук А.А., Бардін В.М., Головченко Т.Ф. - довіреність від 17.03.2009 року;

відповідача

- Щерба О.О. - довіреність № 27 від 26.08.2008 року,

Відкрите

акціонерне товариство «Новомиргородський елеватор» звернулося 16 грудня 2008

року до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до

Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Новомиргородського

відділення про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, а саме:

•   податкового повідомлення-рішення

№0000712310/0 від 21.11.2008 р., яким позивачу визначено суму податкового

зобов'язання з податку на прибуток в сумі 109 275,00 грн. основного платежу та

48 157,50 грн. штрафних санкцій (всього 157 432,50 грн.);

•   податкового повідомлення-рішення

№0000722310/0 від 21.11.2008 р., яким позивачу визначено суму податкового

зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 211 640,00 грн. основного

платежу та 105 820,00 грн. штрафних санкцій (всього 317 460,00 грн.).

В обґрунтування

позовних вимог позивач зазначив, що з 25.09.2008 р. по 05.11.2008 р.

Новомиргородським відділенням Маловисківської міжрайонної державної податкової

інспекції проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Новомиргородський елеватор» з

питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року

по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р.

по 30.06.2008 р., за результатами якої було складено акт №16/1710/2400/00954685

від 12.11.2008 р., на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення

№0000722310/0 від 21.11.2008 р. та №0000712310/0 від 21.11.2008 р.

В своєму

позові позивач вказує, що висновок податкового органу щодо завищення

податкового кредиту є безпідставним, оскільки ТОВ «Армасстус» відповідно до

Бази даних Державної податкової служби України зареєстроване платником податку

на додану вартість із індивідуальним податковим номером 349925814032 з

16.03.2007 р. і продовжує бути платником податку на час звернення позивача до

суду, вказана особа є тією особою із якою позивач уклав договір купівлі-продажу

№292 А від 26.10.2007 р. та має господарські відносини. В індивідуальному

податковому номері, що зазначений в податкових накладних, наданих ТОВ

«Армасстус» позивачеві, допущено помилку, однак на думку позивача, податковий

орган мав можливість ідентифікувати зазначену юридичну особу згідно інших

реквізитів податкової накладної, зокрема згідно коду ЄДРПОУ на печатці, назви,

номера свідоцтва про реєстрацію тощо.

Позивач

зазначає, що податковим органом зроблено безпідставний висновок про

неправомірність включення податку на додану вартість до суми податкового

кредиту, так як ЗАТ «Рамбурс-Елеватор» видало на користь ВАТ «Новомиргородський

елеватор» податкові накладні, а тому позивач правомірно включив їх до суми

податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також

позивач вказував, що він отримав від ПСП «Тишківка» та фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 податкові накладні, а якщо контрагент не виконав свого

зобов'язання по сплаті податків до бюджету, то це, на думку позивача, тягне

відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, а тому дана обставина

не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку

на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови

щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження

розміру свого податкового кредиту.

Позивач

зазначає, що порушення вимог до складання акту приймання-передачі виконаних ЗАТ

«Рамбурс-Елеватор» та ПП ОСОБА_2 робіт, які вказані відповідачем в акті

перевірки, з боку позивача не допущено, а тому позивачем правомірно віднесено

витрати на придбання таких послуг до валових витрат.

22 грудня

2008 року позовну заяву ухвалою було залишено без руху до виправлення її

недоліків (а.с.117,118 Т.1).

19 січня

2009 року позивачем до суду було подано уточнення до позовної заяви в яких

позивач просить суд визнати нечинними винесені Новомиргородським відділенням

Маловисківської МДПІ податкові повідомлення-рішення №0000712310/0 від 21.11.2008

р. та №0000722310/0 від 21.11.2008 р.

26 січня

2009 року було відкрито провадження у адміністративній справі (а.с.119, 120

Т.1).

Відповідачем

до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до якого, позов ним не

визнається у повному обсязі, оскільки перевіркою позивача встановлено, що ВАТ

«Новомиргородський елеватор» допустив завищення податкового кредиту на суму

товарів придбаних у підприємства не зареєстрованого платником податку на додану

вартість, ПСП «Тишківка» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не було

нараховано та сплачено до Державного бюджету податкові зобов'язання по податку

на додану вартість по операціях з поставки товарів та виконання робіт для ЗАТ

«Новомиргородський елеватор», а тому, відповідач вважає, що позивачем завищено податковий

кредит.

Також,

відповідач вказує, що ВАТ «Новомиргородський елеватор» завищив суму податкового

кредиту та занизив валові доходи, включивши до валових витрати з придбання

послуг у ЗВТ «Рамбурс-Елеватор», оскільки в актах виконаних робіт та податкових

накладних не визначено конкретний перелік наданих послуг, тематику наданих

консультацій, місце та спосіб надання послуг.

20.03.2009

р. оголошено перерву для подання позивачем додаткових доказів та виконання

відповідачем вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від

26.01.2009 року, який даний вимог не виконав та в судове засідання не з'явився.

16.04.2009

р. оголошено перерву для виконання відповідачем вимог ухвали суду про відкриття

провадження у справі від 26.01.2009 року, який в судове засідання не з'явився,

а також направлено ухвалу про оголошення перерви від 16.04.2009 року Державній

податковій адміністрації в Кіровоградській області для відому, з'ясування

питання щодо ухилення від виконання вимог ухвали суду відповідачем та відповідного

реагування.

27.04.2009

р. оголошувалась перерва до для надання сторонами додаткових доказів.

В судове

засідання з'явилися представники позивача, які позов підтримали у повному

обсязі та просили суд його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

В судове

засідання з'явився представник відповідача, який позов не визнав з підстав

вказаних в запереченні на позовну заяву.

На підставі

ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.05.2009 р. проголошено вступну

та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі

відкладено на 13.05.2009 р., про що повідомлено сторонам після проголошення

вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням

вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши

подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення

сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується

позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і

вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

З 25 вересня

2008 року по 05 листопада 2008 року Новомиргородським відділенням

Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції проведено планову

виїзну перевірку ВАТ «Новомиргородський елеватор» з питань дотримання вимог податкового

законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року, валютного та

іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р., за наслідками

якої складено акт №16/1710/2400/00954685 від 12.11.2008 р. (а.с.11-56, Т.1).

У висновках

акту вказано, що підприємством не дотримано вимоги п. 5.1 ст. 5 Закону України

«Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР в

результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на

загальну суму 109 275,00 грн., у тому числі:

•   за І квартал 2007 року в сумі 25

925,00 грн.,

•   за І півріччя 2007 року в сумі 34

825,00 грн.,

•   за 9 місяців 2007 року в сумі 46

475,00 грн.,

•   за 11 місяців 2007 року в сумі 56

550, 00 грн.,

•   за 2007 рік в сумі 61 575,00 грн.,

•   за І квартал 2008 року в сумі 32

650,00 грн.,

•   за І півріччя 2008 року в сумі 47

700,00 грн.

Також в акті

зазначено про порушення ВАТ «Новомиргородський елеватор» п. п. 7.2.4 п. 7.2 та

п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від

03.04.1997 р. №168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість

в періоді, що перевіряється, на загальну суму 211 640,00 грн., в тому числі:

•   за березень 2007 року в сумі

20740,00 грн.,

•   за квітень 2007 року в сумі 1400,00

грн.,

•   за травень 2007 року в сумі 2678,00

грн.,

•   за червень 2007 року в сумі 2518,00

грн.,

•   за березень 2008 року в сумі

73448,00 грн.,

•   за квітень 2008 року в сумі 31049,00

грн.,

•   за травень 2008 року в сумі 75033,00

грн.,

•   за червень 2008 року в сумі 4774,00

грн.

На підставі

вказаного акту начальником Новомиргородського відділення Маловисківської МДПІ

Машковським Г.П. винесено податкове повідомлення-рішення №0000722310/0 від

21.11.2008 р. (а.с.10, Т.1), яким позивачу визначено суму податкового

зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 211 640,00 грн. основного

платежу та 105 820,00 грн. штрафних санкцій (всього 317 460,00 грн.), та

податкове повідомлення-рішення №0000712310/0 від 21.11.2008 р. (а.с.9, Т.1)

яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в

сумі 109 275,00 грн. основного платежу та 48 157,50 грн. штрафних санкцій

(всього 157 432,50 грн.).

Аналіз

податкового повідомлення-рішення №0000712310/0 від 21.11.2008 р. на предмет правомірності,

яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в

сумі 109 275,00 грн. основного платежу та 48 157,50 грн. штрафних санкцій

(всього 157 432,50 грн.)

Відповідно

до розрахунку основного платежу та штрафних санкцій, визначених податковим

повідомленням-рішенням №0000712310/0 від 21.11.2008 р., наданого представником

відповідача, складовими основного платежу з податку на прибуток є податкове

зобов'язання, визначене позивачу відповідачем за господарськими операціями з ЗАТ

«Рамбурс-Елеватор» (91 775,00 грн.) та ФОП ОСОБА_2. (17 500,00 грн.) (а.с.2,

Т.3).

В судовому

засіданні встановлено, що 01.07.2004 року між ЗАТ «Рамбурс_Елеватор»

(виконавцем) та ВАТ «Новомиргородський елеватор» (замовником) було укладено

договір №01/07/04-НМ (а.с.86-90, Т.1) відповідно до змісту якого, виконавець

взяв на себе зобов'язання надати визначений договором комплекс консультаційних

послуг, а замовник повинен був оплатити вартість наданих послуг.

Закрите

акціонерне товариство «Рамбурс-Елеватор» надало позивачеві, передбачені

договором послуги, що підтверджується актами від 31.01.2007 р. (а.с.91, Т.1),

від 28.02.2007 р. (а.с.92, Т.1), від 30.03.2007 р. (а.с.93, Т.1), від

27.04.2007 р. (а.с.94, Т.1), від 31.05.2007 р. (а.с.95, Т.1), від 27.06.2007 р.

(а.с.96, Т.1), від 31.07.2007 р. (а.с.97. Т.1), від 31.08.2007 р. (а.с.98,

Т.1), від 28.09.2007р. (а.с.99, Т.1), від 31.10.2007 р. (а.с.100, Т.1), від

30.11.2007 р. (а.с.101, Т.1), від 29.12.2009 р. (а.с.102, Т.1), від 31.01.2008

р. (а.с.103, Т.1), від 29.02.2008 р. (а.с.104, Т.1), від 31.03.2008 р.

(а.с.105, Т.1), від 30.04.2008 р. (а.с.106,Т.1), від 30.05.2009 р. (а.с.107,

Т.1), від 30.06.2008 р. (а.с.108, Т.1), які підписані обома сторонами, на

загальну суму 440 520,00 грн., що підтверджується викладеним в акті перевірки

(а.с.19, Т.1), а також звітами від 02.07.2007 року та 10.01.2008 року

(а.с.10-14 Т.3) та 02.07.2008 року (а.с.198-201 Т.2).

ВАТ

«Новомиргородський елеватор» оплатило надані послуги у встановленому порядку,

що підтверджується платіжними дорученнями №1643 від 29.09.2008 р. на суму 23

880,00 грн. (а.с.16, Т.3), №1122 від 28.07.2008 р. на суму 24 120,00 грн.

(а.с.17. Т.3),  №732 від 06.06.2008 р. на

суму 24 240,00 грн. (а.с.18. Т.3), №611 від 13.05.2008 р. на суму 24 240,00

грн. (а.с.19. Т.3), №561 від 25.04.2008 р. на суму 24 360,00 грн. (а.с.20,

Т.3), №322 від 11.03.2008 р. на суму 24120,00 грн. (а.с.21, Т.3), №8 від

14.01.2008 р. на суму 24 120,00 грн. (а.с.22. Т.3), №1367 від 18.12.2007 р. на

суму 24 480,00 грн. (а.с.23, Т.3), №1366 від 18.12.2007 р. на суму 23 880,00

грн. (а.с.24, Т.3), №1082 від 05.11.2007 р. на суму 98 640,00 грн. (а.с.25,

Т.3), та випискою з банку за 08.05.2007 р. в сумі 173 160,00 грн. (а.с.40 Т.3)

одержувачем за якими є ЗАТ «Рамбурс-Елеватор» з призначенням платежу за

інформаційно-консультаційні послуги згідно договору №01/07/04 НМ від 01.07.2004

р. Загальна сума оплати послуг становить 489 240,00 грн. Відповідно до довідки

співставлення підтверджуючих документів по придбанню та оплаті

інформаційно-консультаційних послуг по ЗАТ «Рамбурс-Елеватор» за договором №

01/07/04-НМ від 01.07.2004 р. (а.с.61 Т.3) 48 720,00 грн. із загальної суми

оплати - це оплата послуг за листопад та грудень 2006 року (489 240,00 грн. -

48 720,00 грн. = 440 520,00 грн.), що не входить в перевіряємий період та не

заперечувалось відповідачем в судовому засіданні.

09 січня

2008 року між ВАТ «Новомиргородський елеватор» (замовник) та фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) було укладено договір про надання

консультаційних послуг (а.с.84, Т.1) за умовами якого виконавець зобов'язується

надати консультаційні послуги у формі семінару на тему «Податкові та

бухгалтерські зміни 2008 року», а замовник зобов'язується оплатити вартість

наданих послуг.

Матеріали

справи містять копію акту приймання-передачі послуг від 15.02.2008 р. (а.с.85,

Т.1), в якому зазначено, що виконавець надав замовнику, а замовник прийняв

інформаційно-консультаційні послуги по проведенню семінару згідно договору від

09.01.2008 року загальна вартість яких склала 70 000,00 грн.

Платіжним

дорученням №178 від 12.02.2008 р. позивачем перераховано ОСОБА_2 кошти в сумі

70 000,00 грн. за призначенням платежу «за семінар згідно рахунку №7 від

11.02.2008 р.» (а.с.12, Т.3).

У

відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у

грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація

вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким

платником податку для їх подальшого використання у власній господарській

діяльності.

Частинами 2,

3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV передбачено, що підставою для

бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які

фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні

бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -

безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення

даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові

документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на

паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву

документа; дату і місце складання; назви підприємства, від імені якого

складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру

господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської

операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші данні, що

дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської

операції.

Підпунктом

1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено,

що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на

отримання прибутку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у

випадку коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є

регулярною, постійною та істотною.

У частині 1

статті 3 ГК господарську діяльність визначено як діяльність суб'єктів

господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та

реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру,

що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для

досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку,

є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська

діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна

господарська діяльність).

Сферу

господарських відносин відповідно до частини 4 тієї самої статті становлять

господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські

відносини.

Господарсько-виробничими

є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при

безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Організаційно-господарські

відносини розуміються у цьому Кодексі як відносини, що складаються між

суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень

у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими

є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта

господарювання, та відносини цього суб'єкта з його підрозділами.

Аналіз

наведених положень дозволяє виділити такі обов'язкові ознаки господарської

діяльності: її провадять суб'єкти господарювання; ця діяльність здійснюється у

сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію

продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності

- продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська

діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто

економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки,

еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака

результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в

абсолютній більшості випадків.

Сформульоване

в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є

загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в   Законі України «Про оподаткування

прибутку підприємств» № 334/94-ВР, - лише у сфері дії цього Закону з

урахуванням загального визначення, що узгоджується з позицією Верховного суду

України, викладеною в постанові від 04.12.2007 року у справі  за позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю «Приват комплект» до ДПІ.

В судовому

засіданні встановлено, що ВАТ «Новомиргородський елеватор» за період з

01.01.2007 року по 31.12.2007 року задекларовано валові витрати у сумі 34 670

718,00 грн., за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року у сумі 10 974

745,00 грн., що відображено в акті перевірки (а.с.16 Т.1).

При

проведенні перевірки відповідач дійшов висновку про те, що позивачем завищено

валові витрати за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року в сумі 437 100,00

грн., так як, на думку відповідача, в бухгалтерському та податковому обліку ВАТ

«Новомиргородський елеватор» відображені інформаційні послуги отримані від ЗАТ

«Рамбурс-Елеватор» згідно актів здачі-приймання послуг відповідно до договору

№01/07/04-НМ від 01.07.2004 р. на загальну суму 367 100,00 грн., ПДВ 73 420,00

грн. та інформаційно-консультаційні послуги по проведенню семінару від ФОП

ОСОБА_2. згідно акту приймання-здачі послуг відповідно до договору від

09.01.2008 р. на загальну суму 70 000,00 грн. (без ПДВ) віднесено до валових

витрат протиправно.

При цьому

відповідач вказує, що підтвердженням виконання сторонами договірних відносин є

первинні документи, що свідчать про наявність результатів, у даному випадку у

вигляді наданих послуг та передачу права власності на такі послуги від однієї

сторони договору про надання послуг до іншої, але в акті виконаних робіт від

ЗАТ «Рамбурс-Елеватор» не визначено конкретний перелік наданих послуг, тематику

наданих консультацій, місце та спосіб надання послуг. Акт виконаних робіт ФОП

ОСОБА_2. не містить інформації щодо місця та дати проведення семінару, змісту

та обсягів наданих консультацій у формі семінару.

При

дослідженні в судовому засіданні договору №01/07/04-НМ від 01.07.2004 року,

укладеного позивачем з ЗАТ «Рамбурс-Елеватор», встановлено, що його предметом

є  консультування головного бухгалтера,

технічного директора, виконавчого директора, інспектора з якості, старшого

менеджера по охороні, програмувальника та юриста Відкритого акціонерного

товариства «Новомиргородський елеватор» з питань, що випливають з їх

функціональних обов'язків виконуваних ними у даному товаристві та стосуються їх

роботи щодо здійснення ВАТ «Новомиргородський елеватор» статутної господарської

діяльності.

Вартість

таких послуг узгоджена сторонами договору в додатку № 1 до нього та розрахована

за годину таких консультацій (а.с.89 Т.1).

01 липня

2005 року між ЗАТ «Рамбурс-Елеватор» та ВАТ «Новомиргородський елеватор»

укладено додаткову угоду № 1 до договору №01/07/04-НМ від 01.07.2004 року,

відповідно до змісту якої сторони узгодили надання консультацій додатково

начальнику транспортного відділу з ефективного та раціонального використання

транспорту підприємства та погодили збільшення оплати для всіх видів

консультацій (а.с.90 Т.1).

З актів

приймання-передачі виконаних робіт, складених між ЗАТ «Рамбурс-Елеватор» та ВАТ

«Новомиргородський елеватор», вбачається, що ЗАТ «Рамбурс-Елеватор» постійно

здійснювало консультування працівників позивача з питань здійснення ними

функціональних обов'язків. Як пояснили в судовому засіданні представники

позивача такі консультації, як правило, здійснювались по телефону за

необхідності. В деяких випадках, як вбачається зі змісту актів представники ЗАТ

«Рамбурс-Елеватор» здійснювали виїзд до позивача з метою консультування, що

також відображено в актах.

Відповідно

до змісту п.2.2.22. статуту ЗАТ «Рамбурс-Елеватор», дане товариство має право

надавати фізичним та юридичним особам виробничі, сервісні, інформаційні та

консультаційні послуги, послуги з правового (юридичного) і аудиторського

характеру (а.с.49 Т.2).

Підпунктом

5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат,

сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,

організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і

охороною праці, у тому числі витрат з придбанням електричної енергії (включаючи

реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї

статті.

Згідно із

пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними

та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена

правилами ведення податкового обліку.

Відповідно

до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових

витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не

дозволяється.

На підставі

викладеного суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що в актах не

вказано тематики проведених консультацій, так як види та тематика таких

консультацій зазначена в договорі № 01/07/04-НМ від 01.07.2004 р. (а.с.61 Т.3),

укладеному між позивачем та ЗАТ «Рамбурс-Елеватор».

Таким чином,

в судовому засіданні встановлено, що витрати позивача з оплати консультаційних

послуг ЗАТ «Рамбурс-Елеватор» господарсько-правового характеру, підтверджені

належними первинними документами (актами приймання-здачі виконаних робіт) та

правомірно віднесені до складу валових витрат та відповідають фактичним

обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права,

відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження в перевіряємому періоді

ВАТ «Новомиргородський елеватор» податку на прибуток в сумі 91 775,00 грн., а

тому податкове повідомлення-рішення №0000712310/0 від 21.11.2008 р. в цій

частині підлягає визнанню нечинним.

В

обґрунтування взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2., позивачем надано суду копію

договору від 09 січня 2008 року про надання консультаційних послуг (а.с.84,

Т.1) у формі семінару на тему «Податкові та бухгалтерські зміни 2008 року»,

копію акту приймання-передачі послуг від 15.02.2008 р. (а.с.85, Т.1).

Зі змісту

договору від 09.01.2008 року вбачається, що дату та місце проведення семінару

сторони не узгодили.

Відповідно

до змісту письмового повідомлення, направленого ОСОБА_2 на адресу позивача

13.02.2008 року, запропоновано проведення семінару на 15.02.2008 року.

В судовому

засіданні представники позивача пояснили, що семінар було проведено за

місцезнаходженням ВАТ «Новомиргородський елеватор» (м.Новомиргород, Кіровоградської

області, вул.Залізнична, 45) 15 лютого 2008 року з 9-00 до 17-00, що

узгоджується змістом звіту від 15.2008 року (а.с.6 Т.3).

Представники

позивача пояснили, що первинні документи про здійснення господарської операції

між ВАТ «Новомиргородський елеватор» та ФОП ОСОБА_2, а саме - акт

приймання-передачі виконаних робіт та звіт про надані консультаційні послуги,

було складено безпосередньо після її здійснення.

Зі змісту

акту від 15.02.2008 року, який міститься в матеріалах справи (а.с.85 Т.1)

вбачається, що він складений в місті Києві, зі змісту звіту від 15.02.2008 року

вбачається, що він складений в місті Новомиргороді.

Враховуючи

зміст звіту про надані послуги від 15.02.2008 року щодо часу проведення

семінару, а також пояснення представників позивача надані в судовому засіданні

щодо проведення його особисто ОСОБА_2, з огляду на позицію позивача щодо

складення акту приймання-передачі того ж дня після проведення семінару, суд

вважає неможливим складення первинних документів одними і тими ж сторонами, в

один і той же час в різних містах України, віддаленість одне від одного яких

вираховується в сотнях кілометрів, що унеможливлює встановлення дійсного місця

складання таких документів та реальність самої господарської операції, а тому

доводи відповідача щодо безпідставного віднесення до валових витрат позивачем

вартості послуг за договором від 09 січня 2008 року, укладеним між позивачем та

ФОП ОСОБА_2. є обґрунтованими, а позовні вимоги щодо визнання нечинним

податкового повідомлення-рішення №0000712310/0 від 21.11.2008 р. в частині 17

500,00 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно п. п.

17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли

контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання

платнику податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2

пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити

штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового

зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку,

збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду на який припадає

така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання

таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але

не більше 50% такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових

періодів, що минули.

Оскільки, в

судовому засіданні підтверджено правомірність донарахування податковим органом

до сплати податку на прибуток 17 500,00 грн., а не в сумі 109 275,00 грн. як

обраховано податковим органом, то відповідно сума штрафних (фінансових) санкцій

нарахованих позивачу має становити 5 250,00 грн. (17 500,00 грн. х 30% (три

податкові періоди), а тому податкове повідомлення-рішення №0000712310/0 від

21.11.2008 р. яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку

на прибуток в сумі 109 275,00 грн. основного платежу та 48 157,50 грн. штрафних

санкцій підлягає в частині зобов'язання зі сплати штрафних санкцій в сумі 42

907,50 грн. визнанню нечинним.

Аналіз

податкового повідомлення-рішення №0000722310/0 від 21.11.2008 р. на предмет правомірності,

яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану

вартість в сумі 211 640,00 грн. основного платежу та 105 820,00 грн. штрафних

санкцій (всього 317 460,00 грн.)

Відповідно

до розрахунку основного платежу та штрафних санкцій, визначених податковим

повідомленням-рішенням №0000722310/0 від 21.11.2008 р., наданого представником

відповідача, складовими основного платежу з податку на додану вартість є

податкове зобов'язання, визначене позивачу відповідачем за господарськими

операціями з ЗАТ «Рамбурс-Елеватор» (73 420,00 грн.), ТОВ «Армасстус» (117

028,00 грн.), ПСП «Тишківка» (18 811,00 грн.) та ФОП ОСОБА_1 (3 330,00 грн.)

(а.с.3,4 Т.3).

В судовому

засіданні встановлено, що ВАТ «Новомиргородський елеватор» є платником податку

на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника

податку на додану вартість №14995533 серії НВ №252740, виданого ДПІ у

Новомиргородському районі Кіровоградської області 25.03.1998 р. (а.с.8, Т.2).

Як

зазначалося вище, позивач мав взаємовідносини з ЗАТ «Рамбурс-Елеватор» щодо

надання консультаційних послуг відповідно до договору № 01/07/04-НМ від

01.07.2004 р. (а.с.61 Т.3), які ВАТ «Новомиргородський елеватор» оплатив в

повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою з банку

(а.с.16-25, 40 Т.3) та не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні, а

також показано позивачем у довідці-співставлення підтверджуючих документів по

придбанню та оплаті інформаційно-консультаційних послуг (а.с.61 Т.3).

Закритим акціонерним

товариством «Рамбурс-Елеватор» виписано податкові накладні №31-07-07-3 від

31.07.2007 р. (а.с.207, Т.1), №27-06-07-3 від 27.06.2007 р. (а.с.208, Т. 1),

№31-05-07-3 від 31.05.2007 р. (а.с.209, Т.1), №27-04-07-4 від 27.04.2007 р.

(а.с.210, Т.1), №30-03-07-3 від 30.03.2007 р. (а.с.211, Т.1), №2802-07-3 від

28.02.2007 р. (а.с.212, Т.1), №31-01-07-3 від 31.01.2007 р. (а.с.213, Т.1),

№31-08-07-3 від 31.08.2007 р. (а.с.214, Т.1), №28-09-07-4 від 28.09.2007 р.

(а.с.215, Т.1), №31-10-07-5 (а.с.216, Т.1), №30-11-07-3 від 30.11.2007 р.

(а.с.217, Т.1), №29-12-07-3 від 29.12.2007 р. (а.с.218, Т.1), №3-31/01/08 від

31.01.2008 р. (а.с.219. Т.1), №3-29/02/08 від 29.02.2008 р. (а.с.220, Т.1),

№3-31/03/08 від 31.03.2008 р. (а.с.221, Т.1), №4-30/04/08 від 30.04.2008 р.

(а.с.222, Т.1), №3-30/05/08 від 30.05.2008 р. (а.с.223, Т.1), №4-30/06/08 від

30.06.2008 р. (а.с.224, Т.1), форма яких відповідає вимогам Закону України «Про

податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Сплачені

суми в ціні послуг було віднесено Відкритим акціонерним товариством

«Новомиргородський елеватор» до податкового кредиту у відповідних періодах, що

підтверджено обома сторонами в судовому засіданні та відображено в акті

перевірки.

Враховуючи

те, що єдиною підставою визначення відповідачем позивачеві суми податкового

зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 73 420,00 грн. за

взаємовідносинами з Закритим акціонерним товариством «Рамбурс-Елеватор» стало,

на думку відповідача, безпідставне віднесення його до податкового кредиту в

зв'язку з безпідставним, на думку відповідача, віднесенням до валових витрат

вартості цих послуг, з огляду на встановлений в судовому засіданні факт

правомірності та обґрунтованості віднесення позивачем до валових витрат

вартості цих послуг, суд вважає, що позов про визнання нечинним податкового

повідомлення-рішення від 21.11.2008 р. №0000722310/0 в частині 73 420,00 грн.

податкового зобов'язання з податку на додану вартість (основного платежу)

підлягають задоволенню.

В судовому

засіданні встановлено, що 25 жовтня 2007 року між ВАТ «Новомиргородський

елеватор» та ТОВ «Армасстус» було укладено договір купівлі-продажу №288А

(а.с.48-49, Т.3), за умовами якого ТОВ «Армасстус» взяло на себе зобов'язання

передати у власність позивача 41,359 т ріпаку врожаю 2007 року по ціні 2 495,00

грн. за тону на загальну суму 103 190,87 грн., а ВАТ «Новомиргородський

елеватор» повинен був прийняти та оплатити даний товар.

25 жовтня

2007 року позивач отримав від ТОВ «Армасстус» 41,89 т ріпаку, що

підтверджується видатковими накладними № 25/10 та № 25/10/01 від 25.10.2007

року (а.с.68 Т.2).

Товариством

з обмеженою відповідальністю «Армасстус» було виписано податкові накладні №

25/10 від 25.10.2007 року та 25/10/1 від 25.10.2007 року (а.с.66 Т.1) на суму

отриманого товару відповідно 103 190,87 грн., в т.ч. ПДВ - 17 198,48 грн. та

1324,85 грн., в т.ч. ПДВ - 229,81 грн. (а.с.225 Т.1)

Відповідно

до платіжних доручень від 26.10.2007 року № 1003 та 1004, позивач здійснив

розрахунок з ТОВ «Армасстус» у встановленому порядку (а.с.37, 38 Т.3), а також

здійснив взаєморозрахунок в сумі 1324,37 грн. (а.с.101-103 Т.3), що не

заперечувалось відповідачем в судовому засіданні.

26 жовтня

2007 року між ВАТ «Новомиргородський елеватор» та ТОВ «Армасстус» було укладено

договір купівлі-продажу №291А (а.с.46-47, Т.3), за умовами якого ТОВ

«Армасстус» взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача 110,00 т

кукурудзи врожаю 2007 року по ціні 1 115,00 грн. за тону на загальну суму 122

650,44 грн., а ВАТ «Новомиргородський елеватор» повинне було прийняти та

оплатити даний товар.

26 жовтня

2007 року позивач отримав від ТОВ «Армасстус» 110,00 т кукурудзи, що

підтверджується видатковою накладною № 26/10 від 26.10.2007 року (а.с.81 Т.3).

Товариством

з обмеженою відповідальністю «Армасстус» було виписано податкову накладну №

26/10 від 26.10.2007 року (а.с.82 Т.3) на суму отриманого товару 122 650,44

грн., в т.ч. ПДВ - 20 441,74 грн.

Відповідно

до платіжних доручень від 26.10.2007 року № 1000, 1001, 1002 позивач здійснив

розрахунок з ТОВ «Армасстус» у встановленому порядку (а.с.34-36 Т.3).

26 жовтня

2007 року між ВАТ «Новомиргородський елеватор» та ТОВ «Армасстус» було укладено

договір купівлі-продажу №292А (а.с.83, Т.3), за умовами якого ТОВ «Армасстус»

взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача 190,00 т соняшника

врожаю 2007 року по ціні 2 500,00 грн. за тону на загальну суму 474 999,24

грн., а ВАТ «Новомиргородський елеватор» повинне було прийняти та оплатити

даний товар протягом 3-х днів в розмірі 100% вартості поставленого товару.

26 жовтня

2007 року позивач отримав від ТОВ «Армасстус» 190,00 т насіння соняшнику, що

підтверджується видатковою накладною № 26/10/01 від 26.10.2007 року (а.с.84

Т.3).

Товариством

з обмеженою відповідальністю «Армасстус» було виписано податкову накладну №

26/10/01 від 26.10.2007 року (а.с.85 Т.3) на суму отриманого товару 474 999,24

грн., в т.ч. ПДВ - 79 166,54 грн.

Відповідно

до платіжних доручень від 26.10.2007 року № 874, 992, 993, 994, 995, 996, 997,

998, 999 (а.с.26-33, 39 Т.3),  та шляхом взаємозаліку

(а.с.101-103 Т.3) позивач здійснив розрахунок з ТОВ «Армасстус» у встановленому

порядку.

Факт

реальності господарських операцій підтверджується також товарно-транспортними

накладними, зміст яких свідчить про транспортування та відвантаження товару ТОВ

«Армасстус» позивачеві (а.с.70-85, Т.2).

Відповідно

до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997

року № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право

зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим

Законом.

Згідно з

підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану

вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду

складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у

звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких

відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи

нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом

7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового

кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими

накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом

прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує

перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на

момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми

податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не

підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе

відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством,

нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим

підпунктом документами.

При цьому в

підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення

права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з

подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в

оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного

чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи

комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт

придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз

наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі «Про податок на

додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту,

а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової

накладної, що узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в

постанові №08-158 від 09.09.2008 року.

Пунктом

7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник

податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені

окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування

податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові

фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування

юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як

платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг)

та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без

врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому

значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідач

вказує, що згідно бази даних податкового органу та відповіді ДПІ у Центральному

районі м. Миколаєва №8951/23-412 від 22.10.2008 р. (а.с.221, Т.2) підприємство

ТОВ «Армасстус» з індивідуальним податковим номером 349825814032, який вказано

в податкових накладних  № 25/10 від

25.10.2007 року (а.с.79 Т.3), 25/10/1 від 25.10.2007 року (а.с.66 Т.1), № 26/10

від 26.10.2007 року (а.с.82 Т.3), № 26/10/01 від 26.10.2007 року (а.с.85

Т.3)  не зареєстроване платником податку

на додану вартість, а тому ВАТ «Новомиргородський елеватор» не мало права

відносити суму податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Армасстус» до

складу податкового кредиту за жовтень 2007 року у розмірі 117 028,00 грн.

Судом

встановлено, що у вищевказаних податкових накладних вказаний індивідуальний

податковий номер ТОВ «Армасстус» - 349825814032, номер свідоцтва про реєстрацію

платника ПДВ 100028670.

Матеріали

справи містять копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану

вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасстус» НБ №089121,

відповідно до змісту якого вбачається, що дане підприємство зареєстроване

платником ПДВ. Номер свідоцтва платника ПДВ повністю співпадає з номером,

вказаним в податкових накладних.

Окрім того,

відповідно до довідки №NIC-22/1156 від 05.12.2008 р. виданої Першим Українським

Міжнародним Банком (а.с.235, Т.1) ТОВ «Армасстус», код ЄДРПОУ 34992588

відповідно до платіжного доручення №27 від 07.11.2007 р. було сплачено податок

на додану вартість за жовтень 2007 р. в сумі 401,00 грн.

Зі змісту

податкових накладних № 25/10 від 25.10.2007 року (а.с.79 Т.3), 25/10/1 від

25.10.2007 року (а.с.66 Т.1), № 26/10 від 26.10.2007 року (а.с.82 Т.3), №

26/10/01 від 26.10.2007 року (а.с.85 Т.3), вбачається те, що при написанні

індивідуального податкового номеру ТОВ «Армасстус» допущено помилку, а саме -

вказано 349

8 25814032,

замість 349

9 25814032.

Суд

погоджується із позицією позивача щодо того, що вказаний недолік у податковій

накладній не робить останню недійсною та не свідчить про її неналежність та

недопустимість як доказу, який підтверджує факт здійснення господарської операції

та сплату позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того,

недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону

України «Про податок на додану вартість» не є підставою для висновку про

неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту,

оскільки всі необхідні умови щодо формування останнього, позивачем відповідно

вимог вказаного закону, як встановлено у ході розгляду справи, виконано

належним чином, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду

України, викладеною в ухвалі від 14.08.2008 року у справі № 11/409/06-АП к/с №

К-35394/06.

Також судом

встановлено, що відповідно до свідоцтва №100028670 про реєстрацію платника

податку на додану вартість серії НБ №089121 (а.с.80, Т.1) ТОВ «Армасстус»

зареєстроване платником податку на додану вартість та йому присвоєно

індивідуальний порядковий номер 349925814032. Таким чином, між номером, що

вказаний в податкових накладних та у свідоцтві про реєстрацію платника податку

на додану вартість є розбіжність в одну цифру, а тому суд погоджується, що в

податкових накладних допущено помилку, оскільки всі інші реквізити за якими

можна ідентифікувати особу співпадають та підтверджують факт існування такої

особи, що видала податкові накладні.

В судовому

засіданні представником відповідача надано письмове пояснення (а.с.223 Т.2),

відповідно до змісту якого, Маловисківською МДПІ повідомлено суду той факт, що

на момент на момент виписки податкових накладних ТОВ «Армасстус» було

зареєстроване платником податку на додану вартість, що спростовує вказане в

акті перевірки відповідачем, а тому, з урахуванням вищевикладеного, позов про

визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.11.2008 р.

№0000722310/0 в частині 117 028,00 грн. податкового зобов'язання з податку на

додану вартість (основного платежу) підлягає задоволенню.

В судовому

засіданні встановлено, що 31 серпня 2007 року між ВАТ «Новомиргородський

елеватор» та ПСП «Тишківка» було укладено договір купівлі-продажу №107 к.п.е.

(а.с.104, Т.3), за умовами якого ПСП «Тишківка» взяло на себе зобов'язання

передати у власність позивача 18,380 т пшениці врожаю 2007 року по ціні 940,00

грн. за тону, а ВАТ «Новомиргородський елеватор» повинне було прийняти його та

оплатити.

31 серпня

2007 року позивач отримав від ПСП «Тишківка» 18,380 т пшениці, що

підтверджується видатковою накладною № 47 від 31.08.2007 року (а.с.105 Т.3).

Приватним

сільськогосподарським підприємством «Тишківка» було виписано податкову накладну

№ 47 від 31.08.2007 року (а.с.106 Т.3) на суму отриманого товару 17 277,13

грн., в т.ч. ПДВ - 2 879,52 грн.

31 серпня

2007 року між ВАТ «Новомиргородський елеватор» та ПСП «Тишківка» було укладено

договір купівлі-продажу №108 к.п.е. (а.с.107, Т.3), за умовами якого ПСП

«Тишківка» взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача 63,720 т

пшениці 6-го класу врожаю 2007 року по ціні 940,00 грн. за тону, а ВАТ

«Новомиргородський елеватор» повинне було прийняти та оплатити даний товар.

31 серпня

2007 року позивач отримав від ПСП «Тишківка» пшеницю, що підтверджується

видатковою накладною № 46 від 31.08.2007 року (а.с.108 Т.3).

Приватним

сільськогосподарським підприємством «Тишківка» було виписано податкову накладну

№ 46 від 31.08.2007 року (а.с.106 Т.3) на суму отриманого товару 59 896,55

грн., в т.ч. ПДВ - 9 982,76 грн.

31 серпня

2007 року між ВАТ «Новомиргородський елеватор» та ПСП «Тишківка» було укладено

договір купівлі-продажу №109 к.п.е. (а.с.110, Т.3), за умовами якого ПСП

«Тишківка» взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача 23,605 т

ячменю 3-го класу врожаю 2007 року по ціні 1138,00 грн. за тону, а ВАТ

«Новомиргородський елеватор» повинне було прийняти та оплатити даний товар.

31 серпня

2007 року позивач отримав від ПСП «Тишківка» ячмінь в кількості 26,38, що

підтверджується видатковими накладними № 44 та 45 від 31.08.2007 року (а.с.111,

121 Т.3).

Приватним

сільськогосподарським підприємством «Тишківка» було виписано податкові накладні

№ 44 та 45 від 31.08.2007 року (а.с.112, 122 Т.3) на суму отриманого товару 30

054,10 грн., в т.ч. ПДВ - 5 009,02 грн.

16 жовтня

2007 року між ВАТ «Новомиргородський елеватор» та ПСП «Тишківка» було укладено

договір купівлі-продажу №268 к.п.е. (а.с.117, Т.3), за умовами якого ПСП

«Тишківка» взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача 2,056 т

насіння соняшнику врожаю 2007 року по ціні 2550,00 грн. за тону, а ВАТ

«Новомиргородський елеватор» повинне було прийняти та оплатити даний товар.

31 серпня

2007 року позивач отримав від ПСП «Тишківка» насіння соняшнику в кількості 2,21

т, що підтверджується видатковими накладними № 27 та 28 від 16.10.2007 року

(а.с.118, 123 Т.3).

Приватним

сільськогосподарським підприємством «Тишківка» було виписано податкові накладні

№ 16/10/1 та 16/10/2 від 16.10.2007 року (а.с.119, 123 Т.3) на суму отриманого

товару 5 635,50 грн., в т.ч. ПДВ - 939,25 грн.

Факт

реальності господарської операції підтверджується також товарно-транспортними

накладними, та накладними, зміст яких свідчить про транспортування та

відвантаження товару ПСП «Тишківка» позивачеві (а.с.98-109 Т.2).

Відповідно

до платіжного доручення від 16.10.2007 року № 874 (а.с.39 Т.3), видаткового

касового ордеру та квитанції до прибуткового касового ордеру від 31.08.2007

року (а.с.110 Т.2, 113, 116 Т.3), довіреності ЯНН № 588705 від 31.08.2007 року

(а.с.111 Т.2, 114, 115 Т.3) та взаєморозрахунку (а.с.125-131 Т.3), позивач

здійснив розрахунок з ПСП «Тишківка» за отриманий товар в сумі 112 862,99 грн.

(а.с.63 Т.3), що підтверджено відповідачем в судовому засіданні.

В серпні

2007 року та жовтні 2007 року ВАТ «Новомиргородський елеватор» віднесено до

складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових

накладних, виписаних ПСП «Тишківка»:

- №46 від

31.08.2007 року - 9982,76 грн. ПДВ (а.с.109, Т.3);

- №45 від

31.08.2007 року  - 4477,07 грн. ПДВ

(а.с.112, Т.3);

- №44 від

31.08.2007 року - 531,95 грн. ПДВ (а.с.122. Т.3);

- №47 від

31.08.2007 року - 2879,52 грн. (а.с.106, Т.3);

- №16/10/1

від 16.10.2007 року - 65,45 грн. (а.с.124, Т.3);

- №16/10/2

від 16.10.2007 року - 873,80 грн. (а.с.119, Т.3).

Судом

встановлено, що згідно бази даних податкового органу (а.с.33, 34, Т.2) ПСП

«Тишківка» присвоєно індивідуальний податковий номер 43347711131, дію свідоцтва

платника податку на додану вартість припинено 07.08.2008 р.

Відповідно

до постанови господарського суду Кіровоградської області від 27.02.2009 р.

(а.с.137-139, Т.3) приватне сільськогосподарське підприємство «Тишківка» було

визнано банкрутом.

В судовому

засіданні встановлено, що 01 листопада 2007 року між ВАТ «Новомиргородський

елеватор» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір

купівлі-продажу №297 к.п.х. (а.с.64, 65 Т.3), за умовами якого ОСОБА_1 взяв на

себе зобов'язання передати у власність позивача 16,870 т ячменю по ціні 987,08

грн. без ПДВ за тону, а ВАТ «Новомиргородський елеватор» повинен був прийняти

та оплатити даний товар.

01 листопада

2007 року позивач отримав від ОСОБА_1 ячмінь в кількості 16,870 т, що

підтверджується видатковою накладною № 10 від 01.11.2007 року (а.с.66 Т.3).

Фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_1 було виписано податкову накладну № 10 від 01.11.2007

року (а.с.67 Т.3) на суму отриманого товару 19 982,45 грн., в т.ч. ПДВ - 3

330,41 грн. Дану суму ПДВ позивачем включено до податкового кредиту в листопаді

2007 року.

Відповідно

до видаткових касових ордерів та квитанцій до прибуткового касового ордеру від

01.11.2007 року та 02.11.2007 року (а.с.68, 71, 72, 76 Т.3), довіреності ГАА

№289799 від 01.11.2007 року (а.с.69, 70 Т.3) та ГАА № 289800 від 02.11.2007

року (а.с.73, 74) позивач здійснив розрахунок з ОСОБА_1 за отриманий товар в

сумі 19 982,45 грн., що підтверджено відповідачем в судовому засіданні.

Факт

реальності господарської операції підтверджується також товарно-транспортними

накладними, зміст яких свідчить про транспортування та відвантаження товару

ОСОБА_1 позивачеві (а.с.64, 65 Т.2).

Відповідно

до бази даних податкового органу (а.с.32, Т.2) на час укладення договору та

видачі податкової накладної ОСОБА_1 був зареєстрований платником податку на

додану вартість № свідоцтва НОМЕР_1 за індивідуальним податковим номером

НОМЕР_2.

В акті

перевірки відповідач послався на той факт, що ПСП «Тишківка» надало до

Новомиргородського відділення Маловискіської МДПІ останню звітність про

показники фінансово-господарської діяльності за червень 2007 року, а ОСОБА_1 -

за листопад 2007 року без показників фінансово-госпродарської діяльності

(а.с.133, 134 Т.3). При цьому відповідачем в акті зазначено, що ПСП «Тишківка»

не було у серпні та жовтні 2007 року та ОСОБА_1 в листопаді 2007 року

нараховано та сплачено до Державного бюджету податкові зобов'язання з податку

на додану вартість по операціях з поставки товарів та виконаних робі, що

суперечить п.7.7.2 п 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»,

а тому, на думку відповідача, позивачем завищено податковий кредит за серпень в

сумі 17 871,30 грн., жовтень 2007 року в сумі 939,25 грн., листопад 2007 року в

сумі 3 330,41 грн., а тому, на думку податкового органу, має місце заниження

позивачем податку на додану вартість.

Як

вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі

належно оформлених податкових накладних виданих йому контрагентами за

договорами за перевіряємий період.

В судовому

засіданні встановлено, що розрахунки ВАТ «Новомиргородський елеватор» з

контрагентами проводились у безготівковій та готівковій формах ті здійснені у

повному обсязі.

Відповідно

до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація осіб

як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

В судовому

засіданні встановлено, що ПСП Тишківка та ФОП ОСОБА_1 на момент виписки

податкових накладних, були зареєстровані платниками податку на додану вартість

та були особами, не обмеженими будь-яким чином щодо здійснення описаних вище

господарських операцій, а тому відповідно до вимог п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7

Закону України «Про податок на додану вартість» мали право на складання

податкових накладних.

Суд вважає,

що обставини вказані відповідачем, як підстава для зменшення задекларованої позивачем

суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення-рішення,

знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України

«Про податок на додану вартість». Інші статті цього Закону, так само як і інших

законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану

вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового

законодавства контрагентом платника податку в тому числі й щодо сплати такого

податку, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України,

викладеною в ухвалі № К-9921/07 від  02.10.2008 року

Вимога

пункту 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної

сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум

цього податку його платникові, стосується, за даних обставин саме позивача і

сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам, а

тому посилання представника відповідача в судовому засіданні на те, що такі

обставини стосуються контрагентів позивача є необґрунтованим та таким, що не

заслуговує на увагу.

Більш того,

покупець не може нести відповідальність за несплату податків своїми

постачальниками. Якщо ПСП Тишківка та ОСОБА_1 не виконали свого зобов'язання по

сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки

саме щодо таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення

платника податку права на податковий кредит та подальше відшкодування податку

на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови

щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження

розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з позицією Верховного суду

України, викладеною в постанові №06/47 від 11.10.2006 року .

Реальність

господарських операцій, за результатами яких у позивача виникло право на

податковий кредит, перевірено відповідачем та підтверджено ним в судовому

засіданні та обґрунтовано відповідними доказами позивачем.

Частиною 2

ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами

України.

Відповідно

до частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність

рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо

доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на

відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на

припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо

правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику

податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди,

зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника

податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Маловисківська

міжрайонна державна податкова інспекція не довела суду факт безтоварного

характеру господарських операцій, обізнаності позивача щодо створення ТОВ

«Армасстус» та ПСП «Тишківка», а також реєстрації підприємницької діяльності

ОСОБА_1 із протиправною метою і несплати ними податків, наявність зговору на

викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного віднесення сум до

податкового кредиту тощо. Суду також не були надані докази про встановлення

таких фактів у рішеннях інших судів.   

Враховуючи

викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану

вартість в ціні товарів (робіт, послуг), отримав податкові накладні, складені

належним чином, суд погоджується з позицією ВАТ «Новомиргородський елеватор»

щодо правомірності віднесення ним до податкового кредиту таких сум податку на

додану вартість.

В судовому

засіданні арифметичні розрахунки та обчислення сум податкового кредиту

сторонами не оспорюються, спір існує лише щодо правомірності дій позивача

віднести відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

Судом також

приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо

оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у

межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано,

тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення

(вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій

дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між

будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і

цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права

особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом

розумного строку.

Всупереч

наведеним вимогам та вимогам ст. 71 КАС України відповідач як суб'єкт владних

повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування

обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності

прийнятого ним №0000722310/0 від 21.11.2008 р., а також висновків акта

перевірки щодо порушення позивачем вимог п. п. 7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.1 ст. 7

Закону України «Про податок на додану вартість».

Із

зазначеного випливає, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно,

оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві, а тому

позов в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №00007223/0

від 21.11.2008 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з

податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі

317 460,00 грн. підлягає задоволенню.

У

відповідності до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України,

якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені

позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. У зв'язку з цим

суд вважає за необхідне стягнути судові витрати в сумі 1,70 грн. з Державного

бюджету України.

Враховуючи

вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000722310/0 від

21.11.2008 р., винесене Новомиргородським відділенням Маловисківської

міжрайонної державної податкової яким ВАТ «Новомиргородський елеватор»,

визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 317

460,00 грн. з яких - 211 640,00 грн. - основного платежу та 105 820,00 грн.

штрафних (фінансових) санкцій.

3. Визнати

нечинним податкове повідомлення-рішення №0000712310/0 від 21.11.2008 р.,

винесене Новомиргородським відділенням Маловисківської міжрайонної державної

податкової яким ВАТ «Новомиргородський елеватор», визначено суму податкового

зобов'язання з податку на прибуток в сумі 157 432,00 грн. з яких - 109 275,00

грн. - основного платежу та 48 157,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій в

частині 91 775,00 грн. основного платежу та 42 907,50 грн. штрафних

(фінансових) санкцій.

В іншій

частині позовних вимог відмовити.

Присудити

Відкритому акціонерному товариству «Новомиргородський елеватор», код ЄДРПОУ

(26000, м. Новомиргород, Кіровоградської області, вул. Залізнична, 45) з

Державного бюджету України (рахунок №31118095600002, УДК в Кіровоградській

області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329) судовий збір в сумі 1,70

грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання

заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було

подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у

строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного

адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд

шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення

постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення

постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього

протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя                     (підпис)

З оригіналом

згідно:

Суддя

Кіровоградського

окружного

адміністративного суду

                    С.В. Могилан