Рішення

від 24.03.2014 по справі 359/4079/13-ц

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Цивільна справа 2/359/33/2014

Провадження 359/4079/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Туманової К.Л.,

при секретарі: Поліщук К.В., Дідик А.В., Поліщук А.О.,

за участю

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бориспіль цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог ПАТ «Укртранснафта» про поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення грошових коштів, та

за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя автомобіля SUZUKI GRAND VITARA та права спільної сумісної власності на ? частини ТОВ "Аліра-Тревел" -

в с т а н о в и в:

22 квітня 2013 року ОСОБА_4 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вище зазначеним позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, з проханням : поділити спільне з відповідачем майно, виділивши їй ? частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1; виділити ОСОБА_5 ? частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1; визнати за нею право власності на паркінг місце для автомобіля НОМЕР_7 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у сумі 183 291,00 гривень та понесені судові витрати (а. с.2 - 4).

Протягом розгляду справи в суді, позивач, неодноразово уточнювала позовні вимоги, що підтверджується заявами про уточнення позовних вимог, а саме: 07.05.2013 року (а. с. 41-42), 08.10.2013 року (а. с. 62-63) та 18.12.2013 року ( а. с. 136-137), які остаточно сформовані в редакції заяви від 18.12.2013 року.

Так, 18 грудня 2013 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог (а. с. 136-137), згідно якої, позивач просила: поділити спільне з відповідачем майно, визнавши за нею право власності на ? частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1; визнати за відповідачем право власності на ? частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1; визнати за відповідачем право власності на паркінг місце для автомобіля НОМЕР_7 , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_3; визнати за нею право власності на паркінг місце для автомобіля НОМЕР_8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 183 291,00 гривень; зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні нею ? частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1; визнати за нею право власності на ? частини автомобіля NISAN ALMERA номерний знак НОМЕР_3 визнати за відповідачем право власності на ? частину автомобіля NISAN ALMERA номерний знак НОМЕР_3 визнати за нею право власності на ? частину автомобіля SUZUKI GRAND VITARA номерний знак НОМЕР_4; визнати за відповідачем право власності на ? частину автомобіля SUZUKI GRAND VITARA номерний знак НОМЕР_4; стягнути з відповідача на її користь витрати, пов'язані з оплатою судового збору.

В обґрунтування позову зазначала, що вона та відповідач з 13.07.2002 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення суду від 01.04.2011 року, мають сина - ОСОБА_6, 2004 року народження, який після розірвання шлюбу проживає з нею.

У період шлюбу ними було придбано: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартістю 740 885,50 гривень, а на день подачі позову вартість становить 540 000,00 гривень та два паркінг місця для автомобілів НОМЕР_7 та НОМЕР_8.

Для придбання квартири нею за місцем роботи було отримано безвідсоткову позику у розмірі 600 000,00 гривень, яку вона повертає щомісячними платежами у розмірі 1 842,00 гривень. Станом на дату розірвання шлюбі було сплачено позики у сумі 233 418,00 гривень. Після розірвання шлюбу з 01.04.2011 року по 31.03.2013 року у розмірі 44 208,00 гривень. Сума, яка підлягає поверненню складає 322 374,00 гривень. В зв'язку з чим відповідач повинен повернути їй половину суми позики, що становить 183 291,00 гривень.

Крім того ними були придбано транспортні засоби : NISAN ALMERA номерний знак НОМЕР_3 та SUZUKI GRAND VITARA номерний знак НОМЕР_4.

10.09.2013 року відповідачем було подано зустрічну позовну заяву (а. с. 55-56), з проханням : поділити спільне майно, виділивши позивачу за первісним позовом спірний автомобіль; стягнути з позивача за первісним позовом у рахунок компенсації вартості належного йому на праві власності майна автомобіля на його користь половину визначеної експертизою вартості автомобіля.

12.12.2013 року позивачем за зустрічним позовом було подано заяву про уточнення позовних вимог з прохання : стягнути з відповідача за зустрічним позовом на його користь половину вартості автомобіля SUZUKI GRAND VITARA номерний знак НОМЕР_4 визначену експертною оцінкою; визнати за ним право сумісної власності на ? частини ТОВ "Аліра-Тревел".

Обґрунтовуючи тим, що позивач за первісним позовом умисно зменшила кількість придбаного у шлюбу майна та не вказала кошти витрачені на їх придбання. За час шлюбу ними 07.02.2007 року було придбано автомобіль SUZUKI GRAND VITARA номерний знак НОМЕР_4, вартістю на час купівлі 183 800 гривень, який зареєстрований на ім'я позивача за первісним позовом. Стан спірного автомобіля та його вартість йому не відомі, і тому він просив суд призначити експертизу для визначення його вартості (а. с. 55- 56).

Крім того 16.01.2014 року позивачем за зустрічним позовом було подано заяву про уточнення позовних вимог з проханням стягнути з відповідача за зустрічним позовом на його користь половину вартості автомобіля SUZUKI GRAND VITARA номерний знак НОМЕР_4, визначену експертною оцінкою та призначити товарознавчу експертизу; виділити йому у власність холодильник "Шарп", кухонну плиту, телевізор "Соні", диван, одну металеву огорожу машино місць, на загальну суму 40 600 гривень. Для визначення вартості меблів призначити товарознавчу експертизу. Визнати його право сумісної власності на ? частину ТОВ "Аліра - Тревел". Для визначення вартості паркінгів НОМЕР_7 та НОМЕР_8 призначити товарознавчу експертизу (а. с. 168-170).

Ухвалою від 20 січня 2014 року заяву про зміну предмета позову ОСОБА_5 від 16.01.2014 року було залишено без розгляду (а. с. 178-180).

У судовому засіданні позивачем та її представником за первісним позовом, були підтримані уточнені позовні вимоги в редакції від 18.12.2013 року та просили задовольнити їх в повному обсязі. Зустрічний позов позивач за первісним позовом визнала частково, в частині стягнення коштів вартості транспортного засобу в розмірі ? заперечувала, проти вимог про визнання за її чоловіком право сумісної власності на ? частини ТОВ "Аліра - Тревел" не заперечувала.

Представник відповідача за первісним позовом не визнав позовні вимоги позивача за первісним позовом в повному обсязі, зустрічний позов повністю підтримав, при цьому наголошував на необхідності призначення експертизи для встановлення вартості всього спільного майна.

Заслухавши пояснення позивача за первісним позовом, його представника, представника відповідача за первісним позовом, дослідивши матеріли даної справи, суд прийшов до висновку, що первісний та зустрічний позови підлягають частковому задоволенню, за наступних підстав.

Спірні відносини між сторонами є сімейними та пов'язані з поділом спільного сумісного майна.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 13.07.2002 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення суду від 01 квітня 2011 року, мають сина - ОСОБА_6, 2004 року народження, що підтверджується рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01.04.2011 року та свідоцтвом про народження дитини ( а. с. 5-6).

Майно, що є предметом спору, було придбане подружжям у період шлюбу, а саме :

- квартира АДРЕСА_1, вартістю 740 885 гривень 50 копійок, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 22 листопада 2007 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 548 (а. с. 7-8);

- два підземні паркінги - машиномісця НОМЕР_7 та НОМЕР_8, вартістю по 80 800 гривень 00 копійок, за кожне машиномісце, що підтверджується договорами купівлі-продажу нерухомого майна (машиномісця) від 27 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстровано в реєстрі за № 936 (машиномісце НОМЕР_8) та від 27 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстровано в реєстрі за № 933 ( машиномісце НОМЕР_7) ( а. с. 96-97);

- транспортні засоби: NISAN ALMERA номерний знак НОМЕР_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_10 (а. с. 98) та SUZUKI GRAND VITARA номерний знак НОМЕР_4, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_11 (а. с. 77).

Згідно ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ч. 1, 2 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Частиною 3 ст. 368 Цивільного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином все вище зазначене майно, що є предметом спору, набуте сторонами за час шлюбу та належить їм на праві спільної сумісної власності.

У відповідності до ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 68 Сімейного кодексу України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно ч. 2 ст. 68 Сімейного кодексу України розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України .

Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

У судовому засіданні встановлено, що між сторонами шлюбний договір, а також будь-які інші письмові договори щодо майна, яке є їх особистою приватною власністю, а також щодо майна, яке є об'єктом спільної сумісної власності не укладались.

Згідно ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, згідно ст. 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності,здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу .

Враховуючи зазначене, суд вважає, що майно у виді квартири АДРЕСА_1 слід розділити між сторонами та виділити кожному по ? частки.

Крім того судом встановлено, що позивачем за первісним позовом, було отримано за місце роботи позику у розмірі 600 000,00 гривень, що підтверджується договором безвідсоткової позики від 14.11.2007 року укладеного між ВАТ "Укртранснафта" та ОСОБА_4 (а. с. 11-12).

Відповідно до п. п. 2 та 5 договору позика надається з метою покращення житлових умов позичальника, як працівника ВАТ "Укртранснафта". Надання позики не має на меті отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів ВАТ "Укртранснафта". Позика надається позичальнику на строк 20 років з моменту набрання чинності договору (а. с. 11-12).

28 листопада 2008 року між ВАТ "Укртранснафта" та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 1 до договору безвідсоткової позики від 14 листопада 2007 року (а. с. 13).

Згідно зазначеної додаткової угоди, сторони вирішили внести до договору безвідсоткової позики від 14 листопада 2007 року зміни та доповнення до п. 6 договору доповнити абзацом 2 наступного змісту : починаючи з листопада 2008 року позика підлягає поверненню на підставі цього договору шляхом щомісячного погашення позики в розмірі 1866,00 гривень та за останній місяць в сумі 1866,00 гривень (а. с. 13).

Крім того майновими поручителями за зобов'язання ОСОБА_4, що випливають з умов договору безвідсоткової позики від 14 листопада 2007 року є її батьки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які передали в іпотеку належне їм на праві спільної сумісної власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується договором іпотеки від 03 грудня 2009 року (а. с. 14 -21).

У відповідності до ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, а також не оспорюється позивачем, що договір безвідсоткової позики від 14.11.2007 року, було укладено позивачем за первісним позовом в інтересах сім'ї, тобто на купівлю квартири АДРЕСА_1.

Станом на 21 березня 2013 року вартість зазначеної квартири становить 540 000 гривень, що підтверджується висновком про вартість майна від 21 березня 2013 року, який виконаний оцінювачем ТОВ "Експерт-Альянс" ОСОБА_11, сертифікатом НОМЕР_12 від 07 вересня 2012 року, свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_13 від 12 липня 2006 року, кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача НОМЕР_14 від 04 березня 2006 року, посвідченням про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_15 від 16 листопада 2011 року, довідкою № 2279 з Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності від 24 вересня 2012 року (а. с. 24-29).

Як вбачається з довідки ПАТ "Укртранснафта" від 17 квітня 2013 року № 19-00/146 ОСОБА_4, як позичальником по договору безвідсоткової позики від 14.11.2007 року, за період з 01.04.2011 року по 31.03.2013 року було повернуто позики у сумі 44 208 гривень (а. с. 30).

08 січня 2014 року між ПАТ "Укртранснафта" та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 2 до договору безвідсоткової позики, згідно якої було замінено назву з "відкрите" та "публічне". Станом на 08.01.2014 року сума позики становить 305 796,00 гривень, а п. 6 договору викладено в наступній редакції : позика підлягає поверненню відповідно до умов цього договору шляхом щомісячного перерахування грошових коштів до 30 числа кожного місяця поточного року на розрахунковий рахунок ПАТ "Укртранснафта" в розмірі 1 842,00 гривень, а за останній місяць 1 866,00 гривень (а. с. 191).

Згідно довідки ПАТ "Укртранснафта" від 03.02.2014 року № 19-00/381, ОСОБА_4 протягом з листопада 2007 року по лютий 2014 року було повернуто 296 046 гривень позики. З них відповідно до п. 6.3 та п. 6.4 Положення "Про порядок надання безвідсоткових позик працівникам ВАТ "Укртранснафта", затвердженого рішенням правління 17.08.2006 року товариством частково погашено позику у сумі 150 000 гривень. Станом на 03.02.2014 року залишок неповернутої позики по договору безвідсоткової позики складає 303 954 гривень (а. с. 194).

Виходячи з вище викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача за первісним позовом, слід стягнути 50 % за договором безвідсоткової позики від 14.11.2007 року, додаткової угоди № 1 від 28.11.2008 року та додаткової угоди № 2 від 08.01.2014 року, грошові кошти у сумі 183 291,00 гривень.

З приводу підземних паркінг - машиномісць НОМЕР_7 та НОМЕР_8, вартість яких є однаковою, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме позивачу за первісним позовом виділити підземний паркінг НОМЕР_8, а відповідачу за первісним позовом підземний паркінг НОМЕР_7З приводу транспортних засобів, які придбані сторонами у період шлюбу, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Сімейного кодексу України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Частиною 5 ст. 71 Сімейного кодексу України визначено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У відповідності до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя ( одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попередньо внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Так, згідно п. 2 та 3 ч. 1 ст. 365 Цивільного кодексу України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Частиною 2 ст. 365 Цивільного кодексу України визначено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до вище зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає у їх спільній частковій власності.

Враховуючи вище викладене, суд визнає ідеальні частки сторін у цьому майні, а саме за позивачем та відповідачем за первісним позов слід визнати право власності по ? частини автомобіля NISAN ALMERA номерний знак НОМЕР_3 та по ? частини автомобіля SUZUKI GRAND VITARA номерний знак НОМЕР_4.

Згідно ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У задоволенні іншої частини первісного позову, а саме : зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні нею ? частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, слід відмовити, оскільки позивачем за первісним позовом не надано доказів на підтвердження своїх вимог, тобто в порядку ст. 60 ЦПК України , щодо чинення відповідачем перешкод у користуванні квартирою.

Зустрічний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом на його користь половину вартості автомобіля SUZUKI GRAND VITARA номерний знак НОМЕР_4 визначену експертною оцінкою та визнати за ним право сумісної власності на ? частини ТОВ "Аліра - Тревел".

У відповідності до вище зазначених вимог присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя ( одного з них) до суду з таким позовом ( ст. 11 ЦК) та попередньо внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Проте на виконання вище зазначених вимог, відповідачем не було надано доказів, тобто у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми, оскільки чинним законодавством визначено, що такі кошти повинні бути внесені попередньо на депозитний рахунок суду, тобто перед подачею до суду відповідного позову.

З цих підстав, суд визнає ідеальні частки сторін у цьому майні, а саме за сторонами слід визнати право власності по ? частини автомобіля SUZUKI GRAND VITARA номерний знак НОМЕР_4.

Судом також встановлено, що в період перебування сторін в шлюбі, було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Аліра-Тревел", одним із засновником та власником є ОСОБА_4, що не заперечується ні позивачем ні її представником.

Згідно ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Виходячи зі змісту ч. 2, 3 ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-2012 року від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 щодо неоднозначного застосування судами України положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України, було встановлено, що приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, включаючи вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності. Таким чином, Суд дійшов висновку, що "статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об'єктом їх спільної сумісної власності".

ОСОБА_4 визнала у судовому засіданні позовні вимоги в частині визнання за її колишнім чоловіком права сумісної власності на ? частини ТОВ "Аліра-Тревел" і таке визнання позову прийнято судом, тобто у відповідності до вимог ч. 4 ст. 174 ЦПК України, оскільки визнання відповідачем за зустрічним позовом зазначених позовних вимог не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги в частині зустрічного позову про визнання за ОСОБА_5 права сумісної власності на ? частини ТОВ "Аліра-Тревел" підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 3 096 гривень 90 копійок та з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 86,25 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60-74 Сімейного кодексу України, ст. ст. 355 - 372 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10 , 11 , 60 , 79 , 88 , 174, 209 , 212 , 214 , 215 Цивільного процесуального кодексу України , суд -

в и р і ш и в :

Первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог ПАТ "Укртранснафта", про поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4, ОСОБА_5 право власності по ? частині: на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 86,3 кв. м.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно підземний паркінг - машиномісце НОМЕР_8, загальною площею 24,2 кв. м., за адресою АДРЕСА_3.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на нерухоме майно підземний паркінг - машиномісце НОМЕР_7 загальною площею 23,0 кв. м., за адресою АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_5 ( інд. номер НОМЕР_5) на користь ОСОБА_4 ( інд. номер НОМЕР_6) починаючи з 01.04.2011 року 50 % (п'ятдесят) відсотків за договором безвідсоткової позики від 14.11.2007 року, додаткової угоди № 1 від 28.11.2008 року та додаткової угоди № 2 від 08.01.2014 року грошові кошти у сумі 183 291 ( сто вісімдесят три тисячі двісті дев'яносто одну грн.) 00 коп.

Визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_4, ОСОБА_5, право власності по ? частині на автомобіль Nusan Almera 2004 року д. н. з. НОМЕР_3.

Визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності по ? частині на автомобіль SUZUKI GRAND VITARA, 2007 року номерний знак НОМЕР_4.

У задоволенні в частині інших вимог ОСОБА_4 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя автомобіля SUZUKI GRAND VITARA та права спільної сумісної власності на ? частини ТОВ «Аліра-Тревел» задовольнити частково.

Визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_4, ОСОБА_5 право власності по ? частині на автомобіль SUZUKI GRAND VITARA, 2007 року номерний знак НОМЕР_4.

Визнати за ОСОБА_5 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на ? частину Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліра-Тревел" інд. код 37201328.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( інд. номер НОМЕР_5) на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір у розмірі 3 096 грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (інд. номер НОМЕР_6) на користь ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір у розмірі 86 грн. 25 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя К.Л. Туманова