Постанова

від 28.03.2014 по справі 826/2358/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2014 року 11:30 № 826/2358/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Монтажна компанія «Сінергія» доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтажна компанія «Сінергія» (далі по тексту - позивач, ТОВ «МК «Сінергія») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23 жовтня 2013 року №0003762202 та №0003772202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 19 березня 2014 року.

У судовому засіданні 19 березня 2014 року судом оголошувалась перерва до 24 березня 2014 року для надання представникам сторін часу подати витребувані судом документи.

У судовому засіданні 24 березня 2014 року представник позивача наполягав на задоволенні позову з викладених у ньому підстав. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У порядку частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України представники сторін надали суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, що стало підставою для постановлення судом ухвали про перехід до розгляду справи в письмовому провадженні. При цьому суд зобов'язав представника позивача надати додаткові докази на обґрунтування викладеної у адміністративному позові позиції.

На виконання ухвали суду, 26 березня 2014 року представником позивача через канцелярію суду подано додаткові документи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 23 по 27 вересня 2013 року згідно з нормами пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі направлення від 23 вересня 2013 року №8/26-52-22-02/34624989 працівниками відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «МК «Сінергія» (код ЄДРПОУ 34624989) з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам із платниками податків ТОВ «Регіонметал-Захід» (код ЄДРПОУ 37319715) за грудень 2012 року та ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» (код ЄДРПОУ 38319715) за квітень 2013 року, за результатами якої складений Акт від 04 жовтня 2013 року № 151/26-52-22-02/34624989 (далі - Акт перевірки).

Під час проведення вказаної документальної перевірки працівник відповідача отримав акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20 червня 2013 року № 133/22-40/38319715 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Будівельна компанія «Стройбуд» за період з 01 серпня 2012 року по 31 травня 2013 року» (далі по тексту - акт перевірки ТОВ «БК «Стройбуд») та акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31 травня 2013 року № 1690/22-40/37853780 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Регіонметал-Захід» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року» (далі по тексту - акт перевірки ТОВ «Регіонметал-Захід»).

Так, в тексті акту перевірки ТОВ «Регіонметал-Захід» зазначено, що в ході контрольного заходу встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Регіонметал-Захід» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення частини 1 статті 203 та частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених ТОВ «Регіонметал-Захід» з постачальниками та покупцями.

Аналогічні висновки викладені в акті перевірки ТОВ «МК «Стройбуд».

На підставі вищевикладеного, та з урахуванням не надання ТОВ «МК «Сінергія» первинних і розрахункових документів по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Регіонметал-Захід» та ТОВ «БК «Стройбуд», перевіряючий прийшов до висновку про відсутність у ТОВ «МК «Сінергія» правових підстав для формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним зазначеними суб'єктами господарювання у грудні 2012 року та січні 2013 року, на користь підприємства, що перевірялось, так само як і віднесення сплачених сум до складу валових витрат.

За результатами проведеної перевірки працівником ДПІ встановлено порушення товариством вимог пункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 60562 грн. та пунктів 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 110115 грн., яка підлягає сплаті в бюджет, а саме за грудень 2012 року - 57678 грн. та квітень 2013 року - 52437 грн.

23 жовтня 2013 року ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 04 жовтня 2013 року за № 151/23-52-22-02/34624989 прийняла спірні податкові повідомлення - рішення за № 0003762202, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за порушення пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «МК «Сінергія» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 137644,00 грн., в тому числі 110115,00 грн. - основний платіж, 27529,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та за №0003772202, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за порушення пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «МК «Сінергія» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 75703,00 грн., в тому числі 60562,00 грн. - основний платіж та 15141,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міндоходів України у задоволенні скарг платника податків відмовлено, а рішення залишені без змін.

Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, що стали підставою для збільшення сум грошових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, ТОВ «МК «Сінергія» звернулось з відповідним позовом до суду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки, документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що реальність здійснення господарських операцій за договорами на виконання робіт підтверджуються належними чином складеними первинними і розрахунковими документами, а факт незнаходження контрагентів позивача з місцем їх реєстрації жодним чином не впливає на правомірність нарахування податкових зобов'язань. Крім того, позивач не наділений засобами контролю своїх контрагентів на предмет можливості виконання ними договірних зобов'язань через встановлення основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень. Також товариство посилається на презумпцію правомірності правочину, що, за відсутності рішення суду про визнання договорів, укладених з контрагентами, недійсними, свідчить про помилковість висновків податкових органів, викладених в актах.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що висновки Акта перевірки позивача є правомірними та сформованими з урахуванням встановлення за результатами перевірки контрагентів позивача фактів декларування обсягів реалізації товарно-матеріальних цінностей без підтвердження їх придбання, тобто такі підприємства є вигодотранспортуючими суб'єктами господарювання та здійснювали діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1333/20071, який набрав чинності 16 грудня 2011 року та є чинним на момент розгляду справи судом (далі - Порядок №1379), податкову накладну складає та заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 названого Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 6.2. Порядку №1379).

Одночасно відповідно до положень пункту 6.3 Порядку №1379 не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

За приписами частини 3, 4 та 5 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3. Положення №88).

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що також зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що 02 жовтня 2012 року між ТОВ «МК «Сінергія» (Замовник), в особі директора Саханди В.А., і суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Регіонметал-Захід» (Підрядник), в особі директора Плакущина Р.В., був укладений письмовий договір за № 02/10. За умовами цього Договору підрядник зобов'язується згідно усного замовлення замовника надати в його розпорядження необхідну кількість працівників в термін 3 календарних днів після отримання замовлення, а замовник зобов'язується: нести повну відповідальність за наданих працівників, забезпечити їх всіма необхідними, основними та розхідними матеріалами; надати місце проведення робіт, надати об'єми виконання робіт, призначити відповідального; табелювати працівників виконавця та слідкувати за якістю виконання робіт.

Видами робіт, за названим договором, визначено: монтаж - демонтаж трубопроводів, сантехнічні роботи, системи каналізації, монтаж - демонтаж обладнання та металевих конструкцій, зварювальні роботи.

Пунктом 1.1. Договору також зафіксовано оплату за наданих працівників підрядника з розрахунку 96 грн. за одну людино - годину, в тому числі ПДВ 16 грн. при умові виконання робіт в м. Києві та десяти кілометровій зоні від нього, а також 120 грн. за одну людино - годину, в тому числі ПДВ - 20 грн. при умові виконання робіт за межами десяти кілометрової зони від м. Києва. Загальна вартість робіт по договору визначена у пункті 3.1. та становить 300000,00 грн., в тому числі ПДВ 50000,00 грн.

На підтвердження факту виконання ремонтних робіт позивач надав до суду копії наступних документів:

- договору від 02 жовтня 2012 року № 02/10;

- актів приймання виконаних робіт №5 від 26 грудня 2012 року на суму 59040,00 грн. (в тому числі ПДВ 9840,00 грн.) щодо виконання монтажних робіт по демонтажу та відправленню лінії з виробництва сигарет в м. Кременчук, №8 від 25 грудня 2012 року на суму 16680,00 грн. (в тому числі ПДВ 2780,00 грн.) щодо виконання монтажу лотків сітчатих 240 м, труби PPR PN №16 в комплекті з арматурою 262 м, демонтажу металевого трубопроводу діаметром 1" - 77 м та діаметром 3/4" - 180 м., №7 від 25 грудня 2012 року на суму 57408,00 грн. (в тому числі ПДВ 9568,00 грн.) щодо виконання робот по монтажу та ремонту внутрішньої системи каналізації, водопроводу та центрального опалення в м. Києві, №4 від 25 грудня 2012 року на суму 57600,00 грн. (в тому числі ПДВ 9600,00 грн.) щодо виконання робіт по монтажу лінії СІП в м. Кременчук, №3 від 25 грудня 2012 року на суму 45000,00 грн. (в тому числі ПДВ 7500,00 грн.) щодо виконання робіт по монтажу технологічних молокопроводів в м. Кременчук, №6 від 24 грудня 2012 року на суму 58320,00 грн. (в тому числі ПДВ 9720,00 грн.) щодо виконання робіт по ремонту внутрішньої системи каналізації та водопроводу в м. Києві та монтажу і підключенню компресорного обладнання на території ТОВ «Чіпси-Люкс», №2 від 24 грудня 2012 року на суму 52020,00 грн. (в тому числі ПДВ 8670,00 грн.) щодо виконання робіт по монтажу технологічних молокопроводів в м. Кременчук;

- податкових накладних від 26 грудня 2012 року №247 на суму 59040,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9840,00 грн.), від 25 грудня 2012 року №246 на суму 16680,00 грн. (в тому числі ПДВ - 2780,00 грн.), від 25 грудня 2012 року №245 на суму 57408,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9568,00 грн.), від 25 грудня 2012 року №244 на суму 57600,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9600,00 грн.), від 25 грудня 2012 року №243 на суму 45000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 7500,00 грн.), від 24 грудня 2012 року №242 на суму 58320,00 грн. (в тому числі ПДВ - 9720,00 грн.), від 24 грудня 2012 року №241 на суму 52020,00 грн. (в тому числі ПДВ - 8670,00 грн.). Вся сума податку на додану вартість по вказаним податковим накладним була повністю включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період грудень 2012 року;

- платіжних доручень від 06 січня 2013 року №129 про перерахування ТОВ «Регіонметал-Захід» 52020,00 грн., №130 - 45000,00 грн., №131 - 57600,00 грн., від 06 лютого 2013 року №140 - 59040,00 грн., від 08 лютого 2013 року №144 - 58320,00 грн., від 14 лютого 2013 року №150 - 57408,00 грн. та №151 - 16680,00 грн.

Також судом встановлено, що 03 квітня 2013 року між ТОВ «МК «Сінергія» (Замовник), в особі директора Саханди В.А., і суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «БК «Стройбуд» (Підрядник), в особі директора Серебрякової М.Р., був укладений письмовий договір за № 03/04. За умовами цього Договору підрядник зобов'язується сприяти якісному виконанню робіт, а замовник - надати місце проведення робіт та слідкувати за якістю їх виконання. При цьому, сторони домовились, що місцем проведення робіт та доставки матеріалів є ПАТ «Кременчуцький міськмолокозавод», вулиця 40 років Жовтня, 14/69, а видами робіт: демонтаж ємностей в кількості 6 штук; демонтаж цегляних стін будівлі в розмірі 38,8 м.куб.; демонтаж крівлі в розмірі 92 м.кв.; очищення приміщення та вивіз будівельного сміття 80 т.

Термін виконання робіт по договору визначений у статті 2 та становить: початок робіт - протягом 3-х календарних днів після підписання договору, а закінчення - до 30 квітня 2013 року.

Вартість робіт по договору становить 314742,00 грн., в тому числі ПДВ 52457,00 грн.

На підтвердження факту виконання ремонтних робіт позивач надав до суду копії наступних документів:

- договору від 03 квітня 2013 року № 03/04;

- актів приймання виконаних робіт №1 від 03 квітня 2013 року на суму 54495,00 грн. (в тому числі ПДВ 9082,50 грн.), №2 від 10 квітня 2013 року на суму 54495,00 грн. (в тому числі ПДВ 9082,50 грн.), №3 від 12 квітня 2013 року на суму 49158,00 грн. (в тому числі ПДВ 8193,00 грн.), №4 від 15 квітня 2013 року на суму 49158,00 грн. (в тому числі ПДВ 8193,00 грн.), №5 від 17 квітня 2013 року на суму 53658,00 грн. (в тому числі ПДВ 8943,00 грн.), №5 від 19 квітня 2013 року на суму 53658,00 грн. (в тому числі ПДВ 8943,00 грн.);

- податкових накладних від 08 квітня 2013 року №203 на суму 54495,00 грн. (в тому числі ПДВ 9082,50 грн.), від 10 квітня 2013 року №204 на суму 54495,00 грн. (в тому числі ПДВ 9082,50 грн.), від 12 квітня 2013 року №206 на суму 49158,00 грн. (в тому числі ПДВ 8193,00 грн.), від 15 квітня 2013 року №207 на суму 49158,00 грн. (в тому числі ПДВ 8193,00 грн.), від 17 квітня 2013 року №210 на суму 53658,00 грн. (в тому числі ПДВ 8943,00 грн.), від 19 квітня 2013 року №211 на суму 53658,00 грн. (в тому числі ПДВ 8943,00 грн.). Вся сума податку на додану вартість по вказаним податковим накладним була повністю включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період квітень 2013 року;

- платіжних доручень від 15 травня 2013 року №61 про перерахування ТОВ «БК «Стройбуд» 54495,00 грн., №62 - 54495,00 грн., від 27 травня 2013 року №79 - 53658,00 грн., від 03 липня 2013 року №167 - 53658,00 грн., №168 - 49158,00 грн., №169 - 49158,00 грн.

Додатково на підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду копії наступних первинних, розрахункових та інших документів:

- договору на виконання робіт №000000918 від 03 вересня 2012 року, укладеного між ПАТ «Кременчуцький міськмолокозавод» (замовник) та позивачем (виконавцем), згідно з яким останній взяв на себе зобов'язання у порядку та на умовах, визначених у договорі, власними силами та засобами , на власний ризик виконати роботи по монтажу трубопроводу та запорної арматури на території замовника;

- договору №07/11 від 07 листопада 2012 року, укладеного між НВПП «Печать» (замовником) та позивачем (виконавцем), згідно з яким останній взяв на себе зобов'язання виконати роботи по влаштуванню внутрішнього водопроводу виробничого корпусу та договору №08/10/2012 від 08 жовтня 2012 року, укладений між НВПП «Печать» (замовником) та позивачем (виконавцем), згідно з яким останній взяв на себе зобов'язання виконати роботи по улаштуванню центрального опалення виробничого корпусу;

- договору №12/11 від 12 листопада 2012 року, укладеного між ТОВ «Друкарня «Бізнесполіграф» (замовником) та позивачем (виконавцем), згідно з яким останній взяв на себе зобов'язання виконати роботи по влаштуванню внутрішньої системи водопроводу виробничого корпусу;

- договору №18/10/2012 від 18 жовтня 2012 року, укладеного між ПАТ «Київсільелектро» (замовником) та позивачем (виконавцем), згідно з яким останній взяв на себе зобов'язання виконати прочищення дворової каналізації біля адміністративної будівлі по вулиці Толстого, 55А;

- договору №5/11 від 05 листопада 2012 року, укладеного між ТОВ «Ріел-Сервіс» (замовником та позивачем (виконавцем), згідно з яким останній взяв на себе зобов'язання виконати роботи по ремонту внутрішньої каналізації та водопроводу об'єктів діяльності;

- договору на виконання робіт №1126 від 01 жовтня 2012 року, укладеного між ПАТ «Кременчуцький міськмолокозавод» (замовник) та позивачем (виконавцем), згідно з яким останній взяв на себе зобов'язання у порядку та на умовах, визначених у договорі, власними силами та засобами , на власний ризик виконати роботи по заміні люків на ємностях, а також по монтажу трубопроводу та запорної арматури на території замовника;

- договору підряду №24/09 від 02 жовтня 2012 року, укладеного між ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» (замовником) та позивачем (виконавцем), згідно з яким останній зобов'язався виконати роботи з проекту на розбирання, упаковку та відправлення лінії з виробництва сигарет №11 з упорядкуванням існуючих комунікацій;

- договору підряду №С1511 від 15 листопада 2012 року, укладеного між ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» (замовником) та позивачем (виконавцем), згідно з яким останній зобов'язався виконати роботи з демонтажу металевих та монтажу пластикових трубопроводів подачі холодної та гарячої води до технологічного обладнання тютюнового цеху;

- договору підряду №000003861 від 12 травня 2013 року, укладеного між ПАТ «Кременчуцький міськмолокозавод» (замовник) та позивачем (підрядником), згідно з яким останній взяв на себе зобов'язання у порядку та на умовах, визначених у договорі, власними силами та засобами , на власний ризик виконати роботи по розвантаженню та налагодженню на площадці обладнання, яке прибуває замовнику;

- актів приймання виконаних робіт за листопад, грудень 2012 року, підписані між названими суб'єктами господарювання та позивачем;

- виписки з банку про проведення перерахування замовниками грошових коштів;- табелів обліку робочого часу за листопад, грудень 2012 року;

- видаткові накладні на придбання аргону стисненого, вуглекислоти, труб та інших матеріалів.

Згідно письмових пояснень позивача, наведені вище документи підтверджують використання наданих ТОВ «Регіонметал-Захід» та ТОВ «БК «Стройбуд» працівників для виконання договорів, підписаних між позивачем та його замовниками.

Однак, суд критично ставиться до такого твердження позивача з огляду на наступне.

Так, згідно договорів, укладених між позивачем та ПАТ «Кременчуцький міськмолокозавод», ТОВ «МК «Сінергія» взяло на себе зобов'язання виконати визначені у них роботи власними силами та засобами.

Акти приймання виконаних робіт, підписані між позивачем та ТОВ «Друкарня «Бізнесполіграф», НВПП «Печать», ТОВ «Ріелт-Сервіс» та ТОВ «Джей Ті Інтернешнл Україна» у листопаді 2012 року, а між позивачем та ПАТ «Київсільелектро» - у жовтні 2012 року, у той час, як акти приймання виконаних робіт між позивачем та ТОВ «Регіонметал-Захід», ТОВ «БК «Стройбуд» датовані кінцем грудня 2012 року.

Надані позивачем копії табелів обліку робочого часу за листопад, грудень 2012 року, складені на виконання положень договору будівельного підряду №02/10 від 02 жовтня 2012 року, підписаного між позивачем та ТОВ «Регіонметал-Захід», на думку суду не підтверджуються факт виконання останнім названого договору, оскільки жодних доказів на підтвердження табелювання саме працівників ТОВ «Регіонметал-Захід» відповідні табелі не містять, а зафіксовані в них відпрацьовані людино - години значно менші ніж ті, що зазначені у підписаних між сторонами договору актах приймання виконаних робіт.

Також позивачем не надано документів на підтвердження проходження зазначеними у табелях особами атестації зварників, зокрема, посвідчень, обов'язковість наявності яких закріплена наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 19 квітня 1996 року №61, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 травня 1996 року за №262/1287 «Про затвердження Правил атестації зварників».

Крім того, позивачем не надано доказів виконання ним взятих за договором будівельного підряду від 02 жовтня 2012 року зобов'язань із забезпечення робітників підрядника (ТОВ «Регіонметал-Захід») всіма необхідними, основними та розхідними матеріалами.

Надані суду копії видаткових накладних на підтвердження придбання таких матеріалів, суд до уваги не приймає, оскільки не надано жодних доказів на підтвердження систематизації наведеної в них інформації на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках, як того вимагає Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наданими позивачем документами не підтверджується причинно-наслідковий зв'язок між спірними правочинами, так само не підтверджено такий зв'язок й наданими позивачем під час розгляду справи договорами про виконання робіт.

Таким чином, позивачем не доведено належними первинними документами факти здійснення господарських операцій з отримання працівників для виконання ремонтних робіт, передбачених Договорами будівельного підряду №02/10 від 02 жовтня 2012 року та №03/04 від 03 квітня 2013 року, від ТОВ «Регіонметал-Захід» та ТОВ «МК «Сінергія».

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентами (ТОВ «Регіонметал-Захід» та ТОВ «МК «Сінергія») належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість із застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко