Рішення

від 27.03.2014 по справі 909/182/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2014 р. Справа № 909/182/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А.,

при секретарі судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватної виробничо-торгівельної фірми "Кріоліт-Дніпро",

вул. Океанська, 4, м. Дніпропетровськ, 49022

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Іф"

вул. Крушельницької, буд. 1, с. Радча, Тисменицький район,

Івано-Франківська область, 77457

про стягнення 32 843,33грн. заборгованості, з яких 24 572,55 грн. - основний борг,

692,57 грн. - пеня, 4 914,51 грн. - штраф, 2 663,70 грн. - 50% річних

за участю представників сторін:

від позивача: Білий В.Г.- представник, (довіреність №87 від 11.02.14);

від відповідача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-торгівельна фірма "Кріоліт-Дніпро" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Іф" про стягнення 32 843,33грн. заборгованості, з яких 24 572,55 грн. - основний борг, 692,57 грн. - пеня, 4 914,51 грн. - штраф, 2 663,70 грн. - 50% річних

Ухвалою про порушення провадження у справі від 24.02.14 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи в судовому засіданні.

Представник позивача подав суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, розрахунок суми позову та докази її направлення відповідачу (вх.№4254/14 від 27.03.14) та просить позов задовольнити.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши матеріали справи, подані позивачем та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.02.13р. між Приватною виробничо-торгівельною фірмою "Кріоліт-Дніпро" (позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква Іф" (відповідач) укладений договір №14.

Відповідно до умов даного договору позивач прийняв на себе зобов'язання поставити товар узгодженими партіями відповідно до видаткових накладних, а відповідач прийняти і вчасно оплатити отриманий товар.

Згідно умов п.2.2 договору покупець зобов'язувався проводити оплату кожної партії товару з відстроченням платежу до 21 календарних днів з моменту приймання товару. Кінцевий термін оплати товару за видатковою накладною №КД-009304 від 30.09.13р. минув 30.09.13р., за видатковою накладною №КД-002639 від 28.10.13р., минув 18.11.13р., за видатковою накладною №КД-011701 від 24.11.13р. минув 15.11.13р. Згідно з даними відповідач порушив умови договору про своєчасну оплату отриманого товару.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 50 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно п. 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Оскільки вказана норма не містить переліку таких випадків, вважаємо, що це випадки невиконання або неналежного виконання зобов'язання з вини обох сторін, або якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Відповідачем в судовому засіданні не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність таких виняткових обставин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Застосовуючи приписи п.3 статті 83 ГПК України слід враховувати вказівку, що міститься в п.3. 17.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», а саме:

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення штрафних санкцій повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення.

При цьому слід зазначити, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та п.3 ст.83 ГПК України, які могли б слугувати підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

За таких обставин суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: 50% річних - в сумі 2676,10 грн., що в цілому становить 28 538,93 грн.

У відповідності до ст.49 ГПК України, судові витрати понесені позивачем, слід відшкодувати з відповідача.

Керуючись ст. 121 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 610, 612, 614, 625, 629, 655 Цивільного Кодексу України, ст.ст.4-7, 22, 43, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватної виробничо-торгівельної фірми "Кріоліт-Дніпро", вул. Океанська, 4, м. Дніпропетровськ, 49022 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Іф" вул. Крушельницької, буд. 1, с. Радча, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77457 про стягнення 32 843,33грн. заборгованості, з яких 24 572,55 грн. - основний борг, 692,57 грн. - пеня, 4 914,51 грн. - штраф, 2 663,70 грн. - 50% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Іф" вул. Крушельницької, буд. 1, с. Радча, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77457 (код ЄДРПОУ 35301066) на користь Приватної виробничо-торгівельної фірми "Кріоліт-Дніпро", вул. Океанська, 4, м. Дніпропетровськ, 49022 (код ЄДРПОУ 21866583) борг в сумі 28 538,93 грн. ( двадцять вісім тисяч п'ятсот тридцять вісім грн. дев'яносто три коп.), та 1827,00 грн. (одна тисяча сімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набранням рішення законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.03.14

Суддя Шкіндер П. А.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"