Ухвала

від 26.03.2014 по справі 815/3863/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2014 р. Справа № 815/3863/13-а

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Зуєвої Л.Є.,

- Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Майстер-Клас» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Майстер-Клас» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2013 року № 0001362250 та № 0001372250 ,

В С Т А Н О В И Л А :

ПП «Майстер-Клас» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2013 року № 0001362250 та № 0001372250.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Майстер-Клас» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2013 року № 0001362250 та № 0001372250, в повному обсязі.

В апеляційній скарзі приватного підприємства «Майстер-Клас» ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що в період з 11.04.2013 року по 17.04.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на підставі наказу від 09.04.2013 № 1019 та згідно направлень від 09.04.2013 № 001110/975, від 09.04.2013 № 001111/976 на виконання завдання ДПС в Одеській області від 16.01.2013 № 364/7/22-8006 «Про відпрацювання підприємств контрагентів фіктивних суб`єктів підприємництва «конвертацій них центрів» «ВСТК» та «Софітек» проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного підприємства «Майстер-Клас», код ЄДРПОУ 31505909 щодо підтвердження взаємовідносин з ПП «Південь-Агросервіс», код ЄДРПОУ - 37009585, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень, березень 2011, за результатами якої зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.198.1,198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-У1(зі змінами та доповненнями) в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 12467,46 грн., а саме по періодам: січень 2011 - 8518,04 грн, березень 2011 - 3949,42 грн., внаслідок чого занижено суму ПДВ до сплати на загальну суму ПДВ 12467,46 грн., а саме по періодам: січень 2011 року - 8518,04 грн., березень 2011 - 3949,42 грн., вимог п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-У1(із змінами та доповненнями) безпідставно в декларації з податку на прибуток включено до складу витрат суми витрат по постачальнику ПП «Південь-Агросервіс» на загальну суму 62337,30 грн., в т.ч.: 1 квартал 2011 - 62337,30 грн, чим занижено податок на прибуток на суму 15584,33 грн., в т.ч.: 1 квартал 2011 - 15584,33 грн., та складено акт № 2617/22-5/31505909 від 24.04.2013 року.

На підставі акту № 2617/22-5/31505909 від 24.04.2013 року ДПІ в Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001362250 від 15.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 12 467 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн., а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001372250 від 15.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 15584 грн. та застосовано штрафну(фінансову) санкцію в розмірі 1 гривні.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи по господарським відносинам з ПП «Південь-Агросервіс» не відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, а також не можливо взагалі встановити факт дійсного виконання умов договорів, тому у позивача відсутні законні підстави включення до складу податкового кредиту по постачальнику ПП ««Південь-Агросервіс» в січні, березні 2011 року суми в розмірі 12467,46 грн. та до складу валових витрат в 1 кварталі 2011 року суми в розмірі 62337,30 грн., у зв'язку з чим вимоги щодо скасування податкових повідомлень - рішень є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Отже, показник валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судом першої інстанції вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат; виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору поставки від 04.01.2011 № 04/01/11, укладеного між ПП «Майстер-Клас» з ПП «Південь-Агросервіс», ПП «Південь-Агросервіс» зобов`язується передати у власність ПП «Майстер-Клас» товари(м`ясо, рибу, молочну продукцію), а ПП «Майстер-Клас» зобов`язується прийняти і оплатити товар.

Апелянтом не надано договорів поставки від 01.12.2010 №12/10, від 01.12.2010 № 121.10, товарно-транспортних накладних на перевезення придбаного товару, його подальшої реалізації, сертифікатів відповідності, якості, довіреностей на отримання товару, оприбуткування його на складах, списання по бухгалтерському обліку, проведення по рахункам господарських операцій.

Апелянтом не спростовані твердження відповідача щодо відсутності можливостей у ПП «Південь-Агросервіс», для вчинення господарських операцій, за якими виписана податкові накладні, надані позивачем.

Отже, наведене свідчить, що визначальної умови правомірності формування валових витрат з податку та прибуток та податкового кредиту у позивача не існувало.

Доводи апелянта що зазначені документи були вилучені у позивача, колегія судів не бере до уваги, оскільки відповідачем були витребувані із слідчого відділу копії документів які приєднані до матеріалів кримінальної справи щодо господарських відносин позивача з ПП «Південь-Агросервіс», однак як вбачається із акта товарно-транспортні накладні, виписки банку, платіжні доручення, реєстри отриманих та виданих податкових накладних за січень, березень 2011 року, сертифікати на товар, договори поставки від 01.12.2010 № 12/10, від 01.12.2010 № 121/10, зворотно-сальдові відомості по рахунку 631 за січень, березень 2011 не надані.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001362250 та № 0001372250 від 15.05.2013 прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим вимоги апелянта щодо його скасування є необґрунтованими.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Майстер-Клас» залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: