Рішення

від 09.02.2009 по справі 15/62-08нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.09

          Справа № 15/62-08нр.

За позовом Акціонерного

товариства закритого типу «Автомар», м. Харків

До відповідача   Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,

м.Суми 

про стягнення 150 837

грн.15 коп.

СУДДЯ                    Моїсеєнко

В.М.

За участю представників

сторін:

Від позивача:      не з'явився

Від відповідача:  не з'явився

Суть спору: Позивач

просить стягнути з відповідача 150 837 грн. 15 коп. боргу за несплачений

автотранспортний засіб згідно рахунку-фактури №АМ-0000311 від 08.06.2006р. та

видаткової накладної №АМ-0000452 від 30.06.2006р., а саме: 127064 грн. 00 коп.

основного боргу, 19 313 грн. 73 інфляційних збитків та 4459 грн. 42 коп. -3%

річних, а також вжити заходів по 

забезпеченню  позову шляхом

накладення арешту на грошові кошти в сумі 150837 грн.15 коп., що належать

відповідачу та знаходяться на його 

банківських рахунках.

Відповідач письмовий

відзив на позов не подав, про причини нез'явлення  свого представника в судове засідання не

повідомив.

По клопотанню відповідача

розгляд справи відкладався  в межах

строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України на

09.02.2009р., двухмісячний строк розгляду справи завершується 11.02.2009р.,

тому суд позбавлений можливості в черговий раз відкласти розгляд справи,

яку  згідно вимог  ст.75 Господарського процесуального кодексу

України вирішує на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши матеріали

справи, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення

спору по суті,  суд встановив:

Позивач - АТЗТ

„Автомар" продав відповідачу - Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1. на

підставі угоди - рахунку-фактури № АМ-0000311 від 08.06.06. та видаткової

накладної № АМ-0000452 від 30.06.2006р. автотранспортний засіб: ПАЗ - 4234,

двигун НОМЕР_1, кузовНОМЕР_2 за ціною 165960,00 грн.

Проданий автомобіль було

передано позивачем відповідачу на підставі вказаної видаткової накладної №

АМ-0000452 від 30.06.2006р. та довіреності серії ЯМГ № 711977 від 16.06.2006р.

виписаної відповідачем, копії яких долучені до матеріалів справи.

На підставі Наказу

Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 31 липня

2002 року №228 „Про затвердження Правил роздрібної торгівлі транспортними

засобами і номерними агрегатами" та на підставі листа відповідача на

вказаний автомобіль була виписана довідка-рахунок серії ЄГП № 012972 від

06.07.2006р. з оформленням  

реєстраційних  документів   на  

ВАТ   „Білопільське   автотранспортне підприємство 15937".

На підставі

рахунку-фактури № АМ-0000311 від 08.06.06р. (рахунок дійсний до сплати до

08.06.2006р.) та вказаної видаткової накладної № АМ-0000452 відповідач повинен

був сплатити за товар суму у розмірі 165960,00 грн.

Як свідчать матеріали

справи, за вказаний автомобіль відповідач розрахувався частково, а саме ним

було сплачено: попередня оплата  -

08.06.2006р. за рахунком № АМ-0000311 була внесена сума у розмірі - 16596,00

грн.; після отримання товару  -

10.07.2006р. за рахунком № АМ-0000311 була внесена сума у розмірі - 22300,00

грн. (копії банківських виписок додані до матеріалів справи)

Таким чином, відповідач

за придбаний автомобіль розрахувався частково у сумі 38896,00 грн. і його

заборгованість перед позивачем  становить

127064,00 грн.

Відповідно до ст. 530

Цивільного кодексу України позивач направив відповідачу претензію (лист №

АМ-01/2007 від 20.07.07) з вимогою негайно перерахувати суму заборгованості у

розмірі 127064,00 грн. Але,  відповідач

на вимогу позивача не відреагував, заборгованість не погасив.

Відповідно до ст. 526

Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і

відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач

порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового

зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст.

193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться.

Згідно до ч.1 ст. 692 ЦК

України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття

товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного

законодавства не встановлений інший строк оплати товару (товар був переданий

відповідачу та прийнятий ним за видатковою накладною № АМ-0000452

30.06.2006р.).

Відповідачем не подано

доказів сплати боргу, позовні вимоги визнані в повному обсязі, тому суд вважає,

що вимоги позивача про стягнення 127064 грн. 00 коп. заборгованості за

переданий товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст.

526, 527, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу

України.

Також, за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача  19 313 грн. 73 інфляційних збитків та 4459

грн. 42 коп. -3% річних за період з липня 2006р. по серпень 2007р.

Статтею 625 Цивільного

кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3%

річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено

договором, або законом.     Враховуючи

вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 19 313 грн. 73 інфляційних

збитків та 4459 грн. 42 коп. -3% річних є обґрунтованими та підлягають

задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Клопотання позивача щодо

забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в

сумі 150837 грн.15 коп. суд залишає без задоволення, так як  позивачем не подано доказів того, що грошові

кошти відповідача можуть зникнути або зменшитися в розмірі.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК

України витрати по сплаті державного мита та 

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем

покладаються на відповідача.

На підставі викладеного,

керуючись ст. ст. 44, 49, 68, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу

України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити .

2Стягнути з Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 

ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Акціонерного товариства

закритого типу “Автомар”(м. Харків, вул. Єнакіївська, 19/318, код 30360132)

127064 грн. 00 коп. боргу, 19 313 грн. 73 інфляційних збитків та 4459 грн. 42

коп. -3% річних, 1508 грн. 37 коп. витрат по держмиту, 118 грн. 00 коп. витрат

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3Наказ видати після

набрання рішенням законної сили.

 СУДДЯ                                                                             

В.М. МОЇСЕЄНКО

Повний текст рішення

складений та підписаний 09.02.2009р.