Рішення

від 26.03.2014 по справі 255/2582/14-ц

ВОРОШИЛОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДОНЕЦЬКА

255/2582/14-ц

Провадження № 2/255/1072/2014

Справа 255/2582/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Орєхова О.І.

при секретарі - Кочко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного науково-виробничого підприємства «ДОН-СИБ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до приватного науково-виробничого підприємства «ДОН-СИБ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини.

01.03.2012 року він був прийнятий відповідачем на роботу на посаду портьє.

16.01.2014 року звільнився за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України, згідно наказу від 10.01.2014 року.

На день звільнення відповідач не в повному обсязі провів з ним остаточний розрахунок.

Згідно наданої довідки Приватного НВП «ДОН-СИБ» від 19.02.2014 року заборгованість по його зарплаті станом на 18.02.2014 р. складає 4141,91 грн.

Вважає дії відповідача незаконними, оскільки, у відповідності з ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України „Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в дні роботи в строки, передбачені колективним договором, але не менш як два рази в місяць через проміжок часу, який не перевищує 16 календарних днів. Згідно ст. 25 Закону України „Про оплату праці" забороняється будь-яким чином обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою.

На підставі п. 1 розділу І и п. 2 розділу Порядку нарахування середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100, з наступними змінами та доповненнями, мій середній заробіток за час затримку розрахунку при звільненні повинен розраховуватися за два місяці до звільнення.

У відповідності з п.5, п.9 розділу Порядку нарахування середньої заробітної плати, нарахування виплат проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата вираховується шляхом діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих днів.

Його середньоденна заробітна плата за останні два місяця перед звільненням складає 112,99 грн., виходячи з розрахунку (2241,64 грн. зарплата за грудень 2013р. + 1600,00 грн. за січень 2014р.) : 34 дня(187 год. за грудень + 88 год. за січень) = 112,99 грн.

За період з 17.01.2013 р. по 05.03.2014 р. (день подачі позову) відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 3728,67 грн., виходячи з розрахунку: 112,99 грн. (середньоденний заробіток) х 33дня (кількість днів затримки розрахунку) = 3728,67 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Внаслідок затримки розрахунку йому заподіяні моральні страждання, які полягають в тому, що порушився його звичайний образ життя, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації його життя, в зв'язку з погіршенням матеріального стану, він почав хвилюватися за завтрашній день, позичати гроші, оскільки не може розрахуватися за комунальні послуги та придбати товари першої необхідності для нормального існування його сім'ї. Моральну шкоду, яка є достатньою для страждань які він поніс, він оцінюю в 1500,00 грн.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Просив суд стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства «ДОН-СИБ» ідентифікаційний код 13512606 на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 4141,91 грн., стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства «ДОН-СИБ» ідентифікаційний код 13512606 на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3728,67 грн., стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства «ДОН-СИБ» ідентифікаційний код 13512606 на його користь моральну шкоду в розмірі 1500,00 грн., допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує повністю та просить його задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач приватне науково-виробниче підприємство «ДОН-СИБ» в судове засідання не з»явилося, про час та місце слухання справи повідомлено належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Судом встановлені наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 з 01.03.2012 року по 16.01.2014 року перебував у трудових правовідносинах з відповідачем приватним науково-виробничим підприємством «ДОН-СИБ», що підтверджується наявною в матеріалах справи трудовою книжкою.

З трудової книжки вбачається, що позивач ОСОБА_1 01.03.2012 року був прийнятий на роботу до відповідача на посаду портьє, а 16.01.2014 року за Наказом № 4в від 10.01.2014 року був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з вищевказаним позовом вважає, що відповідачем було порушено її законні права та трудове законодавство, оскільки при звільненні, відповідач у відповідності із вимогами ст. 116 КЗпП України не провів з ним повний розрахунок.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст. 47 КЗпП України - власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строк, зазначений у ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівника регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії у про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього

Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці

строки.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв»язку із затримкою розрахунку при звільнені, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Встановлено, що працюючи у відповідача та при звільненні з позивачем не було проведено повний розрахунок у відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України.

Згідно довідки про доходи, яка видана відповідачем приватним науково-виробничим підприємством «ДОН-СИБ» вбачається, що заборгованість по заробітній платі станом на 18.02.2014 року складає 4 141,91 гривень.

Встановлено, що вказана сума заборгованості по заробітній платі до теперішнього часу не виплачена позивачу ОСОБА_1

Тому, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача приватного науково-виробничого підприємства «ДОН-СИБ» заборгованість по заробітній платі у сумі 4 141,91 гривень є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суд приходить до наступного.

Визначаючи розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню, суд врахував вимоги абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, згідно якого у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Встановлено, що середньоденний заробіток позивача, розрахований у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р., становить 112,99 гривень, виходячи з розрахунку (2241,64 грн. зарплата за грудень 2013р. + 1600,00 грн. за січень 2014р.) : 34 дня (187 год. за грудень + 88 год. за січень) = 112,99 грн.

Відповідно до п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 р. при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 на даний час з моменту звільнення не працює та не отримує допомогу по безробіттю.

Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовними вимогами в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, де періодом, за який відповідач повинен сплатити суму зазначив з 17.01.2013 року по 05.03.2014 року ( по день подачі позову ).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Отже, з урахуванням встановленого та вищенаведеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки при розрахунку з 16.01.2014 року ( дата звільнення ) по 05.03.2014 року ( вимоги позивача ) у сумі 3 841,66 гривень ( 112,99 грн. середньоденний заробіток х 34 робочих днів ).

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 1 500 гривень, то суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі не правомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодову ється особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З урахуванням ступеню моральних страждань позивача, які виразилися в тому, що порушився звичайний образ життя, що вимагає від позивача додаткових зусиль, погіршення матеріального стану, у зв»язку з чим позивач повинен був позичати гроші щоб розрахуватися за комунальні послуги та придбати товари першої необхідності для нормального існування його сім'ї, а також виходячи з принципу розумності, справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 500 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 243,60 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 47, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215, 224 ЦПК України, п.п. 20, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати від 8.10.1995 року № 100, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного науково-виробничого підприємства «ДОН-СИБ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача приватного науково-виробничого підприємства «ДОН-СИБ» на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 4 141,91 гривень, середній заробіток за весь час затримки при розрахунку у сумі 3 841,66 гривень та моральну шкоду у сумі 500 гривень, а всього 8 483,57 гривень ( вісім тисяч чотириста вісімдесят три гривні п»ятьдесят сім копійок ).

Стягнути з відповідача відповідача приватного науково-виробничого підприємства «ДОН-СИБ» на користь держави судовий збір у сумі 243,60 гривень ( двісті сорок три гривні шістдесят копійок ).

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження ОСОБА_1 виплату заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд міста Донецька шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О.І. Орєхов