Рішення

від 24.03.2014 по справі 910/1954/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1954/14 24.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тракс»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення страхового відшкодування.

Суддя Дупляк О.М.

Представники сторін:

від позивача: Дармограй В.А., за довіреністю, від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тракс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталася з вини водія ОСОБА_2, що керував транспортним засобом «CHERI-KIMO», державний номер НОМЕР_1, який на час скоєння ДТП перебував на праві власності у ОСОБА_3, було пошкоджено транспортний засіб «VOLVO-FH-13000», державний номер НОМЕР_2, власником якого є позивач. Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника транспортного засобу «CHERI-KIMO», державний номер НОМЕР_1, застрахована відповідачем згідно з полісом № АЕ/1253632, позивач просить суд стягнути з відповідача 49.490,00 грн страхового відшкодування, 3.861,20 грн пені та 858,27 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 порушено провадження у справі № 910/1954/14 та призначено до розгляду на 03.03.2014.

Моторним (транспортним) страховим бюро України 03.03.2014 через відділ канцелярії суду на виконання вимог ухвали від 10.02.2014 подано лист № 7/2-28/6030 від 26.02.2014 про долучення до матеріалів справи інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

У судовому засіданні 03.03.2014 представником позивача надано суду лист б/н, б/д щодо відсутності у провадженні господарських судів, або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також відсутності рішення цих органів з такого спору.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 24.03.2014 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, позов просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Підтвердженням належного повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання, призначеного на 24.03.2014, є наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, витяг з реєстру поштових відправлень від 14.03.2014 та витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Таким чином нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.03.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджується матеріалами справи, 26.01.2013 на автодорозі Київ - Ковель - Яготин трапилась ДТП за участю транспортного засобу «VOLVO-FH-13000», державний номер НОМЕР_2, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Тракс» (далі - позивач) під керуванням ОСОБА_4, та транспортного засобу «CHERI-KIMO», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_2

У результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «VOLVO-FH-13000», державний номер НОМЕР_2, що належить позивачу та перебував під керуванням водія ОСОБА_4 на підставі наявного в матеріалах справи наказу директора позивача про закріплення рухомого складу № 4 від 21.01.2008.

Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 08.05.2013 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 22 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 374 грн.

Судом установлено, що транспортний засіб «CHERI-KIMO», державний номер НОМЕР_1, застрахований відповідачем згідно з полісом № АЕ/1253632.

Відповідно до проведеного відповідачем розрахунку страхового відшкодування від 11.06.2013 вартість матеріального збитку (з урахуванням зносу деталей, що замінюються), завданого власнику застрахованого транспортного засобу марки «VOLVO-FH-13000», державний номер НОМЕР_2, склала 63.908,26 грн.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3В, як власника транспортного засобу «CHERI-KIMO», державний номер НОМЕР_1, застрахована відповідачем згідно з полісом № АЕ/1253632, позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування у розмірі 49.490,00 грн, на яку відповідач листом б/н від 13.06.2013 повідомив, що останнім прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 49.490,00 грн, згідно страхового акта № ОЦВ-13-1580/1. Однак на час розгляду справи у господарському суді відповідачем вказану суму страхового відшкодування не виплачено, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з преамбулою Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1 та 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2, який керував автомобілем «CHERI-KIMO», державний номер НОМЕР_1, встановлена постановою Малинського районного суду Житомирської області від 08.05.2013.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 11.06.2013 вартість матеріального збитку (з урахуванням зносу деталей, що замінюються), завданого власнику застрахованого транспортного засобу марки «VOLVO-FH-13000», державний номер НОМЕР_2, склала 63.908,26 грн.

Відповідно до п.п. 22.1, 22.2 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

Згідно статей 3 - 5 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто, цей Закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

З огляду на викладене, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Такою особою, у даному випадку, є ОСОБА_3, як власник автомобіля, водій якого винний у ДТП, однак у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 по заподіянню шкоди життю, здоров'ю та майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди при керуванні автомобілем «CHERI-KIMO», державний номер НОМЕР_1, застрахована відповідачем згідно з полісом № № АЕ/1253632 строком дії 16.06.2012 - 15.06.2013, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 50.000,00 грн, франшиза - 510,00 грн. Згідно з вказаним полісом відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи, що станом на момент вчинення ДТП ОСОБА_2 керував автомобілем «CHERI-KIMO», державний номер НОМЕР_1, та враховуючи, що з вини ОСОБА_2 сталася ДТП, як встановлено постановою Малинського районного суду Житомирської області від 08.05.2013, саме відповідач, згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону є особою, відповідальною за збитки, а тому позивач правомірно звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до приписів статті 12.1. Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 35.1 ст. 35 Закону визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону (в редакції, чинній на момент ДТП) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Судом установлено, що заява позивача про страхове відшкодування, яка була отримана відповідачем 01.02.2013 та зареєстрована за реєстраційним № 1580, у зв'язку з чим зобов'язання з виплати страхового відшкодування мало бути виконано відповідачем до 02.05.2013, відтак прострочення відповідачем виконання даного зобов'язання настало 03.05.2013.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що розмір суми страхового відшкодування, яке підлягає виплаті відповідачем позивачу у справі становить 49.490,00 грн, з розрахунку: 50.000,00 грн (сума ліміту відповідальності по шкоді, заподіяній майну за полісом № АЕ/1253632) - 510,00 грн (франшиза за полісом № АЕ/1253632).

Відповідно до викладеного вище, позовна вимога про стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 49.490,00 грн.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 858,27 грн 3 % річних за період з 03.05.2013 по 01.12.2013.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як установлено судом, зобов'язання з виплати страхового відшкодування мало бути виконано відповідачем до 02.05.2013, відтак прострочення відповідачем виконання даного зобов'язання настало 03.05.2013.

З огляду на викладене та наявність у відповідача на час вирішення даного спору, прострочення виплати позивачу суми страхового відшкодування у розмірі 49.490,00 грн, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення з відповідача 3 % річних за період з 03.05.2013 по 01.12.2013 підлягає задоволенню, на підставі розрахунку позивача та згідно з розміром заявленої позивачем у цій частині позову вимоги, в сумі 858,27 грн.

Разом з цим вимога позивача про стягнення з відповідача 3.861,20 грн пені не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Таким чином виходячи зі змісту норм ст. 992 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч. 1, ч.3 ст. 549 ЦК України).

Однак ані Цивільним кодексом України, ані Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено, що виконання страховиком забезпеченого транспортного засобу, водій якого винний у вчиненні ДТП, позадоговірного зобов'язання забезпечується неустойкою (пенею).

За таких обставин для позадоговірних зобов'язань у сфері страхування цивільне законодавство не передбачає можливості забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, тоді як договірні правовідносини між сторонами з цього приводу відсутні, у зв'язку з чим позов у частині стягнення з відповідача пені в сумі 3.861,20 грн необґрунтований, відтак не підлягає задоволенню. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 27.03.2012 зі справи № 4/17-3520-2011.

Вищенаведеним спростовуються посилання позивача на необхідність стягнення пені, оскільки такі твердження позивача ґрунтуються виключно на безпідставному ототожненні договірних правовідносин страхування та правовідносин відшкодування шкоди потерпілій особі страховиком застрахованого траспортного засобу, водій якого винний в ДТП, які є відмінними за своєю правовою природою (предметом правового регулювання та суб'єктним складом).

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи викладене вище позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тракс» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 47, код ЄДРПОУ 30674926) 49.490 (сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто) грн 00 коп. страхового відшкодування, 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн 27 коп. 3 % річних та витрати зі сплати судового збору в сумі 1.696 (одну тисячу шістсот дев'яносто шість) 87 грн.

3. У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.03.2014

Суддя О.М. Дупляк