Рішення

від 24.03.2014 по справі 910/21065/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21065/13 24.03.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомКомунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації доТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр реклами "Кипарис Плюс" простягнення 16279 грн. 41 коп. Представники: від позивача: Куркіна І.В. - представник за довіреністю б/н від 18.10.2013 від відповідача: Пшенишна В.В. - представник за довіреністю № 1/15-2013 від 15.11.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31.10.2013 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр реклами "Кипарис Плюс" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 142 від 01.04.2008 у розмірі 20719 грн. 65 коп., в тому числі 11378 грн. 10 коп. основного боргу та 9341 грн. 55 коп. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 142 від 01.04.2008 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2009 по 01.04.2013, а саме, за опалення у розмірі 6137 грн. 58 коп. (без ПДВ), за гаряче водопостачання у розмірі 2412 грн. 12 коп. (без ПДВ), за холодне водопостачання у розмірі 334 грн. 48 коп. (без ПДВ), за електроенергію у розмірі 312 грн. 02 коп. (без ПДВ) та за експлуатаційні втирати у розмірі 342 грн. 30 коп., крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню у розмірі 9341 грн. 55 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.11.2013 порушено провадження у справі № 910/21065/13 та справу призначено до розгляду на 15.11.2013.

15.11.2013 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 15.11.2013 оголошено перерву до 29.11.2013.

21.11.2013 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від позивача надійшли документи на виконання вимог суду.

29.11.2013 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 29.11.2013 оголошено перерву до 13.12.2013.

11.12.2013 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від позивача надійшли документи на виконання вимог суду.

12.12.2013 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від відповідача надійшли письмові пояснення.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 13.12.2013 оголошено перерву до 27.12.2013.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 27.12.2013 справу № 910/21065/13 передано на розгляд судді Головіній К.І.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2013 (суддя Головіна К.І.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.01.2014.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 справу № 910/21065/13 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.01.2014 (суддя Отрош І.М.) справу прийнято до провадження.

15.01.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від позивача надійшли письмові пояснення.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 20.01.2014 оголошено перерву до 31.01.2014.

30.01.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від позивача надійшли письмові пояснення.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 31.01.2014 оголошено перерву до 17.02.2014.

11.02.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.02.2014 розгляд справи відкладено на 03.03.2014, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

28.02.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від позивача надійшли документи на виконання вимог суду.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 справу № 910/21065/13 передано на розгляд судді Головіній К.І., у зв'язку з перебуванням судді Отрош І.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.03.2014 (суддя Головіна К.І.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.03.2014.

06.03.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від представника відповідача надійшли пояснення по справі.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.03.2014 справу № 910/21065/13 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.03.2014 (суддя Отрош І.М.) справу прийнято до провадження.

У судове засідання 24.03.2014 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача заявив клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4901 грн. 31 коп., нараховану за період з 21.12.2012 по 30.04.2014.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування обставин, викладених у відзиві на позов, представник відповідача зазначає про сплив строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані за період з грудня 2009 року по жовтень 2010 року, а також вказує на те, що укладений сторонами договір не містить обов'язку позивача з надання послуг з електропостачання та, відповідно обов'язку відповідача щодо сплати за електроенергію. Крім того, відповідач вказує на неправомірність нарахування позивачем плати за комунальні послуги за квітень 2013 року, оскільки з 22.03.2013 позивачем приміщення не орендується.

Також відповідач заперечує проти стягнення нарахованої позивачем пені у розмірі 1 % від суми боргу відповідно до Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", оскільки приміщення, що орендувалось відповідачем та щодо якого надавались житлово-комунальні послуги, належить до житлового фонду.

У судовому засіданні 24.03.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 між Комунальним підприємством "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві ради (виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр реклами "Кипарис Плюс" (орендар (власник) за договором) укладено договір про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 142, відповідно до умов якого виконавець за плату надає орендарю комунальні послуги (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення, будівлю, загальною площею 44,00 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 43, і участь орендаря в витратах по утриманню будинку і прибудинкової території.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №291/5678 «Про деякі питання діяльності комунальних підприємств та установ, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації» було змінено найменування Комунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві ради на Комунальне підприємство "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Положеннями розділу 5 договору визначено, що строк дії договору встановлено з 01.04.2008 до 21.04.2011. Дія договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення договору.

Згідно з пунктами 2.1. та 2.2. договору орендар щомісячно сплачує виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг (опалення, гаряче водопостачання та холодне водопостачання) згідно виставлених постачальниками табуляграм за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами.

Крім плати за комунальні послуги орендар сплачує виконавцю експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладання договору становить 33 грн. 44 коп. на місяць. Розмір цих витрат може коригуватися без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат в звітному періоді (п. 2.6. договору).

У відповідності до пункту 2.7. договору орендар сплачує за встановленими тарифами вартість послуг по транспортуванню теплової енергії від джерел теплопостачання до споживача (відшкодування внутрішньобудинкових мереж) в розмірі 2 грн. 24 коп. на місяць, незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до норм статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1-3 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі по тексту - Правила № 630 від 21.07.2005), розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, з огляду на відсутність у договорі строку оплати за житлово-комунальні послуги, застосовуються положення пункту 18 Правил № 630 від 21.07.2005.

Судом встановлено, що рахунки та акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) виставлялись та складались позивачем щодо обсягу та вартості послуг, які були фактично надані та спожиті за попередній місяць, на підставі виставлених постачальниками табуляграм (п. 2.1 договору), так як, незважаючи на зазначення у відповідних рахунках та актах поточного місяця надання послуг (місяць, у якому виставлено рахунок/акт , відповідає місяцю, за який надавались послуги, наприклад, рахунок від 24.01.2011 №551 за період 01.2011), вказані рахунки та акти містять обсяги та вартість послуг, які були спожиті за попередній місяць, що підтверджується обліковими картками та розшифровками рахунків, які отримувались позивачем від постачальників відповідно до п. 2.1 договору та пояснень позивача лише на початку наступного місяця. Отже, заявлений у позовній заяві та доданому до неї розрахунку період надання послуг, щодо якого виникло прострочення з оплати, фактично охоплює період з листопада 2009 року по березень 2013 року, рахунки щодо оплати яких були виставлені відповідно з грудня 2009 року по квітень 2013 року.

Як встановлено судом, позивачем було надано відповідачу житлово-комунальні послуги на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 142 від 01.04.2008 за період з листопада 2009 року по березень 2013 року. Факт, обсяги та вартість наданих комунальних послуг підтверджується доданими до позовної заяви копіями розшифровок рахунків, облікових карток (табуляграм), нарядів на підключення/відключення опалення, рахунків-фактур, актів приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) та податкових накладних за період з листопада 2009 року по березень 2013 року.

Судом встановлено, що відповідно до доданих до позовної заяви рахунків-фактур та розрахунку позовних вимог позивачем здійснювалось нарахування плати за електроенергію, проте укладений сторонами договір про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 142 від 01.04.2008 не передбачає обов'язку позивача щодо надання відповідачеві послуг з постачання електроенергії та, відповідно, не передбачає обов'язку відповідача сплачувати послуги з постачання електроенергії.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини 3 статті 20 та пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Частина 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлює, що істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг, порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, тощо.

Таким чином, виходячи з системного аналізу статтей 11, 509 ЦК України та частини 1 статті 19, пунктів 1,5 частини 3 статті 20, пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між сторонами по справі (виконавцем та споживачем) як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг повинні ґрунтуватися виключно на договорі, який містить вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, які надаються виконавцем, та які відповідно має оплачувати споживач.

Позивач не надав суду доказів існування в період з листопада 2009 року по березень 2013 року між сторонами договірних відносин з приводу постачання електроенергії. Посилання позивача на надання послуг з електропостачання відповідачу на підставі договору позивача з Публічною акціонерною компанією «Київенерго» суд до уваги не приймає, так як відповідач не є стороною вказаних договірних правовідносин.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за електроенергію період з листопада 2009 по березень 2013 року у розмірі 312 грн. 02 коп.

З приводу пояснень відповідача щодо необхідності врахування судом сум, безпідставно сплачених позивачу відповідачем за електроенергію, в рахунок погашення заборгованості за послуги, які передбачені договором № 142 від 01.04.2008, суд зазначає, що вказані грошові кошти не є предметом розгляду у даній справі та відповідачем не пред'являлись зустрічні позовні вимоги щодо вказаного предмету у порядку, передбаченому чинним законодавством. Водночас, суд роз'яснює, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр реклами "Кипарис Плюс" має право звернутися з позовом до Комунального підприємства"Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті спожитих житлово-комунальних послуг за період з листопада 2009 року по березень 2013 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 11003 грн. 56 коп. (в т. ч. ПДВ), в тому числі заборгованість за опалення у розмірі 7365 грн. 10 коп. (в т. ч. ПДВ), за гаряче водопостачання у розмірі 2894 грн. 78 коп. (в т. ч. ПДВ), за холодне водопостачання у розмірі 401 грн. 38 коп. (в т. ч. ПДВ) та за експлуатаційні витрати у розмірі 342 грн. 30 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати наданих в період з листопада 2009 року по березень 2013 року позивачем житлово-комунальних послуг у розмірі 11003 грн. 56 коп.

Щодо поданої відповідачем у судовому засіданні 31.01.2014 заяви про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги за період з грудня 2009 року по жовтень 2010 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до норм частин 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У відповідності до положень пункту 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як вбачається, з доданих до позовної заяви, банківських виписок з особового рахунку Комунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, відкритого у Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» № 26008149808, за період з 29.10.2010 по 03.12.2012, відповідачем проводилась часткова оплата житлово-комунальних послуг, отриманих за договором про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 142 від 01.04.2008. Відповідно до призначень платежів, вказаних у банківських виписках, відповідачем при здійсненні частини платежів не вказувалось конкретного рахунку, а зазначалось лише посилання на договір або акт звірки (без зазначення реквізитів та дат складання), а в деяких випадках здійснення оплати по конкретному рахунку були наявні переплати без зазначення призначення платежу взагалі.

Твердження відповідача відносно того, що перерахування грошових коштів в період з жовтня 2010 року по березень 2013 року здійснювались в оплату наданих комунальних послуг в поточному місяці, а здійснена відповідачем переплата була направлена на авансування комунальних послуг наступного місяця, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до наданих позивачем пояснень, розрахунку позовних вимог та довідки про сплату та нарахування ТОВ «Центр реклами «Кипарис плюс» за договором № 142 від 01.0.2008, в період з листопада 2010 року по грудень 2012 року, відповідачем здійснювалась оплата за спожиті комунальні послуги згідно договору, при цьому сума сплачених відповідачем коштів, що перевищувала вартість спожитих комунальних послуг за відповідні періоди або не містила чіткого призначення платежу, позивачем правомірно зараховувалась в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, оскільки договором № 142 від 01.04.2008 не передбачено можливості зарахування переплат або платежів без чіткого зазначення призначення платежу на наступний період надання послуг, а факт наявності боргу за попередні періоди виключає можливість зарахування переплат або платежів без чіткого зазначення призначення платежу в рахунок оплати послуг за майбутні періоди.

Здійснивши розрахунок суми коштів, яка була сплачена відповідачем без чіткого зазначення призначення та у випадку переплат, суд встановив, що сума вказаних коштів перевищує суму боргу за період, щодо якого відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності (з грудня 2009 року по жовтень 2010 року).

Таким чином, суд приходить до висновку, що мало місце переривання перебігу позовної давності у зв'язку із визнанням відповідачем боргу, що здійснювалось у формі часткових оплат боргу. Отже, заява відповідача про застосування строку позовної давності визнається судом такою, що не підлягає задоволенню.

Твердження відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем плати за надані комунальні послуги за квітень 2013 року, у зв'язку із звільненням відповідачем орендованого приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі від 22.03.2013, підписаним Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної у місті Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр реклами "Кипарис Плюс", не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Як було встановлено судом, рахунки та акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) виставлялись та складались позивачем щодо обсягу та вартості послуг, які були фактично надані та спожиті за попередній місяць, на підставі виставлених постачальниками табуляграм (п. 2.1 договору). Таким чином, незважаючи на зазначення у рахунку-фактурі №2107 від 19.04.2013 періоду надання послуг - 04.2013, вказаний рахунок містить обсяги та вартість послуг, які були спожиті за попередній місяць (березень), що підтверджується обліковими картками та розшифровками рахунків, які отримувались позивачем від постачальників відповідно до п. 2.1 договору та пояснень позивача лише на початку наступного місяця. Отже, рахунок-фактура №2107 від 19.04.2013 виставлений на оплату послуг, що були фактично надані у березні місяці 2013 року, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію, суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті комунальні послуги за період з листопада 2009 року по березень 2013 року, у розмірі 11003 грн. 56 коп. (з урахуванням ПДВ), в тому числі заборгованості за опалення у розмірі 7365 грн. 10 коп., за гаряче водопостачання у розмірі 2894 грн. 78 коп., за холодне водопостачання у розмірі 401 грн. 38 коп. та за експлуатаційні витрати у розмірі 342 грн. 30 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором про наданні послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 142 від 01.04.2008, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 4901 грн. 31 коп. за період прострочення з 21.12.2012 по 30.04.2014 з урахуванням клопотання про зменшення позивних вимог.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2.9. договору за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 1 % від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100 % від суми боргу.

Частиною 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до умов пункту 2.9 договору.

Твердження відповідача щодо неправомірності застосування позивачем норм Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" при нарахуванні пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, у зв'язку з тим, що приміщення, яке орендується відповідачем та щодо якого надаються житлово-комунальні послуги, належить до житлового фонду, а вказаний закон встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

У відповідності до частини 4 статті 4 та статті 6 Житлового кодексу Української РСР до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру; жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

З огляду на вказану норму жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, тоді як, відповідно до укладеного між Комунальним підприємством «Дирекція з управління житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр реклами "Кипарис Плюс" договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янської району міста Києва від 21.05.2008, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр реклами "Кипарис Плюс" прийняло в оренду нежиле приміщення для адміністративних потреб. Відповідно до пункту 1.1 договору про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 142 від 01.04.2008 встановлено, що приміщення (щодо якого надаються послуги) використовується для адміністративних потреб. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр реклами "Кипарис Плюс" фактично використовувало приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, буд 43, для здійснення підприємницької діяльності, а не для проживання громадян.

Заявлене відповідачем клопотання про витребування у Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації копії плану БТІ відносно приміщення, яке орендувалось ТОВ «Центр реклами «Кипарис Плюс», та пояснення відносно того, чи відноситься дане приміщення до житлового фонду, не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю.

Суд встановив, що доданий до заяви про зменшення позовних вимог арифметичний розрахунок пені є неправильним.

У відповідності до положень пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд наводить власні розрахунки пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з урахуванням розміру простроченого платежу, сум часткової оплати, в межах визначеного позивачем періоду нарахування без врахування нарахованої позивачем заборгованості за постачання електроенергії:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 1364.97 21.12.2012 - 30.04.2013 131 1 % 1364.97 2526.29 21.01.2013 - 30.04.2013 100 1 % 2526.29 2299.37 21.02.2013 - 30.04.2013 69 1 % 1586.57 1621.68 21.03.2013 - 30.04.2013 41 1 % 664.89 2032.2 21.04.2013 - 30.04.2013 10 1 % 203.22 Всього: 6345,94 З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про нарахування відповідачу пені з урахуванням Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" підлягають задоволенню частково у розмірі 4780 грн. 77 коп. за період нарахування, визначений позивачем. Суд зазначає, що за простроченим платежем за послуги, надані у листопаді 2012 року, за період з 21.12.2012 по 30.04.2013 позивач має право нарахувати пеню у розмірі 1364 грн. 97 коп. (не більше 100 % від суми боргу за листопад 2012 року); за послуги, надані у грудні 2013 року, за період з 21.01.2013 по 30.04.2013 - у розмірі 2526 грн. 29 коп.; за послуги, надані у січні 2013 року, за період з 21.02.2013 по 30.04.2013 - у розмірі 1586 грн. 57 коп.; за послуги, надані у лютому 2013 року, за період з 21.03.2013 по 30.04.2013 - у розмірі 664 грн. 89 коп.; за березень 2013 року - за період з 21.04.2013 по 30.04.2013 - у розмірі 203 грн. 22 коп.

Проте, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за простроченим платежем за листопад 2013 року підлягає задоволенню у розмірі 1353 грн. 14 коп., грудень 2013 року підлягає задоволенню у розмірі 1173 грн. 04 коп., за січень 2013 року - у розмірі 1463 грн. 81 коп., за лютий 2013 року - 664 грн. 89 коп. та за березень 2013 року - у розмірі 125 грн. 89 коп., оскільки суд позбавлений можливості виходу за межі позовних вимог за відсутності про це клопотання заінтересованої сторони (пункт 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Реклами "Кипарис Плюс" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 145/1, ідентифікаційний код 31812487) на користь Комунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 42, ідентифікаційний код 35756924) заборгованість за комунальні послуги у розмірі 11003 (одинадцять тисяч три) грн. 56 коп., пеню у розмірі 4780 (чотири тисячі сімсот вісімдесят) грн. 77 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1668 (одна тисяча шістсот шістдесят вісім) грн. 18 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 31.03.2014

Суддя І.М. Отрош