Ухвала

від 31.03.2014 по справі 13/42-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.03.2014 Справа № 13/42-09

Господарський суд Сумської області у складі судді Лиховида Б.І., за участі секретаря судового засідання Ейсмонт М.О., розглянувши у судовому засіданні заяву № 138/053cм-004 від 13.02.2014 року позивача - Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Сумського регіонального відділення АТ «Брокбізнесбанк» про зміну способу виконання рішення господарського суду Сумської області від 19.02.2009 року у справі № 13/42-09 за позовом Акціонерного банку «Брокбізнесбанк» в особі Сумської філії акціонерного банку «Брокбізнесбанк», м. Суми, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайна», м. Суми, про стягнення 525 829 грн. 45 коп.

За участі представників сторін:

від позивача (заявника): не прибув

від відповідача: не прибув

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.02.2009 року у справі № 13/42-09 позов задоволено повністю шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайна» на користь Акціонерного банку «Брокбізнесбанк» в особі Сумської філії АБ «Брокбізнесбанк» 525 829 грн. 45 коп. за рахунок заставленого майна за договором № 33/7-ф від 08.05.2008 року, а саме: вантажний автомобіль марки DAF, модель FT 95 XF 430, 2000 року випуску, білого кольору, шасі № XLRTG47XS0E501800державний реєстраційний номер ВМ 5494 АІ, належить Заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВМС 034784, виданого Сумським відділом РЕР УДАІ УМВС України в Сумській області 13.03.2008 року; причеп марки SCHMITZ, модель SHR 24, 1997 року випуску, червоного кольору, шасі (кузов, рама) WSMS 6080000088055, реєстраційний номер ВМ 6811 ХХ, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ВМС 034785, видане Сумським відділом РЕР УДАІ УМВС України в Сумській області 13.03.2008 року; 5 258 грн. 29 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

06.03.2009р. на виконання рішення від 19.02.2009р. було видано відповідний наказ.

13.02.2014 року до господарського суду Сумської області надійшла заява № 138/053см-004 від 13.02.2014 року Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Сумського регіонального відділення АТ «Брокбізнесбанк», в якій заявник просить суд змінити спосіб виконання рішення господарського суду сумської області від 19.02.2009 року по справі № 13/42-09 зі стягнення на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» з ТОВ «Дайна» 525 829 грн. 45 коп. заборгованості за кредитним договором, 5 258 грн. 29 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок заставленого майна на стягнення на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» з ТОВ «Дайна» 525 829 грн. 45 коп. заборгованості за кредитним договором, 5258 грн. 29 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок грошових коштів та іншого майна боржника.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що коштів від реалізації позивачем заставленого майна боржника не вистачило для повного погашення заборгованості в рахунок звернення стягнення на заставлене майно за рішенням господарського суду по даній справі. Залишок несплаченої відповідачем заборгованості станом на 13.02.2014 року становить 379 009 грн. 99 коп.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.03.2014р. строк розгляду заяви позивача про зміну способу виконання рішення суду було продовжено до 03.04.2014р.

У дане судове засідання представник заявника не прибув, додаткових письмових пояснень на підтвердження обставин, викладених у заяві про зміну способу виконання рішення, не подав.

Представник відповідача у дане судове засідання не прибув, письмового пояснення з обґрунтуванням своєї позиції щодо поданої позивачем заяви не подав.

Ухвала господарського суду Сумської області від 17.02.2014р. про призначення до розгляду заяви позивача, яка направлялась на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Як встановлено матеріалами справи, господарським судом Сумської області 19.02.2009 року було ухвалено рішення у справі № 13/42-09 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайна» на користь акціонерного банку «Брокбізнесбанк» в особі Сумської філії АБ «Брокбізнесбанк» 525 829 грн. 45 коп., за рахунок заставленого майна за договором № 33/7-ф від 08.05.2008 року, а саме: вантажний автомобіль марки DAF, модель FT 95 XF 430, 2000 року випуску, білого кольору, шасі № XLRTG47XS0E501800державний реєстраційний номер ВМ 5494 АІ, належить Заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВМС 034784, виданого Сумським відділом РЕР УДАІ УМВС України в Сумській області 13.03.2008 року; причеп марки SCHMITZ, модель SHR 24, 1997 року випуску, червоного кольору, шасі (кузов, рама) WSMS 6080000088055, реєстраційний номер ВМ 6811 ХХ, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ВМС 034785, видане Сумським відділом РЕР УДАІ УМВС України в Сумській області 13.03.2008 року; 5 258 грн. 29 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а. с. 34-36, 43-44).

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач реалізував своє право звернути стягнення на предмет застави на підставі договору застави № 33/7-ф від 08.05.2008 року, укладеного між сторонами, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань за кредитним договором № 33/7-ю від 08.05.2008р.

Рішення суду набрало законної сили 06.03.2009 року і для його виконання позивачеві судом був виданий наказ від 06.03.2009 року № 13/42-09, який був дійсний для пред'явлення до виконання до 06.03.2012року (а. с. 38).

10.03.2009 року державним виконавцем Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 11804948 по виконанню наказу № 13/42-09 від 06.03.2009р. (а. с. 52). В ході виконавчого провадження все майно, яке було предметом застави за договором застави, було описане та передане державним виконавцем для реалізації торгуючій організації. Оскільки торги з реалізації згаданого вище майна не відбулись, 18.04.2011р. постановою державного виконавця Зарічного відділу ДВС Сумського міського управління юстиції виконавчий документ було повернуто позивачу за його заявою про залишення за собою нереалізованого майна боржника (відповідача) в рахунок погашення боргу. Згідно даної постанови від 18.04.2011р., все майно, яке перебувало в заставі у позивача, згідно акту державного виконавця, було передано позивачеві. Залишок боргу складає 359 569 грн. 45 коп. (а. с. 53).

Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.04.2011 року, згідно якої було повернуто позивачеві наказ № 13/42-09, виданий 06.03.2009р. господарським судом Сумської області, про стягнення з відповідача на користь позивача 525 829 грн. 45 коп., за рахунок заставленого майна за договором № 33/7-ф від 08.05.2008 року державний виконавець виніс, керуючись статтею 50 та пунктом 8 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Як зазначає позивач у своїй заяві про зміну способу виконання рішення суду, отримане від державного виконавця майно було реалізоване ним самостійно, але коштів від реалізації не вистачило для повного погашення суми заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача за рахунок заставного майна, згідно рішення суду. З огляду на викладене, позивач вважає, що, враховуючи наявність судового рішення про стягнення заборгованості по кредитному договору за рахунок заставного майна, у нього відсутні правові підстави для звернення з позовом до суду про стягнення залишку боргу, оскільки це буде подвійним стягненням. Тому позивач, посилаючись на ст. 121 ГПК України, та, вважаючи, що у даному випадку є обставини, що роблять неможливим виконання рішення суду, просить суд змінити спосіб виконання рішення суду у даній справі зі стягнення на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» з ТОВ «Дайна» 525 829 грн. 45 коп. заборгованості за кредитним договором, 5 258 грн. 29 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок заставленого майна на стягнення на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» з ТОВ «Дайна» 525 829 грн. 45 коп. заборгованості за кредитним договором, 5258 грн. 29 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок грошових коштів та іншого майна боржника.

Суд вважає, що заява позивача від 13.02.2014р. про зміну способу виконання рішення суду від 19.02.2009 року не підлягає задоволенню у зв'язку з її безпідставністю, необґрунтованістю та неправомірністю, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі було стягнення 525 829 грн. 45 коп. заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань по кредитному договору № 33/7-ю від 08.05.2008р., за рахунок заставленого майна за договором застави № 33/7-ф від 08.05.2008 року (предмету застави).

Статтею 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може змінити спосіб та порядок виконання рішення.

Згідно пункту 7.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на заставне майно, позивач у даному випадку реалізував своє право на звернення стягнення на предмет застави, згідно пункту 3.1.1 договору застави № 33/7-ф від 08.05.2008 року, і саме за рахунок предмета застави просив суд стягнути з відповідача заборгованість у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання, забезпеченого заставою.

Договором застави не передбачено зобов'язання відповідача перед позивачем повернути кредит та сплачувати відсотки. Ці зобов'язання передбачені кредитним договором № 33/7-ю від 08.05.2008р., укладеним між сторонами, і виконуватися вони мають шляхом перерахування (сплати) грошових коштів відповідачем на відповідні рахунки позивача.

Право позивача звернути стягнення на предмет застави (заставлене за договором застави № 33/7-ф від 08.05.2008 року майно), тобто право позивача стягнути заборгованість за кредитом та відсотками по кредиту за рахунок заставленого майна ґрунтується лише на договорі застави.

Підставою позову позивача у даній справі був згаданий договір застави, а саме його пункт 3.1.1, а предметом позову було звернення стягнення на предмет застави, згідно пункту 3.1.1 договору застави.

Позов було задоволено судом з огляду на те, що пунктом 3.1.1 договору застави № 33/7-ф від 08.05.2008 року, передбачено, якщо на день, визначений основним зобов'язанням (зобов'язанням за кредитним договором), заставодавець (відповідач) не поверне заставодержателю (позивачу) кредит в повному обсязі чи його частину та/або не сплатить проценти за користування кредитом, та/або не сплатить штрафні санкції та/або іншу заборгованість та платежі, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання, заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави.

Таким чином, позовні вимоги позивача було задоволено не як позовні вимоги банку за кредитним договором, а як позовні вимоги заставодержателя, який набув право звернення стягнення на предмет застави, згідно пункту 3.1.1 договору застави.

Звернення стягнення на предмет застави заставодержателем на підставі договору застави не позбавляє позивача як банку права звернення до суду з позовом до позичальника (відповідача) на підставі кредитного договору про стягнення залишку боргу, оскільки коштів від реалізації предмета застави не вистачило для погашення заборгованості позичальника (відповідача) за кредитним договором.

Підстави для зміни способу виконання рішення суду у даній справі відсутні, оскільки заставлене майно боржника (відповідача, застоводавця), на яке було звернено стягнення (за рахунок якого мало бути здійснено стягнення заборгованості) було в наявності і за заявою позивача було залишено ним за собою в рахунок погашення боргу.

Оскільки позивач отримав у власність все заставлене майно, на яке було звернено стягнення за рішенням суду (яке зазначене в рішенні суду та наказі суду), а рішення суду стосується стягнення заборгованості виключно за рахунок саме цього заставленого майна, то зміна способу виконання рішення шляхом заміни отриманого позивачем у власність і реалізованого ним заставленого майна на інше майно боржника (відповідача) є неможливою, так як це буде змінення рішення по суті (фактично це було б доповненням рішення та наказу з огляду на те, що реалізоване позивачем заставлене майно не змінюється на інше майно, а доповнюється іншим майном, що не передбачено рішенням).

Зміна способу виконання рішення у даній справі шляхом зміни стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна на стягнення за рахунок грошових коштів також є неможливою, оскільки видозмінення зазначеної у рішенні майнової форми виконання (стягнення за рахунок заставленого майна) на грошову можливе лише за відсутності у боржника (відповідача) присудженого позивачеві майна в натурі. У даному випадку присуджене позивачеві майно (предмет застави, за рахунок якого мало бути здійснено стягнення заборгованості) отримане в натурі позивачем за його заявою у власність в рахунок погашення боргу. За таких обставин стягнення заборгованості за рахунок грошових коштів замість стягнення заборгованості за рахунок наявного заставленого майна, яке отримане позивачем у власність в рахунок погашення заборгованості в процесі примусового виконання рішення в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», є неможливим, оскільки в даному випадку відбудеться зміна рішення по суті.

Безпідставним та необґрунтованим є прохання позивача у заяві про зміну способу виконання рішення змінити рішення суду по суті зі стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна на стягнення заборгованості в тому ж повному обсязі за рахунок грошових коштів та іншого майна, оскільки позивач отримав у власність заставлене майно в рахунок погашення боргу і реалізував це майно. Поряд з цим позивач додав до своєї заяви необґрунтований розрахунок по кредитному договору, до якого, зокрема, включені суми нарахованих позивачем відповідачеві процентів за користування кредитом, у тому числі за період після прийняття судом рішення у даній справі, які можуть бути лише предметом розгляду в іншій справі, але не можуть враховуватися у даній справі, розгляд якої по суті закінчено 19.02.2009 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 86, 121 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Сумського регіонального відділення АТ «Брокбізнесбанк» від 13.02.2014 року № 138/053см-004 про зміну способу виконання рішення господарського суду Сумської області від 19.02.2009р. у справі № 13/42-09 - відмовити.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД