Рішення

від 24.03.2014 по справі 914/526/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2014 р. Справа № 914/526/14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоприбор - Україна", м.Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанції і мереж "ЛьвівОРГРЕС", м.Львів

про стягнення пені, інфляційних втрата та 3% річних в сумі 162 398,25 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Довгополов А.О.

Представники :

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Воробець В.І. - представник за довіреністю № 213-130 від 09.04.2013р.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоприбор - Україна" до Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанції і мереж "ЛьвівОРГРЕС" про стягнення пені, інфляційних втрата та 3% річних в сумі 162 398,25 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.02.2014р. прийнято справу до розгляду та призначено на 03.03.2014р. З підстав викладених в ухвалі суду від 03.03.2014р. розгляд справи було відкладено на 24.03.2014р.

Позивач явки повноважного представника повторно не забезпечив. 26.02.2014р. через канцелярію суду подав клопотання (вх. 7834/14) про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача не заперечує факт існування заборгованості в сумі 162 398, 25 грн.

В судовому засіданні 24.03.2014р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено наступне.

31.10.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоприбор- Україна" (надалі - виконавець) та Відкритим акціонерним товариством по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанції і мереж "ЛьвівОРГРЕС" (надалі - замовник) укладено договір про розроблення програмного забезпечення № 12/ПЗ/01 (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання на власний ризик виконати роботи по створенню програмного продукту (програмного забезпечення), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору. Загальна вартість робіт за даним договором відповідно до технічної програми (додаток № 1 до договору) складає 2 400 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 400 000,00 грн. (п. 2.1. договору).

Оплата робіт за договором здійснюється замовником на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт, шляхом переказу суми коштів на поточний рахунок виконавця.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоприбор - Україна" повністю виконало взяті на себе зобов'язання, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт: № 1 від 31.07.2013р. на суму 360 000,00 грн., № 2 від 31.07.2013р. на суму 360 000, 00 грн., № 3 від 31.07.2013р. на суму 360 000,00 грн., № 4 від 31.07.2013р. на суму 360 000,00 грн., № 5 від 31.07.2013р. на суму 240 000,00 грн., № 6 від 31.07.2013р. на суму 240 000,00 грн., № 7 від 31.07.2013р. на суму 240 000,00 грн. та № 8 від 31.07.2013р. на суму 240 000,00 грн. Усі акти були підписані та скріплені печатками позивачем та відповідачем без жодних застережень. Загальна сума вказаних актів складає 240000,00 грн.

Однак, відповідач не виконав належним чином умови договору, а саме в частині оплати наданих послуг. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 2 400 000,00 грн. Це зокрема підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем, що був підписаний та скріплений печатками сторонами без жодних застережень та наданими суду первинними документами.

Доказів оплати за надані послуги відповідачем не надано.

Згідно п. 10.1 договору передбачена відповідальність (у вигляді пені) за неналежне виконання грошових зобов'язань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

За неналежне виконання умов договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 121 380, 83 грн., 3% річних в сумі 28 010,97 грн. та інфляційні втрати в сумі 13 006,45 грн.

Доказів повного або часткового погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення у даній справі, суд виходив з наступного:

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору підряду в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Відповідно до вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, є факт існування заборгованості, що становить 2 400 000,00 грн., яка виникла за несвоєчасний розрахунок відповідача за надані послуги згідно актів здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 31.07.2013р. на суму 360 000,00 грн., № 2 від 31.07.2013р. на суму 360 000, 00 грн., № 3 від 31.07.2013р. на суму 360 000,00 грн., № 4 від 31.07.2013р. на суму 360 000,00 грн., № 5 від 31.07.2013р. на суму 240 000,00 грн., № 6 від 31.07.2013р. на суму 240 000,00 грн., № 7 від 31.07.2013р. на суму 240 000,00 грн. та № 8 від 31.07.2013р. на суму 240 000,00 грн., що підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

Факт існування заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, наданими сторонами первинними документами та не заперечується відповідачем. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження повної або часткової оплати відповідачем боргу сторонами суду не надано.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата робіт здійснюється замовником на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт, протягом 7 (семи) днів після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт, шляхом переказу суми коштів на поточний рахунок виконавця. Однак на момент розгляду справи доказів повної чи часткової оплати боргу сторонами суду не надано. Таким чином у відповідача виник борг перед позивачем за надані послуги і позивач нарахував відповідачу пеню у відповідності до п. 10.1. договору.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних у розмірі 83,19 грн. нарахована позивачем правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При перерахуванні розміру інфляційних втрат суд виходив з такого.

Відповідно до Інформаційного листа від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 9 505,86 грн. В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 3500,59 грн. слід відмовити.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 121 380, 83 грн.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд здійснивши перерахунок пені з врахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня і прийшов до висновку, що сума пені у розмірі 121 380,83 грн. заявлена в межах позовних вимог і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 626, 837 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанції і мереж "ЛьвівОРГРЕС" (79011, м. Львів, вул. Тютюнників, 55; ідентифікаційний код юридичної особи 00128504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоприбор - Україна" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 29, оф. 302; ідентифікаційний код юридичної особи 34620261) 28010, 97 грн. - 3% річних, 9 505,86 грн. - інфляційних втрат, 121 380,83 грн. - пені та 3 177, 95 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 31.03.2014 року.

Суддя Коссак С.М.