Рішення

від 27.02.2014 по справі 505/5948/13-ц

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/5948/13-ц

Провадження № 2/505/152/2014

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

27.02.2014 року Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Бондаренко Н.В.

при секретарі - Шершун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Котовськ Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Котовська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на Одеській залізниці» міністерства охорони здоров'я України та ОСОБА_2 про визнання сум боргу за ДЗ «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» Міністерства охорони здоров'я України,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, звернулася до суду із позовом до відповідачів, вказуючи, що 26 грудня 2012 року вона була звільнена за ст.40 п.1 КЗпП України з Державного працює у ДЗ «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» МОЗ України.

Згідно ст.ст.47 та 116 КЗпП України при звільненні, виплата всіх сум, що належать працівникові від закладу проводиться в день звільнення, але з нею не був проведений розрахунок з вихідної допомоги при звільненні та згідно рішення Котовського міськрайонного суду від 02.10.2012 року, відповідачем було відмовлено ОСОБА_1 в отриманні довідок про розмір невиплаченого боргу та середньої заробітної плати.

За ствердженням позивача, 20 грудня 2012 року, вона звернулася до голови ліквідаційної комісії Кравцової Р.О. з письмовою претензією про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та видачу необхідних документів, але остання відмовилась отримати претензію, про що складено акт від 20.12.2012 року. Для отримання вищевказаних довідок, позивач неодноразово зверталася до Котовської лінійної СЕС на Одеській залізниці, але так і не підписані та не закріплені печаткою підприємства.

З огляду на вищенаведене, позивач просила суд стягнути з державного закладу «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» Міністерства охорони здоров'я України на її користь вихідну допомогу у сумі 510 гривень 60 копійок,борг за час вимушеного прогулу у сумі 5845 гривень 93 копійки, компенсацію за своєчасно не виплачену вихідну допомогу при звільненні та виплат згідно рішення суду у сумі 1528 гривень 43 копійки. Зобов'язати голову ліквідаційної комісії Державний заклад «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» Міністерства охорони здоров'я України - Кравцову Р.О. видати довідку про середньомісячну заробітну плату з урахуванням суми індексації.

Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги уточнила, просила суд стягнути з відповідача Державного закладу «Котовська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на Одеській залізниці» міністерства охорони здоров'я України борг у сумі 36 гривень 72 копійки та моральну шкоду 2 436 гривень.

Представник відповідача державний заклад «Котовська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на Одеській залізниці» міністерства охорони здоров'я України в судове засідання не з'явився з невідомих підстав, причин своєї неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач Кравцова Раїса Олександрівна у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Заяв про розгляд справи без її часті до суду не надавала.

Згідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у випадку неявки у судове засідання відповідача, належним чином сповіщеного та який не повідомив про причини неявки, суд може прийняти заочне рішення на підставі наявних в справі доказів (ч. 4 ст. 169 ЦПК України), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та перевіривши докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з частиною 7 статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці згідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 8 постанови від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюється зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Згідно статті 22 Закону України «Про оплату праці» суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

При цьому відповідно до статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

З огляду на зазначене, спірні виплати, які фактично визнаються роботодавцем - Державний заклад «Котовська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на Одеській залізниці» МОЗ України, повинні бути виплачені саме цим відповідачем, так як причини для їх невиплати відсутні.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З урахуванням положень ст. 23 ЦК України про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), викладених у п. п. 3, 9 постанови.

Враховуючи характер дій відповідача який усвідомлюючи свої дії, майже повністю погасив перед позивачем по справ заборгованість, а також з урахуванням принципу розумності та справедливості, матеріального стану відповідача, суд вважає, що позов у частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди підлягає задоволенню частково в сумі 600 гривень.

Крім цього згідно ст.88 ч.3 ЦПК України на відповідача слід покласти судові витрати в справі у вигляді судового збору у розмірі 243 гривні 60 копійок.

Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Державного закладу «Котовська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на Одеській залізниці» міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за 2013-2014 року у сумі - 36 гривень 72 копійки.

Стягнути з Державного закладу «Котовська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на Одеській залізниці» міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 600 гривень.

Стягнути з Державного закладу «Котовська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на Одеській залізниці» міністерства охорони здоров'я України на користь держави судовий збір у розмірі 243 гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Н.В. Бондаренко