Рішення
від 24.03.2014 по справі 910/1948/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1948/14 24.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСВ-Л"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна

компанія МСУ"

про стягнення 542 955,63 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Козловський А.В. - по дов. №б/н від 23.09.2013р.

Від відповідача: Коротич А.В. - по дов. №б/н від 14.06.2013р.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСВ-Л" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" заборгованості та штрафних санкцій в сумі 542 955,63 грн., з яких: 397 628,00 грн. основного боргу, 118 132,48 - пені, 24 342,56 грн. - 3% річних та 2 852,59 грн. інфляційних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 0010 від 01.01.2011р. про надання послуг охорони.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2014 р. порушено провадження у справі № 910/1948/14 р. та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.02.2014р. за участю представників сторін.

19.02.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, через неможливість явки представника в судове засідання, з огляду на заплановане відрядження.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання ним вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне задовольнити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та її розгляд відкласти на 24.03.2014р.

В судовому засіданні 24.03.2014р. представник позивача позовні вимоги підтриавм в повному обсязі.

Представник відповідача в наданому суду письмовому відзиві проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що позивачем пропущений строк позовної давності по стягненню пені.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВСВ-Л" (виконавець) було укладено договір про надання послуг охорони № 0010 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору виконавець за дорученням замовника приймає на себе зобов'язання здійснювати охорону, а замовник зобов'язується сплачувати зазначені послуги.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачену за надані послуги охорони, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 397 638,00 грн. та за неналежне виконання зобов'язань нараховані пеня в розмірі 118 132,48 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 2 852,59 грн. та 3% річних в сумі 24 342,56 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

06.07.2013 сторонами укладено угоду, відповідно до якої сторони дійшли згоди розірвати договір та вважати його припиненим з 06.07.2013.

Згідно з п. 8.1. договору вартість наданих послуг за цим договором визначається на основі домовленості і не буде змінюватись протягом одного року, виходячи з вартості утримання задіяних на об'єкті співробітників виконавця.

За умовами п. 8.3. договору на кінець поточного місяця виконавець складає і передає замовнику два примірника акта приймання-передачі послуг, один з яких, після підписання, замовника має повернути виконавцю.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється замовником щомісяця, не пізніше 25 числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця, зазначений в договорі, відповідно до п. 8.1. договору.

Позивачем до позовної заяви подано наступні акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг, які підписана та скріплені печатками обох сторін:

№ОУ-0000013 за січень 2011 ро., №ОУ00000031 за лютий 2011 р., №ОУ0000047 за березень 2011р., №ОУ-0000059 за квітень 2011 р., №ОУ-0000076 за травень 2011р., №ОУ- 0000088 за червень 2011 р., №ОУ-0000094 за липень 2011 р., №ОУ-0000099 за серпень 2011 р., №ОУ-0000099 за вересень 2011 р., №ОУ-0000125 за жовтень 2011 р., №ОУ-0000142 за листопад, №ОУ-0000155 за грудень 2011 р., №ОУ-0000010 за січень 2012 р., №ОУ-0000025 за лютий 2011р., №ОУ-0000035 за березень 2012 р., №ОУ-0000050 за квітень 2012 р., №ОУ-0000070 за травень 2012 р., №ОУ-0000076 за червень 2012 р., №ОУ-0000078 за липень 2012 р., №ОУ-0000083 за серпень 2012 р., №ОУ-0000088 за вересень 2012 р., №ОУ-0000104 за жовтень 2012 р., №ОУ- 0000118 за листопад 2012 р., №ОУ-0000133 за грудень 2012 р., №ОУ-0000002 за січень 2013 р., №ОУ-0000021 за лютий 2012 р., №ОУ-0000037 за березень 2013 р., №ОУ-0000053 за квітень 2013 р., №ОУ-0000080 за травень 2013 р., №ОУ-0000083 за червень 2013 р., №ОУ-0000091 за липень 2013р., які були підписані та скріплені печатками обох сторін в кінці кожного місяця.

Загалом у вказаний період було надано послуг охорони загальною вартістю 585 312,00 грн., які прийняті відповідачем без зауважень.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по сплаті послуг охорони повністю не виконав, тому сума боргу за розрахунками позивача становить 397 628,00 грн.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 397 628,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 2 852,59 грн. та 3% річних в сумі 24 342,56 грн. підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договорів, у визначені строки оплату за надані послуги охорони не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору №0010 від 01.01.2011р. сторони визначили розмір відповідальності за порушення строку оплату за недужно надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Згідно зі ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Враховуючи вимоги вищенаведених норм чинного законодавства України та умов договору №0010 від 01.01.2011 року, вимога сплатити пеню позивачем може бути пред'явлена з 26.02.2013 р., а тому позовні вимоги ва частині стягнення пені підлягають задоволенню в частково в сумі 10 003, 81 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Розрахунок суми пені