Рішення

від 26.03.2014 по справі 904/311/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.03.14 Справа № 904/311/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ЛЕГУМ СЕРВІ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "ХАЙДЕЛЬБЕРГ ЦЕМЕНТ УКРАЇНА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 2 875 000 грн.

За зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "ХайдельбергЦемент Україна", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Легум Серві", м. Київ

про визнання договору недійсним

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Мащенко А.М. - представник за дов. б/н від 23.01.2014

ОСОБА_2 - представник за дов. б/н від 23.01.2014

ОСОБА_3 -. представник за дов. б/н від 12.03.2014

ОСОБА_4 - представник за дов. б/н від 12.03.2014

Цимеринов О.Ю. - представник за дов. б/н від 25.03.14

Бакірова К.Є. - представник за дов. б/н від 25.03.14

від відповідача: Полуциганова І.В. - представник за дов. № 31 від 06.11.2013

Ковальова О.В. - представник за дов. № 1 від 31.07.2013

Шумік Н.М. - представник за дов. № 15 від 03.02.2014

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Легум Серві" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ХайдельбергЦемент Україна" про стягнення 2 845 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 01/421/3 від 22.05.2009 про надання юридичних послуг в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Ухвалою господарського суду від 20.01.14 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 03.02.14.

Ухвалою від 03.02.2014 розгляд справи відкладено 24.02.2014.

20.02.02014 від ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" надійшло нормативне обґрунтування позовних вимог.

20.02.2014 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 18.02.2014 № 01/02-10, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні, оскільки у спірний період позивачем не надавалися послуги, доказів надання послуг не надано: позивачем не надано підписаних сторонами актів прийманя-передачі виконаних робіт, а тому у відповідача не виник обов'язок оплати послуг за спірний період.

20.02.2014 через канцелярію господарського суду Дніпропетровської області від ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" надійшов зустрічний позов від 20.02.2014 № 01/02-12, в якому він просить визнати недійсним договір про надання юридичних послуг від 22.05.2009 № 01/421/3, оскільки, даний договір укладений з порушенням ст. ст. 71, 72 Закону України "Про акціонерні товариства".

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ПАТ "ХЦУ" зазначає, що засновник ТОВ "ЮК "ЛС" - ОСОБА_10, в період з 14.10.2004 по 15.10.2008 перебувала з ПАТ "ХайдельбергЦемент України" у трудових відносинах. В особовій картці при працевлаштуванні перерахувала членів сім'ї, а саме - ОСОБА_2. ОСОБА_10 та ОСОБА_2 є братом і сестрою та, як вважає позивач за зустрічним позовом, афілійованими одна до одної особи. ОСОБА_2 був заінтересований у вчиненні правочину, як встановлено ревізійної комісією ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" за результатами позапланової (спеціальної) перевірки, а саме у підписанні спірного договору. Всупереч вимогам законодавства, він не повідомив протягом трьох днів про це той орган, членом якого він є. Таким чином, наглядова рада ПАТ "ХЦУ" не мала можливості розглянути рішення про вчинення оспорюваного правочину.

Ухвалою від 24.02.2014 відповідно до ст. 60 ГПК України зустрічний позов було прийнято судом до розгляду разом з первісним позовом у засіданні 24.02.2014.

24.02.2014 від відповідача надійшло клопотання про фіксування судового процесу у справі № 904/311/14 за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Суд задовольнив дане клопотання.

В наступних судових засіданнях, на підставі вищезазначеного клопотання позивача, відповідно до ч. 6 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснювався запис судової справи № 904/7650/13 за допомогою технічних засобів, а саме: автоматизованої системи "Документообіг господарських судів". Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер №1008176RB2636.

У судовому засіданні 24.02.2014 присутнім представникам сторін було оголошено перерву до 05.03.2014. Після перерви розгляд справи продовжено.

04.03.2014 через канцелярію господарського суду від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву від 04.03.2014 № 03/14-3, в якому він заперечує проти його задоволення з огляду на те, що твердження позивача за зустрічною позовною заявою про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_10 є афілійованими особами є помилковим. Позивачем за зустрічним позовом не враховано, що вирішальними ознакою визначення особи афілійованою є не наявність родинних відносин з відповідною фізичною особою, а проведення такими особами спільної господарської діяльності. В супереч цієї вимоги, під час визначення ОСОБА_10 афілійованою особою ОСОБА_2 позивач за зустрічним позовом залишає поза увагою таку обов'язкову ознаку, як проведення цими особами спільної господарської діяльності та не надає суду на її підтвердження жодних відповідних доказів. Крім того, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що ОСОБА_10, станом на момент укладання спірного договору, як учаснику ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві", належала частка у статутному капіталі цього товариства у розмірі 50 %, а решта 50 % частки у статутному капіталі належало іншому учаснику - ОСОБА_11 Отже, жоден з учасників товариства не мав права вирішального впливу на прийняття будь-якого рішення стосовно діяльності цього товариства. Також, відповідач за зустрічним позовом звертає увагу суду на те, що позивачем за зустрічним позовом був схвалений спірний договір, оскільки починаючи з дати його укладання та до листопада 2013 року посадові особи цього товариства надавали ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" замовлення на надання юридичних послуг, отримували та приймали такі послуги та здійснювали оплату їх вартості.

05.03.2014 відповідач за первісним позовом надав до суду свої доводи та міркування, в яких він зазначає, що відповідно до договору оплата за надані послуги повинна здійснюватися протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, спірні акти відповідачем за первісним позовом не підписані. Оскільки послуги, зазначені у даних актах, ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" йому не надавало, належних доказів замовлення ПАТ "ХайдельбергЦемент України" у нього юридичних послуг до суду не надано, а тому, на його думку, підстави для стягнення заборгованості у позивача відсутні. Крім того, ПАТ "ХайдельбергЦемент України" надало позивачу за первісним позовом мотивовані заперечення до цих актів у строки передбачені договором. Також, відповідач за первісним позовом зазначає, що ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" не дотримані встановлені договором строки надання актів ПАТ "ХайдельбергЦемент України".

Ухвалою від 05.03.2014 розгляд справи відкладено на 17.03.2014.

14.03.2014 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення та заперечення від 13.03.2014.

14.03.2014 від відповідача за первісним позовом надішло клопотання від 13.03.2014 № 01/02-14 про долучення до матеріалів справи документів, зокрема, письмових пояснення представників сторони.

14.03.2014 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшло клопотання від 13.03.2014 про залучення документів до матеріалів справи.

14.03.2014 через канцелярію господарського суду від позивача надійшов лист від 12.03.2014 № 03/14-07, яким він, на вимогу суду, надав документи для залучення до матеріалів справи.

17.03.2014 від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначає, що при укладанні договору про надання юридичних послуг, сторони змінили зміст зобов'язань за ним, у порівнянні з положеннями чинного законодавства України, що полягає у покладенні на ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" обв'язку замовляти у ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" послуги на суму 125000 грн. на місяць чи оплачувати зазначену суму (підпункт 3.1.4 пункту 3.1 та пункт 5.1 договору), незважаючи на те чи були замовлені та надані такі послуги. Та вказує на те, що фактично за своєю правовою природою укладений сторонами договір про надання юридичних послуг є договором з абонентського обслуговування ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна". Фактично не підписання ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" актів приймання-передачі виконаних робіт спрямовано на умисне ухилення від виконання договірних зобов'язань перед ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві". Також, позивач за первісним позовом звертає увагу суду на те, що жодних зауважень стосовно якості юридичних послуг або заяв про відмову від їх надання з боку ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна до ТОВ "Юридична компанія "Легус Серві" не надходило, а надані до матеріалів справи мотивовані заперечення від підписання актів приймання-передачі виконаних робіт були отримані ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" з порушенням положень пункту 5.3 укладеного сторонами договору, що свідчить про прийнятя ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" передбачених у них послуг.

17.03.2014 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про залучення до матеріалів справи копій судових рішень у господарських справах.

17.03.2014 від відповідача за зустрічним позовом надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій він просить при розгляді зустрічного позову застосувати до спірних правовідносин встановлені чинним законодавством України строки позовної давності. У цій заяві за зустрічним позовом зазначає, що ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" 20.02.2014 звернулось із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору, який був укладений 22.05.2009, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, встановленого чинним законодавством України.

17.03.2014 від відповідача за зустрічним позовом надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" 11.02.2014 Ревізійною комісією цього товариства була проведена позапланова перевірка його фінансово-господарської діяльності, що виникла на підставі відповідного договору про надання юридичних послуг, укладеного з ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві".

Із змісту долученого до матеріалів справи витягу зі звіту Ревізійної комісії ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" за результатами позапланової перевірки від 11.02.2014 вбачається, що у її проведенні брали участь три члени Ревізійної комісії, а саме: Волок С.В., Ярошук О.І. та Маловічко А.С.

При цьому, за результатами зазначеної перевірки було встановлено, що спірний договір про надання юридичних послуг, укладений з порушенням встановленого законодавством порядку; завдає значної шкоди діяльності ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" та суперечить його інтересам.

У свою чергу, згідно до заяви ОСОБА_15, складеної нею 03.03.2014, вона жодним чином не була повідомлена про факт скликання засідання та проведення позапланової перевірки, що суперечить вимогам п. 7.9 Положення про ревізійну комісію.

17.03.2014 через канцелярію господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

17.03.2014 представники сторін подали до суду клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою від 17.03.2014 задоволено клопотання сторін про продовження строку розгляду справи та строк розгляд у справи продовжено на п'ятнадцять днів.

У судовому засідання 17.03.2014 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26.03.2014.

18.03.2014 через канцелярію господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

25.03.2014 через канцелярію господарського суду від відповідача по первісному позову надійшли письмові пояснення та заперечення від 21.03.2014, в яких він, зокрема, зазначає, що протягом 2010-2013 років пан ОСОБА_4 не був посадовою особою ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" у розумінні Закону України "про акціонерні товариства".

24.03.2014 через канцелярію господарського суду від позивача за первісним позовом надійшов лист вих. №03/14 - 9 від 21.03.2014 з доданими до нього документами.

25.03.2014 до суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

26.03.2014 відповідач за первісним позовом надав до суду клопотання від 25.03.2014 про залучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.05.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Легум Серві" (далі - позивач, компанія) та Публічним акціонерним товариством "Хайдельбергцемент Україна" (далі - відповідач, замовник) був укладений договір № 01/421/3 про надання юридичних послуг (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору компанія бере на себе на себе зобов'язання надавати замовнику юридичні послуги в обсязі та на умовах передбачених цим договором, а замовник бере на себе зобов'язання приймати та оплачувати вартість вказаних послуг.

Згідно п. 2.1 договору замовлення (доручення на надання конкретних послуг в межах цього договору надходять від посадових осіб замовника.

Сторони домовилися, що повноваженими представниками замовника для надання послуг в межах цього договору є будь-які посадові особи компаній Групи ХальдельбергЦемент, що звертаються до компанії з ініціативою надання послуг для замовника. Замовник цим підтверджує та гарантує, що він прийматиме дії таких представників як свої власні, повністю підтверджуючи об'єм роботи за кожним конкретним дорученням.

За потребою замовник має право обмежити коло представників за цим договором заздалегідь письмово повідомивши про це компанію. В іншому випадку застосовуються правила відповідно до п. 2.1 даного договору (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 2.7 договору факт виконання послуг фіксується компанією. Про неприйняття виконання з обґрунтованих причин замовник повідомляє компанію письмово із зазначенням таких причин. Необґрунтоване неприйняття виконання вважається належним виконанням компанією своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 3.1.4 договору замовник зобов'язаний замовляти у компанії послуги на суму, що зазначена в. п. 5.1 чи оплачувати компанії суму, що зазначена в п. 5.1. Приймати все виконане компанією за цим договором шляхом укладання акту приймання-передачи виконаних робіт.

Вартість послуг компанії за цим договором становить 125000 грн. (сто двадцять п'ять тисяч грн.) на місяць без ПДВ (п. 5.1 договору).

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що не пізніше 3 (третього) робочого дня місяця наступного за розрахунковим сторони зобов'язуються підписати акт приймання-передачі виконаних робіт (далі - акт). Замовник зобов'язаний або підписати акт, або направити компанії протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання проекту акту свої мотивовані письмові заперечення з його приводу. Одностороння невмотивована відмова від підписання акту не допускається. Неотримання заперечень замовника протягом сказаного терміну вважатиметься прийняттям наданих послуг.

Юридичні послуги компанії сплачуються щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок компанії, вказаний у цьому договорі, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання акту (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 8.5 договору договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін у дату, вперше вказану на початку договору, та діє поки не буде розірваний сторонами на підставах та у порядку, встановленими чинним законодавством України. Одностороннє розірвання цього договору допускається лише у випадку надання попереднього повідомлення про розірвання однією сторони іншій. Таке повідомлення про розірвання повинно бути надане не менше ніж за 6 (шість) місяців до запланованого розірвання.

На виконання умов договору, позивач за первісним позовом склав акти приймання-передачі виконаних робіт у підтвердження надання відповідачеві послуг за період червень-грудень 2010 року та січень-квітень 2011 року надав послуги на суму 1375000 грн. (акт приймання-передачі виконаних робіт № 03/13 від 27.11.2013); за період січень-жовтень 2013 року на суму 1250000 грн. (акт приймання-передачі виконаних робіт № 02/13 від 21.11.2013); за період листопад-грудень 2013 року були складені позивачем акти приймання-передачі виконаних робіт від 02.12.2013 № 04/13 на суму 125000 грн. та від 31.12.2013 № 05/13 на суму 125000 грн., в яких зазначено, що у листопаді-грудні 2013 року замовник не замовляв у компанії послуги, передбачені ст. 1 договору та відповідно до умов п. п. 3.1.4 та 5.1 договору замовник зобов'язаний оплатити компанії за листопад суму в розмірі 125000 грн. та за грудень 2013 суму у розмірі 125000 грн. (арк. с. 18-29 том 1).

А також, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату вищезазначених сум (арк. с. 30-33 том 1).

ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна", на підставі п. 5.3 договору, були надіслані ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" мотивовані письмові заперечення до актів виконаних робіт (арк. с. 34-36 том 1) з відмовою підписувати вищезазначені акти, в яких відповідач зокрема, зазначає, що він не замовляв та не отримував від ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" послуги, зазначені у актах.

Вищезазначені акти приймання-передачі виконаних робіт та мотивовані письмові заперечення до актів приймання-передачі виконаних робіт були надіслані сторонами у строки встановлені у п. 5.3 договору, що підтверджується копіями накладних про відправлення цінних листів та описами вкладень до цінних листів, залучених сторонами до матеріалів справи (арк. с. 191-194 том 1; арк. с. 187-194 том 2).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) укладений договір є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором визнається домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частини 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною четвертою ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь - які умови договору, які не суперечать законодавству.

Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладений договір є домовленістю між компанією і замовником, на підставі якої виникли відповідні зобов'язання. Обсяг зазначених зобов'язань повністю відповідає приписам ч. 1 ст. 901 ЦК України, що безпосередньо регулює відносини, які виникають на підставі договорів про надання послуг.

Сторони при укладанні спірного договору пунктами 3.1.4 та 5.1 погодили, що за цим договором відповідач несе зобов'язання перед позивачем, зокрема, замовляти у компанії послуги на суму зазначену у п. 5.1 договору або оплатити компанії суму, що зазначена у п. 5.1 договору, а саме у розмірі 125000 грн.

За змістом наведених норм права та пунктів договору ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" прийняло на себе зобов'язання щомісячно замовляти у ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" юридичні послуги на суму 125000 грн., а у разі відсутності відповідних замовлень, оплачувати зазначену суму, не зважаючи на те, чи були надані такі послуги. чи вони взагалі не надавались, у зв'язку з відсутністю замовлень з боку відповідача.

Тому, господарський суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо відсутності у нього зобов'язання щомісячно сплачувати позивачу суму у розмірі 125000 грн., навіть у тому разі, якщо юридичні послуги не замовлялись, з посиланням на те, що обов'язок відповідача є зустрічним зобов'язанням, яке виникає з моменту надання та прийняття послуг за договором.

Господарський суд, не приймає заперечення відповідача щодо ненадання позивачем йому юридичних послуг, зазначених у актах приймання-передачі виконаних робіт № 02/13 від 21.11.2013 та № 03/13 від 27.11.2013 з огляду на наступне.

До матеріалів справи залучена довідка від 13.01.2014 вих.№ 02/14, згідно якої ОСОБА_2 дійсно займає посаду старшого юриста у ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" з 01.06.2009 згідно наказу № 3-К від 01.06.2009 (акр. с. 82 том 1), а також наказ від 01.06.2009 № 3-1-К згідно з яким ОСОБА_2 призначено за сумісництвом на посаду старшого юриста з оплатою праці згідно штатного розпису (арк. с. 104 том 4).

Також, згідно копії трудової книжки Бакірова К.Є. прийнята на посаду юриста ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" 01.08.2012 (наказ № 2-0000000006 від 01.08.2012) (арк. с. 81 том 1) та звільнена 31.10.2013 (арк. с. 94-97 том 3). Згідно наказу № 3-0000000006 від 01.08.2012 визначено постійним місцем роботи Бакірової К.Є. як юриста ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" за адресою місцезнаходження ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна", а саме : Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, 50055, вул. Акціонерна, 1, приймаючи до уваги. що ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" є замовником послуг ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" на підставі договору про надання юридичних послуг від 22.05.2009 № 01/421/3 (арк. с. 93 том 3).

Згідно наказу від 30.06.2009 № 0206-09 працівникам ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві", зокрема, ОСОБА_2 присвоєно адресу електронної пошти, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1, а також визначено, що з метою спрощення та пришвидшення діяльності підприємства, застосовувати систему електронного обміну між працівниками підприємства, а також між працівниками підприємства та працівниками клієнтів підприємства. з метою обміну інформацією та надання послуг у разі, якщо такий обмін інформацією передбачено договором про надання юридичних послуг.

Твердження відповідача щодо відсутності як письмових, так і усних замовлень та фактичного ненадання послуг позивачем є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 2.4 договору сторони погодилися. що допоки інше не визначене цим договором, все поточне листування за ним, включаючи надіслання меморандумів, звітів тощо, може здійснюватися електронною поштою, факсимільним зв'язком чи іншими загальновживаними засобами зв'язку.

Факт надання послуг саме позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, листами, відповідями на листи, меморандумами за період червень-жовтень 2010 та січень-грудень 2011, а також поясненнями посадових осіб, які замовляли ці послуги, зокрема, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_17 (арк. с. 94-174 том 1, арк. с. 105-163 том 3).

Твердження відповідача про те, що вищезазначені особи не були посадовими особами ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства", не заслуговують на увагу з нижченаведених підстав.

Відповідно пунктів 15, 20 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства", в редакції, що діяла з 30.04.2009, посадові особи органів акціонерного товариства - фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізора акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства; члени виконавчого органу - посадові особи - члени колегіального виконавчого органу. Статус члена виконавчого органу має також особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу товариства. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на Положення про посадових осіб органів управління ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна".

Згідно з ч. 1 ст. 62 ГК України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 64 ГК України встановлено, що підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Посадова особа - особа, в якої наявні організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 22.02.2013 N 1332-0-26-13/11 для вирішення питання щодо визначення поняття "посадова особа" необхідно виходити з правозастосовної практики, яка зазначає, що головним критерієм віднесення особи до кола посадових осіб є наявність в неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.

У свою чергу, відповідно до судової практики, яка склалася і знайшла своє відображення у відповідному узагальненні Верховного Суду України (йдеться про постанову Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року N 5 "Про судову практику у справах про хабарництво"), організаційно-розпорядчими обов'язками є обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

У той же час під адміністративно-господарськими обов'язками розуміються обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

У матеріалах справи міститься копія трудової книжки ОСОБА_4, згідно якої з 02.06.2008 його було переведено на посаду начальника юридичного відділу Служби Голови Правління ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" наказом від 02.06.2008 № 65; 01.01.2009 був переведений на посаду начальника юридичної служби Служби голови правління ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" наказом № 26 від 01.01.2009. у трудовій книжці міститься запис про те, що ВАТ "ХайдельбергЦемент Україна" перетворено з 21.05.2009 на ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна", ОСОБА_4 звільнений із займаної посади 31.07.213 відповідно до наказу № 62 від 31.07.2013 (арк. с. 88-89 том 1).

Також у матеріалах справи наявна копія трудової книжки ОСОБА_3, згідно якої його 24.03.2003 прийнято на посаду директора з продажів за переведенням ВАТ "Кривий Ріг Цемент" відповідно до наказу від 03.03.2008 № 114, у трудовій книжці міститься запис від 30.03.2008 про те, що ЗАТ "Кривий Ріг Цемент" відповідно до наказу від 23.05.2008 № 308 перейменовано на ВАТ "ХайдельбергЦемент Україна" та запис про те, що ВАТ "ХайдельбергЦемент Україна" перетворено з 21.05.2009 на ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна", ОСОБА_3 звільнений із займаної посади 04.02.213 відповідно до наказу № 13 від 04.02.2013 (арк. с. 90-92 том 2).

Таким чином, зазначені особи є посадовими особами ПАТ "ХЦУ".

До матеріалів справи залучено письмові пояснення Сільвіо Тіде, з яких він зазначає, що з ОСОБА_2 він спілкувався як із членом Наглядової ради ПАТ "ХЦУ" або як з представником ТОВ "Юридична фірма "Легум Серві".

Крім того, відповідач зазначає, що дані звернення про надання юридичної допомоги ним здійснювались не до ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві", а до ТОВ "Юридична фірма "Легум Серві", я яким відповідач також уклав договір про надання юридичних послуг від 06.11.2008 № 01/1361, копія якого міститься у матеріалах справи (арк. с. 92-100 том 4).

Проте, відповідачем не надано до суду жодних доказів виконання сторонами договору про надання юридичних послуг № 01/1361 від 06.11.2008, укладеного між ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" та ТОВ "Юридична фірма "Легум Серві".

Відповідно до Положення про Наглядову раду ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна", затвердженого Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "ХайдельбергЦемент Україна" Протоколом № 35 від 25.04.2013, наданого відповідачем до суду, наглядова рада товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом, законодавством та цим Положенням, контролює та регулює діяльність виконавчого органу. Права, обов'язки та відповідальність членів наглядової ради визначені розділом 3 даного Положення.

Згідно з п. 10.1 Статуту ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна", затвердженого протоколом № 29 від 19.05.2009 та зареєстрованому 21.05.2009 виконавчим органом товариства є Правління, яке здійснює керівництво поточної діяльності.

Зі змісту залучених до матеріалів справи доказів надання юридичних послуг не вбачається, що вони стосуються контроля та регулювання діяльності виконавчого органу ПАТ "ХЦУ".

Щодо заперечень відповідача, викладених у мотивованих письмових запереченнях від 29.11.2013 вих.№01/2-253, відносно порушення ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" строків оформлення акту № 03-13 від 27.11.2013, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.3. договору не пізніше 3 (третього) робочого дня місяця наступного за розрахунковим сторони зобов'язуються підписати акт приймання-передачі виконаних робіт. Пунктом 5.3 договору визначено порядок оплати та покладено обов'язок щодо підписання акту на обидві сторони договору.

Згідно п. 2.7. договору факт виконання послуги фіксується компанією. Про неприйняття виконання з обґрунтованих причин замовник повідомляє компанію письмово із зазначенням таких причин. Необґрунтоване неприйняття виконання вважається належним виконанням компанією своїх обов'язків. Отже, сторони у договорі погодили, що саме компанія визначає який період є розрахунковим. Договором не передбачено складання актів щомісячно.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 631 ЦК України сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору протягом строку його дії.

Договір про надання юридичних послуг від 22.05.2009 № 01/421/3, відповідно до п. 8.5 набрав чинності з моменту його підписання. У матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача з повідомленням про розірвання спірного договору до позивача, тому спірний договір є чинним на даний час.

Крім того, до матеріалів справи залучені акти приймання-передачі , які свідчать, що у співпраці сторін склалася практика, щодо складання актів приймання-передачі виконаних робіт без дотримання щомісячних строків. Дані акти були підписані обома сторонами без зауважень та не були підставою відмови ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" у прийнятті таких послуг та здійсненні їх оплати (арк. с. 56-67 том 1).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються наявними у матеріалах справи документами, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 2875000 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 57500 грн.

Щодо зустрічної позовної заяви, господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту зустрічного позову ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" вважає, що ОСОБА_2, як член наглядової ради цього товариства, виступав у якості заінтересованої особи під час укладання договору з ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" № 01/421/3 від 22.05.2009.

Підставою такого висновку, на думку ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна", є визнання афілійованою особою ОСОБА_2 його рідної сестри ОСОБА_10, яка станом на час укладання спірного договору з ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" була учасником цього товариства та її частка у статутному капіталі складала 50 %.

У зустрічному позові позивач за зустрічним позовом посилається на звіт ревізійної комісії від 11.02.2014, складеного за результатами позаплановвої перевірки фінансово-господарської діяльності ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" з ТОВ "Юридична компанія "Легум серві".

Так, у якості правових підстав визнання недійним договору про надання юридичних послуг, позивач за зустрічним позовом зазначив положення ст. 203 Цивільного кодексу України, статей 2, 71 та 72 Закону України "Про акціонерні товариства".

Згідно постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Пленум Вищого господарського суду України в абз. 3 п. 2.6. своєї постанови "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів( недійсними" № 11 від 29.05.2013 звернув увагу на те, що в силу припису ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства", в редакції, що діяла на момент укладання договору, афілійовані одна щодо іншої особи (далі - афілійовані особи): члени сім'ї фізичної особи - чоловік (дружина), а також батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини), які спільно провадять господарську діяльність.

Згідно із ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" в редакції, що діяла на момент укладання договору, особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, вважається посадова особа органів товариства та її афілійована особа (особи), акціонер, який одноосібно або разом з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, якщо зазначена особа (особи - разом або окремо) відповідає принаймні одній із нижченаведених ознак:

1) є стороною такого правочину;

2) бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва товариства посадовими особами);

3) отримує винагороду за вчинення такого правочину від товариства (посадових осіб товариства) або від особи, яка є стороною правочину;

4) внаслідок такого правочину придбає майно чи заінтересована в інших результатах виконання правочину;

5) є афілійованою особою юридичної особи, яка є стороною правочину або бере участь у правочині як представник чи посередник, або отримує винагороду від товариства чи від особи, що є стороною правочину, або внаслідок такого правочину придбає майно чи буде користуватися іншими результатами виконання правочину.

Відповідно до ст. 72 Закону України "Про акціонерні товариства", в редакції, що діяла на момент укладання договору, у разі недотримання вимог, передбачених статтею 71 цього Закону, особа, заінтересована у вчиненні акціонерним товариством правочину, несе відповідальність перед ним у розмірі завданих товариству збитків. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо особа, яка вчинила правочин, знала або повинна була знати про недотримання зазначених вимог. У разі недотримання особою, заінтересованою у вчиненні товариством правочину, вимог, передбачених статтею 71 цього Закону, та вчинення товариством правочину з юридичною особою, всі акції (частки, паї) якої належать цій особі та/або її афілійованим особам, товариство або будь-хто з його акціонерів має право вимагати визнання цього правочину судом недійсним і відшкодування збитків та/або моральної шкоди.

Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що ОСОБА_2, як член наглядової ради ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна", виступав у якості заінтересованої особи під час укладання спірного договору з ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" спростовується вимогами законодавства України, що діяли на момент укладання спірного договору.

Посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" позивач за зустрічним позовом вважає ОСОБА_10 афілійованою особою члена наглядової ради ПАТ "ХЦУ" ОСОБА_2, в зв'язку з тим, що вона є його рідною сестрою, а також здійснює контроль над юридичною особою ТОВ "Юридична компанія «Легум Серві", з якою був укладений спірний договір.

Визначаючи правомірність віднесення ОСОБА_10 до афілійованої особи ОСОБА_2, з зазначених ПАТ «ХайдельбергЦемент Україна» підстав, суд виходить з того, що такою особою визнаються:члени сім'ї фізичної особи - чоловік (дружина), а також батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини), які спільно провадять господарську діяльність та фізична особа та члени її сім'ї, які спільно провадять господарську діяльність, і юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім'ї здійснюють контроль над юридичною особою.

Отже, однією з ознак визначення особи афілійованою, окрім наявності родинних відносин з відповідною фізичною особою, є також проведення такими особами спільної господарської діяльності.

При цьому, ця ознака застосовується і під час визначення відповідної юридичної особи афілійованою, бо системний правовий аналіз норм Закону України "Про господарські товариства" дозволяє дійти до висновку, що мова у них йде саме про тих членів сім ,ї фізичної особи, здійснюючих контроль над юридичною особою, з якими така фізична особа спільно проводить господарську діяльність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 ГК України).

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 55 ГК України). До таких учасників відносяться:

- юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено здійснення ОСОБА_10 та ОСОБА_2 спільної господарської діяльності.

Твердження ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" про те, що ОСОБА_10 здійснювала контроль над ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" під час укладання спірного договору не знаходить свого підтвердження.

Так, згідно п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" під контролем розуміється вирішальний вплив або можливість здійснення вирішального впливу на господарську діяльність суб'єкта господарювання, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною частиною, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування та прийняття рішення органами управління суб'єкта господарювання, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання.

Як встановлено судом ОСОБА_10 на момент укладання спірного договору була учасником ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" та володіла часткою в статутному фонді в розмірі 50%.

Частиною 4 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі.

Виходячи з положень ст.ст. 58, 59 Закону України "Про господарські товариства" та ч. 1 ст. 145 ЦК України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, які з питань виключної компетенції цього органу приймають рішення кваліфікованою більшістю голосів (тобто, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства), а з решти питань простою більшістю голосів.

Як зазначив Конституційний суд України у своєму рішенні № 1 - рп/2013 від 05.02.2013 у справі за конституційним зверненням ТОВ "Ліхтнер Бетон Львів" щодо офіційного тлумачення положень ч. 4 ст. 58, ч. 1 ст. 64 Закону України "Про господарські товариства", що при визначенні повноважності загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю та результатів голосування за прийняття їх рішень враховується кількість голосів учасників, визначена пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлений статутом товариства з обмеженою відповідальністю, незалежно від вартості реально внесених /сплачених/ ними вкладів тільки протягом першого року з дня державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю.

Таким чином, виходячи з розміру часток у статутному капіталі ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" жоден з його учасників станом на 22.05.2009 не мав права вирішального впливу на прийняття будь-якого рішення стосовно діяльності цього товариства.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів.

Зазначена норма права є імперативною, тому підлягає застосуванню лише у тому вигляді, у якому закріплена в законі та не може змінюватись або визначатись на розсуд сторін.

Аналогічна позиція міститься також у п. 25 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.п. 5 п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договір" від 29.05.2013 № 11 у силу статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

При вирішенні спорів про визнання договорів недійсними необхідно дотримуватись приписів ст. 241 ЦК України, тобто з'ясовувати, чи схвалений у подальшому цей договір особою, від імені якої його укладено (постанова Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 3-16гс12).

Положеннями пункту 3.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України(. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і таке інше).

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" був схвалений спірний договір, бо починаючи з дати його укладання, посадові особи цього товариства надавали ТОВ "Юридична компанія "Легум Серві" замовлення на надання юридичних послуг, отримували такі послуги та здійснювали оплату їх вартості.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог щодо визнання договору про надання юридичних послуг № 01/421/3 від 22.05.2009 недійсним.

Щодо заяви відповідача за зустрічним позовом про застосування до позовних вимог за зустрічним позовом строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 за змістом частини першої ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі зпливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що судом не встановлено порушення права та охоронюваного законом інтересу позивача за зустрічним позовом при укладанні спірного договору, то у задоволені заяви про застосування строку позовної давності до позовних вимог щодо визнання договору про надання юридичних послуг № 01/421/3 від 22.05.2009 недійсним, слід відмовити.

Враховуючи викладене, зустрічний позов ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" про визнання договору про надання юридичних послуг № 01/421/3 від 22.05.2009 недійсним задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за зустрічну позовну заяву покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 22, 33-34, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ХайдельбергЦемент Україна" (50055, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна, буд. 1, код ЄДРПОУ 00292923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Легум Серві" (02094, м. Київ, бульвар Праці, 2/27, код ЄДРПОУ 36515403) суму основного боргу у розмірі 2 875 000 грн. (два мільйони вісімсот сімдесят п'ять тисяч грн.) та 57 500 грн. (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот грн. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 31.03.2014

Суддя В.І. Ярошенко